Ухвала суду № 54687520, 21.12.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12509/15-ц

Провадження 2-к/185/5/15

У Х В А Л А

21 грудня 2015 року м. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши матеріали клопотання Міждержавного фонду гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про приведення до виконання судового рішення Московського арбітражного суду від 31.01.2013 р. по справі № А40-104516/12,

В С Т А Н О В И В :

16.12.2015 р. до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від Верховного суду України надійшов лист (вих. № 201-4237/0/8-15 від 10.12.2015 р.), до якого додано лист Арбітражного суду міста Москви від 16.11.2015 р. А40-104516/12-42-646.

У вказаному листі Арбітражного суду міста Москви від 16.11.2015 р. йдеться про ухвалення судом рішення від 31.01.2013 р. у справі № А40-104516/12-42-646 за позовом Міждержавного фонду гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (МФГС) до відповідача ОСОБА_1 фонду "Пальма Мерцалова" про стягнення 516 970 руб. 12 коп., яке не було оскаржено, а 21.10.2013 р. стягувачу видано виконавчий лист. Зазначено, що 29.07.2015г. до Арбітражного суду міста Москви від стягувача надійшла заява про направлення клопотання про примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду м. Москви.

Також до листа Арбітражного суду міста Москви від 16.11.2015 р. додано (всього на 12 аркушах):

- клопотання Міждержавного фонду гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на 1 арк.;

- копія довіреності представника Міждержавного фонду гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав ОСОБА_2 від 16.01.2015 р., на 1 арк.;

- копія рішення Арбітражного суду міста Москви від 31.01.2013 р. у справі № А40-104516/12-42-646, на 2 арк.;

- копія ухвали Арбітражного суду міста Москви від 18.10.2013 р. у справі № А40-104516/12-42-646, на 1 арк.;

- оригінал виконавчого листа, виданого Арбітражним судом міста Москви від 21.10.2013 р., справа № А40-104516/12-42-646, на 4 арк.;

- копія довідки Арбітражного суду міста Москви від 06.02.2014 р.

- копія транспортної накладної DHL Express від 07.12.2012 р.

- копія листа DHL International C.I.S Country office від грудня 2012 р.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обовязків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування

шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 392 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Як вбачається із документів, доданих до клопотання Міждержавного фонду гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про приведення до виконання судового рішення Московського арбітражного суду від 31.01.2013 р. по справі № А40-104516/12, місцезнаходженням боржника, ОСОБА_1 фонду "Пальма Мерцалова" є 83017, Донецька область, м.Донецьк, Калинінський район, бул. ШЕВЧЕНКА, 26, буд. 2. Так само, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходження БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ "ПАЛЬМА МЕРЦАЛОВА" зазначено як 83017, Донецька обл., місто Донецьк, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 26, БУДІВЛЯ 2. Відповідно до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, промісцезнаходженняюридичної особи. Відповідно до ст. 1 вказаного Законумісцезнаходження юридичної особи- адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Так само за ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Згідно ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, місцезнаходження ОСОБА_1 фонду "Пальма Мерцалова" відповідає Калинінському району м.Донецька.

Відповідно до Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції та розпорядження ВССУ від 02.09.2014 №27/0/38-14 "Про визначення територіальної підсудності справ" визначено територіальну підсудність Калинінського районного суду м. Донецька - Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Тому розгляд цивільної справи за клопотанням Міждержавного фонду гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду Арбітражного суду міста Москви від 31.01.2013 р. по справі № А40-104516/12 підсудний Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Одночасно, за ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції Закону України від 22 травня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», ставка судового збору за подання за подання юридичною особою до суду заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду становить 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік » встановлено, що у 2015 році розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 2015 року становить 1218 грн.

Банківські реквізити для зарахування судового збору: рахунок: 31215206700032, ЄДРПОУ суду: 26509623, отримувач: УДКСУ у м. Павлограді 22030001, код отримувача: 37936856, Банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та прецедентнапрактика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Так,практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та«Креуз проти Польщі»від 19 червня 2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

З огляду на вищевикладене, сплата судових витрат у справі у розмірі 609, 00 грн.(у 2015 році) не може бути визнана такою обставиною, що перешкоджає у доступі позивача до суду.

Так само, відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

В розумінні ст. 64 ЦПК України копія письмового доказу має відображати весь зміст письмового доказу як у частині тексту, так і у частині засвідчення тексту (печатки, штампи, резолюції, підписи і т.і.). Натомість, копія листа DHL International C.I.S Country office від грудня 2012 р., яка міститься у матеріалах справи, не забезпечує можливість дослідження її змісту, оскільки до матеріалів клопотання додано ксерокопію документу неналежної якості, частину тексту якого втрачено. Відповідно п. 5.21 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року текст документа містить інформацію, заради фіксування якої було створено документ. У відповідності до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом»,назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Ст.179 ЦПК України передбачено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Також, у відповідності до ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Також суд вважає за необхідне розяснити Міждержавному фонду гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, що відповідно до ст. 393 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 р. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності

Незалежних Держав. Виконання рішення відбувається за клопотанням заінтересованої Сторони. До клопотання додаються: належним чином завірена копія рішення, про примусове виконання якого порушене клопотання; офіційний документ про те, що рішення набуло чинності, якщо це не випливає з тексту самого рішення; докази про повідомлення іншої Сторони про процес; виконавчий документ.

Тобто, підстави для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не безпосередньо стягувачем (яким є Міждержавний фонд гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав), або його представником (яким не може бути визнаний, у даному випадку, Арбітражний суд міста Москви), не вбачаються.

Згідно вимог ч. 4 ст. 394 ЦПК України, суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ч.8 ст. 8, ст. 122, 209-210, 293, 390-396 ЦПК України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання Міждержавного фонду гуманітарного співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про приведення до виконання судового рішення Московського арбітражного суду від 31.01.2013 р. по справі № А40-104516/12 - залишити без розгляду та повернути заяву разом з документами, що додані до неї, особі, що її подала.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.О. Бабій