Постанова № 54720431, 21.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20982/15-а

Провадження № 2а/522/735/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Нікітіна С.Й., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просить зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, яка не виплачується з 01.04.2015 року та зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області включити існуючу заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 в основну відомість по виплаті пенсії у наступному місяці після прийняття судового рішення.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що він ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі наказу Голови Служби безпеки України № 660-ос від 12.05.2008 р. за станом здоровя звільнений в запас СБУ за п/п «б» п. 63.

Після звільнення в запас Служби безпеки України у червні 2008 року, відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач почав отримувати пенсію, нараховану згідно з вищезазначеним Законом.

Згідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу), або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

На цей час позивач ОСОБА_1, є державним службовцем та працює на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду України в Одеській області. З 01.04.2015 року позивачу було зупинено виплату пенсії.

У серпні 2015 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з листом, у якому просив відновити виплату пенсії, на яку відповідно до Закону він маю право. Але відповідач у своєму листі від 20.08.2015 р. № 873/П-11 повідомив позивача про те, що відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 р. № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. При цьому відповідач у своєму листі зазначив, що оскільки позивач на цей час працює на посаді державного службовця, для поновлення виплати пенсії підстав немає. Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання пенсії.

Відповідач в своїх запереченнях на позов вказав, що позов слід залишити без задоволення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, ретельно дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що вказаний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі наказу Голови Служби безпеки України № 660-ос від 12.05.2008 р. за станом здоровя звільнений в запас СБУ за п/п «б» п. 63.

Після звільнення в запас Служби безпеки України у червні 2008 року, відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач почав отримувати пенсію, нараховану згідно з вищезазначеним Законом.

На цей час позивач ОСОБА_1, є державним службовцем та працює на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду України в Одеській області. З 01.04.2015 року позивачу було зупинено виплату пенсії.

У серпні 2015 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з листом, у якому просив відновити виплату пенсії, на яку відповідно до Закону він маю право. Але відповідач у своєму листі від 20.08.2015 р. № 873/П-11 повідомив позивача про те, що відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 р. № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. При цьому відповідач у своєму листі зазначив, що оскільки позивач на цей час працює на посаді державного службовця, для поновлення виплати пенсії підстав немає.

Судом встановлено, що у своєму листі відповідач послався на норму п. 5 розділу Ш «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 р. № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», але зазначена норма не стосується осіб, яким пенсії призначені на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». По-друге,якщо відповідач мав на увазі положення п. 4 вказаного Закону, відповідно до якого в статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в редакції, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ст. 46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 12 Закону право на пенсію за віком мають, зокрема чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. За правилами ч. 1 ст. 85 Закону пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Тобто, особа, яка досягла пенсійного віку, має право на гарантоване Конституцією державне пенсійне забезпечення, незалежно від того, працює ця особа, чи ні.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також ст. 22 Конституції України закріплено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до вимог ч. З ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, в тому числі зупиненням дії законів їх окремих положень, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

На день прийняття Закону України від 02.03.2015 р. № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» й до теперішнього часу такий стан з України в передбаченому законом порядку запроваджено не було.

Встановлення обмежень щодо отримання пенсії за віком деяким категоріям громадян є порушенням конституційних вимог щодо рівності всіх громадян, ставить громадян в нерівні умови, що є порушенням принципів правової держави.

Суд вважає, що вищевказані дії відповідача є неправомірними та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобовязання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, яка не виплачується з 01.04.2015 року та зобовязання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області включити існуючу заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 в основну відомість по виплаті пенсії у наступному місяці після прийняття судового рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення статей21,105,162 КАС Україниадміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюі Законами України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно п.1 ч. 1ст. 256 КАС України, - негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст.8,19,22,46,64, Конституції України, ст. ст. 1,12,47,8543 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.2,8,9,10,11,17,18,21,49,51,70,71,72,105,160-163,183-2,256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити вити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, яка не виплачується з 01.04.2015 року.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області включити існуючу заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 в основну відомість по виплаті пенсії у наступному місяці після прийняття судового рішення.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, або іншими особами, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, в апеляційному порядку, шляхом подачі в десятиденний строк з моменту отримання її копії, апеляційної скарги через суд першої інстанції. Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя

21.12.2015