Ухвала суду № 54683982, 03.12.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13596/15-ц

Провадження № 2/161/4189/15

У Х В А Л А

03 грудня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Кирилюк В.Ф.

при секретарі - Федорчук Д.Р.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Одночасно із поданим позовом позивач надав суду заяву про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме: магазин промислових товарів (приміщення з № 16-1 по № 16-4) /літер А-3/, загальною площею 84,1 кв.м., який розташований в місті Луцьку по прПеремоги,5, що належить відповідачу ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, в межах суми стягнення; направити до Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України заяви про реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а саме: магазин промислових товарів (приміщення з № 16-1 по № 16-4) /літер А-3/, загальною площею 84,1 кв.м., який розташований в місті Луцьку по прПеремоги,5, що належить відповідачу ОСОБА_1; обмежити відповідача ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобовязань; заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб видачу відповідачу паспорта/проїзного документа та адміністрації Державної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача документів, обмежити боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобовязань.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вказана заява підлягає до задоволення частково.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно абзацу 2 ч.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленум Верховного суду України у ч.4 даної постанови розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, до вирішення справи слід накласти арешт на нерухоме майно, а саме: магазин промислових товарів (приміщення з № 16-1 по № 16-4) /літер А-3/, загальною площею 84,1 кв.м., який розташований в місті Луцьку по прПеремоги,5, що належить відповідачу ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, в межах суми стягнення.

Інші вимоги до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

На думку суду, тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України не є тим видом забезпечення позову, який може бути застосований судом відповідно до ст.152 ЦПК України.

Згідно ст.377 ЦПК України вирішення зазначеного питання передбачено при виконанні судових рішень та рішень інших органів(посадових осіб) за поданням судового виконавця, погодженим з начальником державної виконавчої служби.

На основі викладеного суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 151 153, 377 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву задовольнити частково.

До вирішення справи накласти арешт на нерухоме майно, а саме: магазин промислових товарів (приміщення з № 16-1 по № 16-4) /літер А-3/, загальною площею 84,1 кв.м., який розташований в місті Луцьку по пр.Перемоги,5, що належить відповідачу ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, в межах суми стягнення.

В решті вимог заяви відмовити.

Ухвалу до негайного виконання направити у Перший та Другий відділи державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який постановив ухвалу, за заявою особи щодо якої вони вжиті, шляхом подачі заяви протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк