Вирок № 54690701, 29.12.2015, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 1001/329/2012

Провадження № 1/355/3/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" грудня 2015 р. Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Єременка В.М.

за участю секретаря Котенко Л.О.

прокурора прокуратури Яготинського району Київської області ОСОБА_1,

прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2

захисника підсудного ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області кримінальну справу за обвинуваченням: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобовязаного, пільг та урядових нагород не має, працює водієм в ФГ « Зернівка» в селі Сулимівка, Яготинського району Київської області, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимий,

в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 286, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України

Встановив:

ОСОБА_7 органами досудового слідства обвинувачується у перевищенні влади або службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та супроводжувалися насильством, а саме в тому, що він 14 березня 2006 року близько 19 години,працюючи на посаді помічника дільничного інспектора міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області в званні сержанта міліції і являючись службовою особою, яка згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про міліцію», постійно здійснює функції представника влади, отримав телефоном повідомлення керівника ТОВ «Світанок» про перебування на фермі підприємства ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння та його конфлікт і бійка із сторожами, прибув на територію молочно-товарної ферми ТОВ «Світанок» в селі Червоному Яготинського району Київської області.

Зайшовши до приміщенні одного з сараїв ферми, ОСОБА_7 знайшов ОСОБА_5 та запропонував йому вийти із ним на подвір'я. На той час ОСОБА_5 вже ні з ким не конфліктував і його поведінка не являла небезпеки. Вийшовши з приміщення сараю, ОСОБА_7, без попередження і вияснення обставин, наніс ОСОБА_5 удар кулаком в обличчя, заподіявши перелом нижньої щелепи, який віднесений до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Перевищення ОСОБА_7 влади проявилось у тому, що він, згідно до положень ч. 2 ст. 12 Закону України «Про міліцію», мав право застосовувати силу без попередження тільки в разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров,ю громадян чи йому особисто. Проте така загроза, як і взагалі необхідність застосування заходів фізичного впливу до ОСОБА_5 були відсутні. ОСОБА_7 вчинив дії, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках за відсутності цієї умови.

Після травмування ОСОБА_5 ОСОБА_7 не забезпечив надання йому необхідної в найкоротший строк, як того вимагає ч. 4 ст. 12 допомоги Закону України «Про міліцію», а відразу поїхав з місця події.

Такі дії ОСОБА_7 органом досудового слідства були кваліфіковані за ч. 2 ст. 365 КК України.

Окрім того ОСОБА_7 органами досудового слідства обвинувачується у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні і видачі завідомо неправдивих документів службове підроблення, а саме те, що про застосування щодо ОСОБА_5 заходів фізичного впливу із заподіянням йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_7, в супереч вимогам ч. 5 і 6 ст. 12 Закону України «Про міліцію», рапортом не довів до відома начальника для сповіщення прокуророві, а сфальсифікував матеріали перевірки за фактом отримання ОСОБА_5 ушкоджень начебто в результаті падіння останнього з воза. 17 березня 2006 року в період з 09 до 13 години ОСОБА_7 у приміщенні Яготинського районного відділу головного управління МВС України в Київській області, розташованому у місті Яготині Київської області на вул. Незалежності, 109, виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за цим фактом, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, зазначивши унійзавідомо неправдиві дані про таке падіння. Ця постанова, як офіційний документ, стала підставою для припинення, передбаченої ст. 97 КПК України, перевірки повідомлення з лікарні про госпіталізацію ОСОБА_5

Такі дії ОСОБА_7 органом досудового слідства були кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України.

Органи досудового слідства для підтвердження вини ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України посилаються на такі докази, як:

Показання потерпілого ОСОБА_5, про те що 14 березня 2006 року близько 18 години 30 хвилин він прийшов на ферму до дружини, а перед цим вживав спиртні напої. Дружина скаржилась на те, що її ображають сторожі, звинувачуючи у тому, що він вчиняє крадіжки з ферми. У ного із сторожами виник конфлікт, в ході якого вони не билися, але хапали одне одного за одяг та сварилися. Коли конфлікт скінчився і він стояв біля ферми та спілкувався з доярками, в цей момент на ферму приїхав дільничий ОСОБА_7, зайшов у сарай і покликав його. ОСОБА_7 вийшли на вулицю і ОСОБА_7 зразу біля входу сказав: «ти, що здоровий» і зразу вдарив його лівою рукою в праву половину щелепи. ОСОБА_5 відчув, що від такого удару виник перелом щелепи. Про це зразу сказав ОСОБА_7 і попросив його відвезти його у лікарню, але ОСОБА_7 сів у автомобіль і поїхав. ОСОБА_5 госпіталізували у травматологічне відділення. Цього ж вечора до нього приїхав у лікарню працівник міліції ОСОБА_9, якому він заявив про те, що його побив ОСОБА_7, але вранці у лікарню приїхав брат ОСОБА_7 ОСОБА_10 і умовив його написати пояснення в міліцію про те, що травму він отримав в результаті падіння з воза. ОСОБА_11 написав таку заяву і віддав її ОСОБА_10. ОСОБА_7 заплатив йому 800 грн. Спочатку перед поїздкою до м. Києва він привіз додому 500 грн., а потім ще 300 грн., які передав через дружину. Коли ОСОБА_7 його вдарив, це бачив водій молоковоза ОСОБА_12. ОСОБА_11 зразу став лаяти ОСОБА_7, за те що він його б'є, а не оформляє відповідний протокол. Також це бачив ОСОБА_13; (т.1 а.с.31).

- показання свідка ОСОБА_14 - дружини потерпілого ОСОБА_5 про те, що за два дні до травмування чоловіка на роботі відбувся конфлікт із завідуючою фермою про те, що на її зміні була викрадена солярка, і що це зробив її чоловік ОСОБА_5 та чоловік ОСОБА_15. ОСОБА_5 тоді взагалі хворів і нікуди не виходив. ОСОБА_14 розповіла про цю конфліктну ситуацію своєму чоловіку. 14 березня 2006 року близько 19 години після закінчення дійки корів на ферму прийшов ОСОБА_5 Коли його побачили сторожі ОСОБА_16 та ОСОБА_17, вони стали говорити на його адресу образливі речі, звинувачуючи його у крадіжці солярки. Почали сваритися з цього приводу і Мартинюк став з нею грубо говорити. На це ОСОБА_5 зреагував тим, що взяв ОСОБА_17 за одяг і сказав йому, що якщо він ще її займатиме, то буде мати справу із ним. ОСОБА_7 забрала чоловіка від нього, а ОСОБА_16 при цьому взагалі ніяк не реагував і ніякої участі не приймав у цьому конфлікті. Ніхто з них ніяких ударів чоловікові не наносив. Через 15-20 хвилин після цього конфлікту, коли ОСОБА_5 спілкувався у приміщенні ферми з ОСОБА_15 то на власному автомобілі приїхав дільничний ОСОБА_7 З ним у автомобілі вона бачила ще чоловіків, яких не знає. ОСОБА_7 участі у конфлікті не приймали. ОСОБА_7 був у стані алкогольного сп'яніння. Чоловік також був випивши. ОСОБА_7, зайшовши в сарай, вивів звідти ОСОБА_5 ОСОБА_7 також вийшла до них і зразу побачила, що ОСОБА_5 стояв зігнутий і в нього з рота йшла кров. ОСОБА_11 сказав, що ОСОБА_7 вибив йому зуби. Ті двоє чоловіків, які приїхали із ОСОБА_7, стояли в стороні і не підходили. Коли вона стала кричати і лаяти ОСОБА_7, він став говорити, що вона нічого не докаже. ОСОБА_7 кричала і один з тих чоловіків, її заспокоював. В цей момент біля сараю вже були багато людей. ОСОБА_5 просив, щоб ОСОБА_7 відвіз його у лікарню, але той сів у автомобіль і поїхав. Того ж дня потерпілого відвезли у лікарню, а на другий день, він сказав, що до нього приїжджав брат ОСОБА_18 та умовив його написати пояснення про те, що він впав з воза. Операцію чоловіка фінансував ОСОБА_18. ОСОБА_11 віддав чоловікову спочатку 500 грн., а через три дні ще 300 грн. (т.1 а.с.32-33)

- показання свідка ОСОБА_13, про те, що 14 березня 2006 року близько 19 години він знаходився на роботі на фермі. ОСОБА_5 часто приходив до своєї дружини на ферму та допомагав їй. Прийшов він і цього вечора і перебував у стані алкогольного сп'яніння. У ОСОБА_5 виник конфлікт із сторожами ОСОБА_16 та ОСОБА_17. Причиною конфлікту було зникнення чи крадіжка солярки. В ході цього конфлікту був присутній зоотехнік ОСОБА_19. ОСОБА_11 намагався заспокоїти ОСОБА_5, говорив йому, щоб той йшов додому. В той момент, як Мартинюк вийшов з побутової кімнати, ОСОБА_5 ухопив його за одяг. В цей момент до нього підбіг ОСОБА_16 і вдарив ОСОБА_5 кулаком по обличчю. ОСОБА_5, не встояв на ногах і вони разом впали. Потім підвелися і на цьому бійка скінчилась. Потім бачив, як приблизно через 10 хвилин приїхав на молоковозі ОСОБА_12. Зразу за ним приїхав на автомобілі ОСОБА_7 З ним в автомобілі був ще один незнайомий чоловік. ОСОБА_7 зайшов у приміщення ферми, і що далі відбувалося свідок не бачив, а через декілька хвилин у приміщення до нього підійшов ОСОБА_5 і у нього з рота йшла кров. ОСОБА_11 запитав, де кран з водою. Потім бачив, як дільничний інспектор Вовк С.В. сів в автомобіль і поїхав. Там також була дружина ОСОБА_5, з нею була доярка ОСОБА_15. На обличчі ОСОБА_5 кров з'явилась вже після того, як його на вулицю вивів ОСОБА_7 (т.1 а.с.34-35).

- показання свідка ОСОБА_20 - директора підприємства про те, що 14 березня 2006 року близько 19 години він знаходився в місті Києві, коли йому на мобільний телефон зателефонував сторож ОСОБА_16 і повідомив, що на території ферми ОСОБА_5, знаходиться у стані алкогольного сп'яніння і конфліктує з ними та вчиняє бійку. ОСОБА_11 сказав ОСОБА_16, щоб викликав на місце зоотехніка ОСОБА_21, щоб той розібрався у ситуації. ОСОБА_16 сказав, що зоотехнік знаходиться на місці. Потім він зателефонував ОСОБА_7 на мобільний телефон і розповів йому про повідомлення ОСОБА_16. ОСОБА_7 сказав, що під'їде на місце. На другий день свідок дізнався про те, що після того випадку ОСОБА_5 потрапив до лікарні з переломом щелепи і звинувачує ОСОБА_7 ОСОБА_20 розповіли, що причиною конфлікту між сторожами та ОСОБА_5 стало те, що до того як ферму стали охороняти ОСОБА_16 та ОСОБА_17, на фермі сторожувала мати ОСОБА_5 Трактори, які обслуговували ферму, зберігались прямо у приміщенні сараю. Були випадки крадіжки солярки з цих тракторів. А коли вже стали працювати ці сторожі то крадіжки припинились. У них була версія про причетність до крадіжок солярки саме ОСОБА_5 і на цьому підґрунті між ними виник конфлікт (т.1 а.с.36).

- показання свідка ОСОБА_16 про те, що 14 березня 2006 року близько 18-19 години він знаходився на фермі разом із напарником ОСОБА_17. На ферму прийшов ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Напарника тоді ще не було він прийшов пізніше. ОСОБА_5 підійшов до нього у приміщенні сараю і став його обзивати нецензурними словами та висловлювати погрози розправою за те, що начебто вони, сторожі розповсюджують чутки про те, що він крав солярку із тракторів. ОСОБА_11 не знає хто саме крав солярку і нікому не говорив, що це справа рук ОСОБА_5 ОСОБА_5 став його хапати за одяг. ОСОБА_11 говорив ОСОБА_5, що перебуває на роботі і намагався його заспокоїти. Поведінку ОСОБА_5 бачили доярки. ОСОБА_7 стали робити зауваження ОСОБА_5 і говорити, щоб вій йшов додому. Там також була і його дружина, яка робила йому зауваження. Потім ОСОБА_5 напав на напарника ОСОБА_17 і став його душити. ОСОБА_11 підійшов і намагався його захистити. Намагаючись захистити напарника та відтягти ОСОБА_5, ОСОБА_16 двічі вдарив його кулаком в обличчя. ОСОБА_11 ударів ОСОБА_5 впав на підлогу, потім піднявся і вийшов, а вони зателефонували керівнику підприємства ОСОБА_20 і через нього викликали дільничного інспектора міліції. ОСОБА_18 ОСОБА_7 приїхав приблизно через 15 хвилин після того, але він вже пішов з того місця, щоб займатись своєю роботою. Які події відбувались за участю дільничного інспектора - не бачив. ОСОБА_16 не знає чи бив дільничий ОСОБА_5. ОСОБА_16 наносив ОСОБА_5 удари, тому може припустити, що і від його ударів у нього могла зламатися щелепа, але його дії були направлені на самозахист і на захист його напарника. ОСОБА_16 тоді злякався за напарника, що ОСОБА_5 міг його задушити і у нього не було іншого виходу. ОСОБА_5 та його дружина говорять неправду про те, що мовляв ОСОБА_16 не бив кулаками по обличчю ОСОБА_5. (т.1 а.с.37-38).

- показання свідка ОСОБА_17 про те, що 14 березня 2006 року близько 18-19 години він знаходився на фермі разом із напарником ОСОБА_16. ОСОБА_22 прийшов пізніше за нього. Коли підходив до сараю ферми чув крики. Потім вияснилось, що це лаявся ОСОБА_5, який був у стані сп'яніння. Зайшов у сарай, потім у приміщення для відпочинку. Коли став виходити з цього приміщення, у дверях зіткнувся з ОСОБА_5, який зразу ухопив його руками за горло і нічого не кажучи, став душити. В цей час підбігли доярки та напарник ОСОБА_16 ОСОБА_7 стали відтягувати ОСОБА_5 і напарник став наносити ОСОБА_5 удари кулаком в обличчя. ОСОБА_22, як саме він це робив детально не розгледів. ОСОБА_5 впав на підлогу, потім піднявся і став пропонувати вийти на вулицю поговорити. ОСОБА_22 вони відійшли від нього і він зателефонував директору ОСОБА_20 на мобільний телефон і викликали дільничного інспектора міліції, який приїхав приблизно через 10 хвилин. Коли приїхав дільничний, він зразу пішов з того місця, і що відбувалося далі не бачив. Бачив, як дільничний спілкувався з ОСОБА_16 та розпитував його, що тут відбувається. В цей момент ОСОБА_5 також був у приміщенні сараю. (т.1 а.с.39-40).

- показання свідка ОСОБА_23, який показав, що він, як головний зоотехнік ТОВ "Світанок", 14 березня 2006 року знаходився на території ферми підприємства, виконуючи свої посадові обов'язки. Близько 18 години приїхав на ферму і там побачив ОСОБА_5, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння та запитав у нього, чому він тут ходить п'яний і вимагав піти додому, але ОСОБА_5 сказав, що прийшов допомагати дружині і йти звідси він не збирається. ОСОБА_23 пішов у другий сарай і працював там з доярками, а коли повернувся до сараю, то сторожі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 повідомили, що ОСОБА_5 вчинив із ними бійку та душив їх. ОСОБА_7 сказали, що зателефонували керівнику підприємства ОСОБА_20 і той наказав викликати дільничного інспектора Вовка С.В., який приїхав приблизно через 20 хвилин. Перед приїздом ОСОБА_7 ОСОБА_23 говорив із ОСОБА_5, робив йому зауваження щодо його негативної поведінки. А коли приїхав ОСОБА_22 то вивів ОСОБА_5 на вулицю, і що там відбувалося він не бачив. Потім ОСОБА_5 зайшов у сарай і казав, що ОСОБА_22 його вдарив. Також там був водій молоковоза ОСОБА_12 та дружина ОСОБА_5, вони кричали і лаяли ОСОБА_22, за те, що він вдарив ОСОБА_5. ОСОБА_24 після того говорив, що в нього зламані зуби і пальцями мацав свої зуби у роті, а також вмивався. ОСОБА_18 зразу поїхав, а ОСОБА_24 залишався на фермі. (т.1 а.с.41).

- показання свідка ОСОБА_9 - дільничного інспектора міліції. ОСОБА_11 показав, що 14 березня 2006 року пізно увечері знаходився у приміщенні райвідділу. Того вечора близько 23 години черговий райвідділу сказав, що в травматологічне відділення доставлений ОСОБА_5, і необхідно виїхати для перевірки. ОСОБА_11 поїхав до лікарні і коли зайшов у палату то ОСОБА_5 лежав там на ліжку. Коли він запитав його про обставини травмування, він заявив, що його на фермі побив дільничний інспектор Вовк С.В.. зламав йому щелепу. Пояснення у ОСОБА_5 не відбирав, тому що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, і сам цього не заперечував. ОСОБА_11 приїхав в райвідділ і доповів ситуацію черговому. В цю ж ніч за вказівкою чергового разом із дільничним ОСОБА_25 їздив в село Червоне. Там зустрілись із сторожами ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які розповіли, що вони викликали на ферму ОСОБА_7, тому, що ОСОБА_5 був там у стані сп'яніння і вчинив бійку. Кидався на сторожа і душив його. Другий сторож захищав напарника, наносячи удари по обличчю ОСОБА_5 Факт побиття ОСОБА_5 ОСОБА_7 вони не підтвердили. Відібрали в них письмові пояснення і доповіли про це черговому. (т.1 а.с.42).

- показання свідка ОСОБА_12 про те, що 14 березня 2006 року ввечері він приїхав на ферму підприємства за молоком. Одночасно приїхав дільничний інспектор міліції ОСОБА_7 ОСОБА_11 зайшов у сарай і ніякого конфлікту там не бачив, а побачив, як дільничний вивів із сараю ОСОБА_5 і після того той зразу зайшов у сарай і в нього з рота йшла кров. ОСОБА_11 сказав, що його вдарив дільничний і повибивав йому зуби. ОСОБА_11 висловив своє невдоволення поведінкою дільничного. Зробив йому зауваження про незаконність його дій. ОСОБА_22 на це нічого не відповів, сів в автомобіль і зразу поїхав. Самого моменту нанесення удару дільничним інспектором Ярошу М.Г. не бачив. Вважає, що саме ОСОБА_22 вдарив ОСОБА_5 та спричинив йому травму. Хто міг безпосередньо спостерігати момент нанесення удару не знає, але коли робив зауваження дільничному, там були доярки та дружина ОСОБА_5 Травму ОСОБА_5 отримав на вулиці, після того як його туди вивів дільничний. При цих подіях було схоже, що дільничний перебував у стані алкогольного сп'яніння. Із ОСОБА_7 був якийсь молодий незнайомий чоловік. (т.1 а.с.43)

- показання свідка ОСОБА_15 про те, що вона працює і перебуває у дружніх стосунках із дружиною потерпілого. Їх чоловіки часто приходили на ферму, щоб допомагати виконувати тяжку роботу. Через це із завідуючою ферми стали виникати конфлікти, оскільки сторожі ферми розповсюджували чутки про те, що їхні чоловіки займаються на фермі розкраданням солярки. ОСОБА_22 на той час ОСОБА_5 взагалі протягом трьох днів не був на фермі через хворобу. ОСОБА_7 розповіли про конфлікт своїм чоловікам. ЇЇ чоловік після цього припинив ходити на ферму, щоб не провокувати подальші конфлікти. ОСОБА_22 ОСОБА_5 14 березня 2006 року увечері прийшов на ферму. До цього вже відбулася конфліктна розмова із сторожами з цього приводу, про неї стало відомо ОСОБА_5 Коли ОСОБА_5 прийшов на ферму, став конфліктувати зі сторожами, але бійки між ними не було. ОСОБА_7 працювала і не слідкувала за ними, але чула як вони лаялись із ОСОБА_5 ОСОБА_7, щоб попередити бійку намагалась забрати ОСОБА_5 та умовити його йти додому. Через якийсь час у приміщення сараю зайшов дільничний ОСОБА_7 до того місця, де знаходився ОСОБА_5 і разом з ним йшов сторож ОСОБА_16 і скаржився на поведінку ОСОБА_5 ОСОБА_7 покликав ОСОБА_5 і той відреагував. ОСОБА_7 наказав йому йти за ним і вони пішли на подвір'я. ОСОБА_7 сказала дружині ОСОБА_5, щоб вийшла за ними, щоб щось не трапилось і вона пішла за ними. Потім почула сильні крики дружини ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_22. ОСОБА_7 лаяла ОСОБА_22 за те, що він побив ОСОБА_5. Після того, ОСОБА_22 в сарай більше на заходив, і вона його не бачила, тому що доїла корів. Коли йшла з сараю додому то бачила, як під сараєм сидів ОСОБА_5 і на обличчі в нього була кров і він спльовував кров з рота. ОСОБА_11 говорив, що йому боляче. (т.1 а.с.44).

- показання свідка ОСОБА_26, який показав, що 14 березня 2006 року увечері направлявся з міста Яготин додому в село ОСОБА_27 Попутною машиною доїхав до села Сулимівка, а там його підібрав ОСОБА_7 на своєму автомобілі. Стали їхати разом, але ОСОБА_26 запропонував йому, проїхати в село Черняхівку, для того щоб забрати його подругу на ім,я ОСОБА_28, прізвища якої не знає. ОСОБА_7 погодився і вони поїхали в село Черняхівку, забрали ОСОБА_28 і поїхали в село ОСОБА_27 Не доїжджаючи до села ОСОБА_27 ОСОБА_5 приблизно кілометр, ОСОБА_22 відповів комусь по мобільному телефону. Потім вияснилось, що це телефонував керівник підприємства в селі Червоному ОСОБА_20. ОСОБА_7 сказав, що заїдуть не надовго в село Червоне. Коли приїхали в село Червоне, ОСОБА_7 заїхав на територію ферми і вийшов з автомобіля та попрямував у приміщення корівника. Потім вийшов звідти з ОСОБА_5. Вже було темно. ОСОБА_5 був в нетверезому стані. ОСОБА_7 разом зайшли за сарай. ОСОБА_11 вийшов з салону автомобіля, направився до них, щоб запитати у ОСОБА_7, чому вони тут і чи довго будуть тут знаходитись. В цей момент з-за сараю йому на зустріч вийшов ОСОБА_5, за ним ОСОБА_7 ОСОБА_11 запитав, що трапилось. В цей момент з середини сараю вийшла якась жінка в окулярах і стала кричати на нього, за те що він начебто когось побив. ОСОБА_11 зразу зрозумів, що його з кимось плутають. ОСОБА_22 вона потім зразу стала кричати і лаятись на ОСОБА_7, за те, що він побив ОСОБА_5 Потім вийшли ще якісь працівники і хтось став також кричати на ОСОБА_7, висловлюючи претензії з того приводу, що він не склав протокол, а застосував фізичну силу. ОСОБА_7 сказав, що завтра буде розбиратись в присутності керівника. ОСОБА_7 сіли в автомобіль і поїхали. (т.1 а.с.45-46).

- показання свідка ОСОБА_28, про те, що ОСОБА_5 раніше взагалі не знала і не бачила. ОСОБА_7 бачила один раз. До неї того вечора приїхав знайомий ОСОБА_26, прізвища якого не знає. Олександр запросив її до себе додому в село ОСОБА_27 Разом із ним був ОСОБА_7, який керував автомобілем. Коли їхали в село, ОСОБА_7 хтось зателефонував на мобільний телефон, після чого вони поїхали в село на ферму. ОСОБА_7 сиділа в автомобілі і не виходила. Олександр спочатку був в салоні. Через пару хвилин з приміщення сараю вийшов ОСОБА_22 разом із незнайомим чоловіком. ОСОБА_7 стояли біля будівлі сараю і спілкувались приблизно хвилину. Потім ОСОБА_26 сказав, що вийде до них, щоб попросити підкурити цигарку. Потім побачила, як той незнайомий чоловік відійшов від ОСОБА_22, тримався за обличчя. ОСОБА_22 він тримався за обличчя ще коли вони виходили з сараю. В цей момент з сараю вийшли якісь жінки і стали кричати і лаятись на адресу ОСОБА_26 та ОСОБА_22. Хлопці сіли в машину і зразу поїхали. Яке це було село - не знає. ОСОБА_7 із незнайомцем стояли приблизно три-чотири метри від капота автомобіля, тому вона їх бачила. Розмови не чула, тому що в салоні грала музика. ОСОБА_7 постійно перебували в її полі зору, але ніяких ударів ніхто нікому не наносив. Ці показання ОСОБА_28 суперечать показанням ОСОБА_26 та обвинуваченого, які показали, що ОСОБА_22 із ОСОБА_5 заходили за кутом сараю і деякий час їх не було видно іншим присутнім. ОСОБА_28 не змогла в ході допиту відповісти на запитання щодо детальних обставин події, не правильно описала зовнішність ОСОБА_5 її показання свідчать про те, що вона не спостерігала самого злочину і не зрозуміла, що саме відбулося.(т.1 а.с.47-48).

- показання свідка ОСОБА_10 - брата обвинуваченого, який показав, що 14 березня 2006 року йому додому зателефонував черговий райвідділу, потім телефонував дільчий інспектор міліції ОСОБА_9, вони розшукували брата. ОСОБА_11 запитав, що трапилось і вони повідомили, що в лікарню госпіталізований ОСОБА_5, який звинувачує брата у тому, що той спричинив йому травму. Рано вранці він поїхав у лікарню, розраховуючи там зустріти брата, але його там не було. Зайшов до ОСОБА_5, коли він був у палаті. ОСОБА_10 вийшли курити. Запитав у нього, що трапилось. ОСОБА_11 відповів, що побився зі сторожами. Сказав, що взагалі не має ніяких претензій ні до кого і не хоче виясняти стосунки. ОСОБА_5 запропонував взяти в нього пояснення про те, що він впав з воза. ОСОБА_5 не зміг написати пояснення сказав, що в нього трясуться руки, тому він написав пояснення з його слів, а ОСОБА_5 його підписав. Потім він заніс пояснення начальникові, він прочитав і сказав, щоб віддав його в чергову частину. (т.1 а.с.49).

Крім зазначених показів свідків на підтвердження вини ОСОБА_7 Володимирвича органи досудового слідства також вказують на такі письмові доказа, а саме:

- протокол очної ставки між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_7, в ході якої потерпілий повністю підтримав свої показання про спричинення йому травми ОСОБА_7 (т.1 а.с.64-67).

- висновок судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_5 виявлений перелом щелепи справа, який віднесений до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень і міг бути спричинений від удару тупим предметом. (т.1 а.с.52).

- постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яку виніс ОСОБА_7 17.03.2006 року, зазначивши у ній що тілесні ушкодження ОСОБА_5 отримав в результаті падіння. І що ця постанова являється предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. (т.1 а.с.18).

Таким чином органами досудового слідства основним та єдиним джерелом доказів винуватості ОСОБА_29 на досудовому слідстві являються показання лише ОСОБА_5, інші показання свідків: ОСОБА_14 дружини потерпілого, ОСОБА_12, якому потерпілий ОСОБА_5 являється племінником, показання ОСОБА_30, яка є подругою ОСОБА_14, а їхні чоловіки товаришують між собою, ґрунтуються на поясненях самого потерпілого ОСОБА_5 та відповідно на особистих припущеннях зазначених свідків, їх заінтересованості на користь ОСОБА_5 та на існуючих з відомих причин неприязних відносинах до особи ОСОБА_7, як до представника влади, який раніше неодноразово мав справу з ОСОБА_5 стосовно його неправомірної поведінки та скоєння його братом особливо тяжкого злочину. Ці докази є недостатніми для пред,явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 2 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України, де органи досудового слідства взагалі не дали оцінку показам обвинуваченого, потерпілого та свідків, не провели очні ставки та відтворення обстановки і обставин події, і що саме головне незроблено огляд місця події. В матеріалах кримінальної справи (т.1 а.с.23) міститься заява матері ОСОБА_5 ОСОБА_31 до Міністра Внутрішніх Справ України про скоєння дільничим інспектором Вовком С.В. відносно її сина злочину. Дана громадянка у даній кримінальній справі також не була допитана і її прізвище не міститься в обвинувальному висновку, як свідка, а вона лише є вільним слухачем у судових засіданнях.

Оцінюючи в судовому засіданні досліджені показання даних свідків, суд прийшов до висновку, що їх показання спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_7, показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_28, ОСОБА_26, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_13, висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_5, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, яку виніс ОСОБА_7 17.03.2006 року.

В Конституції України в розділі 2 ст.ст. 21,22,24,28,29,30,31,32,55,59,62,63 закріплені права, свободи та обов,язки людини і громадянина.

Так в ст. 62 Конституції України, зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 63 Конституції України вказує на те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім,ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Відповідно до ст.ст. 5,6,7 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» зі змінами, внесеними Протоколом №11(994,536), яка учинена в Римі 4 листопада 1950 року: людина має право на свободу та особисту недоторканість; право на справедливий суд; ніякого покарання без закону.

Відповідно до ст. 327 КПК України (в редакції 1960 року) Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 Кримінального кодексу України. Виправдуваьний вирок постановляється у випадках коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Згідно п.19 Постановми Пленуму Верховного Суду України №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року, докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх збирання та закріплення здійснене або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством, або не вповноваженою на те особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Так, відповідно до наказу №158-к від 30.12.2000 року ОСОБА_7 був призначений на посаду помічника дільничого інспектора міліції Яготинського районного відділу з 20.12.2000 року (т.1 а.с.82).

В т. 1 на а.с. 84-90 містяться функціональні обов,язки дільничого інспектора міліції (помічника ДІМ сержанта міліції ОСОБА_7В.), затверджені начальником Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, з якими ОСОБА_7 ознайомлений.

Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину за ч. 2 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України не визнав і показав суду, що ОСОБА_5 знає в зв'язку з тим, що ОСОБА_5 зловживає спиртними напоями і схильний у стані алкогольного сп'яніння до бійок та правопорушень. ОСОБА_7 проводив перевірки та приймав рішення відносно ОСОБА_5 про відмову у порушенні кримінальної справи. ОСОБА_5 негативно характеризується за місцем проживання та роботи. Його дружина часто викликала ОСОБА_7 і він на протязі року складав по 2-3 адміністративні протоколи про насильство в сім,ї та за появу в громадських місцях в стані алкогольного сп,яніння. ОСОБА_5 із своєю дружиною регулярно бився. ОСОБА_7 також приймав участь у розкритті злочину стосовно брата ОСОБА_32 у вбивстві людини і його мати погрожувала йому, говорила, що ОСОБА_22 вибив зізнання з її сина у вбивстві. Насправді ОСОБА_7 знайшов труп людини, затримував брата ОСОБА_5 та викликав працівників міліції.

14 березня 2006 року близько 18-19 години йому на мобільний телефон зателефонував директор ТОВ „Світанок" ОСОБА_20 і сказав, що на фермі підприємства у селі Червоному знаходиться у стані алкогольного сп,яніння ОСОБА_5, дебоширить, свариться із сторожами, і що йому про це повідомили по мобільному телефону працівники ферми. ОСОБА_11 їхав на власному автомобілі в село ОСОБА_27 ОСОБА_5 разом із ОСОБА_26 та його знайомою ОСОБА_28, але після телефонного дзвінка поїхав на ферму в село Червоне. Зупинив автомобіль за декілька метрів від дверей сараю і пішов до приміщення сараю, де проходила вечірня дойка корів. Коли зайшов у сарай ферми, там зустрів сторожів ОСОБА_17 та ОСОБА_16. ОСОБА_7 повідомили, що ОСОБА_5 прийшов на ферму в нетверезому стані, заважає їм виконувати свої функціональні обов,язки і затіяв бійку з ними. Пройшовши далі по сараю, ОСОБА_7 побачив ОСОБА_5, який знаходився в центрі сараю та перебував у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_11 покликав його до себе, запропонував вийти з приміщення, так як в сараї було дуже шумно і сам направився до виходу з сараю. ОСОБА_5 хитавя при ходьбі у нього було чути запах алкоголю з ротової порожнини. Ніяких тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 він не бачив. ОСОБА_7 вийшли на вулицю, де стояв автомобіль ОСОБА_7 Територія біля входу в сарай освітлювалась. ОСОБА_7 запитав у ОСОБА_5: що він тут робить, а так як ОСОБА_5 знаходився у нетверезому стані і не можна було зрозуміти його мову, ОСОБА_7 сказав йому вранці з'явитися у контору для бесіди у присутності директора підприємства. Під час цієї розмови з автомобіля , що належить ОСОБА_7 вийшов ОСОБА_26, а з сараю дружива ОСОБА_33 та дядько ОСОБА_5 - ОСОБА_12 і почали чогось кричати на ОСОБА_22 та ОСОБА_26. ОСОБА_33 з ОСОБА_26 сіли в автомобіль і поїхали, де він розвіз по домам ОСОБА_28 та ОСОБА_26. Вранці наступного дня дізнався про те, що ОСОБА_5 госпіталізовано до травматологічного відділення лікарні з переломом щелепи і він звинувачує його у тому, що він його побив. ОСОБА_7 стверджує, що не бив ОСОБА_5 і в цьому не було ніякої потреби, так як між ними не було навіть конфлікту. Працівники міліції з цього приводу відібрали пояснення у сторожів ОСОБА_17 та ОСОБА_16 ОСОБА_7 вважає, що ОСОБА_5 його оговорює, тому, що він раніше застосовував до нього заходи впливу через його неправомірну поведінку. Грошові кошти ОСОБА_5 на лікування не давав і з ним не спілкувався.

З приводу винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 пояснив, що коли в черговій частині начальник міліції йому віддав на другий день матеріали перевірки щодо ОСОБА_5, де було пояснення ОСОБА_5 про те, що він отримав травму в результаті падіння з воза, де від начальника райвідділу міліції отримав вказівку прийняти рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, яке було ним в послідуючому затверджене. Умислу на службове підроблення офіційного документу у нього не було, оскільки при спілкуванні з ОСОБА_5 14 березня 2006 року на фермі, про перелом щелепи у ОСОБА_5 він нічого не знав. Начальник міліції сам розписував на нього матеріали перевірки. Рапортом йому не було нічого доповідати стосовно 14.03.2006 року.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що з ОСОБА_7 він разом ходив до школи, але старший від ОСОБА_7 на декілька років. Дружина потерпілого ОСОБА_14 прийшла з роботи та скаржилась, що на фермі її ображають сторожа і щоб він не ходив на ферму і не допомагав їй по роботі, так як пропадає солярка з тракторів, які на ніч ставляться в сараї. В той вечір він випив бокал пива та по дорозі на ферму випив 150 грамів горілки в магазині на розлив і закусив печениною чи цукеркою. Це було біля 19 години, а дружина пішла на ферму о 17 годині. Як зазначив ОСОБА_5 в суді, він йшов на ферму з тією метою щоб розібратися із сторожами. На фермі він розбирався із сторожами по черзі з кожним. Спочатку з ОСОБА_16, якого руками взяв за ворот, пригрозив йому, щоб не чіплявся до дружини і за себе сказав, що мовляв ніяку солярку не крав. Потім до сараю зайшов ОСОБА_17 і його теж він брав за ворот. ОСОБА_16 розбороняв їх. Потім він пішов до дружини, яка доїла корів і стояв біля неї. Зоотехнік ферми сказав ОСОБА_5, щоб він йшов додому, так перебуває в стані алкогольного сп,яніння. Через 15-20 хв. приїхав дільничий інспектор міліції ОСОБА_7, який раніше за викликими дружини був у них вдома декілька разів із-за сварок в сім,ї і ОСОБА_5 сплачував штраф. А ще він відбував адміністративний арешт терміном 5 діб. Того вечора ОСОБА_7 зайшов до сараю у форменному одязі і покликав ОСОБА_5 ОСОБА_7 вийшли з сараю ліворуч до вугла сараю. Автомобіль ОСОБА_7 стояв паралельно до дверей сараю на відстані 10 метрів. Хто знаходився в салоні автомобіля ОСОБА_5 не бачив. Праворуч за дверима сараю стояв молоковоз. Чи був водій в ньому ОСОБА_5 не знає. ОСОБА_7 наніс йому удар лівою рукою в область обличчя в щелепу в праву нижню частину. ОСОБА_5 похилився, але не впав та запитав у ОСОБА_7, навіщо він зломав йому щелепу, на що ОСОБА_22 відповів, що він це не докаже. Після чого ОСОБА_5 пішов в приміщення ферми, так як з рота текла кров змити кров. На вході в сарай зустрів дружину, якій сказав, що ОСОБА_22 зломав йому щелепу. Потім повернувся на вулицю і бачив, як дружина лаяла ОСОБА_7 ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_7 відвезти його до лікарні, але той сів в автомобіль і поїхав, а вони з дружиною пішли додому. Вдома ОСОБА_5 помився, переодягнувся, найняли автомобіль і поїхали до лікарні. В лікарню через дві години приїхав дільничий інспектор міліції ОСОБА_34, відібрав пояснення, а наступного дня вранці в лікарню прийшов брат ОСОБА_7 ОСОБА_10 і умовив підписати заяву, що він впав з воза. На сьогодні він до ОСОБА_7 не має ніяких претензій. Цивільний позов по справі не заявляв і ОСОБА_22 не оговорює. Написав заяву про те, що впав з воза, так як боявся, що брат ОСОБА_7 теж працює в міліції, а після проведеної йому операції, обдумавши все, вирішив перевірити, як карає закон винуватців. ОСОБА_5 також зазначив, що ОСОБА_7 давав йому 800 грн. на лікування. ОСОБА_5 також пояснив суду, що у нього є брат ОСОБА_32, який 8 років відбував покаранн у в,язниці.

З показів свідка ОСОБА_14 - дружини потерпілого в судовому засіданні вбачається, що потерпілий по справі її чоловік, а підсудний ОСОБА_7В колишній дільничий міліціонер. З ОСОБА_22 у неї ніяких неприязних відносин не було до того часу поки він не вибив її чоловіку челюсть. На даний час вона не має ніяких претензій до ОСОБА_7 Раніше вона зверталася до ОСОБА_7 по сімейним питанням,, так як ОСОБА_5 виганяв її з будинку. 14.03.2006 року ОСОБА_5 з м. Яготин приїхав додому в нетверезому стані з гостями. З собою привіз пляшку горілки. Тоді сторожі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 напали на неї з претензіями по поводу крадіжки солярки з тракторів з претензіями, що це зробив її чоловік. Вдома вона розповідала чоловіку про цю конфліктну ситуацію та про те, що її сторожі ображають і ОСОБА_5 сказав, що піде на ферму та розбереться з ними. 14 березня 2006 року близько 19 години ОСОБА_5 прийшов на ферму в нетверезому стані, коли вона знаходилась на фермі на роботі. ЇЇ чоловік когось із сторожів ОСОБА_16 чи ОСОБА_17 взяв за грудки і пригрозив. ОСОБА_7 забрала чоловіка від нього, а ОСОБА_16 при цьому взагалі ніяк не реагував і ніякої участі не приймав у цьому конфлікті. Ніхто з них ніяких ударів чоловікові не наносив. Через 15-20 хвилин після цього конфлікту на власному автомобілі приїхав дільничний ОСОБА_7 З ним у машині бачила ще чоловіків, з якими не знайома. ОСОБА_7 участі у конфлікті не приймали. ОСОБА_7 був у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_7, зайшовши в сарай, вивів звідти ОСОБА_5 ОСОБА_14 вибігла до них і побачила, що ОСОБА_5 нагнув голову і показував на ОСОБА_7 У чоловіка текла кров із рота. Свідок не бачила, як ОСОБА_7 бив її чоловіка. Коли вона стала кричати і лаяти ОСОБА_7, він став говорити, що вона нічого не докаже. Біля автомобіля ОСОБА_7 стояв ОСОБА_9, який сказав їй заспокоїтись, а дівчина сиділа в автомобілі. Сторожі викликали працівників міліції. Ті що приїхали, були всі п,яні.

ОСОБА_14 відвела свого чоловіка додому, а вранці свекруха відвезла його в лікарню. Вранці вона теж поїхала в лікарню і ОСОБА_5 їй сказав, що приїздив ОСОБА_22 і просив сказати, що мовляв він впав з воза. Свідок також вказує на те, що до неї додому двічі приходив ОСОБА_7 та приносив гроші в сумі 800 грн. Також на фермі був водій молоковоза ОСОБА_12 дядько ОСОБА_5 та сварив ОСОБА_7

З показів свідка ОСОБА_13, які він давав в судовому засіданні вбачається, що він знає підсудного і потерпілого. 14 березня 2006 року близько 19 години він знаходився на роботі, на фермі. ОСОБА_5 ввечері в нетверезому стані прийшов до своєї дружини на ферму та та почав конфліктувати і битися. ОСОБА_5 говорив, що сторожі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 звинувачують його у крадіжці солярки з тракторів, які стоять на фермі. ОСОБА_5 говорив, що не брав солярку, а сторожі казали, що брав. Все це відбувалося від нього на відстані 5-6 метрів. ОСОБА_5 схопив ОСОБА_17 за одяг, а в цей момент до нього підбіг ОСОБА_16 і вдарив ОСОБА_5 кулаком по обличчі і ОСОБА_5 разом з ОСОБА_16 впав. Тоді до них збіглися дорки розбороняти. На щелепу ОСОБА_5 не скаржився. Хто телефонував директору господарства та викликав міліцію свідок не знає. Потім через 20 хвилин приїхав дільничий міліціонер ОСОБА_7 у форменному одязі, вивів ОСОБА_5 на вулицю. Що вини там робили свідок не знає, але через 3-4 хвилини ОСОБА_5 повернувся, запитав у свідка: де кран з водою. У нього з рота йшла кров. ОСОБА_5 потім запитав у ОСОБА_13 чи є у нього плоскогубці. На те, що поломана щелепа ОСОБА_5 не скаржився. Казав, що його вдарив ОСОБА_7

З показів свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні вбачається, що він підтримує свої покази на досудовому слідстві, які були оголошені судом, де 14 березня 2006 року близько 18-19 години він знаходився на фермі разом із напарником ОСОБА_17. На ферму прийшов ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Напарника тоді ще не було він прийшов пізніше. ОСОБА_5 підійшов до нього у приміщенні сараю і став його лаяти нецензурними словами та висловлювати погрози розправою за те, що начебто вони - сторожі розповсюджують чутки про те, що він крав солярку із тракторів. ОСОБА_11 не знає хто саме крав солярку і нікому не говорив, що це справа рук ОСОБА_5 ОСОБА_5 став його хапати за одяг. ОСОБА_11 говорив ОСОБА_5, що перебуває на роботі і намагався його заспокоїти. Поведінку ОСОБА_5 бачили доярки. ОСОБА_7 стали робити зауваження ОСОБА_5, і говорити, щоб він йшов додому. Там також була і його дружина, яка також йому робила зауваження. Потім, побачив, як ОСОБА_5 напав на напарника ОСОБА_17 і став його душити. ОСОБА_11 підійшов і намагався його захистити та відтягти ОСОБА_5 від нього. ОСОБА_11 двічі вдарив ОСОБА_5 кулаком правої руки в обличчя, але чи в праву його частину чи в ліву сказати не може, так як не запам,ятав. ОСОБА_11 ударів ОСОБА_5 впав на підлогу, потім піднявся і вийшов, а вони зателефонували керівнику підприємства ОСОБА_20 і через нього викликали дільничного інспектора міліції. ОСОБА_18 ОСОБА_7 приїхав приблизно через 15 хвилин після того, але він вже тоді пішов з того місця, щоб займатись своєю роботою. Які події відбувались за участю дільничного інспектора не бачив. Свідок не знає, чи бив дільничий ОСОБА_5 однак допускає що від його ударів у ОСОБА_5 могла зламатись щелепа, так як дії ОСОБА_16 були спрямовані на самозахист і на захист напарника. ОСОБА_16 тоді злякався, що ОСОБА_5 міг задушити ОСОБА_17 і у нього не було іншого виходу.

З показів свідка ОСОБА_17 в судовому засіданні слідує, що ОСОБА_7 він знає, як дільничого інспектора міліції. На той час ОСОБА_17 працював сторожем на фермі в селі Червоне Яготинського району. 14 березня 2006 року близько 18-19 години він йшов на ферму на роботу і не дійшовши до ферми почув крики в сараї. Там знаходився його напарник ОСОБА_16. ОСОБА_17 зайшов в сарай і побачив там ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп,яніння та лаявся з ОСОБА_16 Спочатку у приміщенні сараю ОСОБА_35 зайшов у кімнату для відпочинку. Коли став виходити з цього приміщення, у дверях зіткнувся з ОСОБА_5, який зразу схопив його руками за курточку і нічого не кажучи, став душити за горло. У ОСОБА_17 в цей момент пересохло у горлі , було дуже погано, напевно він би помер, якби ОСОБА_16 не допоміг йому.В цей час підбігли доярки та напарник ОСОБА_16 ОСОБА_7 стали відтягувати ОСОБА_5 і напарник став наносити ОСОБА_5 удари кулаком в обличчя, але як саме, він не розгледів. ОСОБА_5 впав на підлогу, потім піднявся і став пропонувати вийти на вулицю поговорити. ОСОБА_17 відійшов від нього і зателефонував директору ОСОБА_20 на мобільний телефон та пішов у інший кінець сараю. Через деякий час приїхав дільничий інспектор міліції ОСОБА_7 і що відбувалося далі не бачив. Бачив, як дільничний спілкувався з ОСОБА_16 та розпитував його, що тут відбувається. ОСОБА_17 також розказував дільничому, що ОСОБА_5 душив його за горло, і що це заважало їхній роботі.В цей момент ОСОБА_5 знаходився у приміщенні ОСОБА_18 був тверезий. ОСОБА_17 тоді до Яготинського райвідділу міліції написав заяву про притягнення ОСОБА_5 до відповідальності. ОСОБА_22 його по факту написання заяви навіть ніхто не опитував і не дав йому відповідь на подану заяву. ОСОБА_17 не чув щоб ОСОБА_5 в той вечір і в послідуючому скаржився на щось. Раніше напарник ОСОБА_16 говорив що ОСОБА_5 краде солярку на фермі з тракторів. Дружина ОСОБА_5 ОСОБА_11 являється сестрою тещі свідка.

З показів свідка ОСОБА_23 в судовому засіданні вбачється, що він знає підсудного і потерпілого. Коли відбувалися ті події то він працював головний зоотехнік ТОВ «Світанок". 14 березня 2006 року знаходився на території ферми підприємства, виконував свої посадові обов'язки. Близько 18 години приїхав на ферму і побачив там ОСОБА_5, який знаходився в сараї ферми і був гарно п,яний та запитав у нього, чому він тут ходить п'яний і вимагав, щоб він ішов додому, але ОСОБА_5 сказав, що прийшов до дружини і йти звідси він не збираєся. Хтось із працівників сказав, що ОСОБА_5 шукає сторожів. ОСОБА_23 після того, пішов у другий сарай і працював там із доярками, а коли повернувся до сараю, де був ОСОБА_5, то йому сказали, що ОСОБА_5 бився із сторожами ОСОБА_16 та ОСОБА_17. Хтось зателефонував дитектору підприємства та викликали дільничого інспектора міліції. ОСОБА_18 ОСОБА_7 приїхав приблизно через 20 хвилин, вивів ОСОБА_5 на вулицю, і що там відбувалося він не бачив. Потім ОСОБА_5 зайшов у сарай і казав, що ОСОБА_18 його вдарив та зайшов у молочню, але чому він туди пішов не знає. Обличчя ОСОБА_5 свідок не бачив. На 2-й день люди говорили, що у ОСОБА_5 вибита щелепа, але хто це зробив свідок не знає, так як ОСОБА_5 бився із сторожами.

З показів свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні вбачається, що потерпілий ОСОБА_5 є його племінником. 14 березня 2006 року у вечній час він приїхав на ферму підприємства на автомобілі марки ГАЗ-56, який перевозить молоко. Біля сараю бачив автомобіль ВАЗ, на якому приїхав дільничний інспектор міліції ОСОБА_7 Це було під час вечірньої дойки корів. Під сараєм на стовпі горіла лампочка і в сараї було освітлення. Грузовик з молоком стояв зовні сараю біля стіни сараю, де шланг подавався в отвір у стіні в середу сараю до бочки з молоком. Людей, які рухалися по сараю свідок не бачив. ОСОБА_11 стояв на бочці молоковоза і бачив потерпілого ОСОБА_5, який йшов до сараю в крові. ОСОБА_5 зайшов в молочню змивати кров, яка йшла чи з рота чи з носа.

З потерпілим він не спілкувався і не бачив саму сутичку ОСОБА_18 з ОСОБА_5. По походці ОСОБА_5 свідок зрозумів що той був в нетверезому стані. ОСОБА_7 також був у нетверезому стані, так як він знаходився від ОСОБА_18 на відстані одного метра і робив йому зауваження. По розмовах доярок він зрозумів, що ОСОБА_5 вдарив Вовк.Хто приїхав з ОСОБА_18 свідок не знає. Якийсь молодий незнайомий чоловік стояв біля його автомобіля.

В судовому засіданні за згодою учасників судового розгляду були оголошені покази свідка ОСОБА_15 в т.1 на а.с.44, так як вона не з,явилась до суду з поважних причин по хворобі із яких слідує, що вона працює і перебуває у дружніх стосунках із дружиною потерпілого. Їх чоловіки часто приходили на ферму, щоб допомагати виконувати тяжку роботу. Через це із завідуючою ферми стали виникати конфлікти, оскільки сторожі ферми стали розповсюджувати чутки про те, що їх чоловіки займаються на фермі розкраданням солярки. ОСОБА_22 ОСОБА_5 на той час взагалі протягом трьох днів не був на фермі через хворобу. ОСОБА_7 розповіли про конфлікт своїм чоловікам. ЇЇ чоловік після цього припинив ходити на ферму, щоб не провокувати подальші конфлікти. ОСОБА_22 ОСОБА_5 14 березня 2006 року увечері прийшов на ферму. До цього вже відбулася конфліктна розмова із сторожами з цього приводу, про неї стало відомо ОСОБА_5 Коли ОСОБА_5 прийшов, він став конфліктувати зі сторожами, але бійки між ними не було. ОСОБА_7 працювала і не слідкувала за ними, але чула як вони лаялись із ОСОБА_5 ОСОБА_7, шоб попередити бійку намагалась забрати ОСОБА_5 та умовити його йти додому. Через якийсь час до приміщення сараю зайшов дільничний ОСОБА_22. ОСОБА_11 зайшов у сарай до того місця, де знаходився ОСОБА_5 і разом з ним йшов сторож ОСОБА_16 та скаржився на поведінку ОСОБА_5 ОСОБА_22 покликав ОСОБА_5 і той відреагував. ОСОБА_7 наказав йому йти за ним і вони пішли на подвір'я. ОСОБА_7 сказала дружині ОСОБА_5, щоб вона вийшла за ними, щоб щось не трапилось і вона пішла за ними. Потім почула сильні крики дружини ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_22. ОСОБА_7 лаяла ОСОБА_22 за те, шо він побив ОСОБА_5. Після того. ОСОБА_7 в сарай більше на заходив, і вона його не бачила, тому що доїла корів. Коли йшла з сараю додому, бачила як під сараєм сидів ОСОБА_5 і на обличчі в нього була кров і він спльовував кров з рота. ОСОБА_11 говорив, що йому боляче. ОСОБА_7 приїхав на автомобілі і з ним в машині сидів один чоловік, якого вона не розгледіла.

З показів свідка ОСОБА_26 в судовому засіданні вбачається, що 14 березня 2006 року увечері їхав з міста Яготина додому в село ОСОБА_27 Його підвозив ОСОБА_7 на своєму автомобілі. ОСОБА_26 попросив йогозаїхати в село Черняхівку, для того щоб забрати його подругу ОСОБА_28. ОСОБА_7 погодився і вони поїхали в Черняхівку, забрали ОСОБА_28 і поїхали з ОСОБА_27 Не доїжджаючи до села, ОСОБА_22 відповів по мобільному телефону та сказав, що заїдуть не надовго в село Червоне. В селі Червоне, ОСОБА_22 заїхав на територію ферми і вийшов з автомобіля та пішов у приміщення корівника. Потім вийшов звідти з ОСОБА_5. ОСОБА_5 був в нетверезому стані. ОСОБА_26 вийшов з салону автомобіля, направився до них, щоб запитати ОСОБА_22, чи довго будуть тут знаходитись. В цей момент з середини сараю вийшла якась жінка і стала кричати на ОСОБА_26 за те що він начебто когось побив, а потім стала кричати і лаятись на ОСОБА_22, за те, що він побив ОСОБА_5. Потім ОСОБА_22 сказав, що завтра буде розбиратись в присутності керівника. ОСОБА_7 сіли в машину і поїхали.

З показів свідка ОСОБА_28 в судовому засіданні вбачається, що вона разом з ОСОБА_26 та ОСОБА_7 на автомобілі ОСОБА_22 поїхали в якесь село на ферму. ОСОБА_7 сиділа в автомобілі на передньому сидінні і не виходила. ОСОБА_7 та ОСОБА_26 на фермі вийшли з автомобіля. ОСОБА_7 бачила, як потерпілий йшов до ОСОБА_22 і рукою підтримував голову. ОСОБА_7 потерпілого не бив.

З протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_7 також вбачається, що ОСОБА_7 впевнено доводить свою непричетність до травмування ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 64-67).

З висновку судово-медичної експертизи слідує, що у ОСОБА_5 виявлений перелом щелепи справа, який віднесений до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень і міг бути спричинений від удару тупим предметом. Виникнення такого прелому від падіння з висоти власного зросту малоімовірно. Судово-медичних даних про взаємне розташування потерпілого та нападаючого під час отримання травми немає. В мед документації даних про алкогольне сп,яніння потерпілого на момент травми немає. (т.1, а.с.52).

Даний висновок експерта не є об,єктивним з тих підстав, що:

1.Ярош М.Г. 14.04.2006 року насправді знаходився в стані алкогольного сп,ягніння і це доведено, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні;

2.Ярош М.Г. вказує, що його вдарив ОСОБА_7 лівою рукою в праву частину обличчя, а свідок ОСОБА_16 переконливо доводив органам досудового слідства та в судових засіданнях, що він вдарив ОСОБА_5 кулаком правої руки в область обличчя, яле в яку саме частину обличчя чи у праву чи у ліву точно сказати не може.

3.Єксперт взагалі не дав відповідь на поставлене четверте питання щодо взаємного розташування потерпілог і винної особи і не міг цього зробити з об,єктивних причин, так як не мав вихідних даних, тому, що слідчий не провів відповідні слідчі дії: не оглянув місця подій, не провів відтворення обстановки та обставин події і не усунув існуючі протиріччя між свідками, які дають різні покази, шляхом проведення очних ставок між ними.

Отже, винуватість ОСОБА_7 стверджує лише сам ОСОБА_5 Всі інші свідки переконливо стверджують, що вони не бачили як ОСОБА_7 бив ОСОБА_5 Проте ОСОБА_5 сам не заперечує, що був у нетверезому стані і перед тим, як йти на ферму розбиратися із сторожами, випив в магазині на розлив 150 грамів горілки. Його дружина ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що він бутилу горілки в той день привіз з м. Яготина, а свідок ОСОБА_23 показав суду, що ОСОБА_5 був на фермі гарно п,яний.

Суд вважає покази свідків ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_12 стосовно перебування дільничого інспектора міліції в нетверезому стані неправдивими, оскільки дані свідки мають безпосередньо зацікавленість на боці ОСОБА_5, неприязно ставляться до ОСОБА_7, як представника влади, який неодноразово присікав неправомірні дії ОСОБА_5 та затримував його брата ОСОБА_32 у скоєнні вбивства. Ці свідки являються, хто дружиною, хто рідним дядьком, а хто близкою подругою його дружини.

Органи досудового слідства обійшли стороною і взагалі не розслідували обставини бійки, яку затіяв в сараї ОСОБА_5 Не дали оцінку діям ОСОБА_5, який дужив за горло ОСОБА_17, не порушили кримінальну справу з даного приводу за заявою ОСОБА_17, де свідок ОСОБА_16 опікуючись за життя ОСОБА_17 наніс ОСОБА_5 декілька ударів кулаком в обличчя. Органами досудового слідства не досліджувалось це питання і не ставилось на розгляд судово-медичного експерта: чи міг ОСОБА_5 отримати зазначені ушкодження від ударів кулаком ОСОБА_16 в обличчя ОСОБА_5

Не достовірними є покази зацікавлених свідків з боку ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_7 окрім щелепи, вибив ОСОБА_5 і зуби. Така обставина не була відображена у висновку судово-медичного експерта.

Покази ОСОБА_5 повністю спростовуються показами самого підсудного ОСОБА_7, який з самого початку категорично заперечує нанесення ним ударів ОСОБА_5 біля сараю ферми та показами свідків:

- ОСОБА_13, який показав, що в момент конфлікту ОСОБА_5 між сторожами ОСОБА_16 та ОСОБА_17, саме ОСОБА_16 вдарив ОСОБА_5 кулаком по обличчю з метою захистити свого напарника ОСОБА_17 від протиправних дій з боку ОСОБА_5, який душив ОСОБА_17 руками за шию;

- ОСОБА_20, який отримав телефонне повідомлення від сторожа ОСОБА_16, про те, що ОСОБА_5 прийшов на територію ферми в стані алкогольного сп'яніння, конфліктує із сторожами та вчинив бійку. Про, це він телефоном повідомив помічника ДІМ ОСОБА_7;

- ОСОБА_16, який показав, що ОСОБА_5 прийшов на територію ферми в стані алкогольного сп'яніння, вчинив між ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які виконували свої трудові обов'язки по охороні ферми сварку та бійку, під час якої ОСОБА_5 намагався задушити руками ОСОБА_17, здавивши останнього руками за горло. Захищаючи життя та здоров'я ОСОБА_17 від реального посягання з боку ОСОБА_5, ОСОБА_16 вимушено наніс удари кулаком по обличчю ОСОБА_5 ОСОБА_11 отриманих ударів ОСОБА_5 упав на підлогу ОСОБА_16 допускає, що від таких його ударів могла зламатись щелепа у ОСОБА_5;

- ОСОБА_17, який показав сіду, що ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території ферми, вчинив з ним та його напарником по роботі ОСОБА_16 безпричинну сварку та бійку. Напавши на ОСОБА_17 став душити його руками за горло. ОСОБА_16, з метою захисту життя та здоров'я ОСОБА_17, став відтягувати ОСОБА_5 та наносити по обличчю ОСОБА_5 удари кулаком:

- ОСОБА_23, який показав, що ОСОБА_5, перебуваючи на території ферми в ставні алкогольного сп'яніння, вчинив бійку із сторожами, на зауваження покинути територію ферми не реагував. Зі слів сторожів Жили та ОСОБА_17 ОСОБА_21 стало відомо, що ОСОБА_5 погрожував їм фізичною розправою, намагався задушити одного з них руками за горло.

- ОСОБА_9, який показав, що йому, як працівнику міліції, з пояснень сторожів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 стало відомо, що ОСОБА_5 безпричинно вчинивши з ними бійку, душив одного з них руками за шию. Сторожі захищались наносили по обличчю ОСОБА_5 удари руками;

- ОСОБА_26, який показав, що він прибув до приміщення ферми в якості пасажира автомобіля ОСОБА_7 Перебував на подвір'ї ферми та бачив, як ОСОБА_22 і ОСОБА_5 вийшли з приміщення сараю та про щось на протязі двох хвилин розмовляли один з одним і весь час перебували в його полі зору. ОСОБА_26 не бачив щоб ОСОБА_22 наносив які-небудь удари по обличчю ОСОБА_5;

- ОСОБА_28, яка показала, що будучи пасажиркою в салоні автомобіля ОСОБА_7, який був припаркований поруч з приміщенням сараю, вона бачила як з приміщення сараю вийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_7. При цьому, коли останні виходили з середини приміщення сараю, то вона бачила, як ОСОБА_5 чомусь тримався рукою за своє обличчя. ОСОБА_5 і ОСОБА_22, вийшовши з приміщення сараю, зупинились недалеко від автомобіля, в якому сиділа ОСОБА_28, стояли і про щось розмовляли. При тому між ними не було бійки, вони один одного взагалі не чіпали руками;

- ОСОБА_10, який показав, що ОСОБА_5 дав йому пояснення про те, що травму щелепи він отримав при падінні з воза;

- протоколо очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, де останній довів свою непричетність до отриманого ОСОБА_5 перелому щелепи.

Із показів свідка ОСОБА_28 вбачається, що ОСОБА_5 виходив із сараю з ОСОБА_7 і вже тримався рукою за обличчя, що свідчить про отримання ним тілесних ушкоджень до зустрічі з ОСОБА_7 Це питання органами досудового слідства не досліджувалось не усувались протиріччя. Не з,ясовувалось на досудовому слідстві також питання про можливість отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень 14.03.2006 року по дорозі з ферми додому.

Як показав суду ОСОБА_7, ОСОБА_5 оговорює його з метою помсти за те, що ОСОБА_22 приймав участь в розкритті особливо тяжкого злочину, вчиненого рідним братом ОСОБА_5, за який брат ОСОБА_5 засуджений до позбавлення волі. Пояснення ОСОБА_7 повністю підтверджуються показами свідка ОСОБА_9, та частково показами самого ОСОБА_5

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України ґрунтується лише на показах потерпілого і не підтверджуються жодним об'єктивним доказом, а тому є лише припущенням з огляду на те, що потерпілий є особою, яка має зацікавленість в обвинуваченні підсудного та є ініціатором порушення кримінальної справи, і як зазначив в суді ОСОБА_5: хотів перевірити, як карає наш закон.

Про свою неправомірну поведінку в приміщенні МТФ у стані алкогольного сп,яніння по відношенню до сторожів ферми, з застосуванням фізичної сили до них, відмовою реагувати на зауваження працівників ферми, ОСОБА_5 не опікується.

Судом також досліджений висновок УБВ в Київській області ДВБ ГУБОЗ МВС України за результатами розгляду заяви гр-ки ОСОБА_31 від 18.04.2006 року в якому ведеться мова про протиріччя про протиріччя у свідченнях ОСОБА_31, її сина ОСОБА_5, очевидців події ОСОБА_12, ОСОБА_13 із свідченнями ОСОБА_7 ( т. 1 а.с. 24-29).

Інші які-небудь об'єктивні докази, які давали б можливість дати однозначну обвинувальну оцінку вказаним доказам в судовому засіданні не добуто.

Таким чином зібрані по даній справі докази не можна визнати достатніми для того, щоб зробити безспірний і єдино правильний висновок про те, що підсудний ОСОБА_7 скоїв інкримінований йому злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України.

На переконання суду, обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях та на сумнівних доказах щодо доведення вини особи і тлумачаться на її користь.

Аналіз зібраних по справі доказів приводить суд до висновку про відсутність складу злочину у діянні ОСОБА_7 в інкримінованому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 365 КК України.

За збігом часу десяти років, враховуючи те що можливості для збирання додаткових доказів на даний час слідчим шляхом вичерпані ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 365 КК України слід виправдати.

Винність ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на переконання суду також не підтверджується відповідно до тих доказів, які зібрані органами досудового слідства із слідуючих підстав.

ОСОБА_7 органами досудового слідства обвинувачується у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні і видачі завідомо неправдивих документів службове підроблення, а саме те, що про застосування щодо ОСОБА_5 заходів фізичного впливу із заподіянням йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_7, в супереч вимогам ст. 12 Закону України «Про міліцію», рапортом не довів до відома начальника для сповіщення прокуророві, а сфальсифікував матеріали перевірки за фактом отримання ОСОБА_5 ушкоджень начебто в результаті падіння останнього з воза і 17 березня 2006 виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за цим фактом, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, зазначивши унійзавідомо неправдиві дані про таке падіння.

Щодо винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 надав покази про те, що 15.03.2006 року в черговій частині Яготинського районного відділу міліції від начальника міліції отримав матеріали перевірки відносно ОСОБА_5 Там знаходилося пояснення ОСОБА_5 про те, що він отримав травму в результаті падіння з воза. ОСОБА_11 начальника райвідділу міліції ОСОБА_7 отримав вказівку прийняти рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, яке начальником міліції в послідуючому було затверджене. Як такого умислу на службове підроблення офіційного документу у ОСОБА_7 не було, оскільки при спілкуванні з ОСОБА_5 14 березня 2006 року на фермі, про перелом щелепи у ОСОБА_5 він нічого не знав і сам ОСОБА_7 ОСОБА_5 ніякі тілесні ушкодження не наносив. Начальник міліції сам розписував на нього матеріали перевірки і рапортом, як йому вміняється в вину, йому не було нічого доповідати керівництву стосовно обставин 14.03.2006 року, так як зустріч ОСОБА_5 ОСОБА_7 призначив на наступний день у кабінеті керівника ТОВ ОСОБА_20

ОСОБА_7 органи досудового слідства вміняють в вину підробку постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, яку ОСОБА_7 мав право виносити згідно його функціональних обов,язків. А дані, які він описував в постанові, брав з матеріалів перевірки, які йому надав начальник міліції, де 17.03.2006 року цю постанову затвердив начальник міліції (т.1 а.с. 18).

Такі дії ОСОБА_7 виключають наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України і його за даною статтею слід виправдати.

Суд визнав доведеним порушення ОСОБА_7 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за наступних підстав.

Так, 06 вересня 2011 року, близько 17 години 00 хв. ОСОБА_7, керуючи автомобілем ВАЗ-2104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись поблизу будинку № 5 по вулиці Шевченка в селі Сулимівка Яготинського району Київської області, у напрямку села ОСОБА_27 ОСОБА_5, допустив порушення вимог п.п. 1.7, 2.3.6, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України не обрав у встановлених межах безпечної швидкості руху керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив встановлену в населеному пункті швидкість руху, виявивши небезпеку для руху, а саме людину похилого віку ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка переходила дорогу зліва на право по його руху, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки, внаслідок чого здійснив наїзд на дану особу.

Внаслідок ДТП ОСОБА_36 отримала ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

По суті предявленого обвинувачення в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підсудний ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, відшкодував потерпілим заподіяні збитки.

Висновки суду про винність ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України грунтується на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи.

Під час розгляду справи, суд встановив, що ОСОБА_7 керуючи транспортним засобом порушивправила безпекидорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за наступних обставин.

6 вересня 2011 року близько 17 години ОСОБА_7, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався по вулиці Шевченка в селі Сулимівка Яготинського району, поблизу будинку №5, у напрямку села ОСОБА_27

Під час цього він грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України , а саме:

-пункт 1.7, що зобов'язує водіїв бути особливо уважними до такої категорії учасників дорожнього руху, як люди похилого віку;

- пункт 2.3.«б», який для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язує водія: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та інші вимоги ПДД України.

Проігнорувавши вказані норми безпеки дорожнього руху, не вибравши безпечної швидкості, ОСОБА_7 допустив неуважність. Факт перевищення дозволеної швидкості встановлено висновком судової автотехнічної експертизи №786А від 24 жовтня 2011 року, який зазначає, що перед початком гальмування, автомобіль НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_7 рухався зі швидкістю від 76 до 94 км. на годину ( в залежності від коефіцієнта щеплення шин з дорогою ), в результаті чого втратив контроль за дорожньою ситуацією і автомобілем та вчинив наїзд на пішохода - людину похилого віку ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка переходила дорогу зліва направо по його руху.

За даних дорожніх обставин він повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто рухатись зі швидкістю не більше 60 км на годину, та з моменту виникнення небезпеки для руху, при об'єктивній видимості потерпілої біля осьової лінії - 87 метрів, негайно вжити заходів по зменшенню швидкості автомобіля аж до його зупинки і при дозволеній швидкості мав технічну можливість відвернути наїзд шляхом застосування екстреного гальмування.

Внаслідок наїзду ОСОБА_36 отримала обширну скальповану рану голови, рвану рану правої гомілки, струс-забій головного мозку, перелом хірургічної шийки плечової кістки та підвивих голівки плеча, підвертлюжний перелом правої стегнової кістки, відрив малого вертлюга без зміщень, перелом 2-4 ребер зправа, які у сукупності віднесені до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Ці суспільно-небезпечні наслідки перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_7 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України.

Злочинна недбалість ОСОБА_7 проявилась у тому, що він, допускаючи порушення правил безпеки дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості та перевищив дозволену, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виявленні пішохода на дорозі, міг і повинен був передбачити можливість наїзду на ОСОБА_36 та її травмування.

В судовому засіданні ОСОБА_7 вину у вчиненому злочині визнає в повному обсязі, щиро розкаюється. Цивільний позов, заявлений потерпілою, визнає в повному обсязі та відшкодував, претензій потерпілі не мають.

Окрім визнання підсудним ОСОБА_7 своєї вини в скоєному, його винність підтверджуєтьсяпоказами свідка ОСОБА_37, якийсуду пояснив, що після того, як їм повідомили про те, що машина збила його тещу, вранці вони поїхали в село на місце події, де зустрілись із сусідами, які розповіли, що потерпілу збив працівник міліції ОСОБА_22. Потім зателефонував в ДАІ і повідомив про те, який саме автомобіль збив ОСОБА_36 однак їм повідомили, що винуватець ДТП їм відомий. ОСОБА_7 надавав їм матеріальну допомогу на лікування ОСОБА_36 та відшкодував всі понесені ними збитки.

Потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_7 не має. При обранні міри покарання покладається на думку суду.

Згідновисновку судово-медичної експертизи № 70\д від 05.10.2011року, у ОСОБА_11. О.О. виявлено обширну скальповану рану голови, рвану рану правої гомілки, струс-забій головного мозку, перелом хірургічної шийки плечової кістки та підвивих голівки плеча, підвертлюжний перелом правої стегнової кістки, відрив малого вертлюга без зміщень, перелом 2-4 ребер зправа, які у сукупності віднесені до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я. Характер, локалізація тілесних ушкоджень вказує на те, що під час первинного контакту потерпіла ймовірно знаходилась у вертикальному чи наближеному до нього положенні та звернена до автомобіля правою боковою поверхнею тіла.

Суд за згодою учасників судового розгляду, які не оспорювали фактичних обставин справи, в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України обмежився показами, свідка ОСОБА_37, та визнає недоцільним подальше дослідження доказів.

Таким чином, оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази по справі, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому злочину доведена повністю. По справі зібрано достатня кількість допустимих та належних доказів на підтвердження його вини.

Суд вважає, що своїми умисними діяннями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_22 вчинив злочин, та кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст.286 КК України.

Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_5 в частині заподіяння підсудним потерпілому тілесних ушкоджень, суд вважає, що покази потерпілого ОСОБА_5 не є правдивими, оскільки дані свідчення ґрунтуються на бажанні помститися ОСОБА_7 за дії, які вчиняв ОСОБА_7, як дільничий інспектор міліції при виконанні ним своїх службових обов,язків, як безпосередньо по відношенню до самого ОСОБА_5, як до правопорушника, так і до його брата ОСОБА_32 Такі неприязні відносини до ОСОБА_7 мають і його близькі родичі та друзі.

Покази ОСОБА_7 на протязі 10 років розгляду справи є логічними в своїй послідовності тапідтверджуються показами свідків і не суперечать матеріалам справи.

Покази потерпілого та зацікавлених з його боку осіб є не правдивими, мають протиріччя і суд розцінює їх, як намагання безпідставно улічити ОСОБА_7 у скоєнні злочину, який він не скоював.

Відповідно до ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає не доведеним факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 саме підсудним ОСОБА_7

А заподіяння вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ОСОБА_16 під час конфлікту потерпілого з ним та ОСОБА_17 не розслідувалось органами досудового слідства, хоч свідки безпосередньо вказували на це.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що на час подій, які мали місце 14.03.2006 року ОСОБА_7 працював в Яготинському РВ ГУ МВС України в Київській області на посаді помічника дільничного інспектора міліції.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про міліцію» міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, як дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян і працівників міліції.

Умови застосування засобів впливу визначені в ст. 13 цього Закону, згідно з яким,працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставини, за яких ОСОБА_7 застосовував до потерпілого ОСОБА_5 фізичне насилля.

За таких обставин суд вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 365 та ч.1 ст.366 КК України .

Крім того, суд визнав доведеним, вину вовка за ч.1 ст.286 КК України

Згідно розясненьпостанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 8 "Про внесення змін та доповнень до Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7« Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують її відповідальність. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно наданих суду характеристик підсудний ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем постійного проживання та за місцем роботи, має на вихованні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_38, 23.11.2006 та сина ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В процесі судового розгляду справи підсудний ОСОБА_7 своєї вини в скоєних злочинах, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України не визнав.

Визнаючи свою провину за злочин передбачений ч.1 ст.286 КК України та щиро розкаюючись в скоєному, ОСОБА_7 повністю відшкодував заподіяну шкоду.

За таких обставин, призначаючи покарання підсудному ОСОБА_7, за ч.1 ст.286 КК України, суд враховує як помякшуючі відповідальність обставини щире каяття ОСОБА_7 в скоєному та активне сприяння в розкритті злочину.

Судом проаналізовано одинадцять прийнятих місцевими судами рішень по справі із яких: одна постанова про повернення справи на додаткове розслідування та 10 вироків із яких п,ять вироків носили оправдувальний характер за ч. 2 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України відносно ОСОБА_7

Так, місцевим судом 10.01.2007 року було задоволено клопотання прокурора про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та не об,єктивності досудового слідства і той же прокурор оскаржив до апеляційного суду цю постанову суду про повернення справи на додаткове розслідування (протокол судового засідання (т. 1 на а.с. 243, постанова суду т. 1 а.с. 244-245, апеляція прокурора т. 1, а.с. 248-251).

Із 11 ухвал колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області про скасування постанови та 10-ти вироків, одна ухвала від 21.11.2007 року була про скасування вироку та повернення кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування (т. 2 а.с. 93-96).

Проведення додаткового розслідування органом досудового слідства здійснювалось не належним чином, безпідставно відхилялись численні клопотання ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_4 щодо повноти та об,єктивності проведення досудового слідства.

Кримінальна справа тричі направлялась до суду без проведення огляду місця події, де обвинувачений по справі на протязі досудового слідства та судового розгляду справи не визнає свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України.

По даній справі слідчим повинно було бути проведено принаймі два огляди місця події з винайденням та вилученням речових доказів, в тому числі слідів крові, про наявність яких за межами сараю вказує ОСОБА_5, а саме:

1. В приміщенні сараю, де потерпілий ОСОБА_5 душив за горло свідка ОСОБА_17, після чого свідок ОСОБА_16, захищаючи ОСОБА_17 від ОСОБА_5, наніс останньому декілька ударів кулаком в обличчя, від яких ОСОБА_5 впав на підлогу.

2. В послідуючому з приїздом ОСОБА_7, за межами сараю, де залишилися наодинці ОСОБА_5 з ОСОБА_7, і як стверджує ОСОБА_5 на тому місці від помічника дільничого міліціонера він отримав тілесні ушкодження.

Захиснику ОСОБА_4В та обвинуваченому ОСОБА_7 відмовлялося в задоволенні клопотань про проведення відтворення обстановки та обставин події за їх участю, участю потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_28 Було відмовлено також в задоволенні клопотання в проведенні очних ставок між даними особами з метою усунення протиріч між їх показами.

Таким чином, за збігом часу 10 років, за відсутністю у справі належних доказів, які на даний час не можна добути по об,єктивних причинах з підстав неповноти та неналежного проведення досудового слідства, і усунути такі недоліки не представляється можливим у судовому засіданні. Окрім того свідки по справі, які допитувались в даному судовому засіданні з об,єктивних причин за давністю не можуть пам,ятати в деталях всі події десятирічної давності.

Суд, допитавши в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 дослідивши матеріали справи, вважає, що слідчий на досудовому слідстві недобросовісно поставився до свої обов,язків, не об,єктивно віднісся до складання обвинувального висновку по завершенню досудового розслідування. За основу обвинувачення взяв неоднозначні покази потерпілого ОСОБА_5 В обвинувальному висновку взагалі упустив і не зазначив покази свідка ОСОБА_16 про те, що від його ударів кулаком в обличчя ОСОБА_5 могла зламатися щелепа.

Нанесення ОСОБА_16 кулаком ударів по обличчю ОСОБА_5 та його падіння на бетонне покриття, так як іншого в сараях на фермі немає, не стало предметом дослідження судово-медичного експерта, де не був проведений огляд місця події за цих обставин, як і відсутній протокол огляду місця події поза межами сараю ферми.

Суд критично ставиться до показів потерпілого ОСОБА_5, його дружини ОСОБА_14 в частині побиття ОСОБА_7 ОСОБА_5, вважає їх не правдивими, так як дані особи мають неприязні відносини з ОСОБА_7, який неодноразово проводив з ОСОБА_5 бесіди стосовно його поведінки та складав протоколи про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності та приймав участь у розкритті особливо тяжкого злочину братом ОСОБА_5 ОСОБА_32, який в послідуючому поніс покарання з засудженням до позбавлення волі. Цю обставину не заперечують в судовому засіданні ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_14 та підсудний ОСОБА_7

Суд, з,ясувавши обставини справи, має чітке переконання у тому, що ОСОБА_5 14 березня 2006 року свідомо вживав вдома спиртні напої, переслідуючи мету піти на ферму, де працює його дружина та «поставити на місце» сторожів, які вважають його причетним до крадіжок солярки із тракторів, які на ніч ставились до сараїв ферми. Перебуваючи в стані алкогольного сп,яніння, ОСОБА_5Г не виконав вимогу зоотехніка ОСОБА_23 покинути приміщенні ферми та сказав, що йти не збирається.

Таким чином органи досудового слідства усунулись від з,ясування передумов, які послужили предметом десятирічної тяганини з розгляду даної кримінальної справи. Не прийняли рішення щодо неправомірних дій самого ОСОБА_5, який не мав права в нетверезому стані, не будучи при цьому працівником МТФ, переступати поріг підприємства, де здійснювався робочий процес, однак зробив це, перешкоджав роботі, влаштував сварку та бійку на охоронюваному об,єкті з працівниками ферми (сторожами), які знаходились на своєму робочому місці та виконували свої професійні обов,язки. ОСОБА_5 свідомо перешкоджав їм виконувати свою роботу. Сторож ОСОБА_16, захищаючи від нападника свого колегу по роботі ОСОБА_17 на якого напав ОСОБА_5 та душив його за горло, де ОСОБА_16 усвідомлюючи реальну загрозу життю напарника двічі ударив кулаком в обличчя ОСОБА_5, який від нанесених ударів упав, і в послідуючому ніякий судово-медичний експерт не з,ясовував силу нанесених ОСОБА_5 ОСОБА_16 тілесних ушкоджень і можливого перелому щелепи, так як даному питанню взагалі не приділялась слідчим ніяка увага щодо призначення судово-медичної експертизи з цих підстав. ОСОБА_16 з першого його допиту на досудовому слідстві припускає перелом щелепи у ОСОБА_5 від його ударів. ОСОБА_7В, в свою чергу категорично заперечує нанесення ним ОСОБА_5 ударів в обличчя. Свідок ОСОБА_28 стверджує, що ОСОБА_5, коли з ОСОБА_7 виходив з приміщення сараю, то вже тримався рукою за обличчя. А твердження зацікавлених свідків про наявність крові на обличчі у ОСОБА_5 після спілкування з ОСОБА_7 та перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп,яніння, не що інше, як намагання опорочити ОСОБА_7

Із зазначеного вбачається , що органи досудового слідства підійшли до вирішення цього питання однобоко, не об,єктивно та не професійно, стали на бік особи, яка сама своїми неправомірними діями створила такий прецедент, де органи досудового слідства не дали його діям ніякої правової оцінки та взагалі не прийняли ніякого рішення з даного приводу, не розглянули заяву ОСОБА_17 про злочин.

Так, в обвинувальному висновку слідчий на переконання суду свідомо упустив покази ОСОБА_16 про те, що він допускає перелом щелепи у ОСОБА_5 від нанесених ним йому ударів кулаком. Це зроблено з тією метою, щоб зконцентрувати увагу суду тільки на особі ОСОБА_7 Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні потерпілий та його дружина лукавлять, говорять неправду і їх покази протирічать показам інших учасників, а слідчий не усунув ці протиріччя, не провів очні ставки та свідомо відмовив обвинуваченій особі та його захиснику в задоволенні клопотання.(т.3 а.с.30).

Так, дружина потерпілого ОСОБА_14 стверджує, що помічник дільничого ОСОБА_7 приїхав на ферму в нетверезому стані. Однак навіть її чоловік ОСОБА_5 та інші очевидці не підтвердили стан алкогольного сп,яніння ОСОБА_7 Однак чомусь у висновку судово-медичного експерта наявність алкогольного сп,яніння ОСОБА_5 не зазначена, хоча в лікарню він з,явився в нетверезому стані.

Окрім того ОСОБА_14 також стверджувала, що між її чоловіком з одного боку та ОСОБА_17, ОСОБА_16 з другого боку ніякого конфлікту не було. Проте потерпілий ОСОБА_5 не заперечує, що був у стані алкогольного сп,ягніння та зазначає, що конфлікт між ними був, де вони хапали один одного за одяг і сварилися. А факт бійки, яку затіяв потерпілий, підтвердили ОСОБА_17 та ОСОБА_16 І сам ОСОБА_5 стверджує, що йшов на ферму «розібратися» із сторожами.

В обвинувальному висновку слідчий частину показів ОСОБА_40, які свідчать не на користь потерпілого, чомусь упускає та не зазначає, того що свідок не бачив чи бив дільничий ОСОБА_5 та те, що від ударів ОСОБА_16 могла зламатися щелепа у потерпілого. Не зазначено в показах ОСОБА_40 в обвинувальному висновку і те, що ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_14 говорять неправду щодо не нанесення ОСОБА_5 ударів кулаками в обличчя ОСОБА_16 (т. 3 а.с. 30- обвинувальний висновок та т. 1 а.с. 37-38-протокол допиту ОСОБА_16П.).

В обвинувальному висновку слідчий частину показів свідка ОСОБА_23 також не відобразив, де ОСОБА_5, оговорюючи ОСОБА_7 вказував на мовляв зламані у нього зуби. Слідчий також упустив відповідь ОСОБА_23 на поставлене йому слідчим запитання про те, чи бачив ОСОБА_23 кров на обличчі ОСОБА_5, де свідок відповів, що не бачив.(т. 3 а.с. 31- обвинувальний акт та т. 1 а.с. 41- протокол допиту ОСОБА_23К.). У висновку експерта взагалі не ведеться мова про пошкодження зубів у ОСОБА_5

Таким чином, суд обираючи міру покарання ОСОБА_7, звертає увагу на те, що злочин передбачений ч.1 ст.286 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, вчинених з необережності.

Враховуючи, що з дня вчинення злочину минуло більше 3 років, а даний злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, то п.2 ч.1 ст.49 КК України, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв,язку із закінченням строків давності.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи тяжкість злочинів , характеризуючі матеріали, суд також приймає до уваги той факт, що з моменту вчинення злочинів пройшов тривалий час, і за цей час підсудний не вчиняв нових умисних злочинів, на даний час звільнився з органів внутрішніх справ, та на думку суду не представляє соціальної небезпеки, тому суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_7 міру покарання не повязану з позбавленням волі.

Судом по справі приймались всі, передбачені законом міри про виклик в судове засідання заявлених свідків, і за згодою учасників судового розгляду справи, суд виконавши всі допустимі процедури щодо допиту свідків, погодився з їх думкою щодо не доцільності допиту тих свідвів, що не з,явились до суду.

Цивільний позов не заявлений потерпілою ОСОБА_6

По справі проведено дві автотехнічні експертизи ( т. 1 а. с. 143, 153), вартість яких становить 2197 гривень 69 копійок та 1519 гривень 56 копійок відповідно, які необхідно стягнути з підсудного ОСОБА_7 на користь установи, яка проводила експертизу - науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області.

Керуючись ст. ст. 321-324 КПК України, , п. «в» ст.1, Закону України «Про амністію в 2014 році» суд -

Засудив:

ОСОБА_7 визнати не винним у вчинеллі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину на підставі ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції1960 року).

ОСОБА_7 визнати не винним у вчинеллі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдати за відсутністю в діянні складу злочину на підставі ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції1960 року).

ОСОБА_7 визнати винним у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на два роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України у зв,язку із закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави ( Банк одержувача: ГУДСКУ у Київській області, м. Київ, МФО 821018, номер рахунку 31113115700016, код ЄДРПОУ 37862784, одержувач УК у Баришівському районі, /смт. Баришівка/ 24060300, призначення платежу: за експертні роботи -2197 гривень 69 копійок та 1519 гривень 56 копійок відповідно вартості проведених двох автотехнічних експертиз, всього стягнути 3 717 (три тисячі сімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

Запобіжний захід до ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити попередній підписка про невиїзд.

На даний вирок протягом пятнадцяти днів може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.

Суддя Баришівського

районного суду ОСОБА_41