Ухвала суду № 54701948, 22.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/4918/13-к Номер провадження 11-кп/786/788/15Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гонтар А.А.

суддів: Денисенко Л.М., Кожевнікова О.В.

з секретарем судового засідання Гринь А.В.

за участі

прокурора Бондарця Д.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013180090000336 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.09.2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_2 засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування строком на два роки.

Виключено із мотивувальної частини вироку, із обвинувачення, вказівки про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 неправомірної вигоди 26.06.2013 року в сумі 500 гривень та 27.06.2013 року в сумі 500 гривень, внаслідок недоведеності.

Вирішено питання щодо речових доказів.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ставляться вимоги щодо скасування вироку суду та закриття кримінального провадження в звязку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України. Стверджує, що при новому розгляді суд першої інстанції недотримався вказівок ВССУ, яким було скасовано аналогічне судове рішення. Крім того, на думку апелянта, вирок постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт стверджує, що в матеріалах справи містяться суперечливі докази, які судом не проаналізовані та частина з яких необґрунтовано відкинута судом.

В апеляційні скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить змінити вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах установах та організаціях державної та комунальної форм власності на строк три роки. В іншій частині просить вирок залишити без змін. Стверджує, що вирок підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, так судом не враховано того, що ОСОБА_2 вчинив корупційний злочин середньої тяжкості, свою вину не визнавав та щиро не розкаявся.

Інші учасники судового провадження вирок не оскаржили.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.

Наказом начальника Управління МВС України в Полтавській області від 04 червня 2013 року №273о/с ОСОБА_2 призначено на посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області. В коло його посадових обовязків входило, в тому числі, організація роботи ВКР КМУ, Автозаводського та Крюківського РВ по розшуку злочинців.

ОСОБА_2 здійснював функції представника влади та згідно займаної посади був керівником структурного підрозділу органу державної влади, що в понятті ст.364 КК України є службовою особою.

Під час виконання завдання з розшуку особи, яка підозрювалася у спричиненні тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_4 може володіти інформацією про місцезнаходження цієї особи.

Водночас ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_4 перебуває у розшуку, який здійснюється Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, щодо останнього 19.06.2013 року заведена оперативно-розшукова справа №11/13.

26 червня 2013 року ОСОБА_2 в процесі проведення оперативно розшукових заходів по встановленню особи в домоволодінні № 4, по вул.. Шевченка, в м. Кременчуці, разом з іншими працівниками ВКР Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області був затриманий громадянин ОСОБА_4, який перебував в розшуку по розшуковій справі, заведеній Крюківським РВ Кременчуцького МУ за поданням Крюківського РП Кременчуцького МВ КВІ, як особа, що ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт.

ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про те, що вони розшукують особу на імя ОСОБА_5 та про те, що останній перебуває в розшуку та вони повинні його затримати. Затриманий ОСОБА_4 був доставлений ОСОБА_2 та його підлеглими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до будівлі Кременчуцького МУ, що по вул.29 вересня в м. Кременчуці.

В службовому приміщенні ОСОБА_2 провів бесіду з ОСОБА_4 з приводу можливого місцезнаходження особи на імя ОСОБА_5. Після цього ОСОБА_2 вивів ОСОБА_4 на вулицю та посадив до свого автомобіля.

Знаходячись в автомобілі ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4, що може вирішити питання щодо затримання ОСОБА_4 та припинення його розшуку, за надання йому неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, що на той час за курсом НБУ було еквівалентно 4000 грн.

ОСОБА_4, як особа, яка вже притягувалася до кримінальної відповідальності розумів, що на момент затримання знаходиться у розшуку, та свідчить про його залежність від правоохоронних органів, його дії перебувають під контролем міліції, погодився на пропозицію ОСОБА_2.

На виконання домовленості, використовуючи своє службове становище, ОСОБА_2 дав вказівку, в присутності ОСОБА_4, своєму підлеглому о/у ОСОБА_7 скласти оперативне зведення та повідомити о/у Крюківського РВ ОСОБА_8 про розшук ОСОБА_4, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8, що ОСОБА_4 затриманий та перебуває у них в кабінеті. В свою чергу ОСОБА_8 повідомив працівника КВІ ОСОБА_9 про затримання ОСОБА_4 та його місцеперебування.

Після цього ОСОБА_10 прибув до МУ УМВС, де в кабінеті отримав у ОСОБА_4 пояснення та надав ОСОБА_4 направлення на відбування покарання.

Після цього ОСОБА_4 відпустили, але ОСОБА_2 надав останньому номер свого мобільного телефону, та отримав номер телефону ОСОБА_4. ОСОБА_4, як особа, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, усвідомлював, що дійсно є вирок суду, дійсно він ухилявся від відбування покарання не повязаного з позбавленням волі за вироком суду, дійсно перебуває у розшуку, ОСОБА_2 є керівником карного розшуку, який здійснює розшук осіб, має можливість вплинути на процес настання негативних наслідків для нього.

26.06.2013 року біля будівлі Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, що по вул.29 вересня, в м. Кременчуці ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 500 гривень.

27.06.2013 року, близько 18 год. 00 хв. біля хлібокомбінату, що по вул. М.Кучми, в районі Першого занасипу в місті Кременчуці ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 500 гривень.

12.07.2013 року, близько 19 год. 30 хв. біля в»їзду до кафе «Нептун», що по вул.50 років СРСР в м. Кременчуці Брук С.В. передав ОСОБА_2 гроші в сумі 1000 гривень, тобто частину заздалегідь обумовленої неправомірної вигоди за організацію складання рапорту та направлення оперативного зведення для припинення розшуку ОСОБА_4, а також виключення, у звязку з цим, з бази розшукуваних органами МВС осіб, які за вказівкою ОСОБА_2 поклав на сидіння водія автомобіля ОСОБА_2 KIA Cerrato, д.н.з. НОМЕР_1, що знаходився поруч.

Після цього ОСОБА_2 сів до зазначеного транспортного засобу і намагався покинути місце події, однак був затриманий працівниками ВВБ міліції.

Під час обшуку на передньому пасажирському сидінні автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, предмет неправомірної вигоди в сумі 1000 гривень був виявлений та вилучений під час проведення слідчих дій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримання доводів своєї апеляційної скарги; прокурора Бондарця Д.І., який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого; дослідивши матеріали кримінального провадження на перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

За змістом ч.1 ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зокрема, згідно ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; … докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Частина 4 ст.374 КПК України містить чіткі вимоги до резолютивної частини вироку.

Так, у разі визнання особи виправданою, у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються прізвище, імя та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у предявленому обвинуваченні та його виправдання.

У разі визнання особи винною - рішення про визнання обвинуваченого винним у предявленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

У разі, якщо особі предявлено декілька обвинувачень і деякі з них не доведені, то у резолютивній частині вироку зазначається, за якими з них обвинувачений виправданий, а за якими засуджений.

Оскаржуваний вирок цим вимогам закону не відповідає, оскільки його мотивувальна частина містить істотні суперечності, а резолютивна частина взагалі не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального Закону.

Так, згідно мотивувальної частини вироку, суд встановив, що 26.06.2013 року, 27.06.2013 року та 12.07.2013 року

обвинувачений ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду, відповідно у сумі 500 грн., 500 грн. та 1000 грн. (т.4 а.с.72).

Далі, навівши у вироку докази на підтвердження встановлених судом обставин, щодо отримання ОСОБА_2 12.07.2013 року неправомірної вигоди в сумі 1000 грн. суд, прийшов до висновку щодо необхідності виключення з обвинувачення вказівок щодо передачі ОСОБА_4 грошових коштів обвинуваченому ОСОБА_2 в якості неправомірної вигоди 26.06.2013 року та 27.06.2013 року (т.4 а.с.78).

Натомість, в резолютивній частині вироку, суд визнавши ОСОБА_2 винним за ч.2 ст.368 КК України та призначивши йому відповідне покарання постановив не передбачене Кримінальним процесуальним Кодексом України рішення щодо виключення з мотивувальної частини цього ж вироку вказівок про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 неправомірної вигоди 26.06.2013 року в сумі 500 грн. та 27.06.2013 року в сумі 500 грн., внаслідок недоведеності цього (т.4 а.с.79).

Колегія суддів вважає вище наведені порушення істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

В той, же час, переглядаючи вирок суду в межах апеляційних скарг, з урахуванням апеляційних вимог сторін кримінального провадження, а також в звязку з невиконаних судом першої інстанції обовязкових для нього вказівок, які містяться в ухвалі ВССУ від 19.02.2015 року (якою було скасовано вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.03.2014 року щодо ОСОБА_2П.) - суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виправити допущені судом першої інстанції порушення вимог КПК іншим шляхом ніж шляхом скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду.

Таким чином, апеляційні вимоги обвинуваченого підлягають до задоволення в частині, що стосується необхідності скасування вироку суду. Решта доводів апеляційної скарги обвинуваченого на даному етапі є передчасними та підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням того, що при новому судовому розгляді суду першої інстанції належить усунути суперечності при встановленні обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого та наданні їм правильної юридичної оцінки -

колегія суддів вважає також передчасними апеляційні вимоги прокурора щодо необхідності призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання. Крім того, виходячи зі змісту апеляційної скарги, вимоги прокурора не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального Закону, оскільки апелянт просить посилити призначене судом покарання шляхом внесення змін до вироку суду, що суперечить положенням статей 418-421 КПК України.

Виходячи з вище наведеного, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити.

Керуючись ч.2 ст.376, статтями 404,407,409,412,415,418 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.09.2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_12