Ухвала суду № 54702009, 28.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1319/2015(м)

265/7668/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Костромітіна О.О.

Категорія 59 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Песоцької Л.І., Ткаченко Т.Б.

при секретарі - Брєжнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2015 року у справі за заявою прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області про визнання спадщини відумерлою та про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА :

27 листопада 2015 року прокурор Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 (згідно із наказом Генерального прокурора України від 08 грудня 2015 року ОСОБА_2 - керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області, яка шляхом реорганізації створена замість Орджонікідзевської районної прокуратури міста Маріуполя, і територіальна юрисдикція якої поширюється й на Орджонікідзевський район м.Маріуполя) звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області з заявою, поданою в порядку окремого провадження, про визнання відумерлою спадщини у вигляді трьох земельних ділянки загальною площею 4,490 га, кадастрові номери 1412300000:04:027:0052, 1412300000:04:027:0250, 1412300000:04:029:0122, загальна нормативно-грошова оцінка яких складає 125636,44 гривень, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлої 16 серпня 2005 року, та про визнання за Маріупольською міською радою право власності на зазначені земельні ділянки.

В обґрунтування заяви посилався на те, що є актовий запис про те, що вказана особа померла. Згідно з інформацією Управління Держземкадастру у м.Маріуполі вона є власником трьох земельних ділянок, загальна вартість яких складає 125636,44 грн.. Станом на 02.09.2015 року до Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Донецькій області звернень про оформлення спадщини не було, спадкова справа не відкривалась у звязку із чим у спадковому реєстрі дані щодо наявності спадкової справи відсутні. На день звернення прокурора до суду із зазначеною заявою, Маріупольською міською радою вимоги ст. 1277 ЦК України виконані не були, не вжиті заходи щодо оформлення права власності на земельні ділянки померлої.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2015 року заяву прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області повернуто заявнику на підставі п.3 ч.3 ст.121 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, прокурор Маріупольської місцевої прокуратури №2 (до складу якої включена реорганізована Орджоникідзевська прокуратура м.Маріуполя) звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду. В скарзі посилався на невиконання Маріупольською міською радою зобовязань, покладених на неї відповідно до ст. 1277 ЦК України, що може призвести до безконтрольного та нецільового використання та псування сторонніми особами земельної ділянки, яка перебуває під охороною держави. Зазначав, що приписи норми абз.4 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного субєкта владних повноважень, були виконані, направлена заява про встановлені порушення закону до Маріупольської міської ради від 27.11.2015 року № 67-1911 вих-15, що і свідчить про наявність підстав для представництва. Крім того, Маріупольська міська рада, будучі повідомленою прокурором про таке звернення до суду, з самостійною заявою про визнання спадщини відумерлою не звернулася.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності представника Маріупольської міської ради ОСОБА_4, належним чином повідомлену про час та місце розгляду справи в апеляційному суді телефонограмою, яка направила заяву про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_5, прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Повертаючи заяву прокурору, суддя виходив із того, що прокурором не виконані вимоги щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Погодитися з таким висновком не можна.

Статтями 1,2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п. 2ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

За приписами ч. 2ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, може звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовами, а також вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Згідно із ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обовязки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Якщо особа, в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищезазначених підстав з метою представництва громадянина або держави прокурор, зокрема, має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Як розяснено в рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, справа № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів заяви прокурора, згідно із актовим записом про смерть №1261 від 17.09.2005 року Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла 16 серпня 2005 року (а.с.5).

Прокурором Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області були зібрані данні щодо прав власності ОСОБА_3, а саме встановлено те, що їй 08.05.2003 року видано державний акт про право власності на три земельні ділянки на території Маріупольської міської ради загальною площею 4,490 га (серія ДН № 011798) кадастрові номери 1412300000:04:027:0052, 1412300000:04:027:0250, 1412300000:04:029:0122.

30.10.2015 року направлено запит до Управління Держземагенства у м. Маріуполі за №67-1782. Згідно із відповіддю на зазначений запит від 02.11.2015 року № 2015/198, нормативно грошова оцінка земельних ділянок померлої за 1 га складає 27 981,39 грн., тому загальна вартість земельних ділянок становить 125 636,44 грн. (а.с.7).

05.11.2015 року Маріупольському міському голові ОСОБА_7 направлене повідомлення відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» яким повідомлялось, що прокуратурою району під час вивчення інформації про стан виконання органами місцевого самоврядування міста вимог чинного законодавства, спрямованих на звернення до комунальної власності земель, власники яких померли, а правонаступники відсутні, встановлені підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в суді. Обгрунтував це наявністю земельних ділянок площею 4,490 га, які належали померлій 16 серпня 2005 року ОСОБА_3, що можуть перебувати у безконтрольному та нецільовому використанні та псуванні сторонніми особами у звязку із невиконанням міською радою зобовязань, вказаних у ст. 1277 ЦК України.

27 листопада 2015 року прокурор Орджонікідзевського райолну міста Маріуполя в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою та про визнання права власності. Зі змісту заяви вбачається, що прокурором достатньо надано відповідне обґрунтування.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, оскаржувана ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2015 року не може бути визнана цілком законною й обґрунтованою, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1ст. 312 ЦПК України скасувати її, як передчасну, а матеріали справи за вищевказаним позовом направити на новий розгляд до Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог діючого цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст.ст.303,304,307,312-315,317,319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2015 року скасувати.

Матеріали справи за заявою прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області про визнання спадщини відумерлою та про визнання права власності направити до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: Мальцева Є.Є.

ОСОБА_8

ОСОБА_9