Ухвала суду № 54682055, 17.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-6776/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом іноземного підприємства «Хімтранс-Україна» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову іноземного підприємства «Хімтранс-Україна» в повному обсязі.

Постановою від 01 липня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов іноземного підприємства «Хімтранс-Україна» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2011 року №000033007 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень, грудень 2010 року в розмірі 102 911 грн. та від 06 червня 2011 року №000046007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, в розмірі 88 996 грн.

Вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не повно зясував обставини справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача, оскільки в порушення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ІП «Хімтранс-Україна» віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ 101 666,67 грн. по операціях з ПП БФ «Автошляхбуд-САА», не підтверджену податковими накладними, внаслідок того, що у продавця товарів ПП БФ «Автошляхбуд-САА» наявна одна податкова накладна на суму 610 000 грн. (у т.ч. ПДВ 101 666,67 грн.), в той час як у позивача наявні три податкові накладні на загальну суму 610 000 грн. (у т.ч. ПДВ 101 666,67 грн.), виписані вказаним контрагентом.

Також, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності декларування ІП «Хімтранс-Україна» господарських операцій з ТОВ «Олс-Вест», посилаючись на те, що згідно матеріалів невиїзної документальної перевірки ТОВ «Олс-Вест», які надійшли від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вказаним товариством включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суму ПДВ у розмірі 2259812,28 грн., використання якої у межах господарської діяльності підприємством не доведено.

Іноземне підприємство «Хімтранс-Україна» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що в період з 21.03.2011р. по 01.04.2011р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ІП «Хімтранс-Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в таких податкових періодах: за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 1 серпня 2010 року до 31 жовтня 2010 року; за грудень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 1 квітня 2010 року до 30 квітня 2010 року, з 1 червня 2010 року до 30 листопада 2010 року; за січень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 1 вересня 2010 року до 31 грудня 2010 року, за результатами якої складений акт перевірки №1131/070-19/33853462 від 05 квітня 2011 року, в якому зафіксовані порушення позивачем:

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на 3334 грн.;

- п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на 421 грн., за січень 2011 року на 85240 грн.;

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що потягло завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року на 101667 грн., за грудень 2010 року на 1244 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі вказаного акту перевірки, 28 квітня 2011 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №000032007 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 88 995 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 3 грн., а також податкове повідомлення-рішення №000033007 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ за жовтень і грудень 2010 року на загальну суму 102991 грн.

За наслідками оскарження ІП «Хімтранс-Україна» зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішенням Державної податкової адміністрації у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення №000032007 скасовано в частині застосування штрафу в розмірі 2 грн., а рішення №000033007 залишено без змін. У зв'язку із частковим скасуванням рішення №000032007, відповідач 06.06.2011р. прийняв нове податкове повідомлення-рішення №000046007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 88995 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, серед іншого, з посиланням на п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року №984, дійшов висновку, що зі змісту акту перевірки №1131/070-19/33853462 від 05.04.2011р. неможливо встановити, з чим конкретно податковий орган пов'язує порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення сум бюджетного відшкодування, так як в акті наводяться загальні дані податкової звітності позивача, дані минулих перевірок підприємства, а також показники задекларованих позивачем сум ПДВ і сум фактично сплаченого податку, тоді як розбіжностей між даними декларацій та сумами фактично сплаченого податку не виявлено.

Суд першої інстанції, за результатами аналізу п.3.1.2 акту перевірки, встановив, що підставою для висновку про завищення ІП «Хімтранс-Україна» податкового кредиту стала наявність у контрагента позивача ПП БФ «Автошляхбуд-САА» однієї податкової накладної №264 від 29.10.2010р. на суму 610000 грн., в той час як позивач має три податкові накладні на загальну суму 610000 грн. Суд першої інстанції не погодився з висновком податкового органу про порушення ІП «Хімтранс-Україна» вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при декларуванні операцій з ПП БФ «Автошляхбуд-САА» та зазначив, що порушенням цієї норми Закону була б повна відсутність у позивача податкових накладних, а не невідповідність між накладними, які має позивач і його контрагент.

Також, за висновками суду першої інстанції, відповідач безпідставно заперечив правомірність включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 1244,11 грн. по господарській операції із ТОВ «Олс-Вест» з посиланням на висновки акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олс-Вест» від 18 березня 2011 року про відсутність підприємства за податковою адресою та наявність серед його постачальників підприємств із ознаками фіктивності, зазначивши, що сам по собі факт відсутності товариства за зареєстрованою адресою, не може розглядатись в якості доказу беззаперечної неможливості здійснення ним законної господарської діяльності, без наявності інших доказів, тобто така обставина може прийматись до уваги тільки в сукупності з іншими доказами, які підтверджують відсутність постачання товару (робіт, послуг). Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в цій частині базуються на припущеннях.

Вказані висновки суду першої інстанції стали підставою для задоволення позову ІП «Хімтранс-Україна» про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2011 року №000033007 та від 06 червня 2011 року №000046007.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року відповідача, апелянта по справі Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби замінено на процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду апелянт в судове засідання не прибув, представник ІП «Хімтранс-Україна» подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, у звязку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року №000033007 та від 06 червня 2011 року №000046007, які прийнято на підставі акту позапланової виїзної перевірки ІП «Хімтранс-Україна» №1131/070-19/33853462 від 05 квітня 2011 року, в якому відповідач зафіксував завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на 3334 грн., за грудень 2010 року на 421 грн., за січень 2011 року на 85240 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року на 101667 грн., за грудень 2010 року на 1244 грн.

Висновки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про порушення ІП «Хімтранс-Україна» вимог податкового законодавства, зокрема, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ґрунтуються на не визнанні правомірності формування позивачем сум податкового кредиту за господарськими операціями з ПП БФ «Автошляхбуд-САА» (договір підряду №14 від 09.08.2010р.) та ТОВ «Олс-Вест» (договір підряду №22 від 08.12.2010р.), а також на наявності розбіжностей в залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді.

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Миколаївським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин.

Зокрема, в акті перевірки та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зазначає, що ІП «Хімтранс-Україна» віднесело до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року по операціях з ПП БФ «Автошляхбуд-САА» суму ПДВ 101 666,66 грн. (будівельні роботи) на підставі податкових накладних №264 від 07.10.2010р. на загальну суму 450 000 грн. (у т.ч. ПДВ 75 000 грн.), №302 від 13.10.2010р. на загальну суму 20 000 грн. (в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.) та №304 від 26.10.2010р. на загальну суму 140 000 грн. (в т.ч. ПДВ 23333,33 грн.).

На дату складання акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва отримала від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва довідку зустрічної перевірки за №331/07-024/24057950 від 15.02.2011р. про результати зустрічної звірки даних ПП БФ «Автошляхбуд-САА» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ІП «Хімтранс-Україна» за період з 14.09.2010р. по 29.10.2010р., відповідно до якої у ПП БФ «Автошляхбуд-САА» відсутні податкові накладні №264 від 07.10.2010р., №302 від 13.10.2010р. та №304 від 26.10.2010р. на загальну суму ПДВ 101 666,67 грн., тоді як у ПП БФ «Автошляхбуд-САА» наявна податкова накладна №264 від 29.10.2010р. на суму ПДВ 101 666, 67 грн.

Вказане стало підставою для висновку про порушення ІП «Хімтранс-Україна» п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - віднесення товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ, яка не підтверджена податковими накладними.

Апеляційний суд вважає ці висновки апелянта такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм податкового законодавства.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Апеляційний суд встановив, що наявні у ІП «Хімтранс-Україна» податкові накладні №264 від 07.10.2010р., №302 від 13.10.2010р. та №304 від 26.10.2010р., виписані його постачальником ПП БФ «Автошляхбуд-САА», не мають дефектів щодо змісту та форми їх оформлення та є належною підставою для віднесення зазначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що порушення ІП «Хімтранс-Україна» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (ст.7 Закону) мало б місце у випадку відсутності у позивача податкових накладних за господарськими операціями з ПП БФ «Автошляхбуд-САА» чи неналежного їх оформлення.

Більше того, позивач є тільки отримувачем податкових накладних і не має засобів контролю по відношенню до ПП БФ «Автошляхбуд-САА», яке їх склало і видало позивачу, для того щоб пересвідчуватись чи відповідають податкові накладні, видані постачальником, тим податковим накладним, які останній залишає у себе, для визначення власних податкових зобов'язань.

Таким чином, висновок податкового органу про завищення ІП «Хімтранс-Україна» податкового кредиту на 101666,67 грн., шляхом віднесення до його складу ПДВ по господарських операціях з ПП БФ «Автошляхбуд-САА», ґрунтується на підставі помилкового застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість».

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зазначає, що ІП «Хімтранс-Україна», в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено суми ПДВ по операціях з ТОВ «Олс-Вест», що фактично не здійснювалися та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства, оскільки у ТОВ «Олс-Вест» відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року є недійсними.

Відповідно до приписів ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Апеляційний суд встановив, що ІП «Хімтранс-Україна» до перевірки надано податковому органу договір підряду №22 від 08.12.2010р., укладений з ТОВ «Олс-Вест», податкову накладну №674 від 20.12.2010р. на суму 7464,67 грн. (в т.ч. ПДВ 1244,11 грн.), довідку форми КБ-3 про вартість виконаних робіт, платіжні доручення.

Акт перевірки не містить зауважень щодо достатності та правильності оформлення наданих ІП «Хімтранс-Україна» первинних документів за господарськими операціями з ТОВ «Олс-Вест». При цьому ні в акті перевірки, ні іншими матеріалами справи не підтверджено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Висновки апелянта щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 1244,11 грн. базуються лише на висновках акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.03.2011р. №361/23-300/37105048 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олс-Вест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ПП «Агропрайд», ТОВ «ЕЛДВІ» та ТОВ «І-ша Компанія» за період грудень 2010 року».

Тобто, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції контрагента позивача з його безпосередніми постачальниками, та без самостійного дослідження господарської операції ІП «Хімтранс-Україна» з ТОВ «Олс-Вест» дійшов висновку про безтоварність укладеного правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не навів доводів та не подав доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, апеляційний суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Апеляційний суд не погоджується з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для субєкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як субєкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер господарських відносин ІП «Хімтранс-Україна» з ТОВ «Олс-Вест» за договором підряду №22 від 08.12.2010р. ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи та є припущенням.

В апеляційній скарзі апелянт, серед іншого, аргументує правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року №000046007 щодо зменшення бюджетного відшкодування лише в частині грудня 2010 року, а не за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, бюджетне відшкодування за які зменшено ІП «Хімтранс-Україна» вказаним рішенням.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зі змісту акту перевірки №1131/070-19/33853462 від 05.04.2011р. неможливо встановити, з чим відповідач пов'язує порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення сум бюджетного відшкодування, так як перевіряючими наводяться загальні дані податкової звітності ІП «Хімтранс-Україна», дані минулих перевірок підприємства, а також показники задекларованих сум ПДВ і сум фактично сплаченого податку.

При цьому розбіжностей між даними декларацій та сумами фактично сплаченого податку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в акті перевірки не зафіксовано.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обовязок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів фікт завищення ІП «Хімтранс-Україна» суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року в розмірі 88995 грн.

Висновок суду першої інстанції про незаконність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 28 квітня 2011 року №000033007 та від 06 червня 2011 року №000046007 та, у звязку з цим, наявність підстав для їх скасування, є правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя В.Л.Романішин