Ухвала суду № 54700396, 14.12.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 14.12.2015 Справа № 554/13709/15-к

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2015 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Антонова С.В.,

секретаря Плаксюк І.Ю.,

за участю прокурора Вітка Д.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду, матеріали клопотання щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Крим, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

про застосування примусових заходів медичного характеру, в порядку передбаченому ч. 6 ст. 94 КПК України,

в с т а н о в и в:

До суду надійшло клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_3, в порядку передбаченому ч. 6 ст. 94 КПК України, з якого вбачається, що 02.12.2014 року слідчим відділом прокуратури Полтавської області до Єдиного реєстру досудового розслідування внесені відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та зареєстровано кримінальне провадження № 42014170000000351.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014170000000351 здійснювалось групою слідчих, в тому числі начальником слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5

Виконання доручень слідчого відділу прокуратури у даному кримінальному провадженні в т.ч. щодо забезпечення проведення слідчих (розшукових) дій було покладено на оперативний підрозділ управління служби безпеки України в Полтавській області.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, 27.12.2014 року до прокуратури Полтавської області та УСБУ в Полтавській області надійшла інформація про отримання ОСОБА_4 під час перебування ним в приміщенні палати № 15 урологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. розташованої за адресою м.Полтава, вул. Шевченка, 23 неправомірної вигоди.

У звязку з цим, працівниками вказаних правоохоронних органів, враховуючи виниклу необхідність у переслідуванні особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, прийнято рішення про проведення у вказаному приміщенні та прилеглої території відповідно до ч.3 ст. 233, ст. 234 КПК України обшуку до винесення ухвали слідчим суддею.

Того ж числа, близько 14 год. 30 хв. слідчо - оперативною групою в складі начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5, ст.слідчого слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_6, старшого оперуповноважєного ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_7, оперуповноваженого цього ж відділу ОСОБА_8. за участі понятих, організований обшук в приміщенні палати № 15 урологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. З метою фіксації проведення обшуку та його результатів, застосований відеозапис, який здійснювався на відеокамеру оперуновноваженим ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_8

Після того, як слідчо - оперативна група зайшла у приміщення даної лікарняної палати з метою проведення обшуку, було встановлено, що у цей час в ній перебувають ОСОБА_4 та його син ОСОБА_3 Начальник слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 представився присутнім, предявив їм своє службове посвідчення та повідомив про проведення обшуку.

У звязку з тим, що ОСОБА_4 направився з палати в бік виходу, начальник слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 попросив всіх присутніх залишитись на своєму місці, не чинити перешкод у проведенні обшуку та надати можливість розпочати слідчу дію.

Натомість, ОСОБА_4 розпорядження начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 проігнорував. Усвідомлюючи, що при проведенні обшуку працівниками правоохоронних органів неодмінно буде виявлений портфель з одержаною ним неправомірною вигодою в сумі 10000 грн. та 18450 доларів США, внаслідок чого буде викритий у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 прийняв міри щоб позбутися його, а саме, викинути портфель з грошовими коштами у вікно на вулицю.

Побачивши, що ОСОБА_4 взяв у руки портфель та відчиняє вікно щоб його викинути, начальник слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 намагався перешкодити йому в цьому, тому швидко направився в його сторону.

Присутній при цьому ОСОБА_3, незважаючи на попередні неодноразові вимоги працівників органів досудового розслідування залишатись присутнім під час обшуку на своїх місцях і не чинити перешкод у його проведенні, став на заваді начальнику слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5, схопив його за руки та, активно застосовуючи фізичну силу, продовжував його тримати.

Внаслідок вчиненого ОСОБА_3 опору, начальнику слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5М було перешкоджено у виконанні покладених на нього відповідно до ст.ст. 39, 234, 236 КПК України службових обовязків з виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Скориставшись тим, що ОСОБА_3 затримав начальника слідчого відділу прокуратури ОСОБА_5. ОСОБА_4 вдалось викинути у вікно портфель в якому знаходилась неправомірна вигода у виді грошових коштів.

Подолавши опір ОСОБА_3, начальник слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 отримав від оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_8 повідомлення, що опір ОСОБА_3, а також сам факт того як ОСОБА_4 викидає портфель у вікно, зафіксовані ним на відеокамеру.

Дізнавшись про факт фіксації на відеокамеру подій в медичній палаті, ОСОБА_3 вирішив знищити цей відеозапис.

Ігноруючи неодноразові прохання працівників правоохоронних органів заспокоїтись, припинити перешкоджати проведенню обшуку, ОСОБА_3 став звертатись в агресивній та образливій формі до перебуваючого при виконанні своїх службових обов'язків оперуповноваженого УСБУ в Полтавській області ОСОБА_8, провокуючи останнього на конфлікт, а в подальшому пальцями рук стиснутими в кулак наніс йому удар в обличчя.

Внаслідок завданого ОСОБА_3 удару, ОСОБА_9 відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 1846 від 12.01.2015 року спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забою, садна шкіри щічної ділянки зліва, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 342 КК України, як опір працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків та за ч.2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у звязку з виконанням цим працівником службових обовязків.

В судовому засіданні ОСОБА_3 фактичні обставини не заперечував та зазначив, що з жовтня 2014 року у нього з'явилось відчуття переслідування, він відчував постійних страх за себе та членів родини, погано спав, боявся камер спостереження. В січні 2015 року він проходив лікування в психіатричній лікарні м. Києва. Також він проходив добровільне обстеження з приводу стану свого здоровя у квітні та грудні 2015 року. Вважає себе на даний час здоровим та таким, що не потребує піклування. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про передачу його на піклування родичам.

Потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що 27.12.2014 року він приймав участь у проведенні обшуку та документуванні отримання неправомірної вимоги ОСОБА_4 в приміщенні Полтавської обласної клінічної лікарні. Його обовязок полягав у фіксуванні процесуальної дії на відеокамеру. В палаті перебував ОСОБА_4 та його син ОСОБА_3, який став заважати проведенню слідчої дії, а потім завдав йому кулаком удар в обличчя. В результаті цього йому були спричинені легкі тілесні ушкодження. Чи виявляв на той час ОСОБА_3 ознаки неосудності сказати не може. Не заперечував щодо передачі ОСОБА_3 на піклування родичам з обовязковим лікарським наглядом.

Крім того, вина ОСОБА_3 у вчиненні суспільно-небезпечних діянь підтверджується:

-даними рапорту помічника начальника Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_10 від 27.12.2014 року, відповідно до якого о 21 годині 40 хвилин від лікаря травмпункту Яременко надійшло повідомлення про те, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який на території ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського отримав тілесні ушкодження (а.с. 89);

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2 повідомив, що 27.12.2014 року близько 14 години перебуваючи на виконанні службових обовязків на території ПОКЛ ім. Скліфосовського отримав тілесні ушкодження від чоловіка близько 25-26 років, худорлявої тілобудови, зростом 170-175 см. (а.с. 90);

-даними протоколу обшуку від 27 грудня 2014 року, відповідно до якого в палаті №15 урологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ОСОБА_4 взяв портфель чорного кольору, який стояв під вікном та викинув його з вікна палати. Начальник СВ намагався зупинити дії ОСОБА_4 шляхом закриття вікна перед викиданням портфеля, але невідомий чоловік, який назвався сином став на перешкоді у звязку з чим портфель був викинутий із вікна ОСОБА_4 Після цього син став вести себе агресивно, кричати на учасників слідчої дії, погрожувати розправою та напав на відеооператора, нанісши йому удар кулаком в обличчя (а.с. 99-101);

-даними висновку судово - медичної експертизи № 1846 від 12.01.2015 року згідно з яким ОСОБА_8 спричинене тілесне ушкодження у вигляді: забою, саден шкіри щічної ділянки зліва, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження (а.с. 127-128);

-даними протоколів слідчих експериментів із фототаблицями за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12. якими було відтворено обставини та механізм спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (а.с. 129-134, 135-140);

-даними протоколу слідчого експерименту із фототаблицею за участю потерпілого ОСОБА_8. який вказав на механізм та обставини спричинення йому тілесних ушкоджень та взаємне розташування його та ОСОБА_3 (а.с. 141-146);

-даними додаткового висновку судово - медичної експертизи № 639 від 14.05.2015 року згідно з яким показання ОСОБА_8 в ході проведення слідчого експерименту не протирічать обєктивним судово-медичним даним судово-медичної експертизи ОСОБА_2 (а.с. 147-148);

-відеозаписом обшуку, який був переглянутий в судовому засіданні та встановлено, що ОСОБА_3 при проведенні обшуку поводить себе агресивно, застосовує фізичний опір відносно начальника слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_5, а в подальшому наносить удар ОСОБА_8

Згідно з актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 376 від 01 липня 2015 року ОСОБА_3 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В період, часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, виявляв ознаки тимчасового розпаду психічної діяльності у вигляді гострого поліморфного психотичного розладу з галюцинаторно - параноїдальним синдромом, який позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними і тому підпадає під дію ч.2 ст. 19 КК України.

Враховуючи, що підекспертний одужав від вказаного вище розладу психічної діяльності психотичного характеру, на даний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Проте, зважаючи на наявність актуальної для особистості психотравмуючої ситуації, у відповідності до ч. 6 ст. 94 КК України потребує передачі на піклування родичам з обов'язковим лікарським наглядом (а.с. 67-88).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтвердив вказані вище висновки та зазначив, що згідно медичної документації у ОСОБА_3 проявлялись симптоми у вигляді маячення, галюцинацій, тривоги, страху, агресії, психомоторного збудження. За результатами проведення експертизи, оцінки медичної документації, показань свідків, дослідженням матеріалів кримінального провадження комісією експертів ОСОБА_3 був встановлений діагноз гострий поліморфний психотичний розлад з галюцинаторно - параноїдальним синдромом. При вказаному діагнозі інтелектуальні властивості особи не страждають, однак страждає емоційно-вольова сфера, що позбавляє можливості особи усвідомлювати свої дії та керувати ними. Динаміка захворювання свідчить про те, що такий стан (продремальний період) у підекспертного міг розвиватись та тривати близько шести місяців до вказаних подій. Крім того, експерт зазначив, що чітко визначений медичний критерій коли особа потребує передачі на піклування родичам з обов'язковим лікарським наглядом відсутній, однак при цьому враховується адаптація особи в суспільстві, стан значного покращення здоров'я, усвідомленість особою перенесеного психічного захворювання, ставлення щодо необхідності періодичного обстеження та лікарського нагляду.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані, який позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час останній не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, однак враховуючи, що ОСОБА_3 переніс важке психічне захворювання, відсутність гарантій щодо неповернення хворобливого стану, з метою постійного нагляду за його станом здоров'я, просив ухвалити рішення про передачу ОСОБА_3 на піклування родичам з обов'язковим лікарським наглядом.

Захисник заперечував проти передачі ОСОБА_3 на піклування родичам з обов'язковим лікарським наглядом, оскільки останній на даний час здоровий, добровільно в квітні та грудні звертався до лікарі психіатрів, які підтвердили відсутність необхідності застосування до нього заходів медичного характеру. Останній забезпечений роботою та житлом.

ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника, заперечив щодо передачі його на піклування родичам. Крім того, зазначив, що він добровільно двічі проходив обстеження, працює та не має наміру ухилятись від добровільного періодичного медичного обстеження.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобовязаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 511 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Ч.1 ст. 94 КК України містить вичерпний перелік примусових заходів медичного характеру, які можуть бути застосовані судом до особи залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб. Такими заходамиє: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Таким чином, передача особи на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом не є одним із видів примусових заходів медичного характеру, та звернення до суду із відповідним клопотанням не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ч. 6 ст. 94 КК України зазначає, що якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. З неведеного вище вбачається, що суд може передати таку особу на піклування в разі, якщо за результатами розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру не буде встановлено необхідності у застосуванні таких заходів, або якщо суд прийде до висновку про необхідність передачі особи на піклування за результатами розгляду подання представника медичного закладу про припинення застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру.

На підставі викладеного, встановивши, що ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, однак на час проведення досудового розслідування видужав та не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, орган досудового розслідування, у відповідності до ч. 1 ст. 511 КПК України повинен був закрити кримінальне провадження.

Крім того, у внесеному клопотанні не вказується кому саме із родичів необхідно передати на піклування ОСОБА_3, чи згодна особа взяти на піклування ОСОБА_3 та чи взмозі вона забезпечити таке піклування та обовязковий лікарський нагляд. При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 постійно проживає та працює в м. Київ, його батько ОСОБА_4 мешкає в м. Полтава, а мати ОСОБА_14 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 соціально адаптований, має постійне місце роботи та проживання, усвідомлює, що переніс психічне захворювання, двічі у 2015 році добровільно проходив профілактичне обстеження лікарем психіатром, розуміє необхідність періодичного лікарського обстеження, наміру ухилятись від якого він не має.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про передачу ОСОБА_3 на піклування родичам з обов'язковим лікарським наглядом та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 292, 372, 376, 513 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволення клопотання прокурора про передачу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на піклування родичам з обовязковим лікарським наглядом відмовити.

Провадження у справі закрити.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя С.В. Антонов