Рішення № 54713005, 21.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/7397/15 Головуючий 1 інст. Ковригін О.С.

Справа № 636/4535/14-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: право власності

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» грудня 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності та реальний виділ частини нерухомого майна,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3.

В обґрунтування свого позову посилалася на те, що 15 листопада 2001 року вона за договором купівлі-продажу придбала житловий будинок № 15 по провулку Першотравневий у с. Камяна Яруга Чугуївського району Харківської області, реєстровий номер 2166.

Згідно довідки КП БТІ Чугуївського району Харківської області за № 1198 від 04 липня 2013 року право власності на вказаний будинок належало їй.

Зазначила, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 18 серпня 2014 року визнано частково недійсним договір купівлі-продажу від 15 листопада 2001 року та право власності на 1/3 частину домоволодіння з надвірними будівлями за неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Просила визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на 2/3 частини домоволодіння № 15 по пров. Першотравневий у с. Камяна Яруга Чугуївського району Харківської області, виділити їй в натурі на її 2/3 частини у житловій будівлі № 15 по пров. Першотравневий у с. Камяна Яруга Чугуївського району Харківської області приміщення 1, площею 3,5 кв. м., приміщення 1-2, площею 3,7 кв. м., приміщення 1-3, площею 8,7 кв. м., приміщення 1-4, площею 17,6 кв. м., приміщення 1-5, площею 8,7 кв. м. у житловому будинку літ. «А-1» з прибудовами, загальною площею 42,2 кв. м., у тому числі житловою 26,3 кв. м. з обслуговуючими їх надвірними будівлями та спорудами: літню кухню літ. «Б», ? частину сараю літ. «Д», сарай літ. «Д-1», вбиральню літ. «Е», водопровід літ. «К», хвіртку № 2, ворота № 3, частину огорожі № 4; виділити в натурі ОСОБА_3, на його 1/3 частину у житловій будівлі № 15 по пров. Першотравневому у с. Камяна Яруга Чугуївського району Харківської області приміщення 1-1, площею 3,8 кв. м., приміщення 1-7, площею 13,6 кв. м., приміщення 1-6, площею 11,8 кв. м. у житловому будинку літ. «А-1» з прибудовами, загальною площею 29,2 кв. м., у тому числі житловою 13,6 кв. м. з обслуговуючими їх надвірними будівлями та спорудами: льох літ. «В», сарай літ. «Г», ? частину сараю літ. «Д», сарай літ. «Д-2», хвіртку № 1, частину огорожі № 4, огорожу № 5; стягнути з ОСОБА_2 на її користь судовий збір в розмірі 243,60 грн., витрати повязані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи - 2800,00 грн., а усього 3043,60 грн.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 07 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини домоволодіння № 15 по пров. Першотравневому у с. Камяна Яруга Чугуївського району Харківської області, виділено в натурі ОСОБА_1 на її 2/3 частини у домоволодінні № 15 по пров. Першотравневому у с. Камяна Яруга Чугуївського району Харківської області, у житловому будинку літ. «А-1» з прибудовами: приміщення 1, площею 3,5 кв. м., приміщення 1-2, площею 3,7 кв. м., приміщення 1-3, площею 8,7 кв. м., приміщення 1-4, площею 17,6 кв. м., приміщення 1-5, площею 8,7 кв. м., загальною площею 42,2 кв. м., у тому числі житловою 26,3 кв.м., із надвірних будівель та споруд: літню кухню літ. «Б», ? частину сараю літ. «Д», сарай літ. «Д-1», вбиральню літ. «Е», водопровід літ. «К», хвіртку № 2, ворота № 3, частину огорожі № 4, що відповідає її ідеальній частці 2/3 частини домоволодіння; виділено в натурі ОСОБА_3 на його 1/3 частину у домоволодінні № 15 по пров. Першотравневому у с. Камяна Яруга Чугуївського району Харківської області: у житловому будинку літ. «А-1» з прибудовами: приміщення 1-1, площею 3,8 кв. м., приміщення 1-7, площею 13,6 кв. м., приміщення 1-6, площею 11,8 кв. м., загальною площею 29,2 кв. м., у тому числі житловою 13,6 кв. м., із обслуговуючих надвірних будівель та споруд: льох літ. «В», сарай літ. «Г», ? частину сараю літ. «Д», сарай літ. «Д-2», хвіртку № 1, частину огорожі № 4, огорожу № 5, що відповідає його ідеальній частці 1/3 частини домоволодіння, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 243,60 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1400,00 грн. повязаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду Орган опіки та піклування Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що висновок експерта зроблений без огляду домоволодіння в натурі; виділена в натурі частка домоволодіння погіршує майновий стан неповнолітнього ОСОБА_3; право власності позивачки на 2/3 частини домоволодіння не зареєстроване в реєстраційній службі Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, а тому не може бути виділене в натурі, адже її право власності ще не виникло.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області необхідно задовольнити, рішення суду скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Визначаючи право власності за ОСОБА_1 в 2/3 частці, суд першої інстанції виходив з того, що її право порушено.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 є співвласниками спірного будинку за адресою: провулок Першотравневий № 15 у с. Камяна Яруга Чугуївського району Харківської області в частках відповідно 2/3 та 1/3. В спірному будинку фактично проживають неповнолітній ОСОБА_4 та його батько ОСОБА_2

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11 березня 2015 року в спірний будинок вселено ОСОБА_1

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що він не перешкоджає володінню, користуванню та розпорядженню спірним будинком ОСОБА_1, яка в ньому не бажає проживати, оскільки не має в цьому потреби, так як має квартиру у власності в місті Харкові.

Як вбачається із рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 серпня 2014 року за неповнолітнім ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частки, інша частка спірного будинку залишилася за ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 15 листопада 2001 року. Із заяви ОСОБА_1 від 28 серпня 2015 року вбачається, що вона повідомила ОСОБА_2 про те, що бажає продати належну їй на праві власності 2/3 частини спірного будинку, а ОСОБА_2 має переважне право на купівлю зазначених частин.

Частиною 2 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із матеріалів справи вбачається, що право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частки ніким не оспорювалося та не порушено.

Із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на 2/3 частки спірного будинку зареєстровано за ОСОБА_1, 1/3 частки - за ОСОБА_2

Задовольняючи позов в частині виділу спірного будинку в натурі, суд першої інстанції виходив з того, що переобладнання спірного будинку не потребує дозволу виконкому місцевої ради.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що право власності на вказані частини спірного будинку зареєстровані за їх співвласниками відповідно до ст. 182 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно вимог ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен iз співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний будинок складається з трьох житлових кімнат, кухні, приміщень під газ та тамбура. Він обладнаний електрикою, водопроводом, каналізацією, газопроводом, вид опалення МВО, пічне.

Із висновку № 044 судової будівельно-технічної експертизи від 10 квітня 2015 року вбачається, що для виділу будинку в натурі можливий тільки один варіант.

Так, ОСОБА_1 на її 2/3 частини пропонувалося виділити: приміщення 1, площею 3,5 кв. м., приміщення 1-2, площею 3,7 кв. м., приміщення 1-3, площею 8,7 кв. м., приміщення 1-4, площею 17,6 кв. м., приміщення 1-5, площею 8,7 кв. м. у житловому будинку літ. «А-1» з прибудовами, загальною площею 42,2 кв. м., у тому числі житловою 26,3 кв. м. з обслуговуючими їх надвірними будівлями та спорудами: літню кухню літ. «Б», ? частину сараю літ. «Д», сарай літ. «Д-1», вбиральню літ. «Е», водопровід літ. «К», хвіртку № 2, ворота № 3, частину огорожі № 4, а всього загальною вартістю 43964,00 грн.; ОСОБА_3 на його 1/3 частину приміщення 1-1, площею 3,8 кв. м., приміщення 1-7, площею 13,6 кв. м., приміщення 1-6, площею 11,8 кв. м. у житловому будинку літ. «А-1» з прибудовами, загальною площею 29,2 кв. м., у тому числі житловою 13,6 кв. м. з обслуговуючими їх надвірними будівлями та спорудами: льох літ. «В», сарай літ. «Г», ? частину сараю літ. «Д», сарай літ. «Д-2», хвіртку № 1, частину огорожі № 4, огорожу № 5, а всього на загальну суму 21982,00 грн. По запропонованому варіанту № 1 необхідно виконати наступні переустаткування та переобладнання, а саме зачинити дверні отвори між приміщеннями 1-1 і 1-2,1-2 і 1-7,1-5 і 1-6,1-4 і 1-7. Дверні отвори між приміщеннями 1-5 і 1-6 та 1-4 і 1-7 зачинити ОСОБА_1, інші ОСОБА_3

Співвласнику ОСОБА_3 між приміщеннями 1-1 і 1-7 обладнати дверний отвір; співвласнику ОСОБА_3 замість віконного отвору в приміщенні 1-1 обладнати дверний отвір для виходу на двір і прибудувати ганок; співвласнику ОСОБА_1 замість віконного отвору між приміщеннями 1-3 і 1-4 обладнати дверний отвір.

