Рішення № 54714657, 18.12.2015, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9636/15-ц

Провадження № 2/711/3154/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського державного технологічного університету, третя особа: Черкаський обласний комітет профспілки працівників освіти і науки України про визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаського державного технологічного університету, третя особа: Черкаський обласний комітет профспілки працівників освіти і науки України про визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог указує, що вона з вересня 2003 року працювала в Черкаському державного технологічному університеті, спочатку викладачем, а потім старшим викладачем. З цього часу вона неодноразово обиралася за конкурсом викладачем, старшим викладачем кафедри фінансів Черкаського державного технологічного університету, крім того виконувала обвязки заступника декана фінансово-економічного факультету. З нею вже на посаді старшого викладача чотири рази укладалися контракти: з 22.11.2010 року по 31.08.2012 року, з 01.09.2012 року по 01.08.2013 року, з 02.09.2013 року по 31.08.2014 року та з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року.

Вказує, що 31.08.2015 року її було звільнено у звязку з закінченням строку контракту згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України. На новий строк контракт не був переукладений. Її не прийняли тимчасово на посаду старшого викладача до обрання за конкурсом.

Вважає своє звільнення незаконним і таким, що порушує її трудові права, оскільки Закон України «Про вищу освіту» не містить імперативного припису щодо обовязковості укладення контракту з такою категорією працівників як старший викладач кафедри фінансів.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання або інтересів працівника.

Укладання контракту у випадках, прямо не передбачених законом, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої Верховною Радою України, порушує її основні норми як засобу реалізації конституційного права на працю.

Вказує, що вона багаторазово проходила конкурсний відбір, неодноразово заохочувалася протягом всього часу роботи в університеті, тобто претензій до їх роботи з боку роботодавця щодо підвищення кваліфікації, організації навчального процесу, підготовки та оновлення методичного забезпечення навчального процесу нею виконувалися сумлінно.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Вказує, що відповідач при її звільненні порушив вимоги ст. 21, 23, 39-1 КЗпП України, а тому вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених трудових прав, визнавши причину пропуску строку поважною; визнати трудовий договір між нею та Черкаським державним технологічним університетом 01.09.2014 року таким, що укладений на невизначений строк; поновити її на роботі на посаді старшого викладача кафедри фінансів Черкаського державного технологічного університету; стягнути з Черкаського державного технологічного університету на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 8700 грн. та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити; поновити їй строк звернення до суду за захистом порушених трудових прав; визнати трудовий договір між нею та Черкаським державним технологічним університетом таким, що укладений на невизначений строк; поновити її на роботі на посаді старшого викладача кафедри фінансів Черкаського державного технологічного університету; стягнути з Черкаського державного технологічного університету на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмову запереченні.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 пояснив, що вимоги ОСОБА_1 є законними, а тому просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2010 року перебувала з відповідачем Черкаським державним технологічним університетом в трудових відносинах, а саме з 01.09.2010 року була призначена на посаду старшого викладача тимчасово до обрання за конкурсом (наказ № 313-к від 01.09.2010 року), а з 22.11.2010 року по 31.08.2015 року на підставі строкових контрактів на посаді старшого викладача кафедри фінансів.

Так, згідно контракту № 146 від 22.11.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та Черкаським державним технологічним університетом, позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду старшого викладача кафедри фінансів з 22.11.2010 року по 31.08.2012 року. Вказане стверджується як самим контрактом, так і наказом № 450-к від 23.11.2010 року, а також даними трудової книжки ОСОБА_1

Наказом № 321-к від 31.08.2012 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого викладача в звязку із закінченням строку контракту згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Згідно контракту № 119 від 01.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Черкаським державним технологічним університетом, позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду старшого викладача кафедри фінансів з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року. Вказане стверджується контрактом та наказом № 332-к від 01.09.2012 року.

Наказом № 301-к від 31.08.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого викладача в звязку із закінченням строку контракту згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Згідно контракту № 176 від 02.09.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Черкаським державним технологічним університетом, позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду старшого викладача кафедри фінансів з 02.09.2013 року по 31.08.2014 року. Вказане стверджується контрактом та наказом № 312-к від 02.09.2013 року.

Наказом № 252-к від 19.08.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого викладача в звязку із закінченням строку контракту згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Згідно контракту № 148 від 01.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Черкаським державним технологічним університетом, позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду старшого викладача кафедри фінансів з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року. Вказане стверджується контрактом та наказом № 267-к від 01.09.2014 року.

Наказом № 325-к від 19.08.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого викладача в звязку із закінченням строку контракту згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Частиною ч. 3 ст. 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого в контракті за угодою сторін.

Як визначено ст. 55 Закону України посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу. Таким чином Закон передбачає укладення контракту з такими категоріями науково-педагогічних працівників як старший викладач.

Можливість укладення контрактної форми трудового договору з науково-педагогічними працівниками встановлена і п. 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 24 грудня 2002 р. N 744, яке було чинним на момент укладення з позивачкою ОСОБА_1 контракту.

Таким чином укладення зі ОСОБА_1 саме контракту, як різновиду трудового договору, не суперечить чинному законодавству України.

Як викладено в Правових позиціях Верховного Суду України у справі № 6-156цс12 на контракту форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їх права, обовязки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність та додаткові підстави розірвання договору. Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06.02.2013 року та постанові Верховного Суду України від 26.12.2012 року.

Оскільки з позивачкою ОСОБА_1 був укладений саме контракт, як різновид трудового договору, підстав вважати його недійсним з огляду на вимоги ст. 9 КЗпП України немає, оскільки дана норма закону на контрактну форму трудового договору не поширюється.

Пунктом 2 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як вбачається з п. 5.2 вказаного Контракту цей контракт припиняється після закінчення терміну дії Контракту. При цьому за два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий термін.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 23 та ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, тобто щодо строкових трудових договорів укладених у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду трудових спорів" вбачається, що оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Таким чином, укладення контракту на строк з урахуванням ч. 3 ст. 21 КЗпП України підпадає під дію ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при переукладенні контракту декілька разів застосування ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України. Така ж позиція викладена в ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012 року.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та Черкаським державним технологічним університетом укладено саме контракт, як різновид строкового трудового договору, він був укладений за згодою сторін та на визначений строк і ним (контрактом) передбачено, що по закінченню дії його строку він перестає діяти.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідач, в передбачений Контрактом строк, а саме 15.06.2015 року повідомив позивачку про те, що вона буде звільнена з посади старшого викладача кафедри фінансів з 31.08.2015 року у звязку з закінченням терміну дії Контакту, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вказана обставина підтверджується повідомленням від 15.06.2015 року та визнана позивачкою в судовому засіданні.

А тому, з огляду на вищевикладене підстав вважати Контракт, укладений між ОСОБА_1 та Черкаським державним технологічним університетом таким, що укладений на невизначений строк, немає, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині позову та в частині поновлення її на посаді старшого викладача кафедри фінансів Черкаського державного технологічного університету до задоволення не підлягають, оскільки права позивачки при звільненні порушені не були.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, то в цій частині позову також слід відмовити.

Разом з тим, суд визнає причини пропуску позивачкою ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом поважними та поновлює його.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 60, 208, ч. 3 ст. 209, 212-216, 223 ЦПК України, ст. ст. 21, 23, 36, 39-1 КЗпП України, Законом України «Про вищу освіту», Положенням про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 24 грудня 2002 р. N 744, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаського державного технологічного університету, третя особа: Черкаський обласний комітет профспілки працівників освіти і науки України про визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: В.М. Скляренко