Рішення № 54711573, 08.12.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7379/15-ц

Провадження №2/442/2525/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

08 грудня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Івасівки А.П.

при секретарі - Нестір А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача з позовом про поділ майна подружжя, а саме просить визнати обєктом спільної сумісної власності подружжя майно на загальну суму 41600 грн., поділивши його, виділивши їй : пральну машинку 2014 року -1600 грн.. бойлер 2013 р.- 2800 грн., духовку електричну 2013 р. -1200 грн., набір каструль на весілля -1500 грн., газову плиту 2009 р. -2800 грн., куток кухонний із столом 2010 року -2200грн., мякий куток 2010 року - 4400 грн., спальний набір (шафа, 2 ліжка,2 тумбочки, комод) 2010 року -9700 грн., холодильник «Снайге» 2005 р. 2900 грн., телевізор «Самсунг 40» 2013 року - 3300 грн., телевізор «Самсунг 32» 2012 року-2700 грн., витребувавши такі у відповідача, а також стягнути грошу компенсацію за поліпшення майна в розмірі 28000 грн., усього на загальну суму 63100 грн.; відповідачу виділити : насос водяний «Гідрофор» 2013 року -16000 грн., тюнер 2012 року -900 грн., сеталітарну антену 2 шт. 2012 року -1500 грн., тумбочку під телевізор -800 грн., порохотяг 2010 року -800 грн., чайник 2010 р. -250 грн., мікрохвильову 2012 р. -1200 грн., двері вхідні броньовані 2010 року -4800 грн., вікна пластикові 3 шт. 2006 р. -4800 грн., двері міжкімнатні 2012 р. -6500 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що вона та відповідач з 22.04.2004 року перебували у шлюбі. Від даного шлюбу у них 10.01.2005 року народився син ОСОБА_3, а 20.07.2008 року дочка ОСОБА_4. Спільне життя між ними не склалось, тому 04.11.2014 року їхній шлюб розірвано.

Після реєстрації шлюбу вони з відповідачем проживали в його будинку в с. Нагуєвичі по вул. Франка,18, будинок був у занедбаному стані і вони як подружжя збиралися там продовжувати проживати як наслідок зробили капітальний ремонт. Однак у звязку з процесом розлучення відповідач змусив її піти з будинку, його мати забрала в неї ключі, а вона змогла забрати лише речі першої необхідності. В дане помешкання відповідач навіть не впускає дітей, які є також там зареєстрованими. Разом з тим, за час спільного проживання було придбано вищевказані побутові речі. Крім того, ними було проведено до будинку воду, що коштувало 7000 грн.; влаштовано стелю, облицьовано плиткою стіни та підлогу, проведено заміну дверей, добудовано ванну кімнату і санвузол, всього поліпшено майна під час ремонту на загальну суму 5600 грн.. За спільні кошти придбано : двері вхідні броньовані 2010 року - 4800 грн., вікна пластикові 3 шт. 2006 року - 4800 грн., двері міжкімнатні 2012 р.-6500 грн. після розірвання шлюбу відповідач відмовляється повертати витрачені нею кошти на ремонт та поділити придбане майно в добровільному порядку.

Позивачка у судовому засіданні зменшила позовні вимоги - відмовилася від стягнення грошової компенсації за поліпшення майна в розмірі 28000 грн. В іншій частині позов просила задоволити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, не повідомивши причин, хоча повістка йому була направлена своєчасно на останню відому судові адресу і, керуючись ст.224 ЦПК України, суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов з урахуванням зменшених позовних вимог підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що з 22.04.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них 10.01.2005 року народився син ОСОБА_3, а 20.07.2008 року донька Вікторія (обставини встановлені рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2014 року, а.с. 5-6).

Разом з тим, за час шлюбу сторонами було набуто спірне майно, зокрема пральну машинку 2014 року -1600 грн., бойлер 2013 р.- 2800 грн., духовку електричну 2013 р. -1200 грн., набір каструль на весілля -1500 грн., газову плиту 2009 р. -2800 грн., куток кухонний із столом 2010 року -2200грн., мякий куток 2010 року - 4400 грн., спальний набір (шафа, 2 ліжка,2 тумбочки, комод) 2010 року -9700 грн., холодильник «Снайге» 2005 р. 2900 грн., телевізор «Самсунг 40» 2013 року - 3300 грн., телевізор «Самсунг 32» 2012 року-2700 грн.; насос водяний «Гідрофор» 2013 року -16000 грн., тюнер 2012 року -900 грн., сеталітарну антену 2 шт. 2012 року -1500 грн., тумбочку під телевізор -800 грн., порохотяг 2010 року -800 грн., чайник 2010 р. -250 грн., мікрохвильову 2012 р. -1200 грн., двері вхідні броньовані 2010 року -4800 грн., вікна пластикові 3 шт. 2006 р. -4800 грн., двері міжкімнатні 2012 р. -6500 грн.

У п.п. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року №11, закріплено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки тощо.

Стаття 60 СК України презюмує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, хоча можливість про добровільне вирішення спору судом надавалася неодноразово, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 57 СК України визначено перелік майна, що є особистою власністю дружини, чоловіка, зокрема : майно, набуте ними до шлюбу (п.1.ч.1ст.57 СК), та за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

За положеннями ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Вирішуючи позов про розподіл спільного майна між колишнім подружжям, суд також враховує, що майно, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Майно, яке є предметом позову та яке придбане подружжям за час їхнього перебування в шлюбі, відносяться до неподільних речей.

Відповідно до вимог п. 25 постанови від 21 грудня 2007 року за № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі.

Аналізуючи наведене, матеріали цивільної справи в сукупності з поясненнями позивачки, зокрема про наявність спірних речей у користуванні, що відповідає поділу, суд також бере до уваги Главу 5 ЦПК України, де регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обовязок доказування і подання доказів. Тому, при задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання таких, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі документів. Зокрема, суд не може дати належну позитивну оцінку твердженням кожної зі сторін, що не буде обєктивним про те, що кожен стверджує про особисті кошти, та відсутність інтересу до спірного майна під час придбання, експлуатації, оскільки таке достовірно встановити не можливо, зокрема джерело їх придбання за наведених обставин.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки спірні речі придбані сторонами за час перебування в шлюбі, протилежного не здобуто, а тому такі у відповідності до вимог ст. 60 СК України є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, з врахуванням наведеного та того, що сторони не дійшли згоди щодо поділу майна, то виходячи з аналізу норм права, суд приходить до висновку, що та чи інша сторона не може бути примушена до виплати іншій вартості її частки у спільному майні, а ст. 364 ЦК України передбачає лише право на виділ, але це право, не породжує обов'язку співвласника виплатити грошову компенсацію. При таких обставинах суд вважає за необхідне здійснити поділ спільного майна за запропонованим позивачкою варіантом.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 80, 88, 209, 212-214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Виділити ОСОБА_1 : пральну машинку 2014 р. - 1600 грн., бойлер 2013 р.- 2800 грн., духовку електричну 2013 р. -1200 грн., набір каструль на весілля -1500 грн., газову плиту 2009 р. - 2800 грн., куток кухонний із столом 2010 року -2200 грн., мякий куток 2010 р. - 4400 грн., спальний набір (шафа, 2 ліжка,2 тумбочки, комод) 2010 р. -9700 грн., холодильник «Снайге» 2005 р. 2900 грн., телевізор «Самсунг 40» 2013 р. - 3300 грн., телевізор «Самсунг 32» 2012 р.-2700 грн., витребувавши такі у відповідача.

Виділити ОСОБА_2 : насос водяний «Гідрофор» 2013 р. - 16000 грн., тюнер 2012 року -900 грн., сеталітарну антену 2 шт. 2012 р. -1500 грн., тумбочку під телевізор -800 грн., порохотяг 2010 р. -800 грн., чайник 2010 р. -250 грн., мікрохвильову 2012 р. -1200 грн., двері вхідні броньовані 2010 року - 4800 грн., вікна пластикові 3 шт. 2006 р. -4800 грн., двері міжкімнатні 2012 р. -6500 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя А.П. Івасівка

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 11.12.2015 р.