Рішення № 54698575, 25.12.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4692/15-ц

2/264/2462/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі Скудар С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення компенсації втрати частини доходів в звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона працювала у ПрАТ «Азовелектросталь», де їй не виплачували заробітну плату. 05.02.2015 року позивачку було звільнено на підставі ст.40 п.1 КЗпП України. Після звільнення остаточний розрахунок із позивачкою не проведений. У звязку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день винесення рішення суду. Також зазначила, що у звязку з порушенням її прав з боку відповідача їй була спричинена моральна шкода, розмір якої оцінює у 10 000 грн. На підставі викладеного, просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 11498,77 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини доходів в сумі 5813,25 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, тобто по 28.09.2015 року в сумі 9475,20 грн., а також моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Позивачка та її представник адвокат ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, надав письмові заперечення, в яких позов не визнав, вказавши, що заборгованість з заробітної плати в сумі 12636,82 грн. перед позивачем погашена в повному обсязі, остаточний розрахунок проведений 29.09.2015 року. Розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 67,68 грн. При цьому зазначив, що згідно табелю обліку робочого часу в день звільнення 05.28.2015 року позивач не працювала (цей день у табелі відмічений літерою «П», що є днем відсутності працівника на роботі у період простою), а тому відповідно до вимог статті 116 КЗпП України повинна була пред'явити відповідну вимогу про розрахунок. Позивач на адресу відповідача з вимогою про розрахунок не зверталася, тому період порушення строку розрахунку при звільненні почав свій перебіг у день її звернення до суду. Інші позовні вимоги також не визнав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача, що підтверджується записами в її трудовій книжці.

05.02.2015 р. позивачка була звільнена з підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

За період роботи позивачки їй нараховувалась заробітна платня.

Відповідно до платіжних доручень ПрАТ «Азовелектросталь від 25.09.2015 року, 28.09.2015 року та 29.09.2015 року вбачається, що позивачу перерахована заборгованість по заробітній платі на загальну суму 12636,82 грн., в звязку з чим відповідач вказує, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем відсутня.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Аналогічні норми закріплені в статті 34 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Приймаючи до уваги вказані положення Закону та факт несвоєчасної виплати заробітної плати, відповідач має також обовязок здійснити позивачу компенсацію, передбачену Законом.

При розрахунку сум компенсації за затримку виплати заробітної плати, суд керується наступним.

Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 (надалі за текстом - Порядок).

Згідно пункту 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Позивачем був проведений розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати, згідно із яким розмір компенсації становить 5813,25 грн. Відповідачем не наданого власного розрахунку компенсації та не оспарювався наданий позивачем розрахунок, хоча кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем заробітної плати позивачу має бути виплачена компенсація в сумі 5813,25 грн.

Одночасно з цим, судом також було встановлено, що позивач в день свого звільнення 05.02.2015 року не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу, де в графі за 05.02.2015 року стоїть позначка «П». В такому випадку відповідно до вимог статті 116 КЗпП України позивач мав обов'язок пред'явити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку. Відповідно до змісту статті 116 КЗпП України обов'язок працівника звернутися до працедавця із вимогою про здійснення остаточного розрахунку виникає у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював. При цьому суд зауважує, що наведена норма не виділяє окремо причин невиконання трудових обов'язків працівником в день його звільнення. Такими причинами серед інших можуть бути простій підприємства.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Отже перебування підприємства в режимі простою та не виконання позивачем роботи у вказаний час, а саме в день свого звільнення, є тим випадком коли, працівник згідно статті 116 КЗпП України має додатково пред'явити вимогу про розрахунок і лише після пред'явлення такої вимоги про розрахунок у працедавця виникає обов'язок його проведення та можлива відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач 20.07.2015 року звернулась до Іллічівського районного суду м.Маріуполя із даною позовною заявою, а тому такою вимогою про розрахунок слід вважати звернення із позовною, тобто 20.07.2015 року.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Розрахунок середнього заробітку має відбуватися з 20.07.2015 року та по 28.09.2015 року як вказує позивач.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із довідкою №1949 від 21.08.2015 року, наданою ПрАТ «Азовелектросталь» вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 67,68 грн.

Крім того, нормами ст. 10, 11 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також за принципом диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За даними представленого відповідачем графіку № 3-3 для працюючих в три зміни з робочим днем тривалістю 8 години на 2015 рік середньостатистична кількість робочих днів позивачки за період з 20.07.2015р. по 28.09.2015р. складає 50 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 20.07.2015р. по 28.09.2015р. складає 3384,00 грн. (50 днів х 67,68 грн.).

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 3384,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 10 000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 200 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 гривень за вимоги майнового характеру та 243,60 грн. - за вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення компенсації втрати частини доходів в звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в сумі 5813,25 грн. (пять тисяч вісімсот тринадцять гривень двадцять пять копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3384,00 грн. (три тисячі триста вісімдесят чотири гривні) з утриманням ПрАТ «Азовелектросталь» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, у рахунок відшкодування моральної шкоди 200,00 грн. (двісті гривень).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. В. Литвиненко