Рішення № 54684321, 21.12.2015, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа 165/2368/15-ц

Провадження 2-о/165/51/15

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Галушки О.Г.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи, про встановлення факту захворювання з дитинства та встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-

встановив:

23 вересня 2015 року ОСОБА_3, заінтересована особа: Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи, звернулася до суду з заявою про встановлення факту захворювання з дитинства та встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є інвалідом третьої групи з дитинства, хворіє на двосторонню хронічну сенсоневральну туговухість четвертого ступеня. 23 лютого 1978 року актом №225 огляду лікарсько-трудовою експертною комісією їй було встановлено причину, групу інвалідності та час її настання, а саме третю групу інвалідності з дитинства, про що свідчить довідка до акту огляду ЛТЕК серії И-73 №526736, видана 23 лютого 1978 року Нововолинською міжрайонною лікарсько-трудовою експертною комісією Волинської області за формою №4. Вказана довідка про встановлення інвалідності видана їй у віці 18 років, в день надходження до комісії документів згідно Положення про ЛТЕК, тобто у 1978 році. Вона, як така, що досягла повноліття, була направлена відповідним лікувально-профілактичним закладом охорони здоровя після проведення лікувальних і реабілітаційних заходів за наявними документами лікувально-профілактичних закладів, що підтверджують початок захворювання, перенесеного до досягнення 18-річного віку, та оглянута у Нововолинській міжрайонній ЛТЕК Волинської області.

Причинний звязок інвалідності з хворобами внутрішнього вуха, перенесеними у дитинстві, заявниці було встановлено з часу її звернення до ЛТЕК згідно Положення про ЛТЕК. На сьогоднішній день через різні записи про час настання та визнання (встановлення) інвалідності, що містяться у довідці до огляду ЛТЕК серії И-73 №526736 від 23.02.1978 року виникла необхідність у складанні уточнюючої довідки щодо можливості визнання заявниці ОСОБА_3 інвалідом з дитинства до 18 років. Проте, у заявниці відсутні будь-які медичні документи лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання перенесеного до досягнення нею 18-річного віку, тому вона позбавлена можливості отримати уточнюючу довідку щодо можливості визнання її інвалідом з дитинства до 18 років.

Заявниця вказує, що статус «інвалід з дитинства» встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років, оскільки особи у віці до 18 років, тобто неповнолітні, можуть бути оглянуті лише у ЛКК лікувально-профілактичних закладів, та при цьому отримують статус лише «дитина-інвалід». Стверджує, що у неї немає необхідності проходження медико-соціальної експертизи виключно до 18 років, оскільки можливо підтвердити інвалідность з дитинства виключно проходженням МСЕК. Заявниця вказує також, що у 1978 році, як було передбачено чинним законодавством, їй було видано лише довідку до огляду у ЛТЕК серії И-73 №526736 від 23.02.1978 року про визнання її інвалідом з дитинства після досягнення 18-річного віку без уточнюючої довідки щодо можливості визнання її інвалідом з дитинства до 18 років, необхідність складання якої виникла значно пізніше. У 1978 році на час визнання її інвалідом з дитинства, форма №157-2/о «Висновок про час настання інвалідності» не існувало, що підтверджується письмовою інформацією Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи Волинської обласної державної адміністрації від 20.04.2015 року за №110/2-05.15 та від 18.05.2015 року за №135/2-05.15, якими її проінформовано, що лише у 1992 році було створено Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів», якою не передбачено форму №157-2/о «Висновок про час настання інвалідності».

Стверджує, що інвалідність в осіб може настати як у дитинстві, тобто у віці до 18 років так і після 18 років. Разом з тим, поняття «дата встановлення (визнання) інвалідності при зверненні до МСЕК» та «час настання інвалідності» не є тотожними. Звідси, час настання інвалідності дитинство, який був встановлений саме на дату видачі довідки до акту огляду ЛТЕК серії И-73 №526736 23 лютого 1978 року, тобто після 18 років, не означає, що її інвалідність настала після 18 років, так як вона була визнана інвалідом з дитинства саме на дату видачі цієї довідки при зверненні до ЛТЕК після 18 років. Із вказаної довідки слідує, що вона стала інвалідом в дитинстві, тобто у віці до 18 років, однак вказане було закріплене лише при зверненні до ЛТЕК після досягнення нею 18-річного віку.

Заявниця зазначає, що її медична шкільна картка форми №26, затвердженої Міністерством охорони здоровя СРСР від 16.12.1954 року в НВК «Нововолинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 колегіум Нововолинської міської ради Волинської області» відсутня, оскільки така картка зберігається протягом 5 років після вибуття згідно наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року №578/5 «б» і термін зберігання даного документа закінчився. Разом з тим, термін зберігання форми №026/о згідно наказу Міністерства охорони здоровя №435 від 29.05.2013 року становить 10 років. Таким чином, у звязку з відсутністю будь-яких медичних документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання, перенесеного до досягнення 18-річного віку, підтвердити факт захворювання з дитинства неможливо. Єдиним підтверджуючим документом є довідка №23372 від 10.09.2015 року Інституту отоларингології ім..ОСОБА_4 ОСОБА_5 медичних наук України, згідно якої у неї хронічна сенсоневральна туговухість ІV ступеня. Вона спостерігалась у дитячому сурдокабінеті дитячого консультативного поліклінічного відділення Інституту отоларингології КОНАМНУ з 18.02.1965 року, тобто з пяти років, а тому з цього слідує, що нозологічна хвороба (вади слуху), за якою нею отримана інвалідність з дитинства, була перенесена нею до досягнення 18-річного віку.

Крім того, довідка до акту огляду ЛТЕК серії И-73 №526736, видана 23 лютого 1978 року Нововолинською міжрайонною лікарсько-трудовою експертною комісією Волинської області за формою №4 заявниці на прізвище ОСОБА_6 Після розірвання шлюбу вона змінила прізвище на дівоче - ОСОБА_3. Факт належності даної довідки їй ОСОБА_7 підтверджується копіями паспорта, свідоцтва про народження та свідоцтва про розірвання шлюбу.

Просить встановити факт настання у неї інвалідності з дитинства, а саме внаслідок захворювання у дитинстві на двосторонню хронічну сенсоневральну туговухість четвертого ступеня, у віці до 18 років та встановити, що довідка до акту огляду лікарсько-трудової експертної комісії №225, серія И-73 №526736, видана 23 лютого 1978 року Нововолинською міжрайонною лікарсько-трудовою експертною комісією Волинської області належить їй ОСОБА_3.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав, просить заяву задовольнити. Даючи пояснення, вказав, що отримання довідки за формою №157/2-о «Висновок про час настання інвалідності» необхідне заявниці ОСОБА_3 для звернення у подальшому до органів Управління Пенсійного фонду України разом з існуючою довідкою про встановлення категорії «інвалідність з дитинства» для призначення пенсії по втраті годувальника, яка в даному випадку є соціальною допомогою, виплату якої гарантує держава без повторного звернення до суду на підставі форми №157/2-о. Зазначив, що встановлення факту захворювання з дитинства та встановлення факту належності правовстановлюючого документа жодним чином не повязується з наступним вирішенням спору про право.

Представник заінтересованої особи Волинського обласного бюро МСЕ в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із копії свідоцтва про народження серії І-ЕГ №052915 вбачається, що заявниця ОСОБА_3 народилась 26 квітня 1959 року в м.Нововолинську Волинської області, її батьками є ОСОБА_8 ОСОБА_9, народження зареєстровано Нововолинським міським відділом реєстрації актів громадянського стану актовим записом №333 від 07 травня 1959 року (а.с.11).

Згідно копії довідки до акту огляду лікарсько-трудової експертної комісії №225, серії И-73 №526736, виданої 23 лютого 1978 року Нововолинською міжрайонною лікарсько-трудовою експертною комісією Волинської області, ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи з дитинства, інвалідність встановлена безстроково (а.с.13).

