Рішення № 54713579, 25.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/7958/15 Головуючий 1 інст. - Сілантьєва Е.Є.

Справа № 645/3526/14-ц

Категорія: правочини Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів Гуцал Л.В., Кірсанової Л.І.,

за участю секретаря Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участю третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування квартири нікчемним, скасування права власності та реєстрації, визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися у суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участю третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання договору дарування квартири нікчемним, скасування права власності та реєстрації, визнання права власності на квартиру.

На обґрунтування позивачі вказали, що є співвласниками квартири АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Фрунзенської районної в м. Харкові ради від 20 листопада 2007 року № 203/19, та рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2011 року. Проте житло вибуло з володіння поза їх волею, оскільки було продано на прилюдних торгах.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2014 року визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації вказаної квартири та договір купівлі-продажу, укладений за результатами прилюдних торгів, на підставі якого власником став ОСОБА_2

Згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 20 лютого 2014 року за реєстровим № 310, ОСОБА_2 подарував спірну квартиру ОСОБА_5

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили визнати нікчемним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 20 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, скасувати право власності ОСОБА_5 на дане житло та державну реєстрацію, визнавши право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним по ? частині.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

Відповідачі в особі своїх представників ОСОБА_1 та ОСОБА_9 позов не визнали, посилаючись на неправильно обраний позивачами спосіб захисту цивільного права та інтересу, встановлений статтею 16 ЦК України.

Третя особа ОСОБА_6 з позовом погодилася, посилаючись на доведеність вимог позивачів.

Третя особа ОСОБА_7 з позовом не погодилась, посилаючись на його безпідставність.

Справа розглянута за відсутності приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, яка в письмових поясненнях зазначила про дотримання вимог діючого законодавства щодо посвідчення 20 лютого 2014 року договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_5А

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Витребувано на користь ОСОБА_3 з незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові.

Виключено з реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на квартиру № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові за ОСОБА_5А

Визнано право власності за ОСОБА_3 на квартиру № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено.

Витребувано на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові по ? частині кожному.

Виключено з реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на квартиру № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові за ОСОБА_5А

Визнано право власності за ОСОБА_3 на ? частину квартири № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові.

Визнано право власності за ОСОБА_4 на ? частину квартири № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2015 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковим для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи (ч. 4 ст. 338 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що провадження у справі відкрито помилково, оскільки судовий збір сплачено не в повному обсязі; Свідоцтво про право власності на спірну квартиру на імя ОСОБА_2 зареєстровано в реєстрі за № 1922 і не оспорено позивачами; судом неправильно застосована стаття 388 ЦК України, оскільки продаж майна відбувся на стадії примусового виконання рішення суду, що не може відповідати волі власника; ОСОБА_3 не вживає певних заходів щодо проведення повторних торгів, а ОСОБА_4 не є боржником у виконавчому провадженні; вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння позивачами не заявлялась; публічні торги проведено на стадії примусового виконання рішення суду, однак до участі у справі в якості належної особи не залучено Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі ПАТ «Кредитпромбанк») в особі Харківської філії первісного набувача права власності на нерухоме майно.

ОСОБА_10 представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші відповідачі рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира вибула з володіння власника поза його волею, а тому він має право витребувати його у добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України. Разом з тим, визнаючи право власності на спірну квартиру лише за ОСОБА_3 та витребуючи її лише на його користь, суд виходив з того, що згідно з реєстраційними документами на квартиру позивач ОСОБА_3 є її єдиним належним власником. Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

За статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, власнику надано право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом зазначених правових норм зясуванню підлягають наступні питання: чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Ураховуючи вимоги статті 10 ЦПК України та виходячи зі змісту статті 388 ЦК України, власник зобовязаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбає майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Крім того, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За положеннями зазначених норм право на витребування майна у добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України належить лише власнику цього майна.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що 18 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредипромбанк», зміненим на ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 7330/04/07.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № 7330/04/07 цього ж дня з ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передана квартира АДРЕСА_2. ОСОБА_4 надавала згоду на передачу чоловіком вказаного житла в іпотеку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В розумінні статей 316, 317 ЦК України позивачі не є власниками спірного майна, оскільки втратили право розпоряджатися квартирою № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові. Арештоване державним виконавцем майно, а також майно, яке є предметом застави (іпотеки), не може вважатися таким, що вибуло з володіння боржника поза його волею.

Положення ч. 2 ст. 388 ЦК України не дозволяє власнику витребувати майно шляхом віндикації, проте не є перешкодою для повернення сторін договору організатора прилюдних торгів та їх переможця у первісний стан шляхом реституції за позовом власника за наявності передбачених законом підстав для визнання цього договору недійним, що відповідає положенням ч. 3 ст. 215 та ст. 216 ЦК України.

Посилання представника позивачів в суді апеляційної інстанції на Договір купівлі-продажу, нотаріально посвідчений 31 липня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11 за реєстровим № 1037, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали у власність, а ОСОБА_12 приймає у власність вказану квартиру та сплачує за неї обумовлену грошову суму, не можуть бути прийняті до уваги. На час звернення до суду з позовом квартира № 70 по вул. Олімпійській в м. Харкові була передана ОСОБА_3 в іпотеку.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року, рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_13 від 24 липня 2015 року № 23142060 про державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 по ? частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано.

З огляду на це, підстав для задоволення позову немає.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участю третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування квартири нікчемним, скасування права власності та реєстрації, визнання права власності на квартиру відмовити.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

ОСОБА_14