Ухвала суду № 54713575, 24.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7944/15 Головуючий 1 інстанції Онупко М.Ю.

Справа № 641/5103/15-ц Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: стягнення суми

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.

при секретарі Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2015 року по справі за позовом заступника прокурора м. Харкова, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківський індустріальний педагогічний технікум про зобовязання проведення перерахунку, стягнення суми,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року заступник прокурора м. Харкова, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради,треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківський індустріальний педагогічний технікум про зобовязання проведення перерахунку, стягнення суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що підставою звернення прокурора до суду є порушення прав неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_1, який неспроможний через свій матеріальний стан, недосягнення повноліття та відсутність правових знань самостійно захистити право на отримання разової грошової допомоги випускникам, яке передбачено Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» № 2342-ІV від 13.01.2005 року. Прокуратурою міста Харкова встановлено факт неналежного здійснення своїх повноважень з боку КЗ «Харківський дитячий будинок «Родина» ХМР в частині виплати одноразової грошової допомоги випускнику закладу, передбаченої Законом. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною, позбавленою батьківського піклування відповідно до рішення виконавчого комітету ХМР від 14.04.2009 року № 90/27. В період з 03.06.2009 року по 01.09.2014 постійно проживав та виховувався на повному державному утриманні в КЗ Харківський дитячий будинок «Родина» ХМР.

Адміністрація КЗ «Харківський дитячий будинок «Родина» ХМР при складенні кошторису для виплати грошової допомоги випускнику закладу ОСОБА_1, невірно застосувала норми права та нарахувала грошову допомогу випускнику відповідно до підпункту 1 п. 13 Постанови КМУ № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» яким передбачено виплату грошової допомоги у розмірі не менше як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що складає 42,50 грн. Відповідно до наказу директора закладу № 50-к від 20.08.2014 вказана сума була виплачена ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років складав 1286 грн. Таким чином, випускники КЗ «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради з категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 7716 грн.

У зв'язку з викладеним, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом.

В судовому засіданні прокурор прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні та наданих до суду запереченнях позовні вимоги не визнала в повному обсязі та пояснила, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув до дитячого будинку 03.09.2009 року. Отримавши повну загальну середню освіту у Харківській загальноосвітній школі № 77, вибув 01.09.2014 року з дитячого будинку у звязку із переходом для подальшого навчання до Харківського індустріально-педагогічного технікуму на підставі наказу від 01.09.2014 № 6-В «Про відрахування з дитячого будинку ОСОБА_1». Відповідно до інформації директора Харківського індустріально-педагогічного технікуму від 29.05.2015 року № 287 ОСОБА_1 відрахований з навчального закладу відповідно до наказу № 111 від 10.04.2015 року в зв'язку із закінченням навчання і отриманням робітничої професії «електромонтер з ремонту електроустаткування».

Також, зазначила про те, що Законом визначено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування встановлюється нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_1 був відрахований з дитячого будинку в зв'язку із зарахуванням його на навчання до Харківського індустріально-педагогічного технікуму, отримав грошову допомогу в розмірі 42,50 грн., що дорівнює 2,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Таким чином, дитячим будинком не порушені будь-які права та охоронювані законом інтереси неповнолітнього ОСОБА_1 при переході його на навчання до Харківського індустріально-педагогічного технікуму, в якому він перебуває на повному державному утриманні.

Представники третьої особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечували.

В судовому засіданні представник третьої особи Харківського індустріально-педагогічного технікуму ОСОБА_6 проти позову заперечувала та пояснила, що відповідно до чинного законодавства, а саме постанови КМУ здійснюється нарахування одноразової грошової допомоги, яка виплачується після закінчення навчання.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги заступника прокурора м. Харкова, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано Комунальний заклад «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" в розмірі 7673 грн. 50 коп.

Стягнуто з Комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради, на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі КЗ «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради просить рішення суду скасувати та в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії 1-ВЛ № 060443, виданого 03.10.1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.7).

Рішенням виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради № 90/27 від 14.04.2009 року ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, так як його мати ОСОБА_8 померла, а батько ОСОБА_7 рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.02.2009 року позбавлений батьківських прав ( а.с. 9).

Довідкою КЗ «Харківський дитячий будинок «Родина» ХМР № 63 від 16.02.2015 року підтверджується, що ОСОБА_1 постійно проживав та виховувався на повному державному забезпеченні в КЗ «Харківський дитячий будинок «Родина» ХМР з 03.06.2009 року по 01.09.2014 року. В 2014 році він вибув з дитячого будинку на подальше навчання до Індустріально-педагогічного технікуму м. Харкова ( а.с. 13).

Згідно повідомлення Харківського індустріально-педагогічного технікуму № 448 від 16.08.2014 року, ОСОБА_1 наказом від 16.08.2014 року № 176 зарахований студентом першого курсу Харківського індустріально-педагогічного технікуму за кошти державного бюджету ( а.с. 14).

Згідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 45 ЦПК України встановлено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Статтею 1 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, встановлено, що для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Згідно з ст.3 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини», дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями частини 1-3 ст. 8 Закону передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

У відповідності до положень ч. 7 ст. 8 Закону, випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

Частиною 7 ст. 8 Закону встановлено обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 1286 грн.

Виходячи з наведеного, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування у віці до 18 років, в тому числі, позивачу по справі ОСОБА_1, при випуску з навчального закладу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716 грн.

У відповідності до наказу КЗ «Харківський дитячий будинок «Родина» ХМР № 50-К від 20.08.2014 року, та видаткового касового ордеру від 29.08.2014 року випускнику ОСОБА_1 було нарахована та виплачена допомога у розмірі 2,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 42 грн. 50 коп., у відповідності до підпункту 1 п. 13 Постанову Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховування, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" № 226 від 05.04.1994 року.( а.с. 11,12).

Доводи представника відповідача стосовно правильності застосування ними пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" № 226 від 05.04.1994 року зі змінами та доповненнями, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів.

Відповідно до ст. 25 Закону порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Згідно до положень ст. 39-9 Закону, порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень ст. ст. 25, 39-9 Закону регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

Крім того, як встановлено в ст. 3 Закону одними із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій

Положеннями статті 4 зазначеного Закону передбачено, що заходи щодо соціального захисту даної категорії дітей гарантується, забезпечується і охороняються державною.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 8 ЦПК України, у разі невідповідності правового актазакону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

На підставі викладеного та з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії, судом обґрунтовано визначено, що застосуванню підлягає Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" та відповідач при складанні кошторису для виплати грошової допомоги випускнику школи-інтернату ОСОБА_9 неправомірно керувався пп. 1 п. 13 Постанови Кабінету міністрів України "Про поліпшення виховування, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" № 226 від 05.04.1994 року.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобовязання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону в розмірі 7673 грн. 50 коп.

Посилання відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції на довідку Харківського індустріально педагогічного технікуму від 04.12.2015 року про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 8268 грн. (а.с.125) колегією суддів не приймаються, оскільки ця довідка видана після рішення суду та стосується закінчення ОСОБА_1 навчання в Харківському індустріально педагогічному технікумі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -