Постанова № 54688706, 08.12.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Южноукраїнська фармацевтична компанія» (далі - ПП) до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області (далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ПП звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року №№ 0000192201, 0000112250.

На обґрунтування позову ПП зазначило, що воно правомірно, на підставі Закону України від 28 грудня 1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) віднесло до складу валових витрат 2 832 684 грн по нарахованих та сплачених відсотках по кредиту, наданому відповідно до договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» від 16 липня 2008 року № 0716/2 та від 20 грудня 2011 року № 1220/1 про отримання позики для поновлення обігових коштів, оскільки позика використана у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Суди встановили, що в період з 11 червня по 9 липня 2012 року ОДПІ провела планову виїзну перевірку ПП з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 31 березня 2012 року та за її результатами склала акт від 16 липня 2012 року № 18/22-01/31979370 (далі - Акт).

У висновках Акта вказано на порушення ПП:

- пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 708 385 грн;

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.5.2 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 001 488 грн;

- пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме невиконання щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання у відповідних книгах обліку розрахункових операцій (15 випадків порушень).

На підставі Акта від 27 липня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000192201 - про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 709 873 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 201 714 грн 25 коп., всього на загальну суму 1 911 587 грн 25 коп., та № 0000112250 -про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5100 грн.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року № 0000192201 повністю та № 0000112250 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4760 грн.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_242/ed_2013_01_01/pravo1/Z0334_0.html?pravo=1>, пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР, <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_786/ed_2013_01_01/pravo1/Z0334_0.html?pravo=1>підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.5.2 пункту 138.5, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК, просить скасувати ухвалу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2107/ed_2013_08_11/pravo1/T102755.html?pravo=1>Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року, а справу направити на новий розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2012 року № К-40031/09.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, враховуючи положення підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР, відповідно до яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, дійшов висновку, що проценти, сплачені (нараховані) позивачем як позичальником за договорами позики, відносяться до фінансових витрат та включаються до складу інших витрат, оскільки ПП використало отримані кошти на придбання векселів, повернення зворотної фінансової допомоги, сплату відсотків по кредиту.

У рішенні, наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку про безпідставність віднесення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом з огляду на те, що фактично отримані кошти за договором кредитної лінії не були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення у якій додано до заяви, то у задоволенні заяви ОДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький