Вирок № 54707200, 28.12.2015, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

28.12.2015

ЄУН №337/1853/15-к

Провадження №1-кп/337/169/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

при секретарі Стафорової О.В.

з участю прокурора - Руденко І.Я., Макарова С.В., Штирова О.Ю.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження, внесене 01.02.2015р. до ЄРДР за №12015080070000392 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, не одруженого, не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2015 року приблизно о 04 годині 00 хвилин ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного спяніння, на автомобілі марки «ВАЗ» моделі 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 у кузові білого кольору, під керуванням ОСОБА_1 прибули до нічного клубу «Орбіта», що розташований за адресою: вул. Лермонтова, 9, м. Запоріжжя.

У той час, коли ОСОБА_2 перебував на вході у нічний клуб, з нього виходив ОСОБА_6, з яким вони зіткнулися плечима. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_6 послуги таксі, на що той погодився. Разом вони підійшли до автомобіля марки ВАЗ-2101 білого кольору, поруч з яким стояв раніше невідомий для потерпілого ОСОБА_1, одягнутий в чорну куртку, брюки та мав чорну сумку через плече. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 сіли до салону автомобіля, при цьому ОСОБА_1 сів за кермо, ОСОБА_2 на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_6 позаду ОСОБА_2 на заднє пасажирське сидіння.

Приїхавши на вул.Новобудов Хортицького району м. Запоріжжя ОСОБА_1 зупинив автомобіль неподалік від ВАТ «Весна» по вул. Новобудов, 3 у м.Запоріжжі. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вийшли з автомобіля. Знаходячись біля автомобіля, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, усвідомлюючи те, що ОСОБА_6 перебуває в стані алкогольного спяніння та не зможе перешкодити злочинним діям останніх, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазначала нападу, і реалізуючи цей намір, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_6 удар в потиличну частину голови, від якого він почав падати вперед, втративши рівновагу, а ОСОБА_2 наніс удар рукою в обличчя зліва, від яких ОСОБА_6 впав на землю на живіт обличчям донизу. У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, одночасно нанесли ОСОБА_6 по 4-5 ударів ногами по голові, у тому числі в обличчя, а через деякий час нанесли ще декілька ударів ногами в голову, чим спричинили тілесні ушкодження у вигляді закритого двостороннього перелому нижньої щелепи з ліва в області суглобового відростку та з права в області 4 та 5 зубів, синець в області правого кута нижньої щелепи, які згідно з висновком експерта №494 від 09.02.2015 року кваліфікуються як тілесне пошкодження середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але спричинило за собою тривалий розлад здоровя, більше 21 дня та сінець на нижньому віці лівого ока, який, згідно з висновком експерта №494 від 09.02.2015 року кваліфікуються як легке тілесне ушкодження. Після того, як ОСОБА_6 впав на землю та перестав чинити опір, ОСОБА_2 витяг з карманів пальто паспорт на його імя, військовий квиток, картку соціального страхування, ключі від квартири, а з одягнутих на нього брюк мобільний телефон «ОСОБА_8 Р780» у корпусі чорного кольору, вартістю 2000 гривень з сім-картами операторів стільникового звязку ПрАТ «МТС України» та ПрАТ «Київстар» за абонентськими номерами «095-35-27-592» та «097-23-41-010» відповідно, флеш-картою розміром 8 Гб, які не становлять матеріальної цінності для потерпілого, яким у подальшому заволоділи, і зникли з місця вчинення злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватим себе не визнав та пояснив, що 31.01.2015р. приблизно о 23 годині біля торгівельного центру «Україна» м.Запоріжжя він зустрівся з ОСОБА_2, який є його знайомим. На автомобілі ВАЗ 2101 білого кольору під його керуванням вони приїхали до нічного клубу «Орбіта». Деякий час перебували в холі клубу, спілкувались із знайомими, потім поїхали до іншого нічного клубу «Мьюзік Хол», а приблизно о 3-4-й годині 01.02.2015р. знов повернулись до нічного клубу «Орбіта», де спілкувалися із знайомими, ОСОБА_2 вживав коньяк. На сходинах до клубу ОСОБА_2 зіштовхнувся плечима із ОСОБА_6, між ними виник невеликий конфлікт, потім вони стали просто спілкуватися. ОСОБА_9 повідомив, що йому треба їхати додому у Хортицький район міста, ОСОБА_2 запропонував його підвезти. Оскільки робити було нічого, бажаючи допомоги хлопцю, він погодився підвезти ОСОБА_9 до дому на своєму авто за 70 грн., в звязку з чим вони втрьох сіли до автомобіля та під його керуванням відправились до Хортицького району м.Запоріжжя. ОСОБА_2 сів на переднє пасажирське сидіння, ОСОБА_6 позаду за ОСОБА_2 Перебуваючи в салоні автомобіля ОСОБА_2 та ОСОБА_6 пили коньяк, який був у ОСОБА_2, між ними знов виник словесний конфлікт, ОСОБА_2 був збуджений, нервував. Він в розмову ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не вступав. Щоб заправитись, він зупинився на заправці, де ОСОБА_2 ще купив пляшку слабоалкогольного напою «Шейк» та банку пива, одну з пляшок передав ОСОБА_9 Останній вже був в сильному алкогольному спянінні. Приїхавши до Хортицького району м.Запоріжжя, він спитав ОСОБА_6, куди йому їхати, зазначивши, що знає лише де вул.Рубана, на що ОСОБА_6 повідомив, щоб він їхав в напрямку цієї вулиці. Направляючись на вул.Рубана в ОСОБА_10 районі, він, проїхавши кільце на пр.Ювілейному, мав намір повернути на вул.Жукова, що по путі на вул.Рубана, але ОСОБА_2 затримав його кермо, та сказав їхати прямо, оскільки так буде швидше. Біля заводу «Весна» ОСОБА_6 попросив зупинитись, і коли він зупинив машину, ОСОБА_6 вийшов з машини, а за ним вийшов ОСОБА_2 Останній підійшов до ОСОБА_6, який стояв біля багажнику автомобілю з правої сторони, та наніс йому рукою один удар, але як і куди він не бачив, оскільки спостерігав за ними з машини, в тому числі через дзеркало заднього огляду. ОСОБА_9 впав на землю. Тоді він також вибіг з машини, оббіг автомобіль спереду та відштовхнув ОСОБА_2, щоб зупинити конфлікт, але ОСОБА_2 наказав йому повернутися до машини. Побоюючись ОСОБА_2, він повернувся до салону машини. Через лічені секунди в машину сів ОСОБА_2, він був в збудженому стані, вони поїхали з місця подій до торгового центру «Україна», де ОСОБА_2 вийшов в магазин та повернувся з пляшкою пива, запропонував йому за 50 грн. відвезти його на ринок на вул.Анголенко. Коли вони приїхали до готелю «Театральний» біля ринку, ОСОБА_2 пояснив, що йому треба продати мобільний телефон, але який не пояснював. Він пішов на ринок разом з ОСОБА_2, побоюючись, щоб той не пішов від нього, не віддавши гроші за бензин. В одному з кіосків ОСОБА_2 продав мобільний телефон, з отриманих грошей віддав йому 50 грн. за бензин та вони розійшлись. Сам він в той день спиртне не вживав, в конфлікті з ОСОБА_6 участі не приймав, ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не наносив, його майно не забирав, участі у продажі мобільного телефону потерпілого не приймав. Надати допомогу ОСОБА_6 після його побиття ОСОБА_2 не наважився, оскільки був наляканий поведінкою ОСОБА_2, який був в стані алкогольного спяніння, нервував через конфлікт з потерпілим, при цьому, був адекватний, розумів свої дії. Вважає, що потерпілий ОСОБА_6 оговорював його, оскільки намагався на ньому заробити гроші, вимагав у нього 6 тисяч доларів США, погрожуючи тим, що в іншому разі йому судом буде призначено суворе покарання. Просив виправдати його. Цивільний позов не визнав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні винуватим себе в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав частково та пояснив, що в ніч з 31.01.2015р. на 01.02.2015р. він зустрівся з ОСОБА_1, спочатку вони відправились до нічного клубу «Орбіта», потім поїхали до нічного клубу «Мьюзик Хол», приблизно о 3-4й годині 01.02.2015р. повернулись до клубу «Орбіта», де він на сходинах до клубу зіштовхнувся плечима з раніше йому незнайомим потерпілим ОСОБА_6, який був в стані алкогольного спяніння. Словесний конфлікт швидко вирішили та ОСОБА_6 повідомив йому, що йому потрібно дістатися до дому в Хортицький район м.Запоріжжя. Він спитав у ОСОБА_1, чи зможе той підвези потерпілого, на що ОСОБА_1 погодився та вони втрьох сіли до автомобілю ВАЗ 2101 під керуванням ОСОБА_1 Він сів на переднє пасажирське сидіння, ОСОБА_6 на заднє сидіння посередині. Під час поїздки він та ОСОБА_6 пили коньяк. Новий конфлікт між ним та ОСОБА_6 розпочався перед зупинкою на заправці. ОСОБА_6 оскорбляв його, виводив з себе. ОСОБА_1 в конфлікт не вступав. На заправці він купив ще дві пляшки пива, одну себе, іншу віддав ОСОБА_9 Вже в ОСОБА_10 районі міста, коли проїхали якесь кільце та ОСОБА_1 зібрався повернути на іншу вулицю, він затримав своєю рукою кермо та наказав їхати прямо, сказавши, що так буде коротше дорога, хоча дорогу не знав. В цей момент він вирішив та мав намір «провчити» ОСОБА_6 за його слова, а попереду було темне місце. Коли доїхали до заводу, то почали розвертатися, оскільки потрапили в тупік. В цей час ОСОБА_6 попросив зупинитись і після зупинки авто вийшов з машини. Він вийшов за потерпілим з наміром його побити за образливі слова. В звязку з цим, він підійшов до ОСОБА_6, який стояв біля багажнику автомобілю з правої сторони, та вдарив його правою рукою в обличчя в область щелепи зліва, від чого ОСОБА_6, перечепившись через бордюр, впав обличчям донизу. Після цього він сильно вдарив потерпілого ногою в голову в область обличчя також зліва. ОСОБА_6 закривав обличчя руками. ОСОБА_1 також вийшов з машини, підійшов до нього та відштовхнув від ОСОБА_6, але він накричав на ОСОБА_1, сказав, щоб той повернувся до машини, що останній і зробив. Він ще декілька раз «провчив» ОСОБА_6 ударами, на що останній сказав, щоб він забирав все, що побажає, але перестав бити. Тоді він оглянув його кармани та з карману брюк забрав мобільний телефон. У внутрішньому кармані одягнутого на потерпілому пальто він знайшов паспорт з документами, але викинув його на місці. Після цього сів в машину та з ОСОБА_1 поїхали до центра міста, а саме до торгівельного центру «Україна». Там він в магазині «Сільпо» ще купив собі пляшку пива, ОСОБА_1 чекав його в машині. Не памятає, щоб виключав мобільний телефон потерпілого або щоб він дзвонив, при цьому вирішив його продати. Тоді він попросив ОСОБА_1 відвезти його до ринку на вул.Анголенко, за що пообіцяв дати 50 грн. за бензин. ОСОБА_1 погодився, вони приїхали на пр.Театральний та пішли до кіосків, які розташовані на ринку. В одному з кіосків він намагався закласти телефон, але з покупцем не домовились про ціну, заклав телефон в іншому кіоску, отримав гроші, з яких 50 грн. віддав ОСОБА_1 за бензин. ОСОБА_1 не знав який телефон він продає. Після цього, приблизно о 5-й годині, вони поїхали додому в Заводський район міста. В ніч подій він випив приблизно 0,5 л. коньяку, 3-4 пляшки пива, пляшку слабоалкогольного напою «Шейк» ємкістю 0,5л. Також пояснює, що ОСОБА_6 спровокував його на напад, оскільки висловлювався на його адресу неприємними та образливими для нього словами, а під час того, як бив ОСОБА_6, у нього виник намір заволодіти і його телефоном. ОСОБА_1 участі в нападі на потерпілого не приймав. Він щиро кається в скоєному, при цьому вважає невірною кваліфікацію кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, оскільки розбійний напад він вчиняв один, тобто його дії повинні бути кваліфіковані за ч.1 ст.187 КК України. Просив виправдати його за ч.2 ст. 187 КК України. Цивільний позов потерпілого визнавав частково.

Судом за погодженням з учасниками судового розгляду безпосередньо були досліджені докази, надані сторонами.

Судом встановлено, що інформація по факту розбійного нападу на ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, 01.02.2015р. внесена до ЄРДР за № 12015080070000392 і проводилось досудове розслідування (а.с.135 т.1).

Про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення повідомлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.89-100 т.2).

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснював, що він 01 лютого 2015 року приблизно о 04-й годині виходив з нічного клубу «Орбіта», який розташований на вул.Лермонтова м.Запоріжжя, щоб повернутись до дому на бул.Будівельників в м.Запоріжжя. На сходинах при виході з клубу зіткнувся плечима із раніше йому незнайомим ОСОБА_2, який запропонував йому послуги таксі, на що він погодився, повідомивши, що мешкає в ОСОБА_10 районі міста. Вони пішли до автомобілю марки ВАЗ-2101 білого кольору, біля якого стояв раніше йому незнайомий ОСОБА_1 Вони втрьох сіли до автомобілю, ОСОБА_1 сів за кермо, ОСОБА_2 на переднє пасажирське сидіння, він сів позаду. Коли їхали в машині конфліктів між ними не було, про щось говорили, в тому числі про автомобілі, зупинялись на АЗС, щоб заправитись, потім він відволікся на свій мобільний телефон, тримав його в руках, дивився на екран. Коли машина зупинилась, подумав, що вони приїхали, але побачив, що вони зупинились біля заводу «Весна» в темному місті. Тоді вони втрьох вийшли з машини. Він знаходився праворуч від машини, спиною до багажника та запитав чому вони зупинились. Ліворуч від нього знаходився ОСОБА_2, позаду біля багажника був ОСОБА_1. Вони нічого не відповіли на його запитання. Через декілька секунд після свого запитання, він відчув ззаду удар рукою в потиличну частину голови, а саме праворуч від центру потилиці, від чого почав втрачати рівновагу та падати вперед, але відразу відчув удар рукою в обличчя зліва від ОСОБА_2 Від таких дій, інтуїтивно виставивши руки вперед, він впав на землю на живіт обличчям донизу, але об землю сильно не вдарився. Коли він впав, то розумів, що ОСОБА_1 в цей час знаходився праворуч від нього, а ОСОБА_2 ліворуч. Вони відразу одночасно стали бити його ногами по голові, в тому числі, в обличчя. Він закривав голову руками, просив їх не бити, пропонував забрати його речі, щоб його перестали бити. Після того, як йому нанесли по 4-5 ударів ногами кожний, хтось з обвинувачених почав нишпорить по його карманам. З переднього лівого карману одягнутих на нього брюк, хтось з обвинувачених, імовірно ОСОБА_2, забрав його мобільний телефон марки «Леново», з внутрішнього карману одягнутого на ньому пальто забрав паспорт на його імя, в якому були військовий квіток та картка соціального страхування, а з правого наружного карману пальто ключі від квартири, де він мешкає. Після цього обвинувачені нанесли ще декілька ударів ногами в голову, потім сіли до свого автомобілю та уїхали. Він піднявся з землі, дійшов до квіткового павільйону, що десь на відстані 1,5 км. від міста подій, де попросив допомоги викликати швидку, оскільки погано почувався, в нього боліла щелепа. Швадка приїхала приблизно через 10 хвилин та відвезла його до лікарні, де йому зробили знімок голови, сказали яке потрібно лікування. Оскільки він не мав грошей та ключів від своєї квартири, то після надання першої медичної допомоги, поїхав до своєї сестри ОСОБА_11, у якої він помився, переодягнувся, взяв гроші та знов поїхав на таксі до лікарні, де йому шинували щелепу. Потім він поїхав додому, щоб поміняти замок на вхідній двері, а вранці знов звернувся до лікарні. Знаходився на стаціонарному лікуванні до 5 або 6 лютого 2015р., потім лікувався амбулаторно. Під час досудового розслідування йому стало відомо, що його паспорт з вкладеними в ньому військовим квитком та карткою соціального страхування було знайдено на місці події іншими людьми, передані до ОСОБА_10 Він проходив судово-медичну експертизу за направленням слідчого, де розказував експерту про події нападу на нього двома чоловіками.

Крім того, ним було заявлено цивільний позов про солідарне стягнення з обвинувачених матеріальних збитків в сумі 59111,57 грн., який він обґрунтовував витратами на отримане та майбутнє лікування та стягнення моральної шкоди в сумі 500000 грн., який обґрунтовував душевними стражданнями, яких зазнав в звязку з протиправною поведінкою обвинувачених щодо нього, приниженні його честі та гідності та змінами в емоційного стані, перешкоджаючих активному соціальному функціонуванню, як особистості. Також просив стягнути з обвинувачених солідарно витрати на правову допомогу в розмірі 3360 грн.

Згідно актового запису про смерть №8263 від 01.12.2015р., та копії свідоцтва про смерть, потерпілий ОСОБА_6 помер 29.11.2015р., причина смерті травмований водій легкового автомобіля (а.с. 34, 47 т.2).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою потерпілого ОСОБА_6, який 01.02.2015р. приблизно о 7-й годині ранку прийшов до неї додому, мав брудний одяг, закривавлене обличчя, тримався за обличчя двома руками, у нього була пошкоджена нижня щелепа, він був в шоковому стані. Попросив грошей, щоб розрахуватись за таксі, на якому приїхав, після чого пояснив їй, що вночі на якомусь пустирі біля заводу в ОСОБА_10 районі міста був побитий двома невідомими йому молодими чоловіками, які спочатку запропонували його підвезти, а потім побили, забрали мобільний телефон, документи та ключі від квартири. Говорив він невиразно, мова була утруднена, але вона його розуміла. Вона запропонувала йому помитись, дала чистий одяг, гроші на таксі, мобільний телефон. ОСОБА_6 поїхав приблизно о 9-й годині знов до лікарні, щоб отримати медичну допомогу, коли повернувся, скаржився на сильний головний біль та біль в області щелепи, йому було проведено шинування щелепи, він майже не міг говорити. Приблизно о 15-й годині він уїхав до себе до дому, щоб замінити замок у вхідній двері, зібрати речі в лікарню та взяти гроші на лікування.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 01.02.2015р. приблизно о 4-й годині ранку йому подзвонив його товариш ОСОБА_6 та попросив гроші, щоб дістатися з нічного клубу до дому. Вони домовились, що ОСОБА_6 на таксі заїде по дорозі до нього додому, візьме гроші, розрахується за таксі. Приблизно через годину, коли ОСОБА_6 не приїхав, він сам подзвонив на його мобільний телефон, але дзвінок був відхилений, а на другий його дзвінок мобільний телефон потерпілого вже був відключений. Протягом дня він намагався додзвонитися ОСОБА_6, але його телефон весь час був відключений. Потім від спільного друга дізнався, що ОСОБА_6 побили та він в лікарні. Ввечері 01.02.2015р. йому зателефонував ОСОБА_6 з невідомого номеру та попросив допомогти поміняти замок на вхідній двері в його квартирі, оскільки, коли його побили, то забрали ключі. Він зустрівся з ОСОБА_6, купив та допоміг поміняти вхідний замок. Коли побачив ОСОБА_6, той мав побитий вигляд, погано говорив, але повідомив, що двоє невідомих йому раніше чоловіків запропонували спочатку підвезти додому, але біля заводу ОСОБА_9 побили, забрали мобільний телефон, ключі від квартири. Характеризує потерпілого з позитивної сторони, як неконфліктну та неагресивну людину.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він знає потерпілого ОСОБА_6 біля двадцяти років, вони товаришують. Вранці 01.02.2015р. йому подзвонив спільний друг - ОСОБА_12 та запитав, чи знає він де ОСОБА_6, а також повідомив, що вночі ОСОБА_6 йому дзвонив, просив гроші на таксі, але не приїхав та не передзвонив. В той же день після обіду йому з невідомого номеру подзвонив ОСОБА_6 та попросив прийти до нього додому. Коли він прийшов до нього, у нього на вхідних дверях міняли замок. ОСОБА_6 мав побитий вигляд, на обличчі подряпини, у нього була шинована щелепа. Останній повідомив йому, що біля нічного клубу двоє раніше йому невідомих чоловіка запропонували його підвезти, а потім біля заводу ОСОБА_9 в ОСОБА_10 районі міста побили ногами, забрали мобільний телефон, документи та уїхали.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома з матірю потерпілого ОСОБА_6, від якої дізналась, що її сина побили. Точну дату не памятає, можливо 2 чи 3 лютого 2015 року приблизно о 16й годині до неї прийшов ОСОБА_6 за запасними ключами від квартири, які в неї зберігаються. Він мав побитий вигляд, дуже погано говорив, в нього були зціплені зуби, вона його погано розуміла, лише зрозуміла, що його побили та забрали мобільний телефон, ключі.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що точної дати не памятає, можливо 01.02.2015р. приблизно о 6.00 годині ранку він торгував квітами в павільйоні на пр.Ювілейному в ОСОБА_10 районі м.Запоріжжя. До нього підійшов незнайомий молодий чоловік, який мав побитий вигляд, кров на обличчі в районі зубів, попросив викликати швидку. Він викликав швидку, яка приїхала через декілька хвилин.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що він працює виїзним лікарем ОСОБА_10 підстанції Запорізької станції екстреної (швидкої) медичної допомоги. Точну дату не памятає, в холодну пору року, він приїхав із бригадою швидкої допомоги в район павільйону квітів на перехресті вул.Лахтінська та пр.Ювілейний в ОСОБА_10 районі м.Запоріжжя. До них підійшов молодий хлопець, можливо потерпілий ОСОБА_6, який повідомив, що його десь побили і він пішки прийшов до павільйону квітів. На що саме скаржився потерпілий не памятає, все було відображено в карті виїзду. Більш детальних обставин щодо вказаного виклику не памятає, оскільки працює лікарем швидкої допомоги понад 30 років, а такі випадки не поодинокі, при цьому сплило багато часу з моменту вказаних подій.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він точної дати не памятає, можливо в ніч з 31.01.2015р. на 01.02.2015р. був на робочому місці в кіоску на ринку «Анголенко», де працює продавцем, а також приймає в заставу телефони та інші речі. ОСОБА_2 в темний час доби приніс мобільний телефон марки «ОСОБА_8 Р780» сірого кольору, але вони не зійшлись в ціні, і ОСОБА_2 пішов до іншого кіоску, де продав телефон іншому продавцю на імя ОСОБА_11, який працює в кіоску неподалік від нього. Коли ОСОБА_2 пропонував придбати у нього телефон, сказав, що це його власний телефон, а він потребує грошей. На відстані 5-6 метрів від них стояв ще один молодий хлопець, який прийшов із ОСОБА_2, але участі в їх розмові не приймав. Коли ОСОБА_2 відходив від нього, інший чоловік пішов разом з ним. Як потім він дізнався, це був ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він працював о/у кримінального розшуку ОСОБА_10 ЗМУ, 27.02.2015р. приймав участь в якості статиста під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6, а також під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 Перед початком слідчих експериментів усім учасникам були розяснені процесуальні права та обовязки. Він був присутній від початку слідчих дій до їх закінчення. Слідчі експерименти були зафіксовані у відповідних протоколах, які підписувались усіма учасниками. Відсутність його підпису в протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 пояснює великим обсягом роботи, та тим, що це могло статися машинально.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона була присутня в якості понятої під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, була ознайомлена з протоколом проведення слідчого експерименту, підписувала його без зауважень.

Згідно з даними, що містяться в карті виїзду швидкої медичної допомоги КУ «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР №7/1 від 01.02.2015р., приводом для виклику швидкої о 05.36 год. на зупинку вул.Лахтінська - квітковий павільйон, був дзвінок ОСОБА_6 про його побиття. За результатами виїзду, у ОСОБА_6 було встановлено попередній діагноз: перелам нижньої щелепи та додатково зазначено, що ОСОБА_6 мав невиразну мову через травму, був в стані алкогольного спяніння, повідомив, що його побили ногами на кінцевій зупинці 36 маршруту по вул.Новобудов, свідомість не втрачав (а.с.78 т.2).

Згідно даних медичних документів, а саме: журналу №4 обліку прийому хворих в стаціонар КУ «ЗМКЛЕ ШД» за формою 001-1/о, журналу №1 обліку осіб, які звернулися до медичної установи з тілесними ушкодженнями кримінального характеру МКЛЕ та ШМД м.Запоріжжя, журналу №7 відмов від госпіталізації МКЛЕ та ШМД м.Запоріжжя, ОСОБА_6 був доставлений до стаціонару КУ «ЗМКЛЕ ШД» м.Запоріжжя 01.02.2015р. о 6.25 год. ШМД-7 ОСОБА_16 з діагнозом двосторонній перелам нижньої щелепи, в стані алкогольного спяніння, пояснював, що «01.02.2015р. о 5.00 поб. невід. вул.Новобудов», від лікування в стаціонарі відмовився (а.с.113-123 т.1).

Згідно даних, які містяться в рапорті чергового ОСОБА_10 ЗМУ ГУМВСУ в Запорізькій області, 01.02.2015р. о 06.42 год. до ОСОБА_10 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що до 5-ї міської лікарні о 06.25 год. доставлено на ШМД-7 лікарем ОСОБА_16 гр.ОСОБА_6, д/з відкритий перелам нижньої щелепи з права, 01.02.2015р. о 05.00 по вул.Новобудов на кінцевій зупинці маршруту №36 побив невідомий (а.с.134 т.1).

Про вказаний факт, згідно даних телеграм ОСОБА_10 №1 та №2 від 01.02.2015р. о 9.15 годин та о 13.10 годин відповідно, було повідомлено УВС Запорізької області. Також зазначено, що зі слів лікаря ОСОБА_16, ОСОБА_6 з лікарні пішов, від лікування відмовився, знаходився в алкогольному спянінні. При виїзді за місцем мешкання потерпілого вдома його виявлено не було. Заява від потерпілого за даним фактом на той час не надходила (а.с.81 т.2).

Згідно даних протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_10 з заявою про те, що 01.02.2015р. приблизно о 05.00 год. невідомі особи відкрито заволоділи мобільним телефоном ОСОБА_8 Р780 в корпусі чорного кольору, документами та ключами від квартири (а.с.250 т.1).

Згідно даних, які містяться в рапорті чергового ОСОБА_10 ЗМУ ГУМВСУ в Запорізькій області, 01.02.2015р. о 23.00 до ОСОБА_10 звернувся ОСОБА_6 із заявою про те, що 31.01.2015р. у нічний час біля нічного клубу «Орбіта» по вул.Лермонтова сів в автомобіль ВАЗ 2106 білого кольору, у якому знаходились два чоловіка, з яким домовився доїхати до місця свого мешкання за 50 грн. В ході поїздки його завезли до вул.Новобудов біля заводу «Весна» та нанесли тілесні ушкодження. З кишені відкрито заволоділи мобільним телефоном, паспортом, приписним свідоцтвом, соціальною карткою страховика. У заявника на час написання заяви була зламана щелепа (а.с.159 т.1).

Згідно даних медичної карти хворого №1424/189 та виписного епікризу з історії хвороби №1424 від 06.02.2015р., потерпілий ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у КУ «МКЛЕ та ШМД» м.Запоріжжя з 02.02.2015р. 08.10 год. по 06.02.2015р. 10.00 год. з діагнозом двосторонній перелам нижньої щелепи в області суглобного відростку зліва та зправа між 4-5 зубами. Було проведено шинування щелепи потерпілого (а.с.123-130 т.1).

Відповідно до даних листка непрацездатності серії АГВ №379862, ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 02.02.2015р. по 06.02.2015р., з 07.02.2015р. по 09.02.2015р. на амбулаторному лікуванні (а.с.133 т.1).

Згідно висновку експерта №494 від 09.02.2015р. закритий двосторонній перелам нижньої щелепи з ліва в області суглобного відростку та з права в області 4 та 5 зубів, синець в області правого кута нижньої щелепи у ОСОБА_6, кваліфікуються як тілесне пошкодження середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але спричинило за собою тривалий розлад здоровя, більше 21 дня. Синець на нижньому віці лівого ока у ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Ці пошкодження виникли від дії тупого (тупих) предмета. Давніть утворення тілесних пошкоджень не суперечить строку, вказаному піддослідним (01.02.2015р.). Тілесні пошкодження, спричинені ОСОБА_6 01.02.2015р., небезпечними для життя в момент їх спричинення не були (а.с.109-110 т.1).

Згідно висновку експерта №495-д від 09.02.2015р. характер та давність утворення пошкоджень, спричинених 01.02.2015р. потерпілому ОСОБА_6, не суперечить обставинам справи, на які вказує ОСОБА_6 (а.с.111-112 т.1).

Експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила складені нею висновки судово-медичних експертиз відносно потерпілого ОСОБА_6 та пояснила, що у потерпілого було виявлено двосторонній перелам нижньої щелепи та синець на нижньому віці лівого ока, що свідчить про те, що йому нанесли не менше двох травматичних ударів з двох сторін обличчя. При цьому сказати, що нанесені вони однією чи кількома особами вона не може, оскільки це не належить до її компетенції. Двосторонній перелам щелепи за тими пошкодженнями, які були виявлені в даному випадку, могли утворитися і від одного удару, але з правої сторони щелепи. При падінні з власного зросту такі пошкодження малоймовірні. Згідно медичних документів потерпілого, а саме записів нейрохірурга від 03.02.2015р. пошкоджень на голові потерпілого виявлено не було. Такі пошкодження не були виявлені і під час проведення медичної експертизи, але припухлості на голові, які зникають через одну добу не кваліфікуються як тілесні ушкодження.

Згідно даних протоколу предявлення особи для впізнання від 10.02.2015р. з фототаблицею до нього, ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_1 як хлопця, з яким він 01.02.2015р. їхав на автомобілі марки ВАЗ 2101 (а.с.186-188 т.1).

Згідно даних протоколу предявлення особи для впізнання від 10.02.2015р. з фототаблицею до нього, ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_2 як хлопця, який наносив йому тілесні ушкодження та забрав мобільний телефон (а.с.189-191 т.1).

Згідно з даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 27.02.2015р. за участю потерпілого ОСОБА_6, останній докладно розказав, а потім показав на місці подій про обставини скоєння двома чоловіками (раніше йому невідомими - ОСОБА_2 та ОСОБА_1) протиправних дій щодо нього, а саме про те, як скориставшись запропонованими послугами таксі, він приїхав з ними на автомобілі на місце подій, вони всі вийшли з автомобілю, він стояв з правої сторони автомобілю спиною до багажника, водій (ОСОБА_20С.) вдарив його ззаду в голову з правої сторони, а інший (ОСОБА_21С.) відразу наніс удар в голову збоку зліва, від чого він впав та став відчувати удари ногами одночасно в голову з правої та з лівої сторони. Нанесли ударів вісім. Потім чоловік, який їхав на передньому пасажирському сидінні (ОСОБА_21С.) обшукав його кармани, з внутрішнього карману витягнув паспорт, також забрав телефон, після чого вони сіли до машини та уїхали (а.с.91-98 т.1).

В судовому засіданні було відтворено та безпосередньо досліджено відеозапис вказаного слідчого експерименту, з'ясовано, що зміст відеозапису відповідає даним, зафіксованим у згаданому протоколі (а.с.99 т.1).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 27.02.2015р. за участю обвинуваченого ОСОБА_2, останній розказав про обставини скоєння ним протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_6, при цьому пояснював, що ділянку місцевості, де відбувались події, він не знає, зупинились на його прохання, удари потерпілому наносив лише він, в тому числі ногами, після чого забрав у нього мобільний телефон. Потім обвинувачений ОСОБА_2 показав у дворі ОСОБА_10 за допомогою статистів обставини скоєння ним протиправних дій щодо потерпілого, зокрема, механізм нанесення йому ударів (а.с.100-105 т.1).

