Постанова № 54717355, 18.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3609/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії головуючого судді Левчук О.А., судді Стеценка О.О., судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі справу за адміністративним позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1, Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зобовязання власника нерухомого майна знести обєкт самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1, Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, в якому просить скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 від 19.05.2014 року за №13126925 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 189,4 кв.м., літера «К», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21; зобовязати ОСОБА_2 знести за власний рахунок житловий будинок загальною площею 189,4 кв.м, який зазначений у технічному паспорті, виготовленому 22.03.2013 КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", під літерою "К" та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21 та привести за власний рахунок у придатний до використання стан земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21, та на якій розташовано житловий будинок загальною площею 189,4 кв.м, що зазначений у технічному паспорті, виготовленому 22.03.2013 КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", під літерою "К".

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора зазначив, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2013 року по справі № 520/2818/13-ц за ОСОБА_2 визнано право власності на домоволодіння загальною площею 252, 8 кв.м., у тому числі, житловий будинок літера «К» загальною площею 189, 4 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21. На підставі вказаного судового рішення 19.05.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на обєкт нерухомості, якому присвоєно реєстраційний номер 13126925 та внесено відповідний запис про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вищевказаний обєкт нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 5699545). В подальшому рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.04.2015 року по справі № 520/2818/13-ц, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2013 року скасовано, у зв'язку із чим реєстрація права власності на нерухоме майно підлягає скасуванню.

Також заступник прокурора зазначає, що апеляційним судом Одеської області при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 на земельній ділянці, що не була відведена та оформлена останньою у передбаченому законом порядку, самочинно (без дозвільних документів на право проведення будівельних робіт) побудувала житловий будинок загальною площею 189,4 кв. м. та, що обставини щодо самовільного зайняття відповідної земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва вказаного будинку підтверджуються інформацією управління Держземагенства у м. Одесі від 30.05.2014 року за № 01-1-04/2701, згідно з якою право власності чи користування земельною ділянкою, розташованою за вищевказаною адресою, ні за ким не зареєстровано. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2015 року право власності чи користування зазначеною земельною ділянкою також ні за ким не зареєстровано. Таким чином, вказаний житловий будинок загальною площею 189, 4 кв. м., що розташований за вищевказаною адресою, є новозбудованим обєктом нерухомого майна, а відповідно до п. 49 Порядку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 року №868, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або їх письмову заяву про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна у зв'язку з набуттям права спільної власності на такий об'єкт.

Представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові. Проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник Одеської міської ради до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно. Надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника Одеської міської ради та зазначив, що позовні вимоги, заявлені заступником прокурора Одеської області підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно. Причини неявки суду не повідомив.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно. Причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Міністерства юстиції України у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, які зокрема, обґрунтовані тим, що заявником було надано всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, підстав для відмови у державній реєстрації прав не було, у зв'язку з чим в установленому законодавством порядку державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Не заперечував проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач - державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання також не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначила, що не визнає позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки рішенням Одеської міської ради від 13.05.2015 року №01-11/1579 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21, у зв'язку з чим ОСОБА_2 направлена до суду заява про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.04.2015 року, яким скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2013 року про визнання права власності.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2013 року по справі № 520/2818/13-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Одеська міська рада про визнання права власності на житловий будинок літ. «К» задоволено.

Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «К», розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21 та на частину житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21 та складається з наступних будівель: прибудова літ. «А», гараж літ «В», літня кухня літ. «М», сарай літ. «М», сарай літ. «Л», душ літ. «Ж», вбиральня літ. «З», колодязь літ. ІІ, погреб літ. «Е». (а.с. 14-16).

На підставі вказаного судового рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на вказане майно за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2013 року, індексний номер 13126925) (а.с. 17).

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.04.2015 року по справі № 22ц/785/923/15, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2013 року скасовано; в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок літера «К» та на частину житлового будинку до якого входять: прибудова літ «А», гараж літ. «В», літня кухня літ. «М», сарай літ. «М», сарай літ. «Л», душ літ. «Ж», вбиральня літ. «З», колодязь літ. ІІ, погреб літ. «Е» відмовлено (а.с. 20-23).

Таким чином, суд вважає, що рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 24.04.2013 року щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на обєкт нерухомого майна за реєстраційним номером 363338051101 у вигляді житлового будинку літера «К» за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21, підлягає скасуванню, у звязку з наступним.

Відповідно до ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про обєкти та субєктів цих прав.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, субєктів прав, обєкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України, згідно зі ст.ст. 10, 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно з п.5 ч.1 ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з п.2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 року № 3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги факт скасування судового рішення, яке слугувало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно також підлягає скасуванню..

Що стосується позовних вимог до ОСОБА_2 про зобовязання ОСОБА_2 знести за власний рахунок житловий будинок загальною площею 189,4 кв.м, який зазначений у технічному паспорті, виготовленому 22.03.2013 року КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", під літерою "К" та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21 та привести за власний рахунок у придатний до використання стан земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21, та на якій розташовано житловий будинок загальною площею 189,4 кв.м, що зазначений у технічному паспорті, виготовленому 22.03.2013 КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", під літерою "К", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво обєктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у порядку визначеному Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Як вбачається з наведених норм діючого законодавства, передумовою для звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, проведення перевірки, винесення компетентним органом припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Заступником прокурора в Одеській області не надано до суду жодних доказів проведення позивачами перевірки та невиконання добровільно ОСОБА_2 припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Також позивачами не надано доказів, що наявність спірної будівлі порушує права третіх осіб та що ОСОБА_2 відмовляється від вчинення дій для усунення порушень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивачів до ОСОБА_2 щодо знесення самочинного будівництва, як крайньої міри та приведення за власний рахунок у придатний до використання стан земельну ділянку є необґрунтованими та передчасними, а тому в задоволенні цих вимог слід відмовити,

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1, ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 від 19.05.2014 року за №13126925 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 189,4 кв.м., літера «К», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21. В решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 від 19.05.2014 року за №13126925 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 189,4 кв.м., літера «К», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 21.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Головуючий суддя О. А. Левчук

Суддя О. О. Стеценко

Суддя О.М. Тарасишина