Ухвала суду № 54708111, 17.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №314/2534/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Галянчук Н.М.

Провадження №22ц/778/4483/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3, третя особа: відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, про скасування рішення та визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який уточнювала, до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3 про скасування рішення та визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

У позові зазначала, що вона є членом садівничого товариства "ЗМІ-2".

У 2011 році вирішила приватизувати земельну ділянку №135, яка розташована в с. Андріївка Вільнянського району Запорізької області. Рішенням Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2011 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,0927 га для ведення садівництва, після чого нею укладена угода з ліцензованою організацією на послуги з приватизації земельної ділянки. Під час геодезичної зйомки та визначення меж земельної ділянки з'ясувалось, що частина її земельної ділянки вже приватизована громадянином ОСОБА_3

16.11.2011 вона звернулась до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області із заявою про усунення перешкод у приватизації земельної ділянки, на підставі якої 17.11.2011 комісія з питань вирішення земельних спорів провела обстеження земельних ділянок №134 та №135 в садовому товаристві "ЗМІ-2" в с. Андріївка Вільнянського району Запорізької області.

Комісією встановлено, що ОСОБА_3 04.12.2003 подав до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області заяву на приватизацію земельної ділянки №134 .

Рішенням Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 6 від 25.12.2003 ОСОБА_3 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки №134 загальною площею 0,098 га, а рішенням сільради № 16 від 24.10.2004 затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності на землю членам садового товариства "ЗМІ-2" для ведення садівництва, в тому числі ОСОБА_3 була затверджена площа 0,1125 га. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю.

За результатами обстеження комісією встановлено, що під час приватизації ОСОБА_3 самовільно захопив 0,0260 га, із них 0,0110 га земельної ділянки №135, яку вона планувала приватизувати, і 0,0150 га земель загального користування.

При підготовці технічної документації (кадастрової зйомки) для приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки №134 акт погодження меж з власниками та землекористувачами сусідніх земельних ділянок не складався і не підписувався.

20.06.2012 комісією по вирішенню земельних спорів повторно було проведено обстеження земельних ділянок №134 і №135 щодо вирішення існуючого спору. Комісія знову зробила висновок, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3, була приватизована з порушенням земельного законодавства.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати недійсним та скасувати рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 16 від 21.10.2004 в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_3, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1125 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, серії ЗП № 090504 від 15.11.2005, виданий на ім'я ОСОБА_3, а також зобов'язати управління Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області скасувати реєстрацію виданого ОСОБА_3 державного акту.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 30 жовтня 2013 року, яким рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у позові, було скасовано ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року, яким позов ОСОБА_2 задоволено, було скасовано ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, поданій на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2013 року, остання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як передбачено ч.1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що СТ „ЗМІ-2 створено у 1987 році, йому виділено у користування 5 га землі у с. Андріївка Вільнянського району Запорізької області для організації колективного саду та видано відповідний державний акт.

4 грудня 2003 року ОСОБА_3, як член СТ „ЗМІ-2, звернувся до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області з заявою про передачу йому у приватну власність земельну ділянку площею 0,098 га.

Рішенням Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 25 грудня 2003 року № 6 „Про передачу земельних ділянок у власність було передано у власність громадян- членів СТ „ЗМІ-2, земельні ділянки згідно їх заяв та додатку № 1, відповідно до якого площа земельної ділянки ОСОБА_3 дорівнювала 0,098 га.

Рішенням Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 21 жовтня 2004 року № 16 було затверджено технічну документацію із складання державних актів на право приватної власності на землю членів СТ „ЗМІ-2 на території Михайлівської сільської ради у с. Андріївка, згідно списку. При цьому у списку площа земельної ділянки ОСОБА_3 визначена у розмірі 0,1125 га.

На підставі вказаного рішення Михайлівської сільської ради 15 листопада 2005 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1125 га.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, обґрунтованого тим, що вказане рішення та виданий на його підставі державний акт порушують її права, як суміжного землекористувача земельної ділянки № 135, суд послався, зокрема, на недоведеність порушення прав позивача у ході приватизації земельної ділянки № 134 ОСОБА_3, оскільки на момент прийняття рішення Михайлівської сільської ради від 21 жовтня 2004 року позивач членом садівничого товариства не являлась і права постійного користування ділянкою, суміжною з ділянкою ОСОБА_3, на той час не мала.

З вказаним висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно Статуту СТ „ЗМІ-2, прийнятого 04.07.1987 року та затвердженого 06.07.1987 року, членами товариства могли бути тільки працівники Запорізького машинобудівного інституту, а також пенсіонери, які раніше працювали в інституті, до складу яких позивачка не відносилася.

В члени діючого садівничого товариства приймалися робітники, службовці та інші громадяни за рішенням адміністрації та профспілкового комітету інституту або за рішенням Вільнянської районного ради народних депутатів.

У разі закордонного відрядження, роботи у районах Крайньої Півночі за членом садівничого товариства зберігалося право користування виділеною йому ділянкою. При цьому інша особа, рекомендована відсутнім членом товариства, може користуватися садовою ділянкою з дозволу ректорату та профспілкового комітету за умови дотримання цією особою вимог Статуту товариства( т.2,а.с.54-64).

Зміни до Статуту СТ „ЗМІ-2 були внесені 01 грудня 2008 року установчими зборами і передбачали, що членом кооперативу міг стати кожний громадянин, що досяг 16-річного віку, який виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань кооперативу(т.1,а.с.176-178).

За даними протоколу установчих зборів обслуговуючого кооперативу „ЗМІ-2 від 22.01.2010 року, до членів обслуговуючого кооперативу ОСОБА_2 була прийнята саме на вказаних зборах(т.1, а.с.10-11).

Із Статуту СТ „ЗМІ-2, затвердженого протоколом загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу „ЗМІ-2 від 21 серпня 2011 року вбачається, що у ОСОБА_2, як члена садівничого товариства, перебуває у користуванні земельна ділянка розміром 0,810 га(т.1.а.с. 38-39). Зазначене також підтверджується схемою земельних ділянок СТ „ЗМІ-2 станом на 08.08.2013 року( т.1.а.с.83).

Перевіривши у засіданні апеляційного суду надану у довідках СТ „ЗМІ-2 інформацію щодо часу перебування ОСОБА_2 у статусі члена СТ „ЗМІ-2, колегія встановила, що рішення про прийняття позивачки у члени садівничого товариства у відповідності до положень Статуту до 2010 року не приймалися, документів на підтвердження того, що у члени товариства позивач була прийнята у 2002 році, у товаристві немає.

Членом садівничого товариства являвся чоловік позивачки ОСОБА_4, у користуванні якого перебуває земельна ділянка № 132, суміжна з ділянкою № 135, користувачем останньої ОСОБА_4 не являвся.

Користувачем земельної ділянки № 135 при створенні СТ „ЗМІ-2 являвся ОСОБА_5, на імя якого у відповідності до положень прийнятого 04.07.1987 року Статуту була видана членська книжка(т.2,а.с. 160).

Враховуючи, що положеннями вказаного Статуту передбачалась можливість передачі за рекомендацією відсутніх членів товариства садових ділянок у користування іншим громадянам, зі збереженням права користування за відсутніми членами СТ „ЗМІ-2, зазначення у первісно виданій 15.04.1991 року ОСОБА_5 членській книжці в якості користувачів спочатку ОСОБА_6, а потім ОСОБА_2, якій, згідно договору від11.07.2002 року, ОСОБА_6 передав ділянку у звязку з наміром виїхати за кордон на лікування ( т.2, а.с.159), не можна вважати належним та допустимим свідченням виникнення у позивачки права постійного користування земельною ділянкою № 135, суміжною з ділянкою відповідача, з 2002 року, а отже і на час приватизації земельної ділянки № 134 ОСОБА_3

За умовами Статуту, право постійного користування садовими ділянками виникало лише у членів товариства, до складу якого ОСОБА_2 була прийнята лише у 2010 року, а тому підстав вважати, що на час приватизації земельної ділянки № 134 ОСОБА_3 права позивачки, як постійного землекористувача суміжної ділянки, були порушені, суд не мав.

Ті докази та обставини виникнення у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою у СТ „ЗМІ-2 , на які вона посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права, підстав для скасування судового рішення в порядку ст. 309 ЦПК України вони не містять.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: