Ухвала суду № 54702101, 22.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/7155/13-к

Номер провадження 11-кп/775/482/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Акуленка В.В.,

суддів: Стародуба О.Г., Опрі Л.О.,

при секретарі Молдованові Д.В.,

за участю прокурора Павлової А.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Артемівського міськрайонного суду Донецької області в м. Артемівську кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, раніше судимого 25 листопада 2008 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від покарання 20 вересня 2010 року за постановою Селидівського міського суду Донецької області від 10 вересня 2010 року умовно-достроково з місця позбавлення волі на невідбутий строк 11 місяців 05 днів, який мешкає за адресою: Донецька область Добропільський район м. Білицьке вул. Соцпраці, 40/43, який тримається під вартою з 16 березня 2011 року,

визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України до покарання: за ч.1 ст.121 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення вол, за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2008 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від покарання 20 вересня 2010 року за постановою Селидівського міського суду Донецької області від 10 вересня 2010 року умовно-достроково, маючи не відбуту частину покарання у виді 11 місяців 5 днів позбавлення волі; ОСОБА_1, остаточно призначено покарання у виді 6 (шести) років 3 (трьох місяців) позбавлення волі,

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду, 13 березня 2011 року приблизно о 22.45 годині, ОСОБА_1, знаходячись поблизу торцевої стіни будинку № 30 вулиці Соцпраці м. Білицьке Добропільського району Донецької області, в результаті сварки з ОСОБА_2, що виникла на ґрунті неприязних відносин, з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 не менш девяти ударів, після чого потерпілий ОСОБА_2 впав на землю та втратив свідомість, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді садна лівої скроні, садна колінних суглобів, садна ліктьових суглобів, гематоми правої підколінної ямки, гематоми лівої сідниці, синців обох плечей, синців у завушних областях обох сторін, субдуральної гематоми у правій лобно-скронево-тім'яній області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; крововиливу під тверду мозкову оболонку головного мозку у правій лобно-скронево-тімяній області, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що потребують для свого лікування термін до 21 дня; переламу потиличної та тімяної кісток справа та тімяної кістки зліва, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Окрім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 13 березня 2011 року приблизно о 23.00 годині, ОСОБА_1, знаходячись поблизу торцевої стіни будинку № 30 вулиці Соцпраці м. Білицьке Добропільського району Донецької області, використовуючи безпорадний стан потерпілого ОСОБА_2, на ґрунті умислу, що виник раптово, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, таємно, повторно викрав у потерпілого ОСОБА_2 майно, а саме: мобільний телефон «Нокіа-5130» з флеш-картою памяті загальною вартістю 904 грн., чохол для мобільного телефону «трініті» вартістю 55 грн., сім-карту вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились гроші у сумі 70 грн., мобільний телефон Нокіа-2130» вартістю 259 грн., пластмасовий чохол вартістю 20 грн., сім-карту вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились гроші у сумі 321 грн., після чого з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду у загальному розмірі 1679 грн.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, не визнає себе винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, стверджуючи, що тільки раз наніс удар потерпілому ОСОБА_2

Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на скасуванні вироку, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає наступне.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ст. 185 ч.2 КК України ніким не оскаржуються, тому апеляційним судом, відповідно до вимог ст. 404 КПК України не перевіряється.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, надавши критичну оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_1, який наполягає на нанесенні лише одного удару потерпілому ОСОБА_2 Встановлені судом обставини кримінального правопорушення підтверджуються висновками судово-медичних експертиз, наведених у вироку, згідно з яким у ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження, а саме переломи потиличної і тім'яної кістки справа і тім'яної кістки зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. Характер і локалізація ушкоджень вказує на те, що потерпілому було нанесено не менше 9-ти впливів травмуючими предметами.

Локалізація ушкоджень, кількість ударів, нанесення їх в життєво важливий орган, яким є голова свідчить про те, що ОСОБА_1 безумовно усвідомлював, що заподіє потерпілому тяжкі тілесні ушкодження і бажав цього.

Колегія суддів вважає, що саме внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілий отримав наявні тяжкі ушкодження, а не в результаті падіння з висоти власного зросту.

За таких обставин, суд дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфікував за ч.1 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а також за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно. Покарання призначено згідно вимог ст.65 КК України.

Перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, підстав для його зміни або скасування, передбачених КПК України, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1 без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: