Рішення № 54690602, 23.12.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18449/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2666/2015

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю ОСОБА_2 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 жовтня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

27 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

В заяві зазначила, що 28.02.2012 року за договором купівлі-продажу відчужила відповідачу належну їй земельну ділянку площею 0,0306 га.

Посилаючись на те, що укладаючи угоду вона помилялась відносно природи такого правочину і його змісту, оскільки вважала, що за наявності розписки ОСОБА_2, написаної ним у день посвідчення договору, про зобовязання у строк до 06.03.2013 року укласти з нею договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, вважала, що передає земельну ділянку у користування ОСОБА_4, ОСОБА_3 просила задовольнити позов, з підстав, передбачених ст.229 ЦК.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 жовтня 2015 року позов задоволено.

Постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0306 га по вул. ОСОБА_5Дорошенка, 6 в м. Івано-Франківську, укладений 06 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду.

Апелянт зазначає, що суд належним чином не повідомивши про місце і час розгляду справи, вирішив спір без його участі та без участі його представника.

Апелянт вказує на те, що суд безпідставно взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 щодо обставин законності укладення оспорюваного правочину, оскільки пояснення свідка не є належним доказом зазначених обставин.

В порушення вимог ч. 2 ст. 35 ЦПК суд не залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса ОСОБА_7 для зясування обставин щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме, чи ОСОБА_3, вчиняючи правочин помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.

Апелянт також вказує на те, що суд не дав оцінки п.п. 4.1 та 4.5 договору купівлі-продажу про те, що вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків правочину, що укладається сторонами нотаріусом розяснено. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину, зміст ст.ст. 229-231, 233-235, 655, 659-660 ЦК України, ст.ст. 90,91,125,126, 131,132, 140 ЗК та ст. 65 Сімейного кодексу щодо правових наслідків правочину нотаріусом сторонам розяснено.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, укладаючи угоду купівлі-продажу земельної ділянки, помилялась щодо природи правочину, вважаючи такий правочин позикою з врахуванням написаної відповідачем розписки про зобовязання останнього до березня 2013 року продати їй цю земельну ділянку.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №820695 належало 0,10 га земельної ділянки за адресою м. Івано-Франківськ вул. Дорошенка, 6.

За договором купівлі продажу від 07 лютого 2011 року ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0546 га для обслуговування житлового будинку за адресою м. Івано-Франківськ вул. ОСОБА_5Дорошенка,6.

06 березня 2012 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_2 ще частину земельної ділянки площею 0,0306 га для обслуговування житлового будинку за адресою м. Івано-Франківськ вул. ОСОБА_5Дорошенка,6.

Згідно п.2.1 договору купівлі-продажу від 06 березня 2012 року продаж земельної ділянки вчинено за домовленістю сторін за 18000 грн., які покупець передав, а продавець прийняв в повному обсязі до підписання даного договору.

Згідно п.4.5 договору зазначеного договору зміст ст.ст. 229, 230, 231, 233, 234, 235, 655, 657, 659, 660 Цивільного кодексу України, ст. ст. 90,91,125, 132, 140, Земельного кодексу України та ст. 65 Сімейного кодексу України, вимоги законодавства щодо змісту про наслідки правочину, що укладається, сторонам нотаріусом розяснено.

Відповідно до ст. 229 ЦК якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За змістом зазначеної статті помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений, тобто волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру.

Свої вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, як вчиненого під впливом помилки, ОСОБА_3 мотивувала тим, що мала намір передати земельну ділянку в тимчасове користування відповідача. При цьому вона посилалась на написану ним 06 березня 2012 року розписку, згідно якої ОСОБА_2 зобовязався у строк до 6 березня 2013 року продати їй земельну ділянку площею 0,0306 га.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 07.02.2011 року відчужила ОСОБА_2 0,0546 га земельної ділянки, а пізніше, на земельну ділянку, що залишилась у її власності площею 0,0454 га оформила два держані акти, з яких один на 0,0306 га, та за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.03.2012 року відчужила ще частину земельної ділянки ОСОБА_2, за що отримала 18000 грн., вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, як вчиненого під впливом не є обґрунтованими.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на розписку ОСОБА_2, написану ним 06 березня 2012 року, згідно якої ОСОБА_2 зобовязався у строк до 6 березня 2013 року продати їй земельну ділянку площею 0,0306 га., як на доказ вчинення правочину під впливом помилки, оскільки така розписка не свідчить про наявність помилки в розумінні ст. 229 ЦК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

При таких обставинах справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 267,96 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 267,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_8