Рішення № 54713639, 24.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц/790/7691/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 635/8665/14-ц ОСОБА_1

Категорія: сімейні Доповідач Міненкова Н.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Міненкової Н.О.

суддів Костенко Т.М.,

ОСОБА_2

за участю секретаря Красношапка К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на батька, викликаних тяжкою хворобою та інвалідністю, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати у розмірі грн.4999, 86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. в дохід держави.

В задоволенні інших позивних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернулись з апеляційними скаргами.

ОСОБА_3 оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення щомісячних додаткових витрат, викликаних тяжкою хворобою та інвалідністю. Крім того, позивач вважає необґрунтованою відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу. Вважає, що в цій частині рішення винесено з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Посилається на ч. 1 ст. 202 СК України, згідно з якою, повнолітня дочка, син зобовязані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. А також на ст. 203 СК України, за якою крім сплати аліментів дочка, син зобовязані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Вважає, що ним доведено ті обставини, що додаткові витрати, викликані тяжкою хворобою та інвалідністю, мають систематичний та довічний характер, та мають стягуватися з відповідача на користь позивача щомісяця. Розмір та періодичність цих витрат також документально підтверджений.

Представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_3 не довів в судовому засіданні те, що настали виключні обставини і він знаходиться у крайній нужденності. Вважає, що не можна не враховувати те, що офіційними органами податкової інспекції було встановлено, що на подвірні будинку, який належить позивачу на праві власності знаходяться автомобілі, які він ремонтує з метою збору колекції з автомобілів .

Крім того, представник зазначає, що позивачем не надано доказів тяжкого стану, або що хвороба, на яку він хворіє, є тяжкою. Згідно довідки МСЕК друга група інвалідності ОСОБА_3 встановлена за загальним захворюванням. Сама по собі наявність другої групи інвалідності відповідно до п. 22 Постанови пленуму ВС України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про аліменти та сімю України» від 12.06.1998 року не надає право на отримання додаткових коштів. А також вважає, що судом не враховані докази на підтвердження матеріального стану відповідача.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає. При цьому, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст. 203 СК України дочка син, крім сплати аліментів зобовязані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю, немічністю.

Для задоволення вимог закон встановлює сукупність умов, які повинні бути враховані. А саме: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення (або наявність між ними інших юридично значущих звязків (усиновлення, факт біологічного походження); непрацездатність матері, батька у звязку із інвалідністю або пенсійним віком і тяжка хвороба; потреби матері, батька в матеріальній допомозі; достатній дохід платника; наявність виняткових обставин.

При розгляді справи повинні бути враховані усі обставини, що мають значення. Зокрема оцінюється тяжкість захворювання, причини відсутності у матері, батька заробітку, інші обставини, що потребують доведення.

Додатковими витратами на батьків вважаються витрати, повязані з однією з таких обставин: тяжка хвороба; інвалідність; немічність.

Обставин, які враховуються судом при визначенні розміру коштів, що стягуватимуться з дочки сина, закріплено в ст.205 СК. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі в (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Важливе значення для визначення розміру аліментів мають наявність в одержувача інших аліментнозобовязаних осіб (батьків, дружини, чоловіка, інших дітей). Особи, зобовязані надавати позивачеві утримання, залучаються до участі у справі як треті особи на стороні відповідача..

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2013 року було збільшено розмір аліментів, що стягувалися з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та відмовлено в задоволенні вимог про стягнення додаткових витрат на батька, а тому майновий стан сторін та виняткові обставини перевірялися судом які мали місце після травня 2013 року. Суд узяв до уваги витрати позивача на придбання ліків протягом часу з травня 2013 року по червень 2015 року на загальну суму 11640,87 грн., що підтверджено доданими до справи фіскальними чеками, а витрати на санаторне лікування підтверджені призначеннями лікарів та зазначив, що ці витрати повязані зі станом здоровя позивача та його інвалідністю. Стягуючи суму витрат в розмірі 4999,86 грн. суд послався на ступінь участі відповідача у додаткових витратах, який є одним з двох платників аліментів на батька та те, що він має малолітніх дітей.

Судова колегія не може погодитися з даними висновками суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на придбання ліків, одягу та харчів суд в рішенні Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2013 року зазначив, що позивачем не надано доказів неможливості покриття придбаних медичних препаратів за наданими суду фіскальними чеками та квитанціями, призначеному лікарями лікуванню та зазначив, що позивач отримує матеріальну допомогу від своєї сестри, що підтверджується квитанціями про отримання грошового переказу (а.с.115).

В рішенні суду, яке є предметом апеляційного оскарження суд вищезазначений доказ переоцінює і оцінює його критично, зазначаючи, що судом не встановлений характер правовідносин, які склалися між позивачем та його сестрою (а.с.236).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що йому дійсно надсилає гроші його сестра, яка проживає в Росії, але ці гроші він у неї бере у борг. Між тим, якісь докази, які б підтверджували боргові зобовязання позивача суду не надавалися. Суд же першої інстанції фактично переоцінив докази, які були оцінені в судовому рішенні яке набрало законної сили і не скасовано.

Судова колегія вважає, що позивачем не доведена наявність виняткових обставин, що виникли після постановлення рішення від 21 травня 2013. Позивачем не доведена його крайня нужденність та потреба в матеріальній допомозі, що є однією з обовязкових умов застосування норми статті 203 СК України.

Позивач не заперечував, що на нього зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину домоволодіння №-16 по вул. Жихорській в смт. Покотилівна, 53/100 частин домоволодіння за адресою м. Люботин, вїзд Мерефянський,12. В рішенні Харківського районного суду Харківської області від 21 березня 2013 року, яке є чинним, вказано, що між позивачем і відповідачем тривалий час існує конфлікт щодо користування будинком 18 кв.2 по вул. Жихорській в смт. Покотилівка Харківської області і відповідач не має можливості там проживати.( а.с.115).

Не приймаючи як доказ матеріального становища позивача лист ОУ Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів від 05.06.2014 року (а.с.111), суд зазначив, що реєстрація транспортних засобів за ОСОБА_3 не підтверджена належними доказами. Судова колегія з таким висновком суду не може погодитися, так як з листа , який оформлений за підписом заступника начальника ОУ Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області та містить офіційну інформацію вбачається, що перевірка проводилася за місцем проживання ОСОБА_3, який не заперечував того, що на території його будинку знаходяться автотранспортні засоби, але пояснив, що бізнесом він не займається, працює як інвалід в денний час, та пояснив, що займається ремонтом автомобілів і це його хобі. Дійсно, ОСОБА_3 звертався зі зверненням до Головного Управління Міндоходів у Харківській області щодо дій посадових осіб, до яких було прийняті міри дисциплінарного стягнення (а.с.97), але ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував того факту, що на його подвірї знаходяться автотранспортні засобі, та пояснив, що автомобілі старі та знаходяться у непридатному стані.

Усі вищевикладені обставини не свідчать про особливу нужденність позивача та наявність після травня 2013 року виняткових обставин у його матеріальному становищі. Доказів про те, що стан здоровя позивача погіршився порівняно з травнем 2013 року суду не надано.

Надані суду чеки на придбання ліків не у повній мірі підтверджують суму витрат позивача на придбання ліків, деякі чеки повторюються, деякі не містять назву ліків та дату їх придбання, а деякі взагалі неможливо прочитати, що спростовує висновок суду про те, що усі надані чеки підтверджують витрати позивача. Деякі чеки містять інформацію про придбання продуктів харчування. ( а.с.100,101).

Позивач, обґрунтовуючи свої доводи щодо заявленого позову посилався на його захворювання на діабет тяжкої форми, що потребує витрат на ліки та харчування. Між тим, потреба хворих на діабет частково забезпечується державою за розробленою програмою, як і потреба в санаторно курортному лікуванні. Позивач не надав докази, які б підтверджували або спростовували отримання ним безкоштовних ліків на лікування.

Судова колегія не заперечує того факту, що позивач дійсно має ряд захворювань, які передбачають матеріальні витрати, йому встановлена друга група інвалідності, що також є підтвердженням незадовільного стану здоровя позивача. Між тим, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути додаткові витрати в сумі 18170 грн., у подальшому уточнюючи позовні вимоги та збільшуючи суму додаткових витрат на підставі довідок та товарно грошових чеків з аптечних мереж. Між тим, судова колегія вважає, що надані суду чеки з аптечних мереж не підтверджуються відповідними призначеннями лікарів та є неналежними доказами, з підстав зазначених вище.

Крім того, вирішуючи питання щодо ступеня участі відповідача у додаткових витратах на придбання ліків суд зазначив що відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей відповідно, 25 лютого 2006 року та ІНФОРМАЦІЯ_1, що повинно бути враховано

Посилання позивача як на задовільний матеріальний стан відповідача, на те, що відповідач узяв кредит та сплачує щомісяця по 400 дол. США на його погашення не є доказом належного матеріального стану відповідача, так як кредитні кошти отримувалися в іноземній валюті. З повідомлення Альфа Банка вбачається, що Банк вимагав дострокового погашення кредиту в сумі 39778,88 дол. США ще у 2009 році, у звязку із простроченням заборгованості( а.с.185). Крім того, відповідач має заборгованість по аліментам за період з серпня 2011 року по 01.05.2013 року яка складає суму 1400,00 грн.( а.с.186), а станом на 01.12.2014 року заборгованість збільшилась до 3000 грн.( а.с.187). Згідно з довідкою заступника начальника ВДВС Харківського РУЮ від 13.10.2015 року ОСОБА_4 сплачував ОСОБА_3 аліменти з 01.01.2014 року по 31 серпня 2015 року по 280 грн. щомісяця (а.с.275).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позивачем не доведені обставини, що є необхідними для застосування статей 202-206 СК України, як того просив позивач в позовній заяві, що, між тим, не позбавляє позивача права звернутися з вимогами на підставі ст. 203 Сімейного Кодексу та надати докази додаткових витрат, яка передбачає участь повнолітніх дітей у додаткових витратах на батьків, викликаних обставинами виключно негативного характеру.

Крім того, судова колегія вважає. що примусове стягнення коштів завжди є неприємною обставиною. В суді апеляційної інстанції позивач зазначав, що опікувався синами більшу частину свого життя і та неприязнь яка склалася між ними на теперішній час його засмучує.

Добровільна допомога з боку рідних дітей може вирішити багато питань щодо спілкування між рідними людьми, навіть якщо ця допомога буде мінімальною. Якщо дорослі діти зрозуміють необхідність свого обовязку щодо батьків, які потребують хоча б мінімального опікування ними то й відпаде необхідність примусового стягнення коштів на батьків.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313, 317,319 ЦПК України судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь додаткових витрат та витрат по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині відмовити .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - Т.М. Костенко

ОСОБА_2