Вирок № 54711135, 28.12.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8522/15-к

Провадження 31кп/461/386/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2015

Галицькийрайонний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Мисько Х.М.

секретаря Коружинець Н.В.

з участю прокурора Шимків В.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду в м.Львові кримінальне провадження, відносно:

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого вироком Сихівського районного суду м.Львова від 10.07.2012 р. за ч. 2 ст. 307 КК України до 3 років позбавлення волі,-

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 26 липня 2015 року, приблизно о 20.00 год., перебуваючи на трамвайній зупинці, що знаходиться навпроти буд. № 12, по вул.Б.Хмельницького у м.Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито, шляхом ривка заволодів золотим ланцюжком, вартістю 2000 грн. та золотим хрестиком, вартістю 3000 грн., які належать потерпілій ОСОБА_3, вчинивши злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно з посиланням на те, що ознакою повторності його дій є те, що прокуратурою Сихівського району м.Львова, 29.06.2015 року до Сихівського районного суду м.Львова скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій визнав частково, пояснивши суду, що дійсно у кінці липня 2015 року, маючи умисел на викрадення чужого майна, перебуваючи на трамвайній зупинці зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_3 золотий ланцюжок з хрестиком, заперечив повторність своїх дій, вказав, що коли відбігав від потерпілої, його кинувся наздоганяти невідомий хлопець, який затримав його, інший хлопець підбіг пізніше, він просив, щоб його відпустили, відкинувши від себе зірваний ланцюжок з хрестиком, проте в подальшому прибув наряд міліції та затримав його. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати, оскільки він усвідомив протиправність своїх дій, а золоті вироби потерпілій повернуті. Крім того вказав, що у нього на утриманні перебуває хвора матір, яка являється інвалідом 3-ої групи.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, надала суду пояснення про те, що в кінці липня 2015 року, приблизно о 20.00 год., вона йшла додому та проходила повз трамвайну зупинку, що на вул.Б.Хмельницького у м.Львові. Коли вона зупинилася біля банківського терміналу, який знаходився на вказаній зупинці, до неї підійшов невідомий чоловік, як потім зясувалось ОСОБА_1 та зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок з хрестиком, після чого почав тікати в бік пл..Старий ринок. Побачивши, що неподалік стоять двоє хлопців, вона почала кричати до них, що з неї зірвали ланцюжок і один з них, як потім зясувалося ОСОБА_4 побіг за ОСОБА_1 та затримав його, пізніше підбіг інший хлопець та допомагав його стримувати. В цей час підійшли працівники міліції та затримали останнього. Потім до неї підійшов ОСОБА_4, віддав шматок її золотого ланцюжка з хрестиком, а працівники міліції поряд знайшли другий шматок ланцюжка, який також їй повернули.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав покази про те, що в кінці липня 2015 року, він з своїм другом ОСОБА_5 гуляв в центрі м.Львова. Коли вони йшли по вул..Б.Хмельницького, то почули крик жінки про допомогу, оскільки з неї зірвали ланцюжок. Повернувшись на крик, вони побачили, що від жінки тікає невідомий хлопець, як потім зясувалося ОСОБА_1Ю, він почав його наздоганяти та догнавши на вул.Чорноморській, затримав його. До нього підбіг його товариш ОСОБА_5 та допомагав стримувати ОСОБА_1 Останній просив, щоб його відпустили і він поверне те що вкрав, відкинувши від себе золотий хрестик, який впав на бруківку. В подальшому підійшли працівники міліції, які затримали ОСОБА_1 і неподалік на землі знайшли частини ланцюжка. В подальшому їх запросили у Галицький райвідділ міліції для дачі пояснень. Золоті вироби були повернути потерпілій жінці.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, надав пояснення про те, що в кінці липня 2015 року, він разом з своїм другом ОСОБА_4 гуляв в центрі м.Львова, коли вони йшли по вул.Б.Хмельницького, то почули крики жінки про допомогу, бо у неї зірвали ланцюжок. Повернувшись на крик, вони побачили, що від жінки відбігає невідомий хлопець, як в подальшому зясувалось ОСОБА_1 ОСОБА_4 побіг за ним та, наздогнавши затримав. ОСОБА_1 кричав, щоб його відпустили і коли він підійшов до них, то кинув в його бік золотий хрестик, який впав на бруківку. Потім підійшли працівники міліції, затримали ОСОБА_1, поруч на землі знайшли розірваний ланцюжок, який повернули потерпілій, разом з хрестиком. В подальшому їх запросили в Галицький РВ для дачі пояснень.

З протоколу огляду предметів від 27 липня 2015 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 добровільно видала для огляду золоті прикраси, а саме підвіску у виді хрестика з розпяттям ОСОБА_6, довжиною приблизно 40 мм, шириною приблизно 22 см з металу жовтого кольору, з вставкою з металу білого кольору. До підвіски прикріплене кільце з металу жовтого кольору розміром приблизно 8 мм, на якому знаходиться вибитим позначення 585; ювелірний ланцюжок з металу жовтого кольору, який складається з двох окремих частин, одна з яких довжиною приблизно 37 см, шириною приблизно 1 мм, на одному кінці якої знаходиться кільце, до якого прикріплена кругла защіпка з металу жовтого кольору, до якої прикріплене ще одне кільце подовгастої форми, на якому знаходиться вибитим позначення 585; друга частина ланцюжка розміром приблизно 24 см, шириною приблизно 1 мм, з двох сторін без закінчення, наявні ознаки обірваності; перша і друга частини ланцюжка з ідентичним переплетенням.

Відповідно до ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею; з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 невірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, вчинений повторно, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених цією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього кодексу.

Як розяснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» - передбачене у відповідних статтях (частинах статтей) Особливої частини КК України, вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

З врахуванням наведеного, суд презюмує, що дії ОСОБА_1, спрямовані на відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_3 повинні бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки, скерування обвинувального акту відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15-ч.1 ст. 186, ч.2 ст.186 КК України до Сихівського районного суду м.Львова не є ознакою повторності його дій, оскільки вирок у даному кримінальному провадженні відсутній, відтак стороною обвинувачення не доведено вчинення останнім повторного злочину, передбаченого ст.186 КК України.

Оглянувши матеріали кримінального провадження, оцінивши здобуті під час судового розгляду докази з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна грабіж.

Обираючи покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше судимий, покарання відбув, є особою молодого віку, його позитивну характеристику за місцем проживання, винність у вчиненні злочину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні матір-інваліда 3-ої групи, а тому приходить до висновку, що покарання слід обрати в межах санкції статті за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі. Разом з тим, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 норму ст.75 КК України з покладенням відповідних обовязків, передбачених ст.76 КК України та звільнити останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки на думку суду, його виправлення ще можливе без ізоляції від суспільства.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у встановленому законом порядку.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_1 визнативинним по ст. 186 ч.1 КК Українитапризначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк - 2 (два) роки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися в органи кримінально виконавчої інспекції для реєстрації.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме золоту розірвану цепочку та хрестик - залишити потерпілій ОСОБА_3, згідно заяви останньої.

Вирок може бути оскарженийдо апеляційного суду Львівської області через Галицький районний судм.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Мисько Х.М.