Постанова № 54720000, 28.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2015 року Справа № 904/4277/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. №б/н від 14.10.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник. дов. № 14-416 від 02.12.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 року у справі №904/4277/15

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Нерудпром", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні відповідача ДП «ОСОБА_3 залізниця», м.Дніпропетровськ.

про визнання правочину недійсним та стягнення боргу в сумі 406 685 грн. 03 коп.

та

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Нерудпром", м. Київ

про припинення правовідношення, які виникли на підставі Специфікації №16 від 27.11.2014 року до договору від 08.04.2014 року № 1515.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням секретаря судової палати від 18.12.2015р. апеляційну скаргу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

Ухвалою суду від 21.12.2015р. даною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 року (суддя Мельниченко І.Ф.) за первісним позовом: визнано недійсним правочин зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 121 44 коп., вчинений Публічним акціонерним товариством „АрселорМіттал Кривий Ріг", згідно з заявою від 12.02.15 р.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Смарт-Нерудпром" 387 319, 08 грн. основного боргу, 19 365, 95 грн. неустойки, 9 351, 70 грн.. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду за первісним позовом мотивовано не належним виконанням відповідачем умов договору № 1515, щодо оплати позивачу повної вартості поставленого товару.

Щодо позовних вимог відносно визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 121, 44 грн., то суд зазначив, що у відповідача відсутні грошові вимоги до позивача, які ґрунтуються на договорі №1515 від 08.04.2014 р., а отже, останнім вчинено правочин зарахування неіснуючих грошових вимог, що не відповідає положенням статті 601 Цивільного кодексу України.

Рішення суду про відмову в задоволенні зустрічного позову мотивоване фактом виконання позивачем умов договору щодо поставки спірної продукції та отримання її ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг", що підтверджено також актами приймання передачі, підписаними сторонами. Посилання позивача на неможливість виконання господарського зобовязання, спростовані залученими до матеріалів справи доказами.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015. В задоволені позовних вимог за первісним позовом в частині визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 121,44 грн. відмовити. Зустрічний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що поставку продукції ТОВ „Смарт-Нерудпром на адресу ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг за залізничними накладними № 47675863 від 23.12.14 р., № 47707096 від 24.12.14 р. та № 47724695, 47727367, 47719778, 47727425, 47729538, 47730932, 47732888, 47732045, 47733613, 47728514 від 25.11.14 р., не можна вважати виконаною, з огляду на відсутність на вказаних залізничних накладних відміток органів митного контролю України.

Крім того, як зазначає відповідач за первісним позовом, у звязку з введенням Державною адміністрацією залізничного транспорту України заборони на залізничний рух вагонів, які переміщуються з окупованої території Криму, позивач фактично не мав можливості поставити товар, сторони у справі не можуть виконати свої зобовязання за договором щодо постачання продукції, її прийняття та оплати, та на думку відповідача, є підставою для припинення зобовязання в порядку ст. 607 ЦК України та ст..205 ГК України.

Представник ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Смарт-Нерудпром" в тому числі з посиланням на FCA Правил Інкотермс 2000, вказав, що зобовязання з поставки товару за спірним Договором вважається виконаним в день передачі його перевізнику і оформлення залізничних накладних, в той час, як заборона на залізничний рух вагонів з окупованої території не розповсюджується на перевезення вже поставленого товару. Зважаючи на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а позивач за зустрічним позовом зобовязання з оплати не виконав, правовідношення не є припиненим.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалась.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

08.04.2014р. між ТОВ „Смарт-Нерудпром (постачальник) та ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг (покупець) укладено договір № 1515. За умовами договору постачальник зобовязався поставити Покупцю вапняк флюсовий, а покупець зобовязався прийняти товар в узгодженій сторонами кількості та оплатити його на умовах Договору. Кількість, ціна, вартість Товару та інші умови, не передбачені текстом Договору, узгоджуються Сторонами в додатках, які підписуються уповноваженими особами Сторін та які є невідємною частиною Договору (п.п. 1.1., 1.2 Договору).

Розділом третім сторони погодили умови та строк поставки. Так, згідно п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортом.

Згідно п. 3.2 Договору, поставка товару відбувається відповідно до правил Інкотермс-2000, а саме : виробництва ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім.. ОСОБА_4», FCA ст. Інкерман-2 ОСОБА_3 з.д.;

виробництва ПАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів», FCA ст.Євпаторія-вантажна ОСОБА_3 з.д.;

виробництва ПрАТ «Комсомольське рудоуправління», FCA ст.Каракуба Донецької з.д.

В п. 3.3. Договору зазначено, що поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії Договору. Для забезпечення рівномірності поставки Товару за окремими специфікаціями, Покупець направляє Постачальнику графіки відвантаження.

Датою поставки вважається дата, зазначена в залізничній накладній (квитанція про приймання вантажу до перевезення) на штемпелі станції відправлення в підтвердження приймання вантажу до перевезення ( п.3.7 Договору).

Відповідно до п.п. 5.1.-5.2 Договору, оплата за товар здійснюється Покупцем по факту поставки з відстрочкою платежу протягом 20-ти календарних днів з дати поставки, в національній валюті України по банківським реквізитам Постачальника, зазначеним в Договорі. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів на користь Постачальника з розрахункового рахунку Покупця.

27.11.14р. сторони підписали Специфікацію № 16 до Договору, відповідно до якої загальна сума поставки складає 24 760 711, 34 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося сторони домовилися про поставку товару на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС-2000.

Відповідно до статтей А4, А8 терміну FCA правил ІНКОТЕРМС-2000, Поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

На виконання умов Договору, ТОВ „Смарт-Нерудпром поставив відповідачу, на умовах визначених договором, 3 214, 90 т. вапняка флюсового на загальну суму 498 615, 40 грн., що підтверджується залізничними накладними № 47675863 від 23.12.14 р., № 47707096 від 24.12.14 р. та № 47724695, 47727367, 47719778, 47727425, 47729538, 47730932, 47732888, 47732045, 47733613, 47728514 від 25.12.14 р., копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідач за первісним позовом розрахувався за поставлений товар частково в сумі 111 296, 32 грн.

02.04.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою погасити заборгованість в сумі 387 319,08 грн. та сплатити пеню в сумі 19 365,95 грн.

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що товар на суму 234 197,64 грн. за рахунками № 5510/1, № 5511/1 від 25.12.2014р., № 5485/1 від 24.12.2014р. та № 5448/1 від 23.12.2014р. ним не отриманий, у звязку з чим ОСОБА_4 прийому-передачі не підписані і рахунки не прийняті до оплати.

Заборгованість в сумі 153 121,44 грн. є погашеною у звязку з заліком зустрічних однорідних вимог згідно із його заявою від 12.02.2015р.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 387 319, 08 грн., пені за період з 23.12.14 р. по 14.01.15 р. складає 19 365, 95 грн., та в звязку тим, що умовами Договору не передбачений обовязок позивача компенсувати витрати, повязані з перевезенням вантажу, з вимогою про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 121, 44 грн.

В свою чергу відповідач звернувся з зустрічним позовом до позивача. яким просив припинити правовідносини, які виникли між сторонами на підставі Специфікації №16 від 27.11.2014 року до договору від 08.04.2014 року № 1515, шляхом скасування зобовязання ТОВ «СМАРТ-НЕРУДПРОМ» здійснити поставку вапняку флюсового звичайного для доменного виробництва в кількості3006,60 тон вартістю 343651,02 грн. та вапняку флюсового для сталеплавильного та феросплавного виробництва в кількості 208,3 тон вартістю 43368,06 грн. згідно залізничних накладних накладними № 47675863 від 23.12.14 р., № 47707096 від 24.12.14 р. та № 47724695, 47727367, 47719778, 47727425, 47729538, 47730932, 47732888, 47732045, 47733613, 47728514 від 25.11.14 р., виробником та вантажовідправником якого є ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім.. ОСОБА_4» та зобовязання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прийняти цю продукцію.

Що стосується первісного позову.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що оплата покупцем за товар здійснюєтьсяпо факту поставки з відстрочкою платежу протягом 20 календарних днів з дати поставки.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем фактично отримано товар на суму 264 417,76 грн., який зазначений в рахунку-фактурі № 5510 від 25.12.2014р. Товар зазначений в рахунках-фактурах № 5448/1 від 23.12.2014р. на суму 29 148 грн., №5485/1 від 24.12.2014р. на суму 10 599,12 грн., № 5510/1 від 25.12.2014р. на суму 180 230,46 грн., № 5511/1 від 25.12.2014р. на суму 14 220,06 грн. до цього часу відповідачем не отриманий і знаходиться на території тимчасово окупованій території АР Крим.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що оплата покупцем за товар здійснюєтьсяпо факту поставки з відстрочкою платежу протягом 20 календарних днів з дати поставки.

Згідно даного пункту, у покупця виникає обовязок здійснити оплату протягом 20 днів після отримання ним товару, а не протягом 20 днів з моменту виконання обовязку постачальником. Тому позивач вправі вимагати оплати товару, який отриманий покупцем.

Відповідач отримав фактично товар на загальну суму 264 417,76 грн. та частково оплатив його в сумі 111 206,32 грн. Заборгованість складає 153 121,44 грн.

Товар на загальну суму 234 197,64 грн. фактично не отриманий відповідачем за первісним позовом. Тому у нього не виник обовязок щодо сплати його вартості, а у позивача за первісним позовом не виникло право вимагати від відповідача оплати не отриманого ним товару.

Колегія суддів вважає, що господарський суд неправильно з посиланням на п.3.7 договору дійшов висновку про обовязок відповідача по оплаті товару з дати поставки, якою є дата на штемпелі станції відправлення в підтвердження приймання вантажу, у звязку з чим неправильно стягнув вартість товару, який не був фактично поставлений відповідачу.

Пункт 3.7 договору фактично встановлює дату з якої зобовязання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними.

А момент виникнення обовязку покупця сплатити за товар, встановлений п.5.1 договору по факту поставки і не встановлює обовязку здійснити оплату по факту прийняття товаророзпорядчих документів (залізничної накладної, рахунку).

Даний пункт договору узгоджується і з ст.265 ГК України, яка зобовязує покупця прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З цих підстав позовні вимоги в частині стягнення 234 197,64 грн. не підлягають задоволенню

Що стосується заліку однорідних вимог на суму 153 121,44 грн., який просить визнати недійсним позивач за первісним позовом. то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.203, ч.3 ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 601 ЦК України також встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Даний правочин є одностороннім і вважається вчиненим з моменту такої заяви однією із сторін. Однак друга сторона, у разі незгоди, вправі звернутися за захистом своїх порушених або охоронюваних законом прав до господарського суд у спосіб встановлений ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Зарахуванню підлягають лише зустрічні позовні вимоги.

Заявляючи про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач за первісним позовом посилався на те, що позивач за первісним позовом. на підставі п.8.6. Договору мав зобовязання відшкодувати йому витрати повязані з простоєм вагонів з вапняком на ст.Мелітополь у жовтні місяці 2014р. у сумі 306 242,88 грн. Шляхом обміну листами сторони дійшли згоди щодо розподілення порівну (50/50) та компенсування витрат. повязаних з простоєм вагонів. Тому відповідачем за первісним позовом був провдений залік на суму 153 121,44 грн., що складає 50% витрат понесених відповідачем на сплату за простій вагонів.

Як вбачається з листування сторін (а.с.37, 51, 52, 54) відповідач за первісним позовом звертався до позивача з пропозицією розділяти порівну суми, які списуються з рахунку відповідача ОСОБА_3 залізницею за простій вагонів по ст.Мелітополь, у звязку з їх оформленням (так як прибувають з тимчасово окупованої території). Позивач висловлював готовність нести витрати порівну лише у разі, якщо відповідач погодиться нести порівну додаткові витрати позивача, повязані зі сплатою залізничного тарифу Кримській залізниці та митним оформленням продукції. В листі від 03.12.2014р. позивач зазначив, що одностороння позиція відповідача є неприйнятною і просив розглянути і підтвердити компенсацію 50/50 всіх витрат.

Таким чином, позивач не погоджувався на 50% оплату витрат відповідача за простій вагонів.

Крім того, в п.8.6 договору, на який посилається відповідач за первісним позовом зазначено, що у разі невиконання п.3.5. договору постачальник зобовязаний відшкодувати покупцю всі транспортні та інші витрати , повязані з простоєм вагонів.

Відповідно до п.3.5 договору, товар, що постачається відвантажується виробником і супроводжується вантажними документами (залізнична накладна) та сертифікатом (паспортом) якості.

З урахуванням даних пунктів договору постачальник зобовязаний відшкодувати витрати покупця за простій вагонів лише в тому разі, коли простій повязаний з відсутністю залізничною накладною або паспортом якості. Інші підстави договором не передбачені.

З цих підстав, покладання на постачальника (позивача) зобовязання сплатити 50 % витрат відповідача за простій вагонів не ґрунтується ні на договорі, ні на законі.

Відповідно до ч.1. ст..215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 статтею 203 ЦК України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки у відповідача за зустрічним позовом відсутні грошові вимоги до позивача, то зарахування неіснуючих грошових вимог суперечить закону.

З цих підстав колегія суддів погоджується з рішенням суду про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору про зарахування зустрічних позовних вимог.

Так як заборгованість відповідача за первісним позовом в сумі 153 121,44 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати відповідачем не надано, то позовні вимоги в цій частині правильно задоволені судом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 8.4. Договору сторони погодили, що за прострочення оплати покупець зобовязується сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,3% від вартості поставленого, та не оплаченого товару за кожен день прострочки, проте, не більше 5% вартості простроченого оплатою товару.

Позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути пеню за загальний період з 23.12.14 р. по 14.01.15 р. в розмірі 19 365, 95 грн.

Так як в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 234 197,64 грн. боргу відмовлено, то відповідно не підлягає стягненню і сума пені нарахована на цю суму в розмірі 11 709,88грн.

Пеня, яка нарахована на суму заборгованості 153 121,44 грн. в розмірі 7 656,07 грн. підлягає стягненню.

Також в господарський суд із зустрічно позовною заявою про припинення правовідношень, які виникли на підставі Специфікації №16 від 27.11.2014 року до договору від 08.04.2014 року № 1515 звернулось ПАТ «ОСОБА_5 Кривий Ріг».

Свої вимоги ПАТ «ОСОБА_5 Кривий Ріг» обґрунтовує тим, що поставка продукції ТОВ „Смарт-Нерудпром на адресу ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг за залізничними накладними № 47675863 від 23.12.14 р., № 47707096 від 24.12.14 р. та № 47724695, 47727367, 47719778, 47727425, 47729538, 47730932, 47732888, 47732045, 47733613, 47728514 від 25.11.14 р., не виконана. Виконати ж поставку продукції, очищеної у митному відношенні, ТОВ „Смарт-Нерудпром не може з тих причин, що залізничні вагони з продукцією й досі знаходяться на окупованій території Криму, та внаслідок заборони Укрзалізниці не можуть бути подані до митного оформлення.

ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг, в свою чергу, не може виконати свій обовязок щодо її прийняття й оплати.

Згідно ст.607 ЦК України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Колегія суддів вважає, що дана норма права застосовується лише у тому випадку, коли сторона, яка повинна відповідно до умов договору здійснити відповідні дії не може їх здійснити з обставин, які не залежать від волі сторін договору.

В даному випадку відповідач за зустрічним позовом, відповідно до умов договору та Правил ІНКОТЕРМС- 2000, виконав свої зобовязання. Позивач за зустрічним позовом зобовязаний прийняти товар та здійснити його оплату. Не доставка товару третьою особою перевізником не може бути підставою для припинення зобовязання між позивачем та відповідачем.

Тому колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід змінити у звязку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Витрати з судового збору покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 року у справі №904/4277/15 змінити, виклавши в наступній редакції.

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 121 44 коп., вчинений Публічним акціонерним товариством „АрселорМіттал Кривий Ріг", згідно з заявою від 12.02.15 р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Смарт-Нерудпром" 153 121,44 грн. основного боргу, 7 656,07 грн. неустойки, 3 697,07 грн. витрат з судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 29.12.2015р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.В.Чоха

___ ОСОБА_6