Постанова № 54714079, 02.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року 16:30Справа № 808/7691/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.06.2015 №1527-15

ВСТАНОВИВ:

21.09.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.06.2015 № 1527-15.

Згідно з позовною заявою позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить посилань на дані державного земельного кадастру, не містить відповідного розрахунку податкового зобовязання. Вважає, що позивач як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, використовуючи у власній господарській діяльності належну їй на праві власності нежитлову будівлю (магазин, вбудований в житловий будинок), що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39 Б, не повинна сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розміщене вказане приміщення. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 24.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/7691/15, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Позивач у судове засідання не зявився. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, на позові наполягає.

Представник відповідача у судове засідання також не зявився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Також направив суду письмові заперечення на позов. Зазначає, що позивач є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39 Б. Відповідно до витягу з технічної документації, позивач є користувачем земельної ділянки під вказаною нерухомістю площею 349,62 кв.м. Базова вартість кв.м. земельної ділянки станом на 01.01.2010 становить 232,02 грн., коефіцієнт місця розташування 3,84, сукупний коефіцієнт впливу локальних факторів 0,76 грн., коефіцієнт функціонального призначення 2,50 грн., нормативна оцінка земельної ділянки 591843,73 грн. А відтак, відповідно до ст.ст. 37, 269, 270, 271, 274, 286, 287 Податкового Кодексу України, позивач має сплачувати земельний податок. Вважає, що спірне податкове повідомлення рішення винесене у відповідності до норм чинного законодавства, а тому є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, на підставі наступного.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи. Місце провадження господарської діяльності по Україні: м.Запоріжжя, вул. 40 р. Радянської України, 39 б. Видами діяльності позивача є роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля текстильними товарами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

Податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2015 № 1527-15 позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 7391,25 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, однак скарги позивача залишені без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернулася до суду.

Фактичною підставою для прийняття спірного рішення є висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов'язку сплачувати земельний податок з фізичних осіб у розмірі, визначеному ст.ст. 271, 274, 286 Податкового Кодексу України (далі ПК України), а саме 1 % від нормативної грошової оцінки за використання земельної ділянки загальною площею 349,62 кв.м., за адресою: м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39-Б, функціональне призначення якої: розташування магазину, вбудованого в житловий будинок.

Згідно із наявної в матеріалах справи копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.07.2003 № 1032004, позивач є власником нежилого приміщення ХХХIY підвалу (літера А-4), загальною площею за внутрішніми замірами 280,2 кв.м., яке розташоване за адресою: 69037, м.Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39-Б, на підставі договору купівлі продажу №3868 від 11.06.2003.

Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України (далі ЗК), а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати земельного податку та орендної плати, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковим кодексом України.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 120 ЗК, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Як вже зазначалося, позивач зареєстрована як фізична особа підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з п.269.1 ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Суд зазначає, що у відповідності до п.269.2. ст.269 ПК України, особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Отже, особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку визначено ст.297 розділу XIV ПК України.

Враховуючи вищенаведені норми права, період, за який відповідачем визначено до сплати позивачу земельний податок, суд дійшов висновку про необхідність розповсюдження на правовідносини положень глави 1 розділу XIV ПК України.

Положеннями п.297.1. ст.297 ПК України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, як, серед іншого, земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що за приписами п.297.1 ст.297 ПК України фізична особа звільняється від сплати земельного податку, якщо вона є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку для ведення підприємницької (господарської діяльності).

Позивачем до матеріалів справи надано витяг з реєстру платників єдиного податку. При цьому, місцем здійснення підприємницької діяльності зазначено: м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39 б, що є адресою розташування земельної ділянки.

Враховуючи, що позивач, який є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, використовує належну йому на праві власності нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці за адресою: м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39 б, для ведення власної підприємницької (господарської діяльності), нарахування йому податкового зобовязання по земельному податку за правилами п. 286.5 ст. 286 Податкового Кодексу України та відповідно, винесення податкового повідомлення-рішення, є неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1, ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у звязку з чим спірне рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 13.06.2015 № 1527-15, винесене Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко