Рішення № 54703550, 23.12.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/3303/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і ОСОБА_1,

при секретарі: Дашковська С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07 жовтня 2015 р. за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

у червні 2015 р. публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ОСОБА_3) звернулося у суд із позовом до ОСОБА_4, у якому просило стягнути з останнього 205093.55 доларів США, що за курсом НБУ від 15.05.15 р. складає 4216723,39 грн. кредитної заборгованості та судові витрати.

На обґрунтування ОСОБА_3 зазначав, що згідно з Кредитним договором від 14.03.08 р. № MKAWGA00000156 (надалі Договір) відповідач одержав кредит на суму 49200 доларів США. Узятих на себе зобов'язань позичальник не виконав. Станом на 16.05.15 р. заборгованість склала 205093 долари США, із яких:

- 49752.36 долари США заборгованість за кредитом;

- 47660.94 долари США заборгованість по відсотках;

- 1469.81 долари США заборгованість по комісії;

- 96432.50 долари США пеня за прострочення строків виконання зобов'язань;

- 12.16 долари США штраф (фіксована частина);

- 9765.78 долари США штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07.10.15 р. позов задоволено частково: стягнуто зі ОСОБА_4 у користь Банку заборгованість по Договору в розмірі 94053.49 доларів США, що за курсом 20.56 грн. за один долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.05.15р. складає 1933739.75 грн. (один мільйон девятсот тридцять три тисячі сімсот тридцять девять гривень та сімдесят пять) і 3654 грн. сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено (а.с.47-48).

Апелянт просить скасувати це рішення у частині відмови в стягненні суми та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що позов подано в межах строку позовної давності.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення зміні, з таких мотивів.

Суд першої інстанції виходив із того, що позаяк ОСОБА_3 звернувся до суду 03.06.15 р., то в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за період з 17.03.2008 р. по 03.06.2012 р. слід відмовити за спливом строку позовної давності, а саме: 2410.09 доларів США заборгованості по кредиту, 27036.04 доларів США заборгованості по відсотках, 798.71 доларів США комісії. Таким чином, суд стягнув заборгованість у розмірі 68638.27 доларів США, з яких: 47342.27 доларів США заборгованість по кредиту, 20624.9 доларів США заборгованість по відсотках, 671.1 доларів США заборгованість по комісії. На підставі ст. 258 ЦК України стягнув заборгованість по пені за період з 03.06.2014 р. по 03.06.2015р., що складає 25415.22 доларів США, а в стягненні 12.16 доларів США штрафу (фіксована частина) та 9765.78 доларів США штрафу (процентна складова) відмовив через те, що вони є різновидами неустойки як форми цивільно-правової відповідальності, а згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком через його неповну відповідність обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.08.08 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали кредитний договір № MKAWGA00000156, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 49200 доларів США зі сплатою 12 % річних, терміном повернення до 13.03.28 р. (а.с.9-11).

Пунктом 8.1. Договору передбачено повернення кредиту та відсотків щомісячно частинами по 15 число кожного місяця.

Відповідач не виконував узятих на себе кредитних зобовязань, унаслідок чого з 17.03.08 р. по 15.05.15 р. має заборгованість на загальну суму 205093 долари США, з яких: 49752.36 доларів США заборгованість за кредитом; 47660.94 доларів США заборгованість по відсотках; 1469.81 доларів США заборгованість по комісії; 96432.50 доларів США пеня за прострочення строків виконання зобов'язань; 12.16 доларів США штраф (фіксована частина); 9765.78 доларів США штраф (процентна складова).

Ураховуючи, що погашення кредиту та сплата відсотків повинно здійснюватися частинами по 15 число кожного місяця, то початок перебіг позовної давності для стягнення цих платежів необхідно oбчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

Про застосування строків позовної давності заявив відповідач (а.с.57).

Згідно з положеннями ст.ст. 256, 258 ч.2 п.1, 259 ч.1 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання, передбаченої п.п.5.1, 5.2, 5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане позичальником.

Пунктом 5.5. сторони погодили що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом , винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років (а.с.9-11).

Таким чином, сторони в письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

ОСОБА_3 звернувся до суду 03.06.15 р, то в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за період з 17.03.08 р. по 03.06.10 р. слід відмовити за спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з п.1 глави 3 розділу 2 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління НБУ від 10 серпня 2005 року № 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів та ін.

Позивач має відповідну банківську ліцензію ( а.с.19).

Таким чином, із урахуванням наданого Банком розрахунку заборгованості (а.с.4-7) до стягнення підлягає: 48778,87 доларів США заборгованості по кредиту, 35727.22 доларів США заборгованості по відсотках і 1136.06 доларів США заборгованості по комісії.

Положення ч.2 ст. 192, ч.3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Остання підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності, як це передбачено договором та погоджено сторонами, в сумі 2064476.40 грн. (97971.99 доларів США). Підлягає задоволенню також вимога про стягнення штрафів, оскільки обовязок їх сплати за порушення позичальником строків платежу по будь-якому з грошових зобовязань, передбачений п.5.3. Договору.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 257, 259 ч.1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, п.4, ч.2, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

2. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07 жовтня 2015 р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.

2.1. Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

2.2. Стягнути зі ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 41020.09 доларів США кредитної заборгованості, яка складається із 4156.81 доларів США заборгованості за кредитом, 35727.22 доларів США грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1136.06 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, а також 2064476.40 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 250.01 грн. штрафу (фіксована частина) і 200784.43 грн. штрафу (процентна складова).

2.3. У решті позову відмовити.

2.4. Стягнути зі ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 7673.40 грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: