Ухвала суду № 54682080, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/4429/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Димерлія О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по справі за поданням Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити подання.

Постановою від 25 жовтня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні подання Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки у податкового органу наявні підстави для застосування арешту на майно ФОП ОСОБА_1, у звязку з не допуском останнім посадових осіб ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволені подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд першої інстанції встановив, що на виконання наказу начальника Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №290 від 03.10.2013р. та відповідно до направлень на перевірку №145/14-29-03-01-36 від 03.10.2013р. та №144/14-29-03-01-36 від 03.10.2013р., працівниками податкового органу 10.10.2013 року здійснений виїзд для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, однак працівники податкової інспекції не були допущені до проведення вказаної перевірки, про що складений акт відмови у допуску до проведення перевірки №35/14-29-22/НОМЕР_1 від 10.10.2013р.

Суд першої інстанції встановив, що у зв'язку із не допуском працівників податкового органу до проведення перевірки начальником ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 23.10.2013р. винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, для підтвердження обґрунтованості якого позивач звернувся з даним поданням до суду, як це передбачено п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно ФОП ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подання, зазначивши при цьому, що пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено підставою для застосування адміністративного арешту майна відмову платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби, в той час як відповідачем не допущено посадових осіб ДПІ до проведення фактичної, а не документальної перевірки, які мають різну правову природу.

У звязку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова платника податків від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби не може слугувати підставою для застосування адміністративного арешту майна.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015р. позивача, апелянта Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області замінено на процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39554010; місцезнаходження юридичної особи: 54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Потьомкінська, будинок 24/2).

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не зявились, у звязку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом подання є вимога податкового органу підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1, застосованого рішенням ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 23.10.2013р., у звязку з наявністю обставин, передбачених п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України. При цьому, податковий орган посилається на не допуск відповідачем посадових осіб податкового органу до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Правові підстави застосування такого способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків, як адміністративний арешт майна платника податків, визначені у ст.94 Податкового кодексу України.

Вичерпний перелік підстав для застосування адміністративного арешту майна закріплений у п.94.2 зазначеної статті.

Однією з таких підстав, на наявність якої вказує апелянт, є відмова від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або відмова від допуску посадових осіб органу державної податкової служби (п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПКУ).

За змістом ст. 75 ПК України документальна та фактична перевірка за своїми цілями, методами та порядком проведення є різними перевірками.

Так, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.75.1.2 ст.75 ПКУ).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.75.1.3. ст. 75 ПКУ).

Таким чином, передбачене п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України право податкового органу на застосування арешту майна платника податків виникає лише при відмові платника податків від проведення перевірки щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків та зборів, тобто виключно документальної перевірки, а також при відмові від допуску посадових осіб органу державної податкової служби для проведення такої перевірки.

Оскільки застосування адміністративного арешту майна платника податків при його відмові від проведення фактичної перевірки, за якою не здійснюється контроль за сплатою податків та зборів, Податковим кодексом України не передбачено, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення подання податкового органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Димерлій