Вирок № 54698191, 28.12.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1168/15-к

Провадження № 1-кп/263/145/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Шайда І.М., за участю прокурора Ігнатолі Д.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину,працюючого старшим слідчим слідчого відділу Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області, майора поліції, військовозобов'язаного, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 згідно наказу начальника ГУМВС України в Донецькій області №498 о\с від 04.11.2011 року, перебуваючи на посаді старшого слідчого відділення розслідування загально-кримінальних злочинів слідчого відділу ОСОБА_3 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, маючи звання капітана міліції, відповідно до п.1 Примітки до ст. 364, ч.3 ст.18 КК України, ст. ст. 1, 10, 11, 20-25 Закону України «Про міліцію» є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника органу виконавчої влади.

ОСОБА_2, перебуваючи на вказаній посаді, в порушення ч.1, ч.2 ст.9 КПК України, п.п. 2.1.1., 2.1.2 своїх функціональних обовязків, затверджених т.в.о. першого заступника начальника ОСОБА_3 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області начальника СВ ОСОБА_3 ГУМВС України в Донецькій області 03.01.2013р., діючи умисно в інтересах третьої особи вчинив зловживання службовим становищем, яке завдало істотної шкоди державним інтересам. Так, 30.05.2013 р. старшому слідчому СВ ОСОБА_3 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_2 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12013050770001925 стосовно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

В червні 2013 р., більш точна дата та час слідством не встановлено, ОСОБА_2, будучи службовою особою, постійно здійснюючи функції представника влади, займаючи вищевказану посаду, діючи умисно, в інтересах третьої особи ОСОБА_4, всупереч інтересам служби вніс в офіційний документ вимогу про судимість ОСОБА_4 недостовірні дані щодо відсутності судимостей в останнього, внаслідок чого неправильно кваліфікував дії ОСОБА_4, повідомивши йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, а не ч.2 ст.186 КК України.

В ході досудового розслідування ОСОБА_2 вказану вимогу про судимість ОСОБА_4 долучено до матеріалів кримінального провадження № 12013050770001925, а 18.06.2013 р. обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст.186 КК України направлено ним до Жовтневого районного суду м. Маріуполя для розгляду по суті.

На підставі підробленої ОСОБА_2 вимоги про судимість ОСОБА_4 вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16.08.2013 р. ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за менш тяжкий злочин ніж ним скоєно, а саме за ч.1 ст.186 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1360 грн. 18.09.2013 р. вказаний вирок набрав законної сили.

Таким чином, внаслідок зловживання ОСОБА_2 своїм службовим становищем в інтересах третьої особи, ОСОБА_4 засуджено за вчинення менш тяжкого кримінального правопорушення, ніж той вчинив та призначено покарання, не повязане з реальним позбавленням волі, що завдало істотної шкоди державним інтересам - підриву авторитету правоохоронних органів.

Крім того, ОСОБА_2 перебуваючи на вищевказаній посаді, будучи службовою особою, діючи умисно, вніс до офіційного документу вимоги про судимість № 1935/463 від 30.05.2013 р. на імя ОСОБА_4 завідомо неправдиві відомості за наступних обставин.

Так, 30.05.2013 р. ОСОБА_2 збираючи по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12013050770001925 стосовно ОСОБА_4, матеріали , що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_4, передав дві вимоги про судимість ОСОБА_4, адресовані одна на ДІТ МВС України м. Київ, інша - на ІЦ ГУМВС України в Донецькій області, до секретаріату слідчого відділу ОСОБА_3 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області для їх реєстрації та подальшої передачі до сектору інформаційно-аналітичного забезпечення для перевірки. Вказані вимоги зареєстровано в Журналі № 2 обліку вихідних та внутрішніх документів ОСОБА_3 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області за № 4/7289 від 31.05.2013 р. та направлено до сектору інформаційно-аналітичного забезпечення.

04.06.2013 р. секретарем СВ ОСОБА_3 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_5 у секторі інформаційно-аналітичного забезпечення ОСОБА_3 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області отримано вимогу про судимість ОСОБА_4, адресовану на ДІТ МВС України м. Київ, яка містила інформацію про те, що ОСОБА_4 має не зняті та не погашені судимості за тяжкі корисливі злочини. 04.06.2013 р. ОСОБА_5 особисто передала вимогу про судимість ОСОБА_4 старшому слідчому Якіну В.В.

В червні 2013 року, більш точна дата та час слідством не встановлена, ОСОБА_2,будучи службовою особою,займаючи посаду старшого слідчого відділення розслідування загально-кримінальних злочинів слідчого відділу ОСОБА_3 Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, знаходячись у невстановленому під час слідства місці, діючи умисно, з метою внесення в офіційний документ вимогу про судимість ОСОБА_4 недостовірних даних щодо відсутності судимостей в останнього, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, на зворотній стороні вимоги про судимість ОСОБА_4, адресованій на ІЦ ГУМВС України в Донецькій області, на яку відповідь сектором інформаційно-аналітичного забезпечення не надавалась, електрофотографічним способом виконав надпис «справка № 463-31052013/14017 орган инициатор проверки … АДРЕСА_1» та штамп з надписом «ОСК МВД Украины сведениями не располагает ОСОБА_6 03.06.2013 11:54», а на лицьовій стороні вказаної вимоги у верхньому правому куті виконав цифровий надпис «1935/463», переписавши вказаний номер з вимоги про судимість ОСОБА_4, адресованої на ДІТ МВС України м. Київ, яка перевірялась сектором інформаційно-аналітичного забезпечення.

ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України не визнав та пояснив, що його стаж роботи на посаді слідчого складає 10 років. У 2013р. він розслідував кримінальне провадження відносно Христич, який завжди приходив до нього із захисником ОСОБА_7. Він на комп'ютері набирав дві вимоги про судимість Христича, потім їх передав секретарю. Ніяких цифр на вимоги про судимість Христича він не писав, вимогу не підробляв. З висновком почеркознавчої експертизи він не згоден. Він печатає запроси іноді по шаблону, тому міг залишиться в комп'ютері шаблон,

Суд вважає, що вина ОСОБА_2 у скоєні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України підтверджується наступними об'єктивними доказами.

Допитана у судовому засідання у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона працює на посаді начальника СІТ ОСОБА_3 У червні 2013 р. вона займалася видачею вимог про наявність або відсутність судимостей. Вимоги про судимість їх відділ забирає з секретаріату під підпис. На вимогу про судимість ОСОБА_4 на ІЦ ГУ МВС України в Донецькій області вони не відповідали, оскільки ДІТ МВС України м. Києва надав повну відповідь. Усі дані про судимість ОСОБА_4, а саме 2 вимоги, одна з відповіддю ДІТ МВС України м. Києва (на 2 аркушах), а друга без відповіді на ІЦ ГУМВС України в Донецькій області були забрані секретарем Яценяк Т.В. № 1935/463, вказаний на вимозі ІЦ ГУ МВС України в Донецькій, проставлений не її рукою та не рукою працівника СІТ, хоча цей номер повинен ставитися тільки працівниками СІТ ОСОБА_3 Будь-яких змін до вимоги про судимість ОСОБА_4, ні вона, ні її працівники не вносили, оскільки відповідь, яка надійшла з ДІТ МВС України м. Києва, постійно зберігається у базі СІТ ОСОБА_3 та змінити її не можливо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює діловодом в канцелярії ОСОБА_3 ММУ ГУ МВС України в Донецькій області та виконує обовязки секретаря слідчого відділу ОСОБА_3 Під вих. №7289 нею 31.05.2013р. зареєстровані у журналі 2 вимоги про судимість ОСОБА_4 на ДІТ МВС України м. Київ та ІЦ ГУМВС України в Донецькій області, які їй надав слідчий Якін В.В., після чого на кожній вимозі про судимість її рукою проставлений номер реєстрації та дата, а також кутовий штамп та гербова печатка ОСОБА_3 Після цього, зазначені вимоги могли бути повернуті слідчому Якіну В.В. тільки нею особисто.Зазначене підтверджується копіями витягів з журналів реєстрації СІТ ОСОБА_3 та секретаріату.

Дослідивши письмові докази надані стороною обвинувачення встановлено, що після отримання ОСОБА_2 зазначених вимог про судимість ОСОБА_4 та діючи умисно в його інтересах, оскільки останньому загрожувало реальне покарання за більш тяжкий злочин у вигляді позбавлення волі, саме ОСОБА_2 як слідчий, у провадженні якого знаходилося кримінальне провадження, отримав змогу використати цю вимогу про судимість ОСОБА_4, адресовану на ІЦ ГУМВС України в Донецькій області, на яку відповідь сектором інформаційно-аналітичного забезпечення не надавалася, для службового підроблення, а саме здійснення внесення електрофотографічним способом на розмножувальній техніці надпису «справка №463-31052013/14017 орган инициатор проверки…ул. Киевская д.84 кв.45» та штампу з надписом «ОСК МВС Украины сведениями не располагает ОСОБА_6 03.06.2013» 11:54», що підтверджується висновком технічної експертизи документів від 21.01.2015р. за № 72, а на лицьовій стороні вказаної вимоги у верхньому правому куті виконав цифровий надпис «1935/463», що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №23 від 15.01.2015 року, переписавши вказаний номер з вимоги про судимість ОСОБА_4, адресованої на ДІТ МВС України м. Києва, яка перевірялася сектором інформаційно-аналітичного забезпечення та поклав цю підроблену вимогу про судимість у матеріали кримінального провадження.

Також, ОСОБА_2 був обізнаний про те, що ОСОБА_4 раніше судимий, оскільки на його колишньому службовому компютері знайдено файл з запитом на характеристику ОСОБА_4 на імя начальника Орджонікідзевського РВ де вказано ОСОБА_4, як раніше судиму особу, але він цей запит не спрямовував, оскільки розумів що характеристика прийде на ОСОБА_4, як на неодноразово раніше судиму особу, і цю характеристику він не зможе покласти до матеріалів кримінального провадження, вказане підтверджується свідченнями ОСОБА_9, який і повинен був складати характеристику на ОСОБА_4, але таку характеристику він не складав та на предявленій йому характеристиці складеної нібито від його імені на особу ОСОБА_4 підпис не його. Та взагалі, згідно відповіді Орджонікідзевського РВ запит на характеристику ОСОБА_4 не надходив до райвідділу.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 обвинувачується у підробленні офіційного документу вимоги про судимість ОСОБА_4, однак вказана вимога не є офіційним документом, оскільки її складено у порушення п.п.9.5.2, 9.5.3 вимог Наказу №823/188 від 23.08.2002 року «Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно - довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ».

Так, офіційним документом згідно із ст. 366 КК України є лише такий документ, що містить на будь яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноваженими (компетентними органами) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, обєднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, якими законом надано право у звязку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вимога про судимість ОСОБА_4, є офіційним документом, який складений з дотриманням визначених законом форм та містить передбачені законом реквізити, однак ОСОБА_2, діючи у мисно в інтересах третіх осіб долучив до матеріалів кримінального провадження підроблену ним вимогу про судимість ОСОБА_4 із запитом до ІЦ ГУМВС України в Донецькій області, а відповіддю на зворотній стороні від ОСК МВС України, що в свою чергу підтверджує внесення вище наведеними об'єктивними доказами.

Відповідно до ч.7 ст. 97 КПК України пояснення свідка ОСОБА_10 не є допустимим доказом, тому суд не бере їх до уваги.

Аналізуючи вищевказані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку що діяння кримінальних правопорушень мали місце, обвинувачений винен у їх скоєнні, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 364 КК України як умисне використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби в інтересах третьої особи, яке завдало істотної шкоди державним інтересам, та за ч.1ст.366 КК України як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Обираючи міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_2 раніше не судимий, скоїв злочини невеликої тяжкості, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, є учасником бойових дій, тому суд вважає, що йому необхідно обрати покарання у межах санкцій статей із застосуванням ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, але вважає, що його виправлення можливо без відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків відповідно до ст.ст.75,76 КК України.

Речові докази: вимога про судимість ОСОБА_4 та лазерний диск, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.22, т.1 а.с.103) після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Також з ОСОБА_2, як з особи винної у скоєнні кримінального правопорушення, підлягають стягненню на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 1378,02 грн.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у предявленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст.366 КК України і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 364КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з правоохоронною діяльністю строком на 1 (один) рік і шість місяців зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн., за ч. 1 ст.366 КК України у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 3400 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з правоохоронною діяльністю строком на один рік. На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з правоохоронною діяльністю строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців зі штрафом 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази: вимога про судимість ОСОБА_4 та лазерний диск, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.22, т.1 а.с.103) після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 1378,02 гривень.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневийрайонний суд міста Маріуполяпротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Г. Шатілова