В судовому засіданні було відтворено відеозапис вказаного слідчого експерименту (а.с.106 т.1).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 11.12.2015р. за участю обвинуваченого ОСОБА_1, останній розказував та показував на місці подій про те, де перебував під час нанесення ОСОБА_2 першого удару ОСОБА_6,а саме залишався в салоні автомобілю, а також як після удару ОСОБА_6 впав, а він підійшов до ОСОБА_2, але останній на нього накричав, в звязку з чим він повернувся до автомобіля. Також показав, де стояв потерпілий ОСОБА_6 перед ударом ОСОБА_2 та пояснив, що в даному випадку виключено нанесення ним ОСОБА_6 удару ззаду в ліву сторону потиличної частини голови (а.с.44-45 т.2).

В судовому засіданні було відтворено відеозапис вказаного слідчого експерименту (а.с.46 т.2).

Згідно заяви ОСОБА_22 від 04.02.2015р., остання добровільна видала працівникам міліції паспорт громадянина України ОСОБА_6, тимчасове посвідчення №451527 (замість військового квитка), свідоцтво на загальнообовязкове державне соціальне страхування, картку платника податків на імя ОСОБА_6 (а.с.178 т.1).

Згідно протоколу огляду речей від 04.02.2015р., за участю ОСОБА_22 було проведено огляд паспорта громадянина України ОСОБА_6, тимчасове посвідчення №451527 (замість військового квитка), свідоцтво на загальнообовязкове державне соціальне страхування, картку платника податків на імя ОСОБА_6 (а.с. 136-140 т.1).

Згідно постанови про визнання речовим доказом від 04.02.2015р., наданні ОСОБА_22 добровільно для огляду паспорт громадянина України ОСОБА_6, тимчасове посвідчення №451527 (замість військового квитка), свідоцтво на загальнообовязкове державне соціальне страхування, картку платника податків на імя ОСОБА_6, визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 (а.с. 142 т.1).

Згідно письмової заяви ОСОБА_23 від 10.02.2015р., останній добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон «ОСОБА_8 Р780» (а.с. 146 т.1).

Згідно протоколу огляду речей від 10.02.2015р. з фототаблицею до нього, в присутності понятих, було проведено огляд мобільного телефону «ОСОБА_8 Р780» (а.с.143-144 т .1).

Згідно постанови про визнання речовим доказом від 10.02.2015р., наданий ОСОБА_23 мобільний телефон «ОСОБА_8 Р780» визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 (а.с. 145т.1).

З протоколу огляду речей від 20.02.2015р. та доданого до нього диску з відеозаписом з камер зовнішнього та внутрішнього відеонагляду АЗС №04006 ТОВ «ВОСТОК», розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 1-Б, який був відтворений в судовому засіданні, вбачається, що 01.02.2015р. о 04.28 год. до заправного баку АЗС підїхав автомобіль марки ВАЗ білого кольору, з водійських дверей вийшов ОСОБА_1, пішов до магазину АЗС, о 04.29 год. вийшов з магазину, розплатившись за бензин та повернувся до машини, сів на водійське сидіння. О 04.31 год. з передніх пасажирських дверей вийшов ОСОБА_2, пішов до магазину АЗС, з якого повернувся з двома пляшками, однією світлого, іншою - темного кольору (а.с 162-167 т.1).

Згідно даних протоколу предявлення особи для впізнання від 10.02.2015р. з фототаблицею до нього, ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_2 як хлопця, який 01.02.2015р. пропонував придбати йому мобільний телефон «ОСОБА_8 Р780» (а.с.169-171 т.1).

Згідно даних протоколу предявлення особи для впізнання від 10.02.2015р. з фототаблицею до нього, ОСОБА_23 не впізнав серед осіб, предявлених йому для впізнання, в тому числі ОСОБА_2, хлопця, який 01.02.2015р. приблизно о 5.00 год. заклав йому мобільний телефон «ОСОБА_8 Р780» (а.с.172-174 т.1).

Згідно даних протоколу предявлення особи для впізнання від 10.02.2015р. з фототаблицею до нього, ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_1 як хлопця, який 01.02.2015р. продав йому мобільний телефон «ОСОБА_8 Р780» (а.с.175-177 т.1).

Дослідивши всебічно, повно, обєктивно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний із зазначених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку, суд прийшов до висновку, що, незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_1 та часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 , їх вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового провадження.

При цьому, оцінивши безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню було проведено з дотриманням норм процесуального законодавства після внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, уповноваженими посадовими особами, з дотриманням правил та процедур, встановлених для проведення слідчих дій. У суду немає сумнівів в його обєктивності та достовірності, а добуті в його ході докази є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою, і в достатній мірі підтверджують вину обвинувачених в скоєнні вказаного кримінального правопорушення, у звязку з чим суд приймає їх за основу при постановленні даного вироку.

Доводи захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що слідчий у даній справі ОСОБА_24 зареєстрована у друзях потерпілого ОСОБА_6 на сторінці «Вконтакті» в соціальній мережі «Інтернет», в силу чого досудове розслідування проведено необєктивно, суд вважає безпідставними, оскільки ці доводи сукупністю будь-яких допустимих доказів не підтверджені. Наданий суду скріншот сторінки соціальної мережі «Вконтакті» таким доказом не є. Знаходження особи в друзях такої соціальної мережі не є беззаперечним свідченням дійсних дружніх відносин між слідчим та потерпілим, що в судовому засіданні підтвердив останній, пояснивши, що в ніяких дружніх стосунках з слідчим Севодіною В. він фактично не знаходиться.

Суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не оспорювали дату, час та місце подій, що відбувались за їх участю та участю потерпілого ОСОБА_6 Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав, що в зазначений день, час та місці здійснив напад на потерпілого ОСОБА_6, наніс при цьому йому декілька ударів в область голови, забрав телефон потерпілого, який потім продав. Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_21 не оспорювали, що на місці цих подій знаходився ОСОБА_1, однак пояснили, що останній участі в нападі на потерпілого не приймав, ніяких протиправних дій щодо нього не вчиняв. Таким чином, обвинувачені та їх захисники оспорюють причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, а відносно ОСОБА_2 - правильність кваліфікації за ознакою «за попередньою змовою групою осіб».

Вирішуючи це питання, суд бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_18, експерта ОСОБА_8, та письмові докази дані, викладені в рапортах працівників міліції, медичних документах, висновках судово-медичних експертиз, протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 та його відеозаписі, протоколах огляду та постановах про визнання речовими доказами речей, протоколах впізнання, які є належними та допустимими, сумнівів в достовірності яких у суду немає.

Так, суд бере за основу надані в судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_6, зокрема, в частині нападу на нього та механізму нанесення йому тілесних ушкоджень обома обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1, обставин заволодіння його майном під час нападу. Ці показання потерпілого узгоджуються з його показаннями під час проведення слідчого експерименту за його участю, що зясовано під час відтворення в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту.

Доводи сторони захисту адвоката ОСОБА_3, що протокол та відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ через те, що вказаний відеозапис при відкритті матеріалів кримінального провадження не надавався для ознайомлення обвинуваченому ОСОБА_1, суд не приймає, оскільки під час досудового розслідування, на переконання суду, докази стороною обвинувачення зібрані у спосіб, передбачений вимогами КПК України. Крім того, в даному кримінальному провадженні дотримано вимоги ст.290 КПК України та сторонам кримінального провадження надано доступ до всіх матеріалів досудового розслідування. Зокрема, в протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 02.04.2015р. підозрюваний ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом факт ознайомлення в повному обсязі з матеріалами провадження, зауважень не мав.

Доводи захисника ОСОБА_3 про те, що показання потерпілого ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту відрізняються від його показань в судовому засіданні, зокрема, в тій частині, що потерпілий на слідчому експерименті невірно вказав імена обвинувачених, кількість ударів та як ОСОБА_2 витягував речі з його карманів, суд знаходить безпідставними та необґрунтованими, такими, що не спростовують винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Суд безпосередньо в судовому засіданні дослідив показання потерпілого, ніяких істотних суперечностей в його показаннях, які могли вплинути на висновки суду, не виявив.

