Рішення № 54720663, 18.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20435/15-ц

Провадження по справі № 2/522/9775/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Кічмаренка С.М.,

за участю секретаря Андріїшиної Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приморський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1; зобовязати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку; визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1; зобовязати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку; визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1; зобовязати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач отримала у дар від ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2. Відповідачі по справі, які були колишніми власниками цієї квартири виселились з неї, однак не були зняті з реєстраційного обліку. Оскільки відповідачі у вказаній квартирі не проживають тривалий час, позивач вважає, що їх реєстрацією в вищезазначеному житловому приміщенні порушуються його права, тому він звернулась до суду із визнанням відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщення.

Позивач до судового засідання не зявився, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином. Надав до суду заяву, по якій просив суд справу розглядати за його відсутності, зазначив що заявлені вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити, про ти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, до суду не зявились, заяв чи клопотань до суду не подавали та не заявляли. Суд у зв'язку з неявкою відповідачів, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів та за згодою позивача, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа до судового засідання не зявилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

3 червня 2015 року я, ОСОБА_6, отримав у дар від ОСОБА_7 ізольовану квартиру під номером 2, що знаходиться у будинку під номером 40, по вулиці Буніна, у місті Одесі, згідно Договору дарування квартири серія НАН №669494 від 3 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_8, та зареєстровано у реєстрі за № 853.

Відповідачами по справі є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, які були колишніми власниками вищевказаної квартири.

Після придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 всі колишні мешканці виселилися з вказаної квартири їх майна у квартирі не залишилося. Але відповідачі по справі всупереч обіцянкам досі не знялися з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_4.

Підставою звернення до суду із даним позов стало те, що знаходячись на реєстраційному обліку у АДРЕСА_5 відповідачі, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, створюють позивачу перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження, належним йому майном - квартирою.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. ст. 59-60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ч. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.85 « Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сімї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно зясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності ( перебування у відрядженні, у осіб ,які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сімї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно зі ст.. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст..107 ЖК УРСР наймач або член його сімї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття незалежно від предявлення позову про це.

Відповідно до ст..150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Зідно зі ст.. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сімї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей срок за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору- судом.

Відповідно до ч.3 ст. 71 ЖК УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сімї понад шість місяців у випадках влаштування дитини ( дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сімю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сімї, дитячого будинку сімейного типу, закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ст.. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вибір місця проживання на Україні» - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного вище, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено той факт, що відповідачі по справі в спірній квартирі не проживають та нею не користуються, та їх реєстрацією у вищезазначеному житловому приміщенні порушуються права позивача, як власника квартири.

Вимога з приводу зняття відповідачів з реєстраційного обліку є передчасною, оскільки визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстраційної служби.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 71, 72, 91, 109 ЖК УРСР ст. ст. 7, 8, 10, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приморський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,- задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою площею за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право подати апеляційну скаргу на заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а якщо позивач не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя С.М. Кічмаренко

18.12.2015