Ухвала суду № 54682193, 17.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/122/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

ОСОБА_1

За участю: секретаря Вишневської А.В.

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 01.01.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформлення (випуску) товарів,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС від 24.12.2014 року №504070000/2014/000028/2 року про коригування митної вартості товарів, визнати протиправною і скасувати картку відмови Миколаївської митниці ДФС від 24.12.2014 року №50407000/2014/00064 у митному оформленні (випуску) товарів.

В обґрунтування позову зазначено, що митницею безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в митному оформленні випуску товарів за документами, які підтверджували визначення його митної вартості, та які були надані відповідачу у повному обсязі. Не належний аналіз поданих до митного оформлення документів призвело до хибних висновків митного органу про заниження підприємством митної вартості товару, що ввозився на територію України. Зазначені обставини беззаперечно свідчать, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови є незаконними, такими, що прийняті без достатніх правових підстав, тому ці рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2014 року №504070000/2014/000028/2, прийняте митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2014 року №504070000/2014/000664, прийняту митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів.

В апеляційній скарзі Миколаївська митниця Державної фіскальної служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне зясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2014 року між позивачем та компанією «Meritor Germany GmbH» (Німеччина) укладено договір (контракт) №1 про поставку запасних частин для комерційного транспорту на загальну суму 500 000 євро, згідно до умов якого продавець зобовязався продати, а покупець купити товар в межах цього контракту згідно окремих додатків, що укладаються між сторонами. Конкретні умови та терміни поставки товару визначаються у відповідних додатках до контракту, а ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях.

02.12.2014 року сторони договору підписали специфікацію №6, відповідно до якої домовились про поставку 22 одиниці товару на загальну суму 23 141,59 євро.

23.12.2014 року по надходженню на територію України частини товару, позивач подав митну декларацію №504070000/2014/006951, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України, тобто за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, декларацію митної вартості від 23.12.2014 року, договір №1 від 04.07.2014 року, специфікацію №6 від 02.12.2014 року до договору, рахунок-фактуру (інвойс) №911316, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №459 від 12.12.2014 року, кредит нота №6170913 від 01.12.2014 року, договір на перевезення вантажів №08 від 18.12.2014 року, товарно-транспортну накладну (CMR) №000138 від 17.12.2014 року, довідку перевезення ПП «Беркут-Авто» №19-12-1/14 від 19.12.2014 року, прайс-лист «Meritor Germany GmbH» від 23.01.2014 року.

Проте під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.

Підставою для висновків про недоведеність заявленої митної вартості товарів стали розбіжності у поданих документах, а саме прайс-листи від 23.01.2014 року б/н, що містять інформацію щодо товару №2, не завірені Торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог п. 6.7 договору від 04.07.2014 року №1.

У звязку із чим, 23.12.2014 відповідач на підставі ст. 53 МК України витребував від позивача додаткові документи: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини.

Листом № 1162 від 24.12.2014 року позивач повідомив, що ані продавець, ані покупець не страхували товар за специфікацією №6 від 02.12.2014 року до договору №1 від 04.07.2014 року, укладеного між ТОВ «Техноторг-Дон» та Meritor Germany GmbH 04.07.2014 року. Відповідно до вищезазначеної специфікації товар поставлявся на умовах EXW (Інкотермс), які не передбачають обов'язків продавця або покупця щодо страхування товару. Також, відповідно до самого договору №1 від 04.07.2014 року є відсутнім обов'язок як продавця, так і покупця щодо страхування товару. Усі документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару за основним методом визначення митної вартості товарів, за ціною договору, за митною декларацією №504070000/2014/006951 від 23.12.14 року були надані митному органу разом з даною декларацією. У тому числі, разом з митною декларацією митному органу було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 23.01.2014 року, про що свідчать дані графи 44 митної декларації №504070000/2014/006951 від 23.12.14 року.

Оскільки позивач на вимогу митниці не надав додаткових документів, митницею здійснено коригування митної вартості товару, про що 24.12.2014 року складено картку відмови №504070000/2014/00064 у митному оформленні (випуску) товарів та прийнято рішення №504070000/2014/000028/2 про коригування митної вартості товару, яким органом визначено митну вартість товару за шостим резервним методом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митниці документи містять всі дані, які підтверджують значення показників, що вплинули на митну вартість товару, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару та визначення резервного методу розрахунку його митної вартості, отже прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, відтак це рішення та картка відмови у митному оформленні товарів підлягають скасуванню.

Колегія суддів висновку суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм показав, що обов'язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи, при цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Як вірно встановив суд першої інстанції, з наданих позивачем документів вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, та необхідність у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товару.

Водночас, вірним є висновок суду першої інстанції, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, відповідач не вказував на недостатність цих документів, тому витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним.

Зазначені обставини свідчать про не доведеність відповідачем правомірності неможливості застосування до визначення митної вартості товарів за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу при визначенні митної вартості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що коригування митної вартості товару проведено відповідачем без дотримання 10-денного строку, встановленого на рівні митного законодавства, для надання позивачем додаткових документів, що свідчить про передчасність цього рішення, а відтак про необґрунтованість на момент його прийняття.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийняті на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, що суттєво впливає на її визначення, не обґрунтовано обрання методу визначення митної вартості товарів, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних рішень.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1