Не можна вважати істотним порушенням норм КПК відсутність в протоколі проведення слідчого експерименту від 27.02.2015р. за участю потерпілого ОСОБА_6 підпису одного зі статистів ОСОБА_18 ОСОБА_22 із учасників цієї слідчої дії не оспорювався факт перебування вказаного статиста під час проведення слідчого експерименту. ОСОБА_18 був допитаний в судовому засіданні в якості свідка і підтвердив свою участь у слідчому експерименті. Крім того, його перебування під час проведення слідчого експерименту підтверджено відеозаписом, який був відтворений в ході судового розгляду.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_4 про недопустимість як доказу слідчого експерименту за участю потерпілого через відсутність під час його проведення захисників обвинувачених, що позбавило їх права задавати питання та уточнювати обставини події, оскільки такі доводи не є підставою для визнання доказів недопустимими .

Також суд враховує, що показання потерпілого узгоджуються з протоколами впізнання, відповідно до яких він в присутності понятих впізнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які вчинили проти нього 01.02.2015р. протиправне діяння.

Крім того, показання потерпілого ОСОБА_6 узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз від 09.02.2015р., відповідно до яких виявлені у потерпілого закритий двосторонній перелам нижньої щелепи зліва в області суглобного відростку та зправа в області 4 та 5 зубів, синець в області правого кута нижньої щелепи, кваліфікуються як тілесне пошкодження середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але спричинило за собою тривалий розлад здоровя, більше 21 дня. Синець на нижньому віці лівого ока у ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Ці пошкодження утворились від дії тупого (тупих) предмета, а характер та давність утворення пошкоджень, не суперечить обставинам, на які вказує саме потерпілий ОСОБА_6, а саме про те, що 01.02.2015р. о 05.00 год. на вул.Новобудов в районі заводу «Весна» був побитий двома невідомими чоловіками, які наносили удари руками і ногами по обличчю, голові, від чого впав на землю, продовжували наносити удари ногами по обличчю, голові.

Показання потерпілого ОСОБА_6 також узгоджуються з показаннями експерта ОСОБА_8, допитаної в судовому засіданні, зокрема в частині наявності у потерпілого ряду тілесних ушкоджень, їх локалізації та механізму нанесення, а саме, що потерпілому було нанесено не менше двох ударів з двох сторін обличчя, від чого утворились синець під лівим оком та двосторонній перелам щелепи, утворення їх при падінні з висоти власного зросту малоймовірно.

Жодних суперечностей у показаннях потерпілого із висновками судово-медичної експертизи щодо кількості, локалізації та механізму нанесення йому ударів, зокрема, в тій частині, що удари ногами потерпілий відчував одночасно з двох сторін, суд не встановив.

Даних про те, що потерпілий ОСОБА_6 тілесні пошкодження міг отримати за інших обставин, зокрема, лише від протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2, в ході судового розгляду не встановлено.

При цьому суд враховує, що учасники судового розгляду не заперечували тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_2 при виході з автомобілю знаходився ліворуч від потерпілого ОСОБА_6, в той час з пояснень експерта ОСОБА_8 вбачається, що потужний удар, який спричинив двосторонній перелам щелепи потерпілого був нанесений саме в праву сторону обличчя, де, за словами ОСОБА_6, знаходився ОСОБА_1

Таким чином, локалізація та механізм нанесення тілесних ушкоджень у потерпілого свідчать про їх майже одночасне спричинення саме двома особами, які знаходились по різні сторони від потерпілого.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_6 в момент вчинення протиправного діяння проти нього знаходився в стані алкогольного спяніння, тому не міг адекватно сприймати обставини подій та реально оцінити їх, зокрема, що напад на нього було вчинено однією особою, а не двома.

Ці доводи спростовуються показаннями потерпілого, який послідовно на протязі усього часу, починаючи безпосередньо з моменту подій і закінчуючи в судовому засіданні, пояснював, що напад на нього та нанесення тілесних ушкоджень було вчинено двома особами. Той факт, що потерпілий дійсно знаходився в стані алкогольного спяніння, не спростовує ці обставини і не виключає можливість їх обєктивного сприйняття та оцінку. В судовому засіданні встановлено, що память потерпілий не втрачав, після того, як обвинувачені покинули місце події, він піднявся з землі та пішов до кіосків на вул.Лахтінську, де попросив викликати швидку допомогу, тобто орієнтувався на місцевості та в обстановці.

Також суд не бере до уваги доводи сторони захисту про відсутність будь-яких тілесних ушкоджень на голові потерпілого ОСОБА_6, які могли виникнути від удару обвинуваченого ОСОБА_1 за тих обставин, на які вказує потерпілий.

Суд вважає, що відсутність таких тілесних ушкоджень не виключає неможливість нанесення удару, враховуючи, зокрема, що удар було нанесено рукою, а не будь-яким предметом з травматичними поверхнями. Експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснювала, що припухлість, яка могла виникнути від удару в голову, у випадку, якщо вона зникає через одну добу, не є тілесними пошкодженнями. Таким чином, не можна достовірно стверджувати, що удар в потиличну праву частину голови потерпілому ОСОБА_1 не наносився.

Доводи сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_6 оговорив обвинуваченого ОСОБА_1 з метою отримання певної матеріальної вигоди, суд вважає голослівними. Такі доводи нічим не підтверджені і спростовуються, на думку суду, тим, що потерпілий до 01.02.2015р. не був знайомий з обвинуваченими, конфліктних стосунків з ними не мав, свої пояснення про напад на нього двох осіб надавав до виявлення та впізнання обвинувачених, зокрема, під час надання йому швидкої медичної допомоги, що підтверджується карткою виїзду ШМД №7/1 від 01.02.2015р. Крім того, інформація про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_6 внесена в ЄРДР відразу 01.02.2015р., до виявлення осіб, причетних до його вчинення, вже за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, як розбійний напад групою осіб.

Цивільний позов потерпілим був заявлений до обох обвинувачених, спричинена йому шкода до постановлення вироку ніким із обвинувачених добровільно не відшкодована. Ніяких доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_1 мав більш ймовірну, ніж обвинувачений ОСОБА_2, можливість відшкодувати спричинену шкоду, і що потерпілий ОСОБА_6 був обізнаний про таку можливість, суду не надано. Намагання потерпілого вирішити в позасудовому порядку питання відшкодування спричиненої йому шкоди і відмова обвинуваченого ОСОБА_1 в задоволенні таких вимог не є беззаперечним свідченням того, що потерпілий оговорює обвинуваченого.

З приводу протиправного вимагання потерпілим ОСОБА_6 грошових коштів у обвинуваченого ОСОБА_1, то останній до правоохоронних органів з відповідною заявою не звертався, цей факт не перевірявся, чого він не оспорював в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що показання потерпілого ОСОБА_6 є логічними. Останній послідовно, починаючи безпосередньо з моменту подій і закінчуючи в судовому засіданні, пояснював, що напад на нього та нанесення тілесних ушкоджень було вчинено двома особами, що підтверджується, зокрема, медичними документами, карткою виїзду швидкої допомоги, витягом з ЄРДР, з яких вбачається, що його побили невідомі йому особи і заволоділи його майном.

Не довіряти цим показанням у суду немає підстав, оскільки потерпілий та обвинувачені раніш знайомі не були, в конфліктних чи навпаки дружніх відносинах до вказаних подій не перебували, підстав оговорювати обвинувачених у потерпілого не було. Його показання узгоджуються з даними, що містяться в протоколі слідчого експерименту, протоколах впізнання, висновках судово-медичної експертизи, поясненнях експерта ОСОБА_8, які в сукупності підтверджують причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вказаних подій.

Суд не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_3 про те, що потерпілий відразу після подій нападу пояснював медичним працівникам, що його побив один невідомий, а не група осіб, що було відображено в медичних документах, зокрема, в виписному епікризі №1424 від 06.02.2015р., в рапорті працівника ОСОБА_10, складеного 01.02.2015р. за повідомленням зі служби 102, в телеграмах про вчинений злочин до УВС Запорізької області від 01.02.2015р., оскільки такі дані спростовуються безпосередніми поясненнями потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні та відомостями, що містяться в картці виїзду ШМД, яка була складена відразу після вчинення щодо нього протиправного діяння, в порядку надання первинної медичної допомоги.

Крім того такі доводи спростовується іншими безпосередньо дослідженими судом доказами.

Виправлення, які, зі слів захисника ОСОБА_3, містяться в протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, і потягли внесення неправдивих відомостей до ЄРДР, не спростовують пояснення потерпілого ОСОБА_6, надані в ході судового розгляду і не впливають на висновки суду щодо доведеності вини обвинувачених.

При постановленні вироку суд бере до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_25, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15 в тій частині, що безпосереднього після нічних подій 01.02.2015р. у потерпілого ОСОБА_6 були наявні тілесні ушкодження на обличчі, з приводу яких він звертався до лікарні. Також свідки ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_25, ОСОБА_14 підтвердили, що в результаті нападу на ОСОБА_6 01.02.2015р., у останнього було викрадено мобільний телефон та ключі від квартири. Крім того, суд бере до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_25 в тій частині, що напад на потерпілого ОСОБА_6 було вчинено двома особами.

Показання вказаних свідків узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6, висновками судово-медичних експертиз, даними, що містяться в рапорті працівника міліції за заявою ОСОБА_6, картці виїзду швидкої медичної допомоги. Не довіряти показанням цих свідків у суду немає підстав. Доказів, які б спростовували ці показання, суду не надано.

Доводи сторони захисту, що свідки ОСОБА_13, ОСОБА_25 є друзями потерпілого ОСОБА_6, а ОСОБА_11 його сестрою, тому є заінтересованими на користь потерпілого, суд не приймає до уваги.

Вирішуючи питання про допустимість цих пояснень як доказів, суд на підставі ст.97 КПК України, виходить з того, що ці показання підтверджують причетність обох обвинувачених до вчинення протиправного діяння проти ОСОБА_6 в сукупності з іншими належними та допустимими доказами, які прийняті судом за основу при винесенні вироку.

Крім того, суд враховує, що пояснення потерпілого надані цим особам безпосередньо після подій, до того, як в ході досудового розслідування були встановлені особи обвинувачених, з якими потерпілий раніш не був знайомий і в неприязних стосунках не знаходився. Пояснення вказаних свідків щодо обставин надання потерпілим первинних пояснень є переконливими, не викликають сумнівів в їх правдивості.

Сторона захисту ніяких доказів на спростування цих пояснень суду не надала і суд вважає, що ніяких складностей в цьому у сторони захисту немає.

У суду немає підстав вважати, що показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_25 безпосередньо співвідносяться з заінтересованістю потерпілого ОСОБА_6 у збільшенні вірогідності виплати йому спричиненої шкоди за рахунок ОСОБА_1, оскільки такі доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження і є голослівними.

При постановленні вироку суд також бере до уваги показання свідка ОСОБА_17, який в судовому засіданні підтвердив те, що 01.02.2015р. обвинувачений ОСОБА_2 намагався продати йому телефон «ОСОБА_8 Р780» і, що на відстані від нього стояв обвинувачений ОСОБА_1, який в їх розмову не втручався. Пояснення цього свідка узгоджуються з протоколом впізнання від 10.02.2015р., згідно з яким ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_2 як хлопця, що пропонував йому вказаний телефон. Також пояснення цього свідка узгоджуються з поясненнями обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в цій частині.

Крім того, свідок ОСОБА_17 в суді пояснив, що телефон у ОСОБА_2 він не придбав, тому останній підійшов до іншого кіоску, де знаходився ОСОБА_23, який і придбав телефон у ОСОБА_2 Ці пояснення узгоджуються з даними, що містяться в заяві ОСОБА_23 від 10.02.2015р. та протоколі огляду речей від 10.02.2015р., відповідно до яких ОСОБА_23 добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон «ОСОБА_8 Р780».

В той же час, свідок ОСОБА_23 в ході досудового розслідування не впізнав ОСОБА_2 як особу, що продала йому телефон «ОСОБА_8 Р780», а впізнав в якості цієї особи обвинуваченого ОСОБА_1 Однак свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні не допитувався, тому суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити та оцінити його показання та усунути вищевказані протиріччя.

За таких обставин, суд не бере до уваги протоколи впізнання свідком ОСОБА_23 осіб, які продали йому вищевказаний мобільний телефон, від 10.02.2015р., а оцінивши показання свідка ОСОБА_17, обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вважає встановленим та доведеним, що викрадений у потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон був проданий 01.02.2015р. безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_2 ОСОБА_23, обвинувачений же ОСОБА_1 знаходився лише поруч.

Доводи захисника ОСОБА_3 про те, що між обвинуваченими заздалегідь не була досягнута домовленість про спільне вчинення злочину, суд не бере до уваги, оскільки вважає, що така домовленість мала місце у вигляді мовчазної згоди від початку реалізації обєктивної сторони злочину до його завершення. До таких висновків суд приходить через те, що ОСОБА_2 скерував рух автомобілю в темне місце, яке знаходиться не в напрямку руху на вул.Рубана, дорогу на яку знав ОСОБА_1, останній як водій не заперечував зміну напрямку руху, зупинив автомобіль, обидва обвинувачених вийшли з автомобілю, і одночасно наносили удари потерпілому з двох сторін, ОСОБА_21 в присутності ОСОБА_1 обнишпорив кармани потерпілого, витягнув його майно, таким чином обвинувачені заволоділи майном потерпілого, разом покинули місце подій, разом розпорядились цим майном, отримали гроші, які розподілили.

Той факт, що ОСОБА_1 не приймав участі у конфлікті, який відбувався між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_6 під час їх поїздки в салоні автомобілю, ніяким чином не спростовує висновок суду про причетність ОСОБА_1 до нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном.

При цьому, суд не бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не причетний до нападу на потерпілого ОСОБА_6 і у нього не було попередньої змови з ОСОБА_2 на вчинення нападу з метою заволодіння майном, оскільки він не приймав участь в реалізації викраденого телефону.

Суд вважає, що такі доводи не спростовують причетність ОСОБА_1 до протиправного діяння і відсутність зговору між ним та ОСОБА_2 Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 знаходився поруч із ОСОБА_2, коли той продавав телефон, був обізнаний про намір ОСОБА_2, отримав від нього частину грошей, виручених від реалізації телефону. Беззаперечних доказів того, що ці гроші були отримані як плата за бензин, використаний під час спільної поїздки, суду не надано.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про непричетність до протиправного діяння проти ОСОБА_6 і відсутність зговору між ним та ОСОБА_2, суд враховує, що ОСОБА_1, повідомивши про те, що погодився підвезти потерпілого ОСОБА_6 до дому у віддалений район міста з метою допомогти йому і чув конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 під час поїздки, не зміг логічно пояснити, чому не припинив протиправне посягання з боку ОСОБА_2, покинув потерпілого, лежачого в темному місці на землі у дощову погоду.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 в момент подій був в тверезому стані, візуально на вигляд він є більш міцної статури, ніж ОСОБА_26, навчався на юридичному факультеті вищого навчального закладу, тому, на думку суду, мав реальну можливість не допустити чи своєчасно припинити протиправне посягання на потерпілого ОСОБА_6, яке, за його словами, мало місце з боку ОСОБА_2, надати потерпілому допомогу, чого не зробив і що, в свою чергу, свідчить про спільність та узгодженість дій обох обвинувачених проти потерпілого ОСОБА_6

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу того, що він злякався ОСОБА_2, суд знаходить нелогічними, оскільки він продовжив з ним спілкування тією ж ніччю, вже після подій з потерпілим, чекав його біля ТЦ «Україна» коли той купував та продовжував вживати спиртні напої, відвіз його на ринок, де ОСОБА_2 продав телефон, перебував з ним до ранку.

Таким чином, суд вважає, що про наявність попередньої змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідчить єдність та злагодженість їх дій, спрямованих на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень з метою заволодіння його майном, а також доводиться мовчазною згодою на вчинення злочину.

Крім того, суд вважає, що мета і мотиви дій обвинувачених були спрямовані саме на заволодіння майном потерпілого. Своєї мети вони досягли, майном потерпілого заволоділи, реалізували його та поділили виручені гроші.

Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він одноособово вчинив злочин і не мав попередньої змови з ОСОБА_1, оскільки вони спростовуються поясненнями потерпілого, висновками судово-медичних експертиз та іншими вищеописаними доказами, які прийняті судом за основу.

При постановленні вироку суд не бере до уваги доводи представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 про те, що обвинувачений ОСОБА_2 дає суду неправдиві показання в частині нанесення потерпілому тілесних ушкоджень лише ним одноособово, оскільки безпосередньо після вчиненого діяння він в інтервю журналістці ТРК «Алекс» ОСОБА_27, яке вийшло в телевізійний ефір 12.02.2015р., повідомив, що спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_1

В судовому засіданні за клопотанням представника потерпілого було відтворено вказаний відеорепортаж і зясовано, що невідома особа, обличчя якої скрито, дійсно надала певні пояснення, але суд вважає, що ці дані не є допустимим доказом, оскільки джерело походження даного запису суду невідоме, даний запис здобуто не у порядку, визначеному КПК України, тобто даний доказ отримано з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

При постановленні вироку суд не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_4 в частині визнання недопустимими доказами протоколу слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_2 через те, що слідчий експеримент відбувався не за дійсним місцем події, не в нічний час, тобто не в умовах за яких вчинено злочин, оскільки судом встановлено, що під час проведення слідчого експерименту, після надання ОСОБА_2 показань про вчинене ним відносно потерпілого ОСОБА_6 протиправного діяння, йому було запропоновано показати місце події. Однак ОСОБА_2 показати, де відбувались події не зміг, посилаючись на те, що він не знає району та як проїхати до місця подій з ОСОБА_10 пояснити не може. В звязку з чим слідчий експеримент проводився у дворі ОСОБА_10, де ОСОБА_2 за допомогою автомобіля показував та розказував, як він наносив удари потерпілому ОСОБА_6 Ніхто з учасників даної слідчої дії ніяких заяв та зауважень не мав. ОСОБА_2 в судовому засіданні не спростовував ці обставини. Проведення слідчих дій в нічний час не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, надані в судовому засіданні та під час слідчих експериментів з обвинуваченими, про те, що ОСОБА_1 не приймав участі у нападі на потерпілого, не наносив потерпілому удари, не приймав участі у заволодінні майном потерпілого, а ці дії були вчинені лише ОСОБА_2, суд оцінює критично і розцінює їх як спосіб захисту, обраний обвинуваченим ОСОБА_1 з метою уникнення від відповідальності за вчинене, а обвинуваченим ОСОБА_2 з метою помякшення своєї відповідальності. Ці показання об'єктивно спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_6 та іншими вищеописаними доказами, прийнятими судом за основу при постановленні вироку, не довіряти яким у суду немає підстав.

Належних та допустимих доказів, які б спростували причетність ОСОБА_1 до вказаного протиправного діяння, судом під час судового розгляду не добуто.

Доводи обвинувачених та їх захисників, що ОСОБА_1 слід виправдати у звязку з тим, що він не вчиняв кримінального правопорушення, а ОСОБА_2 виправдати у звязку з неправильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 187 КК України, а не за ч.1 ст.187 КК України, суд знаходить безпідставними.

На підставі викладеного, суд вважає встановленим та доведеним, що своїми умисними діями обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст.187 ч.2 КК України, у вчиненні якого суд визнає їх винуватими.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, а саме те, що скоєний ними злочин відноситься до категорії тяжких, враховує особи кожного з обвинувачених, а саме те, що:

ОСОБА_1 вину не визнав та не розкаявся в скоєному, раніше не судимий, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, в червні 2015 року отримав базову вищу освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання та навчання, має батька інваліда третьої групи.

Обставин, що обтяжуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

ОСОБА_2 визнав вину частково, не судимий в силу ст.89 КК України, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, за місцем мешкання характеризується позитивно, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Обставиною, що обтяжуєпокарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

На підставі викладеного, суд вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та попередження вчиненням ними нових кримінальних правопорушень неможливе без їх ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим вважає необхідним призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю; обвинуваченому ОСОБА_2 також у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.

При цьому, обираючи обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 конкретний розмір покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає можливим застосувати до обвинувачених вимоги ст.69 КК України і призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі в розмірі, нижчому від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, оскільки:обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання та навчання, має базову вищу освіту за кваліфікацією юрист, має батька інваліда третьої групи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; обвинувачений ОСОБА_2 є несудимим в силу ст.89 КК України, позитивно характеризується за місцем мешкання, частково визнав свою вину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Вказані дані про особи обвинувачених в сукупності з конкретними обставинами вчинення ними кримінального правопорушення, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кожним з них злочину.

За наявності зазначених конкретних обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину кожним з обвинувачених, з урахуванням осіб обвинувачених, суд вважає можливим призначити обвинуваченим основне покарання із застосуваннямст. 69 КК України.

Застосування в даному випадку вимог ст.69 КК України, на думку суду, буде відповідати меті кримінального покарання, направленого на перевиховання та виправлення кожного з обвинувачених, а також принципам законності, справедливості та доцільності.

При цьому суд враховує, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 та часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини є способом реалізації ними свого права на захист, і це за законом не може враховуватись як обставина, яка впливає на розмір призначеного покарання чи обтяжує його.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки до набрання вироком законної сили, з урахуванням того, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають постійне місце мешкання, зявлялись на виклики суду, судовому розгляду не перешкоджали, суд вважає необхідним обрати їм запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання з покладанням обовязку на першу вимогу прибувати до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вони зареєстровані та проживають без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

При цьому, суд вважає недоцільним обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, оскільки постановлення судом обвинувального вироку за тяжким злочином не може бути єдиною виправданою підставою для взяття та тримання обвинувачених під вартою або під домашнім арештом до набранням вироком законної сили.

По кримінальному провадженню заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення матеріальних збитків в сумі 59 111,57грн., моральної шкоди в сумі 500000,00грн., витрат на правову допомогу в розмірі 3360,00грн.

Суд вважає необхідним провадження за вказаним цивільним позовом закрити, оскільки судом встановлено, що позивач - потерпілий ОСОБА_6 помер 29.11.2015р., а відповідно до п.6 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщопомерла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Спірні правовідносини про стягнення з обвинувачених у відшкодування матеріальної шкоди на лікування та моральної шкоди на користь ОСОБА_6 не допускають правонаступництва згідно положеньст.1219 ЦК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 368, 370 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, та призначити йому покарання за даною статтею, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України та призначити йому покарання за даною статтею, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді особистого зобовязання, поклавши на нього обов'язки: зявлятися до суду за першим викликом і у призначений час; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного його затримання в порядку приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді особистого зобовязання, поклавши на нього обов'язки: зявлятися до суду за першим викликом і у призначений час; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту фактичного його затримання в порядку приведення вироку до виконання.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, витрат на правову допомогу - закрити.

Речові докази диск з відеозаписом з камер відеоспостереження АЗС №04006 від 01.02.2015 року, долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження; документи, видані на імя ОСОБА_6, а саме: паспорт громадянина України, свідоцтво про загальнообовязкове державне страхування, тимчасове посвідчення №451527, довідка про ідентифікаційний код, мобільний телефон «Lenovo P780», imei 865229020732763, які передані потерпілому ОСОБА_6, - залишити за належністю родичам померлого потерпілого ОСОБА_6, пробка жерстяна, звязка ключів, скляна пляшка з прозорого скла обємом 0,27 літрів, скляна пляшка з скла темного кольору обємом 0,5 літрів, паперова коробка з цигарками «Parlament», ґудзик чорного кольору, передані на зберігання до камери схову речових доказів ОСОБА_10, - знищити; автомобіль ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_1, залишити йому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя М.В.Сидорова