Ухвала суду № 54713117, 21.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/5263/15-к Головуючий суддя І інстанції Винниченко

Провадження № 11-сс/790/1758/15 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області

головуючогосудді - Чопенко Я.В.,

суддів - Шевченко В.В. та Курила О.М.,

секретаря - Безчасної О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду клопотання слідчого Ізюмського ВИ ГУНП в Харківській області ОСОБА_1. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 на 60 днів, з 22 години 00 хвилин 9 грудня 2015 року до 22 години 00 хвилин 6 лютого 2016 року.

Як зазначено в постанові суду першої інстанції : 11 грудня 2015 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого Ізюмського ВП ГУНГІ в Харківській області ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартого відносно ОСОБА_1

В клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 повторно. 9 грудня 2015 року приблизно о 1 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку № 29 по вул. Сакко і ОСОБА_3 в м. Ізюм, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи за попереднього змовою та спільно з ОСОБА_4. незаконно заволодів автомобілем ВАЗ 2103, реєстраційний номер 99681ХК, вартістю 21750 грн. 00 коп., що належить ОСОБА_3, чим останньому заподіяв матеріальний збиток.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 289 ч. 2 КК У країни,

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 повторно, 9 грудня 20і 5 року приблизно о і годині ЗО хвилин, знаходячись біля будинку № 8 по вул. Пролетарській, 8 в м. Ізюм, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_5, намагався незаконно заволодіти автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний номер л4763ХА, вартістю 14420 грн 00 коп., що належить ОСОБА_6 однак свій злочинний намір не довів до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки був застигнутий свідком в автомобілі під час спроби запуску двигуна.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 289 КК України, тобто, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений повторно, та за попередньою змовою групою осіб та ст.ст. 15 ч.2, 28е) ч. 2 КК України, тобто, замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений повторно, та за попередньою змовою групою осіб.

У вчиненні вищезазначеного злочину підозрюється ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1.

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч.2; 15 ч.2, 289 ч.2 КК України, винним себе не визнав.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколами оглядів місця події від 09.12.2015, вилученими знаряддями чи засобами вчинення кримінального правопорушення, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 0е). 12.2015, показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_3; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 09.12.2015, протоколами одночасних допитів осіб від 10.12.2015.

09.12.2015 о 22 годині 00 хвилин ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України був затриманий, та тримається в ITT Ізюмського ВП (м. Ізюм) ГУНГІ в Харківській обл.

В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочинів, відповідальність за вчинення яких

передбачена ст.ст. 289 ч.2; 15 ч.2, 289 ч.2 КК України.

ОСОБА_1 вчинив тяжкі злочини, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років.

В обгрунтування клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 повторно, вчинив тяжкі злочини в період випробувального терміну, тим самим не виправдав довіри суду, може вчинити інші злочини, переховуватися від органу досудового розслідування, немає постійного джерела доходів, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 свою вину визнав частково, просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрати запобіжний захід не повязаний з позбавленням волі.

Захисник обвинуваченого просила застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу громадянину ОСОБА_1 суд оцінює у сукупності вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винним у скоєному, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність судимості у нього, наявність відомостей про вчинення ним інших кримінальних правопорушень, розмір шкоди, у завданні якої він підозрюється.

Вивчивши матеріали клопотання, допитавши підозрюваного ОСОБА_1., який визнав себе винним частково у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч.2; 15 ч.2, 289 ч.2 КК України, заслухавши думку захисника, яка просила застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, прокурора про обґрунтованість клопотання, та необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1. 3. 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує загроза що підозрюваний може переховуватись з інших органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, а також враховуючи, що ОСОБА_1, раніше судимий за аналогічний злочин, вчинив злочин в період іспитового року, а тому вважає, що необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 182 КІШ України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України - в розмірі 40 (сорока ) мінімальних заробітних плат в сумі 55120 (1378x40 = 55120) гривень.

На ухвалу слідчого судді Терновським Р.В. подано апеляційну скаргу в якій він просить її скасувати та застосувати до нього домашній арешт.

Апеляцію ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що слідчий суддя не врахував наявність в нього цивільної дружини в стані вагітності яка має ще одну неповнолітню дитину і крім нього їй нікому допомагати.

Захисник ОСОБА_10 подала письмове клопотання щодо розгляду апеляції за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції підозрюваного, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. кожна особа, заарештована або затримана на підставі обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, повязаних з її утриманням під вартою.

ОСОБА_1 11 грудня 2015 року був доставлений до слідчого судді, де і було розглянуто питання стосовно обрання йому запобіжного заходу.

За таких обставин, слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали було дотримано п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод людини 1950 р., оскільки розгляд питання про обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_1 відбувся за присутності підозрюваного.

Таким чином, слідчим суддею виконано вимоги КПК України та міжнародного права.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 г- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував положення ст.ст. 176,178,183 КПК України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується доводів апеляції підозрюваного ОСОБА_1 щодо міцних соціальних звязків, колегія суддів вважає що вони не спростовують висновків слідчого судді, викладених в оскарженій ухвалі.

Жодного документального підтвердження наявності сімї ОСОБА_1 не надано, більш того він не зазначає данні особи з яким у нього начеб-то існують сімейні відносини.

Фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляції ОСОБА_1

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку щодо неправильності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Більш того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при визначенні ОСОБА_1 розміру застави, слідчим суддею застосовано не та норма права, яка підлягає застосуванню.

Так, при визначенні розміру застави, слідчий суддя мав виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», яким встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 грн.

Згідно до п.16 ч.1 ст.3 КПК України чітко регламентовано що розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорвнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процессуальне рішення або здійснюється процессуальна дія.

За викладених обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді такою, що підлягає скасуванню в частині визначення розміру застави до підозрюваного ОСОБА_1

Враховуючи, вимоги ч.5 ст. 182 КПК України судова колегія визначає ОСОБА_1 альтернативну міру запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі розмірі 40 мінімальних заробітних плат (40 х 1218) що становить 48720(сорок вісім тисяч сімсот двадцять) гривень.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року щодо обрання у відношенні ОСОБА_1 10.11.1992 року передбачення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати в частині визначення розміру застави.

Визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 заставу в розмірі сорок мінімальних заробітних плат що становить 48720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) гривень.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: