Постанова № 54688755, 17.11.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» звернулося до суду з позовом до Інспекції, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року: № 0000162307, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2010 року на 5610 грн, та № 0000172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 821 485 грн, з яких 657 188 грн - основний платіж, 164 297 грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» належним чином сформував податковий кредит, оскільки взаємовідносини останнього з приватним підприємством (далі - ПП) «Югтрансагро», ПП «ТАС Агротранс», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агрі-Ком» мають реальний характер, що підтверджується наданими до суду первинними документами. Висновок Інспекції про нікчемність укладених з цими контрагентами правочинів зроблений на підставі неможливості проведення зустрічних звірок з ПП «Югтрансагро», ПП «ТАС Агротранс», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агрі-Ком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, є помилковим, оскільки такі перевірки взагалі не проведено. Договори, укладені ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності, не можна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена їх нікчемність, немає жодних рішень суду про визнання таких угод недійсними, а податковий орган не наділений повноваженнями щодо таких висновків.

Заперечуючи проти позову, Інспекція послалася на те, що постачальниками позивача у жовтні-грудні 2010 року були ПП «Югтрансагро», ПП «ТАС Агротранс», ПП «Альтекс-юг» та ПП «Агрі-Ком». При проведенні аналізу матеріалів податкової звітності, звітів та інших документів цих постачальників Інспекція встановила відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності через відсутність персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Ці контрагенти не знаходяться за юридичними адресами, їхнє фактичне місцезнаходження невідоме. Операції купівлі-продажу із зазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікченмини.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно наказу від 22 грудня 2011 року № 3146 та повідомленням від 22 грудня 2011 року № 217/23-2 Інспекція провела позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Альтекс-Юг», ПП «ТАС Агротранс» ПП «Югтрансагро» за жовтень-грудень 2010 року, ПП «Агрі-Ком» за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 6 грудня 2012 року № 37/23-2/00952367, яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено ПДВ на 657 188 грн, у тому числі за жовтень 2010 року - на 139 093 грн, за листопад 2010 року - на 412 877 грн, за грудень 2010 року - на 105 218 грн; пункт 1.8 статті 1, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, в результаті чого завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за листопад 2010 року на 5610 грн.

На підставі вказаного акта прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року: № 0000162307, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на 5610 грн; № 0000172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 821 485 грн, з яких за основним платежем - на 657 188 грн, за штрафними санкціями - на 164 297 грн.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2012 року у задоволенні позову ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суду постановою від 11 листопада 2014 року скасував постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 квітня 2015 року залишив без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

На обґрунтування заяви Інспекція надала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року (справа № К/800/60151/13), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у правозастосуванні судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (пункт 1 статті 8 Закону № 996-ХІV).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз значених норм права дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано взяв до уваги такі обставини.

У Актах перевірок контрагентів ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» встановлена відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення підприємствами господарських операцій. Вказані в рішенні суду контрагенти не могли фактично поставити позивачу товар - ріпак, пшеницю, оскільки у період, що перевірявся, на підприємствах працювало лише по одній особі, що з урахуванням обсягів поставок і віддаленості позивача та його контрагентів один від одного унеможливлює здійснення поставок сільськогосподарської продукції. Крім того, зазначена сільськогосподарська продукція з урахуванням її особливостей має зберігатися, однак у контрагентів позивача немає складських приміщень, основних фондів.

Керівником ПП «Югтрансагро» на момент здійснення господарських відносин з позивачем була особа, стосовно якої порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, відповідно до висновку почеркознавчої експертизи підписи на податковій звітності та угодах про електронну звітність зроблені не посадовими особами ПП «Югтрансагро».

Окрім цього, ПП «Югтрансагро» у жовтні-грудні 2010 року податковий кредит сформувало за рахунок відносин з ПП «Альтекс-Юг», основними постачальниками якого були товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФМП-Лак», ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», ТОВ «Легат-М», ПП «Ніка і Компанія». Посадові особи ТОВ «ФМП-Лак», ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», ТОВ «Легат-М», ПП «Ніка і Компанія» повідомили про непричетність до фінансово-господарської діяльності цих підприємств.

Податкова звітність ПП «Агрі-Ком» не підтверджена податковими документами в повному обсязі. Допитаний як свідок директор ПП «Агрі-Ком» заперечував свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, зазначивши, що став керівником на прохання знайомого за винагороду.

Основними постачальниками ПП «ТАС Агротранс» у жовтні-грудні 2010 року були ПП «Альтекс-Юг», ПП «Стилет-Юг» у яких також немає матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських відносин.

Всі вищевказані підприємства не знаходяться за юридичною адресою, їх місцезнаходження не встановлено.

Натомість суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, належним чином не обґрунтував та не зазначив, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів».

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про безтоварний характер господарських операцій ПАТ

«Херсонський комбінат хлібопродуктів» зі спірними контрагентами ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з підпунктом «б» пункту 2 частини другої статті 243 КАС Верховний Суд України скасовує судове рішення (судові рішення) та залишає в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року скасувати, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.В. КривенкоВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.О. Терлецький