Співвласникам не чинити один одному перешкод при підключенні до існуючих комунікацій газопроводу і водопроводу.

Опалення залишити у спільному користуванні співвласників.

Переобладнання виконувати за проектом, розробленим організацією, яка має ліцензію на виконання такого виду робіт. Проект підлягає погодженню з установами згідно з чинним законодавством.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник вважали, що зазначена експертиза не відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_3, оскільки на його 1/3 частку виділено одну житлову кімнату, яка є прохідною, а їх спальне місце знаходиться в приміщенні кухні. Крім того, неповнолітньому ОСОБА_3, який не має доходів, запропоновано здійснити відповідні переобладнання.

У звязку з чим просив призначити додаткову будівельно-технічну експертизу.

Допитаний в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_5 пояснила, що у звязку з неоднорідним матеріалом зовнішніх стін стіни деревяні обкладені цеглою, спираються на шлаколитий фундамент, тому інші варіанти виділу спірного будинку неможливі і запропонований варіант є єдиним.

В суді апеляційної інстанції були розяснені права сторонам відповідно до ст. 143 ЦПК України.

Проте, клопотань щодо проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від сторін не надійшло, а ОСОБА_3 та його представник своє клопотання щодо її проведення в подальшому не підтримали.

Статтею 152 ЖК України передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови № 7 від 04.10.1991 року із змінами та доповненнями «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилася. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він провадиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласникам в натурі частки із спільного майна право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року існує затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», який як для забудови, прибудови, перебудови або перепланування індивідуального житлового будинку передбачає отримання будівельного паспорту, розробленого відповідною організацією, подання повідомлення про початок робіт, отримання декларації та ін. ОСОБА_5 після отримання даної документації виконком міської ради може надати дозвіл про переобладнання та прибудову. В протилежному випадку будь - яка прибудова, або переустаткування житлового будинку буде вважатись самочинним з наступними наслідками, так як виконком міської ради позбавлений повноважень надавати дозволи без належної документації та підміняти собою інспекцію державного архітектурного контролю.

Як вбачається з проведеної експертизи, для виділу в натурі приміщень необхідна перебудова внутрішніх приміщень та прибудова до житлового будинку.

Із розяснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» вбачається, що під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того обєкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Із правової позиції, які міститься в ухвалі Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі за № 6-28013св13 вбачається, що при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування, необхідний дозвіл виконкому місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, що є обовязковою умовою згідно з вимогами ст.152 ЖК УРСР.

Статтею 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що підключати обєкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації про закінчення будівництва забороняється.

У висновку зазначено, що переобладнання необхідно виконувати за проектом, розробленим організацією, яка має ліцензію на виконання такого виду робіт. Проект підлягає погодженню з установами згідно з чинним законодавством.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вони не містять висновків відповідних служб стосовно можливості переобладнання будинку відповідно до варіанту судової будівельно-технічної експертизи, затвердженої замовником проектної документації, документів на реконструкцію існуючої системи електропостачання, газопостачання і водопостачання з дотриманням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки при проведенні робіт, визначених за висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Так, проведення робіт по зміненню системи газопостачання будинку необхідно проводити згідно ДНАОП 0.00-1.20-98 «Правил безпеки систем газопостачання України».

ДНАОП 0.00-1.20-98 «Правил безпеки систем газопостачання України» регулює використання газових приладів, що передбачає наявність димоходів, будівництво яких не передбачено зазначеним висновком.

Для можливості проведення відокремленого газопостачання необхідний висновок пожежної інспекції, якого матеріали справи не містять.

У ухвалі Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі за № 6-35479св13 зазначено, що вирішуючи спори про поділ та виділ в натурі, необхідно з урахуванням ст.10 ЦПК України з метою всебічного і повного зясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинні відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотання витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість повязаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторони таких дозволів від відповідних служб не надали, хоча їм надавався для цього тривалий строк.

Виділяючи в натурі частки, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув та дійшов помилковому висновку щодо задоволення позову ОСОБА_6, фактично підмінивши собою дозвільні організації.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки в порушення вимог ст. 212 214 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не встановив фактично обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 за необгрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2. ч. 1. ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07 липня 2015 року скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії