Ухвала суду № 54713530, 24.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/8584/15 Головуючий 1 інстанції - Дудченко В.О.

Справа № 626/400/15-ц Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія право власності

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Красноградська міська рада Харківської області, про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнила. В обгрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначила, що вона згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 16.05.2003 року придбала ТОВ «Стара фортеця» приміщення ресторану з надвірними будівлями за адресою: вул. Леніна, буд. 74, м. Краснограда. Оскільки попередньому власнику ресторан належав як цілісний майновий комплекс, фактично складався з будівлі саме ресторану та розташованого в дворі ресторану обєднаного в одну будівлю комплексу надвірних будівель, розташованих на закріпленій для обслуговування ресторану земельній ділянці, вона була переконана, що всі допоміжні будівлі ресторану належать їй на праві власності, весь час відкрито і безперервно користувалася всім комплексом будівель.

На початку 2008 року Красноградська районна рада, встановивши, що в неї відсутні належні правовстановлюючі документи щодо приміщення літера «Е» площею 10,1 кв.м., розташованого за вказаною адресою , вирішила вважати вказане приміщення літ. «Е» своєю власністю, прийняла рішення щодо проведення інвентаризації, в ході якої 13.02.2008 року був виготовлений технічний паспорт.

Згідно рішення виконкому Красноградської міської ради від 14.03.2008 року видано свідоцтво про право власності на вказане приміщення. 11.12.2008 року між Красноградською районною радою та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі- продажу зазначеного приміщення літера «Е» площею 10,1 кв.м., розташованого за адресою вул. Леніна, 74, м. Краснограда, посвідчений державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 1-8457.

ОСОБА_1 вважає себе законним власником даного приміщення в судовому порядку оскаржувала факт продажу. З моменту придбання даної будівлі відповідач ОСОБА_2 жодного разу не зявилась за адресою: вул. Леніна, 74, м. Краснограда, будівля знаходиться в повному володінні позивача. Зазначає, що вона добросовісно вважала, що дане приміщення є її власністю, весь час з моменту придбання приміщення ресторану по вул. Леніна, 74 в м. Краснограді не приховувала факт знаходження майна в своєму володінні, до моменту подання позову фактично й безперервно володіла вказаним майном, а відповідач, як юридичний власник, знаючи про це, ніякого інтересу до придбаної напівзруйнованої будівлі не проявляє. В зв»язку з наведеним ОСОБА_1 вважає, що в неї є підстави для набуття права власності на дане приміщення за набувальною давністю.

Відповідач ОСОБА_2 письмово позов не визнала, так як вона є законним власником даного нерухомого майна.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду повторно не з»явилися,клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи стислі строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія знаходить можливим розглянути справу у відсутності сторін,, так як вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності за набувальною давністю на будівлю літ.«Е» площею 10,1 кв.м.,що розташована за адресою вул. Леніна, 74, м. Краснограда Харківської області, суд першої інстанції керуючись вимогами ст. 344 ЦК України виходив з того, що позивачем не доведено добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). ОСОБА_1 не є добросовісним володільцем вказаної будівлі, так як вона завжди знала, що вказана спірна будівля належить іншій особі - ОСОБА_2 та з 2010 року намагалась визнати недійсним рішення сесії Красноградської районної ради Харківської області від 04.12.2008 року, яким право викупу вказаної будівлі надано ОСОБА_4,

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, так як вказаний висновок є обгрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Отже, згідно до ст. 344 ЦК України набувачеві достатньо володіти чужим майном із дотриманням вимог, встановлених законом.

Для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Окрім того, в п.6 Листа ВССУ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертає увагу судів на наступне.

Так, при вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

При вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне:

- право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року;

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності;

- у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред'явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння , а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 16.05.2003 року ОСОБА_1 купила у ТОВ «Стара фортеця» нежиле приміщення, що розташоване в м. Краснограді Харківської області, вул. Леніна, буд. 74, яке в цілому складається з А-1 нежиле приміщення (ресторан інв. №001), цегляне, загальна площа 583,3 кв.м., при цьому приміщенні є надвірні будови: Б - гараж(інв. 010) шлакоблочний, загальна площа 174,9 кв.м., Г - прод. склад (інв. №006), цегляний, загальна площа 209,9 кв.м. на земельній ділянці площею 2669,3 кв.м. згідно рішення від 25.09.2001 року (а.с. 8-9).

Відповідно до наданої довідки з КПТІ «Інвентаризатор» та витягу про державну реєстрацію право власності на обєкт нерухомого майна, який розташований по вул. Леніна, буд. 74, м. Краснограда, Харківської області за літерою «Е» зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2008 року посвідченого Красноградською Державною нотаріальною конторою за № 1-8457 та зареєстрованого в БТІ за№ 659 у книзі 5 (а.с. 61, 63)

ОСОБА_2 купила у Красноградської районної ради Харківської області нежитлову будівлю (сарай літ. Е, площею 10,1 кв.м.), яка розташована за адресою: вул. Леніна, буд. 74, м. Краснограда, Харківської області на земельній ділянці, що належить Красноградській міській раді Харківської області, що підтверджується договором купівлі -продажу від 11.12.2008 року (а.с. 62). Дане нежитлове приміщення до продажу належало Красноградській районній раді на підставі свідоцтва про право власності, що видано виконкомом Красноградської міської ради 17.03.2008 року та зареєстровано КПТІ «Інвентаризатор» 17.03.2008 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 30.01.2009 року Красноградська районна рада передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлову будівлю цегляну (сарай літ. Е, загальною площею 10,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: вул. Леніна,74, м. Краснограда, Харківської області (а.с. 64).

Зазначене свідчить, що є законний власник даного обєкту ОСОБА_2. Договір купівлі-продажу на дану нежитлову будівлі в даний час ніким не скасований, що підтверджується наступними рішеннями судів.

Так постановою Красноградського районного суду від 21.12.2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноградської районної ради, виконкому Красноградської міської ради, треті особи ОСОБА_2, КПТІ «Інвентаризатор» про визнання недійсним актів, а саме визнання недійсним рішення виконкому Красноградської міської ради від 14.03.2008 року №114 про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення сесії Красноградської районної ради Харківської області від 04.12.2008 року, яким право викупу обєкту комунальної власності, будівлі площею 10,1 кв.м. на вулиці Леніна, 74, м. Краснограда надано учаснику конкурсу ОСОБА_4 Дана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року. Потім ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 28.02.2013 року постанову Красноградського районного суду Харківської області від 21.12.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Після нового судового розгляду даної справи Красноградським районним судом була винесена постанова від 03.06.2013 року якою знову відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноградської районної ради, виконкому Красноградської міської ради з третіми особами ОСОБА_2, КПТІ «Інвентаризатор» про визнання недійсним актів, а саме визнання недійсним рішення виконкому Красноградської міської ради від 14.03.2008 року №114 про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення сесії Красноградської районної ради Харківської області від 04.12.2008 року, яким право викупу обєкту комунальної власності, будівлі площею 10,1 кв.м. на вулиці Леніна, 74, м. Краснограда надано учаснику конкурсу ОСОБА_4 Дана постанова була залишена без змін ухвалою від 24.09.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 13.03.2014 року Вищого Адміністративного суду України.

В зв»язку з наведеним даними судовими рішеннями підтверджено, що ОСОБА_2 є законним власником даного спірного нежитлового приміщення.

Крім цього під час розгляду іншої справи, а саме цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Красноградської районної ради Харківської області, ОСОБА_5, треті особи КП «Інвентаризатор», Красноградська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та переведення прав та обовязків покупця, була проведена судова будівельна експертиза №9018 від 07.04.2010 року, в висновку цієї експертизи зазначено, «що за результатами натурного обстеження встановлено на земельній ділянці на місці розташування нежитлової будівлі літ. «Е» вказана будівля відсутня, є повністю зруйнованою»( а. с. 86 звор. стор.).

За результатами розгляду вищезазначеної справи було винесено рішення Красноградського районного суду від 08.07.2010 року, яким визнано недійсними інший договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення (сарай) цегляний літ. «В» загальною площею 8,3 кв.м., нежитлову будівлю (сарай) шлакоблочний літ. «Д» загальною площею 55,2 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Леніна, 74, м. Краснограда та ОСОБА_1 стала покупцем даних обєктів.

Отже договір купівлі -продажу від 11.12.2008 року за яким ОСОБА_2 купила у Красноградської районної ради нежитлову будівлю (сарай літ. Е, площею 10,1 кв.м.), яка розташована за адресою: вул. Леніна, буд. 74. м. Краснограда, Харківської області на земельній ділянці, що належить Красноградській міській раді Харківської області, не скасований жодним рішенням суду, тому ОСОБА_2 є законним власником даної будівлі.

Крім того немає самого об»єкта нерухомості, нежитлової будівлі (сарай літ «Е», площею 10,1 кв.м., про що пояснила сама позивач ОСОБА_1. та підтверджується дослідженою експертизою( а. с. 86).

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції відповідно до вимог обґрунтовано визнав, що позивачем не доведено добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). ОСОБА_1. не є добросовісним володільцем вказаної будівлі, так як вона завжди знала, що вказана спірна будівля належить іншій особі - ОСОБА_2 та з 2010 року намагалась визнати недійсним рішення сесії Красноградської районної ради Харківської області від 04.12.2008 року, яким право викупу вказаної будівлі надано учаснику конкурсу ОСОБА_4, ОСОБА_1Г.з вказаного часу мала на меті отримати в подальшому в свою власність дане приміщення, що не свідчить про добросовісність володіння .

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог в розумінні положень ст. 57-60 ЦПК України.

Позивачем не доведено, що він добросовісно заволодів чужим майном - спірною будівлею і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років,

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: