Ухвала суду № 54716139, 25.12.2015, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

вул. Чернівецька 6 м. Сторожинець Сторожинецький район Чернівецька область Україна 59000

Справа № 723/3776/15-к

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року м. Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Яківчик І.В.,

з участю:

секретаря Чокан Д.В.,

прокурора Андріївської Г.В.

підозрюваного ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше в силу ст.89 КК України, не судимого, підозрюваного в скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст.296 КК України

встановив:

Прокурор Сторожинецької місцевої прокуратури, Чернівецької області ОСОБА_3 (в подальшому - прокурор), звернулася в суд з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) за № 12015260150000679 від 23.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 ч.4 КК України.

Прокурор зазначав, що підозрюваний ОСОБА_1, 22 грудня 2015 року біля 22 години 30 хвилин в с.Тисовець, Сторожинецького району, Чернівецької області по вул.Федьковича, 3, з метою вчинення хуліганства, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, яке виразилось в бажанні показати свою зневагу до існуючих норм і правил поведінки в суспільстві, самоутвердитись і протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі за рахунок погрози спричинення тілесних ушкоджень та матеріальних збитків, заздалегідь підготувавши гранату РГД-5, яка відноситься до спеціально пристосованого предмету для нанесення тілесних ушкоджень, зявився до господарства ОСОБА_4, що розташоване в с.Тисовець, Сторожинецького району, Чернівецької області по вул.Федьковича, 3 та грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особивою зухвалістю та винятковим цинізмом, з метою заподіяння тілесних ушкоджень громадянам які знаходились в житловому будинку та пошкодження майна, умисно привів в дію зазначену гранату та спричинив її вибух, внаслідок якого були пошкоджені транспортні засоби марки «ВАЗ-2106» № НОМЕР_1, «ВАЗ-2109» № НОМЕР_2, «Фольцваген Т-4» № НОМЕР_3 та «Мерседес-Віто» № НОМЕР_4, а також стіни та вікна житлового будинку завдавши власникам майнову шкоду.

Ініціатор клопотання стверджує, що підставою для внесення клопотання є наявність в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, про що зібрано достатньо доказів, раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності в т.ч. проти життя та здоровя особи, громадського порядку та моральності. Ризиками є те, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ще не проведені всі необхідні слідчі дії, а підозрюваний відмовився від дачі показань та може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як раніше двічі притягався до кримінальної відповідальності за ст.125 ч.1 КК України у 2003 році та за ст.ст.296 ч.3, 263 ч.1, 118 КК України у 2012 році із застосуванням ст.ст.70, 75 КК України та вчинив злочинне діяння небезпечним способом. Будь-які інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, а тому прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою без застосування застави.

В судовому засіданні, прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без застосування застави підтримав, посилаючись на обґрунтування, цього зазначені в клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_1, в ході судового розгляду, свою винуватість в скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст.296 КК України не визнав, пояснивши, що у нього із ОСОБА_4 та його дітьми, а також із їх друзями неприязні відносини. Однак він гранату на подвіря потерпілого не кидав і взагалі не розуміє що то таке. Просить не брати його під варту а відпустити додому до дітей. Він зобовязується по першій вимозі зявлятися туди куди йому скажуть.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні посилаючись на не підтвердження обґрунтованості підозри, просив застосувати до підозрюваного домашній арешт, який забезпечить всі ризики які зазначив прокурор, оскільки кваліфікація предявленої підозри ОСОБА_1 є неправильною. Склад злочину відсутній, внаслідок наявних неприязних відносин.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що 23.12.2015 року до ЄРДР за № 12015260150000679, внесено запис про кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.296 КК України, з приводу того, що 22 грудня 2015 року, біля 22 години 30 хвилин ОСОБА_1 з метою вчинення хуліганства, діючи з явною неповагою до суспільства в с.Тисовець, Сторожинецького району, Чернівецької області по вул.Федьковича, 3, з метою вчинення хуліганства, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, яке виразилось в бажанні показати свою зневагу до існуючих норм і правил поведінки в суспільстві, самоутвердитись і протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі за рахунок погрози спричинення тілесних ушкоджень та матеріальних збитків, заздалегідь підготувавши гранату РГД-5, яка відноситься до спеціально пристосованого предмету для нанесення тілесних ушкоджень, зявився до господарства ОСОБА_4, що в с.Тисовець, Сторожинецького району, Чернівецької області по вул.Федьковича, 3 та зайшовши до подвіря вказаного господарства, під час коли в його житлових будівлях були вісім громадян, частина яких виходила на подвіря, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і винятковим цинізмом, привів в дію дану гранату та спричинив її вибух, внаслідок чого пошкодив транспортні засоби марки «ВАЗ-2106» № НОМЕР_1, «ВАЗ-2109» № НОМЕР_2 та «Фольцваген Т-4» № НОМЕР_3, а також стіни та вікна житлового будинку.

23.12.2015 року ОСОБА_1 о 21 годині 05 хвилин був затриманий в порядку ст.208 КПК України, а 24.12.2015 року ОСОБА_1, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, тобто у вчиненні хуліганства, грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Із повідомлення про підозру, протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.12.2015 року, протоколів допиту свідка і потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, слідчий суддя знаходить, що повідомлена підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину передбаченого ч.4 ст.296 КК України, є обґрунтованою.

При цьому слідчий суддя не вирішує питання наявності чи відсутності у підозрюваного складу злочину на які посилався захисник, як на підставу відмови в задоволенні клопотання, оскільки вказане не є компетенцією слідчого судді.

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні прокурор зазначив та послався на наявність чотирьох, передбачених пунктами 1, 2,3, 4 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілих, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вивчивши всі ризики на які посилається прокурор, слідчий суддя знаходить їх підтвердженими частково.

Так, прокурор посилаючись на ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, який стосується можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення не обмотивував його взагалі, але натомість не зазначивши цифрове визначення ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, послався на ризик можливості вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому слідчий суддя не вважає що існує такий ризик, оскільки викладені прокурором обставини в його підтвердження тільки характеризують особу підозрюваного та його репутацію так як він, в силу ст.89 КК України, вважається особою раніше не судимою.

Крім цього слідчий суддя не погоджується також із зазначеним прокурором ризиком передбаченим п.4 ч.1 ст.177 КК України, а саме можливістю підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки зазначені прокурором обґрунтування цього ризику стосуються слідчих дій із підозрюваним, свідками, потерпілими. Однак яким чином буде здійснюватися перешкоджання провадженню зі сторони підозрюваного прокурор не зазначив і не довів в суді, а відмова від дачі показань в порядку ст.63 Конституції України не є таким обґрунтування, оскільки вказана відмова гарантована підозрюваному ОСОБА_11 Законом держави і ставити таку відмову у вину підозрюваного є недопустимим.

Разом з тим, слідчий суддя погоджується з існуванням двох ризиків які передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КК України. Ризик передбачений п.1 є очевидним, оскільки ОСОБА_1, після дій у вчиненні яких його підозрюють, не виясняючи обсяг спричиненої шкоди, втік з місця злочину, скриваючись в подальшому від органів слідства.

На думку слідчого судді очевидним є також і ризик щодо можливості підозрюваного впливати на потерпілих та свідків, які дали викривальні показання відносно нього в той час як він вину не визнав, виходячи з цього слідчий суддя вважає, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на вказаних потерпілих і свідків, що допустити не можливо так як вказане не буде сприяти встановленню істини по справі.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 чи іншого, більш мякого, запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім цього слідчий суддя враховує також і вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризики не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Слідчий суддя знаходить доведеним існування двох ризиків передбачених в ст.177 КПК України. Виходячи з цього слідчий суддя вважає, що застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання підозрюваного під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Таким чином слідчий суддя вважає, що прокурор довів наявність всіх обставин передбачених пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про обґрунтованість клопотання. Існування всіх вказаних обставин в сукупності, виключають застосування до підозрюваного ОСОБА_1 інших більш м'яких запобіжних заходів, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також і обставини вказані в ст.178 КПК України, щодо віку підозрюваного, його сімейного стану, наявності у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, його майнового стану та те, що він раніше в силу ст. 89 КК України, не судимий.

При цьому доводи захисника щодо не застосування цього запобіжного заходу, не спростовують висновків слідчого судді і не змінюють їх, оскільки слідчим суддею враховується також і тяжкість злочину передбаченого ч.4 ст.296 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, який класифікується, як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. При цьому застосування домашнього арешту як міри запобіжного заходу до підозрюваного на якій настоювала сторона захисту є неможливою, оскільки вказана міра не забезпечить встановлені ризики.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

За нормами частини 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя має право не визначати розмір застави, якщо злочин вчинено із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також щодо злочину, який спричинив загибель людини чи щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Заперечуючи проти застосування застави, прокурор посилається на те, що злочин було вчинено із застосуванням насильства або погрози його застосування, проте доказів застосування такого насильства наведено не було.

На підтвердження застосування погрози насильства, прокурором представлено показання свідка ОСОБА_6 із яких не вбачається що злочин в якому підозрюється ОСОБА_1 було вчинено із погрозою застосування насильства.

Крім того вказані показання в частині погроз застосування насильства та в частині зриву гранати безпосередньо ОСОБА_1 не співпадають із показаннями інших свідків, а саме свідка ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших. Всі вказані особи не бачили будь якого насильства чи погрози його застосування та навіть не бачили безпосередньо підозрюваного, який кидав би гранату на подвіря ОСОБА_12, але свідчення одних, щодо того що якийсь чоловік втікав від подвіря та інших щодо того, що від подвіря відїжджав автомобіль після зриву, суперечать один одному та не свідчать про погрозу застосування насильства безпосередньо в момент вчинення злочину чи про погрозу застосування насильства повязану із вчиненням злочину в якому підозрюється ОСОБА_1

Зазначення прокурором в клопотанні того, що мотивом вчиненого ОСОБА_1 злочину є самоутвердження і протиставляння себе іншим громадянам, суспільству та державі за рахунок погрози спричинення тілесних ушкоджень, а метою - заподіяння тілесних ушкоджень громадянам які знаходились в житловому будинку, є припущенням, яке в суді не знайшло свого доказового підтвердження

Зважаючи на норми зазначені в ч.3 ст.183 КПК України, суд на виконання свого обовязку щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначає його у відповідності до положень ст.182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та ризики передбачені статтею 177 КПК України.

Виходячи із необхідності визначення розміру застави який, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя вважає, що таким розміром має бути 30 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 36 (тридцять шість) тисяч, 540 (пятсот сорок) гривень, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

При цьому слідчий суддя враховує також і збитки які могли бути нанесені майну потерпілого, які в матеріалах кримінального провадження ще не визначені.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 певні обовязки.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_1, тобто з 21 години, 05 хвилин 23 грудня 2015 року.

Строк дії ухвали - до 21 години 05 хвилин 21 лютого 2016 року.

Розмір застави визначити у межах 30 (тридцяти) розмірів мінімальної заробітної плати, в сумі 36 (тридцять шість) тисяч, 540 (пятсот сорок) гривень, які можуть бути внесені як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача ГУ ДКУ у Чернівецькій області МФО 856135, р/р 37315005000089.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1, обов'язок, протягом двох місяців, прибувати до слідчого та прокурора із встановленою останніми періодичністю, не відлучатися із с.Великий Кучурів, Сторожинецького району, Чернівецької області, без дозволу слідчого чи прокурора та повідомляти їх про зміну свого місця проживання та/або роботи, утримуватись від спілкування з будь-якою особою визначеною слідчим чи прокурором, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя :