Ухвала суду № 54701924, 28.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1316/2015(м)

265/7667/15-ц

Категорія 58 Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Суддя доповідач Ткаченко Т.Б.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2015 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі :

Головуючого - Ткаченко Т.Б.

Суддів - Песоцької Л.І., Мальцевої Є.Є.

При секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі матеріали заяви прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області, в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання спадщини відумерлою та про визнання права власності за апеляційною скаргою прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року прокурор Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області, в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до суду із даною заявою, в якій просив підтвердити підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Маріупольської міської ради, визнати спадщину у вигляді земельної ділянки площею 3,78 га, кадастровий номер 1412300000:03:027:0217, нормативно грошова оцінка якої складає 124 740 грн.189 коп., що відкрилась після смерті 30 січня 2011 року ОСОБА_2, відумерлою та визнати за Маріупольською міською радою право власності на зазначену земельну ділянку площею 3,78 га, кадастровий номер 1412300000:03:027:0217.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2015 року заяву прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області про визнання спадщини відумерлою та про визнання права власності, повернуто прокурору Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою і посилаючись в апеляційній скарзі на її незаконність і необґрунтованість внаслідок невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповному зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, прокурор Орджонікідзевського району м.Маріуполя просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно із положеннями ст.12 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ «Про прокуратуру» утворена Маріупольська міська прокуратура №2 Донецької області, до територіальної юрисдикції якої, відповідно до Додатку до цього закону, віднесено Орджонікідзевський район м.Маріуполя Донецької області.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності заінтересованої особи: Маріупольської міської ради, яка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, телефонограмою, про що свідчить запис в книзі телефонограм Апеляційного суду Донецької області за № 706. Представник заінтересованої особи звернулась із заявою про розгляд справи без їх участі ( а.с.47, 48, 49).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Повертаючи заяву прокурора, суд дійшов висновку, що прокурор у порушення вимог ст.45 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не обґрунтував підстав для представництва інтересів держави у суді. Зазначення прокурором про те, що Маріупольська міська рада не вжила заходів щодо звернення до суду із відповідним позовом, не вмотивоване фактами (які службові особи Маріупольської міської ради здійснюють повноваження у вказаній сфері; які порушення з їх боку потягли або можуть потягти настання негативних наслідків для держави; чи ініційоване питання про притягнення винних до юридичної відповідальності тощо).

З висновком суду про повернення позовної заяви колегія суддів не може погодитися, враховуючи наступне.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно п.2, п.3 ч.2 ст.45 ЦПК України при зверненні до суду з позовною заявою (заявою), прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Згідно із ч.1, ч.3 ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697 - УІІ « Про прокуратуру» (далі Закон № 1697 УІІ) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (ч.4 ст. 23 Закону № 1697 УІІ).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, державні інтереси закріпляються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органа виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, ОСОБА_2М на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН № 032764 від 31 серпня 2006 року, належала земельна ділянка площею 3.780 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маріупольської міської ради (а.с.17).

ОСОБА_2 помер 30 січня 2011 року (а.с.18).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, наданої Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою, станом на 02 вересня 2015 року, у спадковому реєстрі дані щодо наявності спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 відсутні (а.с.19).

На виконання положень ч.4 ст.23 ЦПК України прокурор району повідомив Маріупольську міську раду про підготовку в інтересах територіальної громади м.Маріуполя заяви про визнання спадщини відкритої після смерті ОСОБА_2 відумерлою та передачі земельної ділянки у власність Маріупольської міської ради ( а.с.21).

Відповідно до ст.ст.13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Питання, що ставиться прокурором у заяві належить до повноважень органу місцевого самоврядування як органа виконавчої влади.

Із заяви прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області, поданої в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання спадщини відумерлою та про визнання права власності, вбачається, що прокурор у цій заяві з посиланням на норми Конституції України та діючого законодавства обґрунтував підстави свого звернення до суду, а саме наявність земельної ділянки площею 3.780 га, яка належала померлому 30 січня 2011 року ОСОБА_2, і необхідність захисту інтересів держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, а саме щодо нецільового використання цієї земельної ділянки та отримання від неї корисних властивостей.

Відповідно із положеннями ст.278 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Посилання в ухвалі на те, що прокурор звернувся із заявою в порядку окремого провадження, а право власності на земельну ділянку, про яке він заявляє вирішується в порядку позовного провадження, також не може бути підставою для повернення заяви, оскільки суд відповідно до положення ч.1 ст. 121 ЦПК України має право постановити ухвалу про залишення заяви без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків, а саме привести її у відповідність положенням ст. 275, 278 ЦПК України.

З огляду на наведене вище, оскаржувана ухвала суду не може бути визнана цілком законною і обґрунтованою, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України скасувати цю ухвалу судді, як передчасну, а матеріали справи за вищевказаним позовом прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя Донецької області направити на новий розгляд до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог діючого цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ч.1 п.3, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області задовольнити.

Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2015 року скасувати.

Матеріали справи за заявою прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області, в інтересах територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання спадщини відумерлою та про визнання права власності направити до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у встановленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подання скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.І.Песоцька

ОСОБА_4