Рішення № 54690015, 22.12.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14380/15-ц

Провадження № 2/344/4909/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Домбровської Г.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1,

за участю позивача Позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (надалі «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_5 (надалі «Відповідач»), та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки у розмірі 77 576,88 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Додатково представник Позивача зазначив про те, що внаслідок скоєного Відповідачем ДТП, вина якого доведена рішенням суду, що набрало законної сили, належний Позивачу на праві власності автомобіль отримав ряд механічних пошкоджень, які, згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку було оцінено експертом у 121676,88 грн.

Оскільки частину вартості завданої Позивачу шкоди було відшкодовано страховою компанією, Відповідач, на думку представника Позивача, зобовязана сплатити їй різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в сумі 77576,88грн., а також відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Представник Відповідача ОСОБА_5, в судовому засіданні проти позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Зокрема, на думку представника Відповідача, Позивачу страховою компанією вже було відшкодовано матеріальну шкоду в повному обсязі на підставі відповідного висновку експерта, який не оскаржував ся Позивачем, а тому підстави для стягнення матеріальної шкоди станом на даний час відсутні.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, представник Відповідача визнав позов в цій частині в межах суми моральної шкоди в 1000,00 грн.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що станом на час ДТП за участю Відповідача він перебував за кермом даного автомобіля який використовувався ним для надання послуг таксі.

Після ДТП, як зазначив свідок, вказаний пошкоджений автомобіль було відчужено Позивачем в якості металобрухту та окремих запасних частин на загальну суму 35000,00 грн.

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_7 надав суду розяснення з технічних питань, повязаних із складенням висновку експертного дослідження.

Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, спеціаліста, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 на праві власності належав автомобіль «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року, яки набрав законної сили 28 квітня 2015 року, ОСОБА_5 визнано винною за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання три роки позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання якщо вона протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки. На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_5 код ДРФО НОМЕР_4 у користь держави, одержувач УДКСУ в м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 37952250, з зарахуванням на розрахунковий рахунок № 31112115700002 в ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, код класифікації 24060300 2 457 (дві тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень витрат за проведення експертиз.

Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, як встановлено судом під час розгляду кримінальної справи, 12 вересня 2014 року близько 06 год. 25 хв. обвинувачена, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухалась у крайній лівій смузі мостом через ріку «Бистриця Солотвинська» по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську, в напрямку центральної частини міста ділянкою дороги, яка має для двох напрямків руху по дві смуги руху в кожному напрямку, які між собою дорожньою розміткою не розділені і за відсутності якої, згідно з вимогами п. 11.1 Правил дорожнього руху України, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. У цей час в зустрічному напрямку, по правій смузі рухався автомобіль НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_6, в салоні, на задньому сидінні якого знаходились потерпіла ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9

При наближенні транспортних засобів обвинувачена ОСОБА_5 проявила неуважність, в порушення вимоги п. 1.2., пп. б) п. 2.3., п. п. 10.1., 11.4., 12.1., 13.3. Правил дорожнього руху України, не врахувала дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху на ділянці дороги, не справилась з керуванням, виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_4.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (надалі «ЦК України») передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як встановлено Судом, 10 травня 2014 року між ОСОБА_5 та АТ «ПРОСТО-страхування» було укладено Договір АВ/8101773 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_5.

Відповідно до частини 1 статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), принципи та порядок забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі «Закон»).

Відповідно до статті 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону).

На замовлення страховика АТ «ПРОСТО-страхування» 10 грудня 2014 року субєктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_7 було здійснено оцінку колісного транспортного засобу автомобіля ЗАЗ LANOS, реєстраційний номер АТ 8404ВІ, за результатами якого складено та 13 травня 2015 року підписано Звіт № 51/15 про оцінку колісного транспортного засобу (а.с. 58-78), відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу ЗАЗ LANOS, реєстраційний номер АТ 8404ВІ, внаслідок ДТП становить 95 315,9 грн.

Як випливає зі змісту вищевказаного звіту, колісний транспортний засіб ЗАЗ LANOS, реєстраційний номер АТ 8404ВІ, неможливо відновити відповідно до технічних вимог виробника.

Згідно з частиною 2 статті 30 Закону якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до Звіту № 2183-зал, складеного 15 травня 2015 року субєктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_10 (а.с. 79-86), утилізаційна вартість автомобіля ЗАЗ Lanos, держ. № 8404ВІ складає 50 315,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, згідно страхового акту від 04 червня 2015 року страховиком АТ «ПРОСТО-страхування» було виплачено страхове відшкодування потерпілій ОСОБА_4 у розмірі 45000,90 грн. (різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП: 95 315,90 грн. 50 315,00грн. = 45 000,90 грн.).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що потерпіла ОСОБА_4 не погоджувалася з розміром виплаченого їй страхового відшкодування, вважала його заниженим чи оскаржувала відповідні дії страховика у встановленому чинним законодавством порядку.

В той же час, разом із поданням даної позовної заяви до ОСОБА_5 ОСОБА_4, в обґрунтування розміру завданої їй матеріальної шкоди внаслідок ДТП, надано суду Звіт № 83/15 про оцінку колісного транспортного засобу від 14 вересня 2015 року, складений субєктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_7 (а.с. 11-30), відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу ЗАЗ LANOS, реєстраційний номер АТ 8404ВІ, внаслідок ДТП становить 121 678,88 грн.

Вказану суму у 121 678,88 грн., як суму матеріального збитку, Позивач просила стягнути з Відповідача при поданні позовної заяви.

В подальшому, після подання представником відповідача доказів виплати страховиком страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 45 000,90 грн., Позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог на вказану суму страхового відшкодування.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказав про те, що залишки автомобіля після ДТП було відчужено Позивачем за суму приблизно у 35 000,00 грн.

Таким чином, Суд сприймає критично позицію Позивача, яка, звертаючись до суду про стягнення з Відповідача матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в повному обсязі (121 678,88 грн.), не повідомила Суду про факт страхового відшкодування в розмірі 45000,90 грн., а також відчуження залишків автомобіля на суму 35 000,00 грн.

При цьому, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що правовідносини, які склалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внаслідок вчинення ОСОБА_5 ДТП, вину в якій визнано вироком суду, що набрав законної сили, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено спеціальний порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у встановленому чинним законодавством порядку.

Вказаним законом, зокрема статтею 30, передбачено підстави та порядок відшкодування шкоди, повязаної з фізичним знищенням транспортного засобу.

Так, відповідно до статті 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом),звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено Судом з наявних в матеріалів справи доказів, передбачений статтею 30 Закону порядок відшкодування шкоди, завданої власнику транспортного засобу ЗАЗ LANOS, реєстраційний номер АТ 8404ВІ, внаслідок ДТП, було дотримано страховиком та відшкодовано оцінену у встановленому порядку шкоду в розмірі 45 000,90 грн. (тобто різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди).

При цьому, як встановлено Судом, Позивач ОСОБА_4 погодилася з розміром та порядком такого відшкодування шкоди, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності претензій потерпілої ОСОБА_4 до розміру та порядку відшкодування.

Посилання свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні на той факт, що залишки автомобіля було відчужено Позивачем на суму 35 000,00 грн., а не 50 315,00 грн., як це було визначено відповідно до Звіту № 2183-зал, складеного 15 травня 2015 року субєктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_10 (а.с. 79-86), не можуть вважатися належним доказом іншого розміру матеріальної шкоди, аніж це було визначено страховиком, оскільки факт продажу залишків автомобіля за суму 35 000,00 грн. не підтверджується належними засобами доказування, і, окрім цього, як вже було зазначено, Позивач не оскаржувала визначено у Звіті № 2183-зал від 15 травня 2015 року суму утилізаційного залишку у 50 315,00 грн., тобто фактично погодилася з нею.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що повну вартість заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди було відшкодовано ОСОБА_4 страховиком, а, відтак, необґрунтованими є заявлені в даній цивільній справі позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, оскільки фактично задоволення позовних вимог означало б подвійну цивільно-правову відповідальність за одне й те ж правопорушення, що напряму суперечить вимогам Конституції України.

Таким чином, Суд приходить до висновку про те, що в даній цивільній справі Позивачем не доведено порушеного права щодо відшкодування матеріальної шкоди, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача матеріальних збитків в розмірі 77 576,88 грн. слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В судовому засіданні представник Позивача покликався на те, що завдана ОСОБА_4 моральна шкода полягає у стресовій ситуації, в якій постійно перебуває вона та члени її сімї, погіршення стану здоров'я, переживаннях за матеріальний добробут родини тощо.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши доводи Позивача щодо завданої їй моральної шкоди, форм її прояву, враховуючи, зокрема, те, що позивач не була безпосереднім учасником ДТП, оскільки за кермом автомобіля перебувала не особисто вона, а її чоловік, Суд дійшов висновку про те, що обставини, повязані із фізичним знищенням належного Позивачу на праві власності автомобіля, вплинули на її психологічний та духовний стан.

При цьому, оцінюючи доводи Позивача щодо розміру завданої їй моральної шкоди у 20 000,00 грн., Суд звертає увагу на те, що належних доказів на підтвердження саме такого розміру завданої моральної шкоди Позивачем не надано.

Отже, враховуючи характер завданої Позивачу моральної шкоди, тривалість тих обставин, які призвели (сприяли) завданню такої шкоди, Суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача щодо відшкодування розміру моральної шкоди у 1000,00 грн., оскільки вважає вказаний розмір адекватним способом відновлення порушеного немайнового права Позивача.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи Позивача, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані докази, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а стягненню з відповідача підлягає сума моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 підлягає сума судового збору в розмірі 24,36 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28,30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 212- 215ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_6, 1000,00 грн. моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4, витрати по сплаті судового збору в розмірі 24,36 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.