Як вбачається із довідки №23372 від 10.09.2015 року Інституту отоларингології ім..ОСОБА_4 ОСОБА_5 медичних наук України, ОСОБА_3 спостерігалась у дитячому сурдокабінеті дитячого консультативного поліклінічного відділення Інституту отоларингології КОНАМНУ з 18.02.1965 року, з діагнозом хронічна сенсоневральна туговухість ІV ступеня (а.с.14).

Відповідно до довідки НВК «Нововолинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 колегіум Нововолинської міської ради Волинської області» №30 від 05.05.2015 року, медична шкільна картка ОСОБА_3 форми №26, затвердженої Міністерством охорони здоровя СРСР від 16.12.1954 року у навчальному закладі відсутня, оскільки термін зберігання даного документа закінчився (а.с.15).

Як вбачається із листів Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи Волинської обласної державної адміністрації від 20.04.2015 року за №110/2-05.15 та від 18.05.2015 року за №135/2-05.15, Волинська обласне бюро медико-соціальної експертизи було створено лише у 1992 році згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів», якою не передбачено форму №157-2/о «Висновок про час настання інвалідності» (а.с.16-19).

Як слідує із копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ЕЛ №015737, ОСОБА_6 розірвала шлюб із ОСОБА_10 17 грудня 1987 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського райвиконкому м.Чернігова Чернігівської області та після реєстрації розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у порядку окремого провадження судом розглядаються справи встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФ України у м.Нововолинську для призначення пенсії по втраті годувальника заявниці ОСОБА_3, як інваліду з дитинства, серед інших документів слід подати довідку, що підтверджує той факт, що вона стала інвалідом з дитинства до досягнення 18 років, яку, як вказує заявниця, вона надати не може в зв'язку з втратою медичних документів щодо перенесених захворювань до досягнення 18-річного віку.

Згідно наданих в судовому засіданні представником заявниці копій документів Науково-дослідного інституту дефектології ОСОБА_5 педагогічних наук РСФСР аудіограми, 23 травня 1963 року заявниці ОСОБА_3 була проведена аудіограма у лабораторії експериментальної фонетики і акустики.

Згідно наданої в судовому засіданні представником заявниці копії консультативного висновку Науково-дослідного інституту отоларингології Міністерства охорони здоровя України від 23.05.1963 року заявниці ОСОБА_3 визначений діагноз: туговухість другого ступеня на ліве вухо, глухота з великими залишками слуху на праве вухо, із зазначення в аудіограмі причини та давності захворювання - з дитинства.

Згідно п.14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року, причинний звязок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що інвалідність заявниці ОСОБА_3 настала з дитинства внаслідок захворювання у дитинстві, оскільки, як вбачається з довідки до акту огляду лікарсько-трудової експертної комісії №225, серія И-73 №526736, виданої 23 лютого 1978 року Нововолинською міжрайонною лікарсько-трудовою експертною комісією Волинської області, ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи саме з дитинства, а тому вбачається що захворювання на двосторонню хронічну сенсоневральну туговухість четвертого ступеня, настало у неї у віці до 18 років, що підтверджено наданими суду документами.

Також, в судовому засіданні підтверджено той факт, що довідка до акту огляду лікарсько-трудової експертної комісії №225, серія И-73 №526736, видана 23 лютого 1978 року Нововолинською міжрайонною лікарсько-трудовою експертною комісією Волинської області на імя ОСОБА_6, належить заявниці - ОСОБА_3.

Виходячи з викладеного, суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався заявник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог заяви ОСОБА_3 повністю, оскільки вони є заснованими на законі, обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Керуючись ст. ст.212-215, ст.218, ст.234, ст.235, ст.256, ст.259 ЦПК України, ст.ст.37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-

вирішив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт настання інвалідності з дитинства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме внаслідок захворювання у дитинстві на двосторонню хронічну сенсоневральну туговухість четвертого ступеня, у віці до 18 років.

Встановити, що ОСОБА_3 належить довідка до акту огляду лікарсько-трудової експертної комісії №225, серія И-73 №526736, видана 23 лютого 1978 року Нововолинською міжрайонною лікарсько-трудовою експертною комісією Волинської області.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Г. Галушка