Рішення № 54684350, 22.12.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7234/15-ц

Провадження № 2/161/2579/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гриня О.М.

за участю секретаря Пилипюк Л.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Луцької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, до ОСОБА_5 обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання права на частку матеріальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 обласного військового комісаріату про визнання права на частку матеріальної допомоги.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 квітня 2013 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини А0284 полковника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

З витягу з наказу № 221 від 04.09.2014 року тимчасово виконуючого обовязки командира військової частини А0284 ОСОБА_8 вбачається, що сержант військової служби за контрактом ОСОБА_7, головний сержант командир відділення аеромобільного-десантного взводу аеромобільно-десантної роти аеромобільно десантного батальйону загинув 26 серпня 2014 року в результаті ушкоджень внаслідок вибухової травми. Смерть повязана з виконанням обовязків військової служби.

Зазначає, що ОСОБА_3, як член сімї загиблого військовослужбовця має право на отримання матеріальної допомоги. Розмір матеріальної допомоги членам сімї складає 609 тисяч гривень.

ОСОБА_5 обласним військовим комісаріатом не визнається право ОСОБА_3 на частку матеріальної допомоги, зазначене невизнання полягає у не проведенні виплати.

Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати за ОСОБА_3 право на частку матеріальної допомоги у звязку з загибеллю ОСОБА_7 під час виконання ним обовязків військової служби.

В ході судового розгляду ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01 жовтня 2015 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_4.

Крім того, 23 листопада 2015 року ухвалою Луцького міськрайонного суду до участі в даній справі в якості співвідповідача залучено Міністерство оборони України.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві, позов просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 обласного військового комісаріату в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, подав до суду заяву про розгляд даної справи у його відсутності, позов не визнавав.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Луцької міської ради в судове засідання не зявився, подав суду заяву про можливість розгляду справи без його участі.

Представник співвідповідача Міністерства оборони України в судове засідання повторно не зявився, подав суду заяву про відкладення розгляду справи в звязку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Судом визнано причини неявки представника співвідповідача Міністерства оборони України неповажними, оскільки при відсутній можливості направити представника, - співвідповідач не позбавлений права подати письмові заперечення.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, подав суду письмові заперечення та заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, повязаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обовязків військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби.

Так відповідно до статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, є члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Таким чином суд приходить до висновку, що Сімейний кодекс України не містить чіткого визначення поняття - член сім'ї.

В той же час відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону серед інших поширюється на сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Цієюж нормою Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;

батьки;

один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

Так представником позивача було подано суду, як доказ того, що позивач був на частковому утриманні загиблого ОСОБА_7 довідку від 10 листопада 2015 року № 1169 видану Житлово-комунальним підприємством, яка на думку суду не може слугувати належним та допустимим доказом того, що позивач перебував на утриманні ОСОБА_7 роблячи такий висновок суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося відповідно до статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону є крім членів сім'ї загиблого військовослужбовця його утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

Так відповідно до положень ст. 30-31 вказаного Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обовязків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обовязків військової служби (службових обовязків), захворювання, повязаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обовязку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

Непрацездатними членами сімї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" або є інвалідами;

в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обовязків військової служби (службових обовязків), захворювання, повязаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обовязку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобовязані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених в пункті "а" статті 20 цього Закону, незалежно від того, працює вона (він) чи ні, має право на пенсію в разі втрати годувальника.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Члени сімї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сімї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Крім того слід звернути увагу, що нормою Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що основною підставою вважати особу такою, що була на утриманні загиблого військовослужбовця є не довідка, в даному випадку довідка від 10 листопада 2015 року № 1169 видану Житлово-комунальним підприємством, а саме наявність призначеної пенсії у звязку із втратою годувальника, проте в даному випадку такий факт відсутній.

15.04.2013 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини А0284 полковника ОСОБА_6 та сином позивача ОСОБА_7 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а.с. 7).

Як вбачається з витягу з наказу № 221 від 04.09.2014 року тимчасово виконуючого обовязки командира військової частини А0284 ОСОБА_8 сержант військової служби за контрактом ОСОБА_7, головний сержант командир відділення аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти відділення аеромобільно-десантного батальйону загинув 26 серпня 2014 року в результаті пошкоджень внаслідок вибухової травми. Смерть повязана з виконанням обовязків військової служби (а.с. 6).

Таким чином сімя позивача має право на отримання матеріальної допомоги у звязку зі смертю ОСОБА_7.

Частиною 1 ст. 16-1 даного Закону визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, мають члени сімї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобовязаного або резервіста.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Луцької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, до ОСОБА_5 обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання права на частку матеріальної допомоги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-61,154,208, ч.3 ст. 209, ст.ст. 212-215,218 ЦПК України, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Луцької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, до ОСОБА_5 обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання права на частку матеріальної допомоги - відмовити.

Вжитий захід забезпечення позову застосовується до набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь