Ухвала суду № 54718922, 23.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9707/14-ц 23.12.2015 23.12.2015 23.12.2015

Провадження №22-ц/784/3115/15

Справа №490/9707/14-ц Суддя першої інстанції Чулуп О.С.

Провадження №22-ц/784/3115/15 Суддя - доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Харитоновою І.В,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданої представником ОСОБА_3, ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 08 жовтня 2014 року, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Підприємства комунальної власності області «Фармація» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

31 липня 2014 року ОСОБА_2 предявила зазначений позов до Підприємства комунальної власності області «Фармація», який обґрунтувала наступним.

З 02 березня 2012 року по 28 квітня 2014 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та наказом від 28 квітня 2014 року за №336-к була незаконно звільнена з посади завідувача аптечного пункту №3 міжлікарняної аптеки №110 - філії Підприємства комунальної власності області «Фармація» за п.2 ст.41 КЗпП України.

Посилаючись на те, що її звільнення з роботи відповідачем проведено незаконно та з порушенням норм трудового законодавства, так як останній не надав жодного документу на підтвердження того, що нею вчинено дії які б були підставою для втрати довіри, позивач просила позов задовольнити, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28 квітня 2014 року та до ухвалення судового рішення.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 01 серпня 2014 року, з підстав невідповідності вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

Одночасно, позивачу запропоновано у визначений в ухвалі строк, виправити недоліки позовної заяви та розяснено наслідки невиконання вимог ухвали.

Пославшись на невиконання позивачем вимог, викладених у попередній ухвалі, наступною ухвалою судді того ж суду від 08 жовтня 2014 року позовна заява ОСОБА_2 визнана неподаною та повернута позивачу на підставі положень ч.2 ст.121 ЦПК України.

ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3, подала на вказану ухвалу судді апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення суддею норм процесуального законодавства, просить скасувати ухвалу та передати справу до того ж суду для вирішення питання про прийняття позову до розгляду.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без руху та надаючи їй строк для усунення недоліків, суддя виходив з того, що по ній не може бути відкрито провадження, оскільки вона не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Повертаючи позовну заяву як неподану, суд першої інстанції виходив з того, що і у визначений ним строк, позивач не усунув зазначені недоліки, а це позбавляє його можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі та вирішити справу по суті.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, вважає висновок судді місцевого суду щодо процесуальної долі позовної заяви ОСОБА_2 необґрунтованим та помилковим, виходячи з наступного.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобовязаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.4,5,10 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального права й порушив право фізичної особи на захист її інтересів, з огляду на наступне.

Предявлення позову (заяви) це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 119 ЦПК України передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити імя (найменування) позивача і відповідача, а також імя представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів звязку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру, чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до ст.120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

При цьому кількісний та якісний склад документів, відповідно до принципу диспозитивності, позивач визначає сам.

Виключенням з цього правила є лише пряме зазначення закону, щодо обовязковості надання певних документів. Іншого законодавець не встановив і вимоги суду, про надання документів, які, як на його думку, повинні бути у справі, не можна вважати законними.

Відсутність певних доказів, наявність яких суд вважав би за необхідне,або неналежна їх якість, можуть бути підставою для відмови у позові або їх несприйнятті як доказу при їх правовій оцінці.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» розяснено що, якщо заява не відповідає вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог ст.121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Зі змісту ст.ст.119-121 ЦПК України вбачається, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Залишаючи позовну заяву без руху, а потім повертаючи її позивачу, Центральний районний суд міста Миколаєва тлумачив положення ст.119 ЦПК України розширено, наслідком чого стали його безпідставні та необґрунтовані вимоги щодо необхідності усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів щодо розміру середньої заробітної плати позивача, в той час як такий недолік, навіть за умови його наявності, не міг тягнути такого правового наслідку.

До того ж, подання доказів (у тому числі і довідок про розмір середньої заробітної плати), їх оцінка та обґрунтування позовних вимог можливі на наступних стадіях цивільного процесу, про що вірно вказувала позивач у заяві від 07 жовтня 2014 року, що була надана до суду першої інстанції (а.с.7).

За такого, вказані судом недоліки не свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України та вони не є такими недоліками позовної заяви, які б перешкоджали суду відкрити провадження у справі і розпочати його розгляд.

Враховуючи викладене, визнати законною та обґрунтованою оскаржувану ухвалу судді не можна, тому вона підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням матеріалів справи до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 08 жовтня 2014 року скасувати, а позовну заяву ОСОБА_2 з доданими до неї документами направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у цивільній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_4