Вирок № 54712123, 29.12.2015, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1444/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова у колегіальному складі:

головуючого - судді: Бориславського Ю.Л.,

суддів: Боровкова Д.О., Колодяжного С.Ю.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

за участю прокурора: Данилів О.М.,

потерпілої: ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого: ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, цигана за національністю, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за ч.1ст.121 КК України, суд, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 16 лютого 2012 року близько 20.30 години, знаходячись, з добровільної згоди ОСОБА_4, в її квартирі № 17 у м. Львові на вул. Комарова 14 «А», де також перебувала ОСОБА_1, разом розпиваючи спиртні напої, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, використовуючи малозначний привід, почав ображати ОСОБА_1 нецензурними словами, в результаті чого між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3 деревяною ніжкою від стола умисно наніс ОСОБА_1 множинні удари в ділянку життєво-важливого органу голову, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді перелому лівої тімяної кістки склепіння черепа, яке згідно із висновком судово-медичної експертизи № 126/12 від 21.03.2012р. відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в предявленому йому обвинуваченні визнав повністю,не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, та дав суду показання аналогічні фабулі обвинувачення. У вчиненому злочині щиро розкаявся,запевнив суд, що допустив помилку, яку ніколи не повторить, заявлений прокурором цивільний позов визнав у повному обсязі.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, зясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм розяснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, доведена повністю і його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України

При призначенні покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкціях статей (санкцій частин статей) Особливої частиниКК України, що передбачають відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частиниКК України.

Згідно п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання»визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, розкаюється у вчиненому злочині, думку потерпілої, яка просить суворо не карати та претензій до обвинуваченого немає, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності /матеріали кримінального провадження т.3 а.с.90,91,95/, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, такі помякшуючі обставини як щире каяття у вчиненому злочині, обставини, які обтяжують покарання вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, а також обставини справи та приходить до висновку, що міру покарання ОСОБА_3 слід обрати у межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що його перевиховання та виправлення неможливі без ізоляції від суспільства, яке знаходить необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження з його боку нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст. 50 КК України цілей покарання.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування ст.69 КК України та ст.75 КК України.

Щодо заявленого прокурором в інтересах Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова цивільного позову про стягнення із ОСОБА_3 відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 в розмірі 5428грн.58коп., то такий підлягає задоволенню з наступних підстав

Згідно ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави предявляється прокурором.

Згідност.129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ч.1 ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Частиною 3 цієї статті визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до розяснень даних у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України за №11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоровя, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Згідно довідки №23 виданої 29 березня 2012рокуКомунальною міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги м. Львова /матеріали кримінального провадження, т.5 а.с.19/ вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 16.02.2012р. по 09.03.2012р. та вартість лікування становить 5428грн.58коп.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, суд приходить до переконання, що предявлений прокурором цивільний позов є обґрунтований та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 118 КПК Українидо процесуальних витрат належать витрати, повязані із залученням експерта. Відповідно до ч.2ст.124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Із матеріалів справи вбачається, що витрати на проведення дактилоскопічної експертизи № 4/142 від 12 березня 2012 року становлять 470 /чотириста сімдесят/ гривень 40 копійок /матеріали кримінального провадження т.2 а.с.233/.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України зарахування строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У відповідності до ст.115 КПК України /в редакції 1960р./ ОСОБА_3 був затриманий 17 лютого 2012року /матеріли кримінального провадження т.1 а.с.220-223/ та з 20 лютого 2012року постановою Залізничного районного суду м. Львова /матеріли кримінального провадження т.1 а.с.277/ йому було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту та по теперішній час перебуває під вартою.

Беручи до уваги, що прокурор просить суд призначити обвинуваченому покарання у вигляді семи років позбавлення волі та враховуючи те, що станом на час ухвалення вироку обвинувачений утримується під вартою 3 роки 10 місяців та 13 днів, та виходячи з положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання», який набрав чинності 23.12.2015р., ОСОБА_3 слід звільнити від відбування призначеного покарання, оскільки строк попереднього увязнення відбутий ним у межах даного кримінального провадження, в межах якого до ОСОБА_3 було застосоване попереднє увязнення, перевищує призначене йому покарання, виходячи з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Згідно ст.337 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не повязаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.

Керуючись ст.ст.65-67, 72, 121 КК України, ст.ст.84, 91, 94, 95, 100, 128, 129, 368, 370, 373, 374, 376, 377, 392-395 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнативинним у вчиненнізлочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК Українита призначити йому покарання у виді 7 /семи/ років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17 лютого 2012 року /т.1 а.с.220-235/.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк попереднього увязнення з 17 лютого 2012 року по 29 грудня 2015 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за цим вироком на підставі абз.5 ч.5 ст.72 КК України

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.

Цивільний позов прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області в інтересах Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова /м. Львів, вул. Миколайчука, 9, р/р 35428003003062 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 01996639/ - 5428 /пять тисяч чотириста двадцять вісім/ гривень 58 копійок витрат закладу охорони здоровя на лікування потерпілої.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дохід держави 470 /чотириста сімдесят/ гривень 40 копійок процесуальних витрат /матеріали кримінального провадження т.2 а.с.233/.

Речові докази, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області:

- пакет з відбитками слідів пальців рук, деревяний брусок, два деревяних уламки, кусок лінолеуму, три марлеві тампони зі змивами РБК, конверт із змивами з обох китиць рук ОСОБА_3 знищити;

- шапку, наволочку, халат, вилучених під час досудового слідства з квартири АДРЕСА_1 «А» у м. Львові повернути законному володільцю ОСОБА_4;

- джинси світло-синього кольору, штани спортивні темно-синього кольору, светр синього кольору, безрукавку зеленого кольору, труси жіночі рожевого кольору, дублянку чорного кольору, простирадло білого кольору - повернути потерпілій ОСОБА_1, як власниці;

- куртку із шкіри чорного кольору з капюшоном, спортивний светр чорного кольору, джинсові штани темно-синього кольору, одну пару кросівок чорно-сірого кольору, вилучені у ОСОБА_3 повернути ОСОБА_3, як власнику;

- два ком пакт диски з відео зйомкою до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 18.02.2012року з участю підозрюваного ОСОБА_3, з відео зйомкою до протоколу допиту свідка ОСОБА_5, з відео зйомкою до протоколу допиту свідка ОСОБА_6 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий-суддя: /підпис/

Судді: /підпис/

/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.