Ухвала суду № 54681864, 24.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/21326/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Плюс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення, рішень про результати розгляду скарг, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія Плюс» (надалі - ТОВ «Енергія Плюс», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач 1), Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач 2), Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України, відповідач 3) про визнання незаконними і скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2015р. № НОМЕР_1, рішення ГУ ДФСУ у м. Києві від 12.05.2015р. №9400/10/26-15-10-06 та рішення ДФС України від 21.08.2015р. №17945/6/99-99-10-01-04.

Свої позовні вимоги ТОВ «Енергія Плюс» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що ним заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 9 686 612,00 грн., яка згідно первинних документів була сформована у зв'язку з придбанням основних фондів - об'єктів нерухомості.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2015р. № НОМЕР_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Енергія Плюс» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень).

За результатами камеральної перевірки складено акт від 17.03.2015 р. №1022/26-56-15-0214/32944752.

Згідно з висновками, викладеними в акті, встановлено порушення позивачем п. 200.5 ст. 200 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме неправомірно заповнено р.23 та 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) у розмірі 9 686 612,00 грн., оскільки обсяги податкових операцій ТОВ «Енергія Плюс» за останні 12 календарних місяців (0,00 грн.) менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (податковий кредит не сформований внаслідок придбання або спорудження будівництва) основних фондів (згідно Додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень, жовтень та грудень 2014 року, та згідно даних Додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, в якому визначається сума бюджетного відшкодування в межах частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету, які обліковуються як основні засоби), що не дає права на бюджетне відшкодування за січень 2015 року.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 р. № НОМЕР_1, яким визначено суму, на яку відмовлено в наданні бюджетного відшкодування у розмірі 9 686 612,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із первинною та повторною скаргами до ГУ ДФСУ у м. Києві та ДФС України.

Проте рішенням ГУ ДФСУ у м. Києві від 12.05.2015 р. №9400/10/26-15-10-06 та рішенням ДФС України від 21.08.2015р. №17945/6/99-99-10-01-04 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід заернути увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті.

Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього

Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Встановлено, що у січні 2013 року ТОВ «Енергія-Плюс» згідно договорів купівлі-продажу придбало у ТОВ «Данко-Ізол» 15 обєктів нерухомості та сплатило грошові кошти за дані обєкти, банківські виписки наявні в матеріалах справи.

Як наслідок з цих операцій виник податковий кредит, який декларувався у березні, квітні, травні, червні, жовтні, грудні 2013 року та відображався у додатках № 5 до цих декларацій.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Порядок справляння податку на додану вартість врегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з п.п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних Фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз вказаних правових норм та обставин справи вказують на підстави для включення ТОВ «Енергія Плюс» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість: 1) придбання позивачем обєктів нерухомості - основні фонди; 2) сплата сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням; 3) використання зазначених товарів та робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідач 1 у апеляційній скарзі посилається на те, що позивач подав Додаток AM до декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік в якому не зазначив показники приросту (убутку) балансової вартості запасів. Дане твердження Відповідача не відповідає дійсним обставинам. Оскільки Позивач відобразив у Додатку AM до декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік податкову амортизацію у сумі 1 608 451,47 грн. за період 9 місяців.

18 грудня 2013 року ТОВ «Енергія Плюс» було прийнято рішення щодо збільшення статутного капіталу ТОВ «Інфоком Інвест» додатковим внеском у вигляді вищевказаного нерухомого майна. Дане рішення було зареєстровано державним реєстратором про що свідчить статут ТОВ «Інфоком Інвест» у редакції 2013 року. На підставі зазначених змін у ТОВ «Енергії Плюс» відбулись відповідні зміни у податковому обліку.

ТОВ «Енергія Плюс» були виписані відповідні податкові накладні у грудні 2013р. та складена декларація з ПДВ за грудень 2013 року.

Відповідач розглянувши зазначену декларацію, встановив, що Позивач в рядку 17 «Усього податкового кредиту» було задекларовано суму 9 487 969,00 грн., а в рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» суму 80 632,00 грн., в рядку 24 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму 117 913,00 грн.

Дійшов до висновку, що податковий кредит, який виник в результаті придбання основних фондів, вже був використаний платником податків у зменшення податкового зобовязання з податку на додану вартість та відповідного податку до сплати у зазначеному періоді.

Дане твердження позивача є помилковим, прийнятим без комплексного аналізу декларацій з ПДВ за грудень 2013 року, грудень 2014 року, січень 2015 року та таким що суперечить наступним законодавчим нормам.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який діяв на момент складання Декларації з ПДВ за грудень 2013 р. встановлено наступне.

Розділ II "Податковий кредит". До розділу II "Податковий кредит" (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою використання для постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, окремо за напрямами використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Розділ ІІІ "Розрахунки за звітний період". Якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту, отримано позитивне значення (рядок9 - рядокі 7), то заповнюється рядок 18 декларації. Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2). Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до вказаних положень наведеного наказу та враховуючи обставини справи позивач правомірно заповнив декларацію з ПДВ за грудень 2013 року. Висновок відповідача 3 щодо використання позивачем податкового кредиту у 2013 році є передчасним без врахування податкової звітності за грудень 2014 рік, січень 2015 року.

TOB «Інфоком Інвест» повідомило ТОВ «Енергію Плюс» про відмову державного реєстратора у реєстрації прав власності на нерухоме майно.

З цієї причини підприємствами було прийнято рішення про зменшення статутного фонду ТОВ «Інфоком Інвест» - протокол від 15.12.2014р. №1/12, акт приймання-передачі (повернення) майна зі статутного капіталу ТОВ «Інфоком Інвест» від 15.12.2014р.. Дане рішення було зареєстровано державним реєстратором про що свідчить статут ТОВ «Інфоком Інвест» у редакції 2014 року.

Таким чином, фактично відбулося повернення 15 обєктів нерухомості від ТОВ «Інфоком Інвест» до ТОВ «Енергія Плюс».

На підставі зазначених змін, згідно декларації за грудень 2014 року ТОВ «Енергія Плюс» здійснило коригування сум податку на додану вартість в результаті чого зменшені податкові зобовязання та відновився податковий кредит, який декларувався у березні, квітні, травні, червні, жовтні, грудні 2013 року та відображався у додатках № 5 до цих декларацій.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.3. ст. 192 ПК України встановлено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового ,,редиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідач також проаналізував декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, в якій позивачем було задекларовано в рядку 8 «Коригування податкових зобовязань» та рядку 9 «Усього податкових зобовязань» суму - 9 568 601,00 грн. (відємне значення), в рядку 17 «Усього податкового кредиту» суму 49 грн., в рядку 19 «Відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» суму 9 568 650,00 грн., в рядку 21 «Залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» в рядку 24 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму 120 811,00 грн.

Відповідач дійшов до висновку керуючись рядком 24 цієї декларації про відсутність права на отримання заявленого позивачем бюджетного відшкодування.

Цей висновок є помилковим виходячи з наступного.

Підпунктом 9 пункту 3 розділу 5 наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014р. № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (надалі - Наказ), у редакції, що діяла на момент коригування, встановлено, що коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8.

У рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання товарів/послуг та відповідно податкових зобов'язань за основною ставкою, що здійснюється відповідно до статті 192 розділу V Кодексу.

При заповненні рядків 8.1 - 8.1.2, 8.3 обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.

Позивач на виконання даних вимог відобразив у податковій декларації зменшення податкових зобовязань на суму 9 568 601,00 грн. та сформував відповідний додаток N2 1.

За результатами коригувань відбулися відповідні зміни в Розділ III "Розрахунки за звітний період" декларації з ПДВ у відповідності до вимог Наказу.

Підпунктами 2, 3 пункту 5 розділу V Наказу, встановлено, що якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано відємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

У декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно, позивачем заповнені рядки 19; 20.2 декларації з ПДВ за грудень 2014 рік на суму 9 568 650,00 грн. та перенесено до рядка 21.1 Декларації з ПДВ за січень 2015 року сума 9 568 650,00 грн.

Підпунктами 4, 7 пункту 5 розділу V Наказу встановлено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду);

Виходячи з встановлених законодавством правил та порядку формування розрахунку ПДВ за звітний період, вбачається, що сформоване у поточному звітному періоді - грудень 2014 рік відємне значення ПДВ у сумі 9 568 650,00 грн. (рядок 19, 20.2) переноситься до рядка 21.1. декларації наступного звітного періоду - січень 2015 рік.

Підпунктами 5, 6 пункту 5 розділу V Наказу встановлені наступні вимоги щодо декларації з ПДВ: платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (ДЗ) (додаток 3); значення рядка З (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або у рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Відповідно до вимог вищевказаного Наказу позивачем була складена відповідна декларація з ПДВ з Додатками за січень 2015 року. В якій позивач заповнив рядки 21, 21.1, 21.2, 22, 23, 23.1, 24 та заявив про бюджетне відшкодування на рахунок у банку суму у розмірі 9 686 612,00 грн.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що операції між ТОВ «Інфоком Інвест» та ТОВ «Енергія Плюс» були відкориговані у відповідності до вимог податкового законодавства та повернули ТОВ «Енергія Плюс» до моменту придбання нерухомого майна (основні фонди) на підставі чого був сформований податковий кредит.

Факт законного Формування вищевказаного податкового кредиту позивача у розмірі 9 686 612.00 грн. відповідачем 1 визнається. Оскільки акт перевірки не містить інформації про зменшення податкового кредиту.

ТОВ «Енергія Плюс», керуючись законним правом подало податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року (реєстраційний № НОМЕР_2 від 21.02.2015р.), в якій задекларувало в р. 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» 9 686 612,00 грн.

Відповідач 1 у акті перевірки посилався на частину 2 п. 200.5 ст. 200 ПК України, якою встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

ТОВ «Енергія Плюс» заявило на бюджетне відшкодування суму ПДВ у розмірі 9 686 612,00 грн., яка згідно первинних документів була сформована у звязку з придбанням основних фондів - обєктів нерухомості.

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200,4, 200.7, 200.10-200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.7 - 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податково? служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг, то Позивачем надані докази - банківські виписки, які свідчать про оплату податку, що відповідає положенням п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Відповідач 1 у скарзі посилається на те, що факт придбання основних фондів не відображено у Додатку АМ до податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за звітний 2013 та 2014 роки.

Це твердження Відповідача 1 є помилковим та некоректним, оскільки Додаток АМ до податкових декларацій з податку на прибуток підприємств не відображає факт придбання основних засобів. Даний додаток відображає лише нараховану амортизацію за звітний період, інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати.

Таким чином, вважаємо безпідставним посилання Відповідача 1 на Декларації з податку на прибуток підприємств за 2013, 2014 роки, оскільки в даній справі предметом розгляду є Декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Отже, ТОВ «Енергія Плюс» заявило до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 9 686 612,00 грн., яка згідно первинних документів була сформована у зв'язку з придбанням основних фондів - об'єктів нерухомості, зокрема, у січні 2013 року згідно договорів купівлі-продажу укладених між ТОВ «Енергія-Плюс» та ТОВ «Данко-Ізол» позивачем придбано 15 об'єктів нерухомості. ТОВ «Енергія Плюс», в повному обсязі сплатило грошові кошти за вказаним договором та, відповідно, сформувало податковий кредит.

В подальшому. 18.12.2013 року ТОВ «Енергія Плюс» прийнято рішення щодо збільшення статутного капіталу ТОВ «Інфоком Інвест» додатковим внеском у вигляді вищевказаного нерухомого майна. Дане рішення було зареєстроване державним реєстратором, про що свідчить статут ТОВ «Інфоком Інвест» у редакції 2013 року, проте ТОВ «Інфоком Інвест» повідомило позивача про відмову державного реєстратора у реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи зазначені обставини товариствами прийнято рішення про зменшення статутного фонду ТОВ «Інфоком Інвест». Дане рішення зареєстровано державним реєстратором про що свідчить статут ТОВ «Інфоком Інвест» у редакції 2014 року.

На підставі зазначених змін, згідно декларації за грудень 2014 року ТОВ «Енергія Плюс» здійснило коригування сум податку на додану вартість в результаті чого зменшені податкові зобов'язання та виник податковий кредит, який декларувався у березні, квітні, травні, червні, жовтні, грудні 2013 року та відображався у додатках № 5 до цих декларацій.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, слід прийти висновку, що операції між ТОВ «Інфоком Інвест» та ТОВ «Енергія Плюс» відкориговані, а отже, ТОВ «Енергія Плюс» обґрунтовано сформований податковий кредит.

Таким чином, заявлена до відшкодування сума ПДВ у розмірі 9 686 612,00 грн., виникла шляхом нарахування податкового кредиту, який сформувався внаслідок придбання основних фондів, що відображено у податкових деклараціях та додатках № 5 до них за березень, квітень, травень, червень, жовтень, грудень 2013 року.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та з урахуванням п.1 ч.2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2015р. № НОМЕР_1.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними і скасування рішення ГУ ДФСУ у м. Києві від 12.05.2015р. №9400/10/26-15-10-06 та рішення ДФС України від 21.08.2015р. №17945/6/99-99-10-01-04 суд зазначає наступне.

Рішення про результати розгляду скарг суб'єкта господарювання є лише підтвердженням позиції податкового органу, яке немає юридичного наслідку, тобто не зобов'язує вносити зміни у ведення бухгалтерського обліку своєї господарської діяльності. Лише податкове повідомлення рішення зобов'язує до внесення таких змін. А відтак лише податкове повідомлення рішення в даному випадку є рішенням податкового органу, яке може порушувати права та інтереси суб'єкта господарювання. А тому законодавець передбачив спосіб захисту порушеного права суб'єкта господарювання оскарженням податкового повідомлення рішення, яке має юридичний наслідок та зобов'язує до усунення, саме визначених податковим органом, порушень норм податкового законодавства суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, рішення ГУ ДФСУ у м. Києві від 12.05.2015р. №9400/10/26-15-10-06 та ДФС України від 21.08.2015р. №17945/6/99-99-10-01-04 про результати розгляду скарг в даному випадку не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містять обов'язкового для нього припису, а лише підтверджують чи заперечують встановлені в Акті перевірки факти та обставини, а відтак не є правовими актами індивідуальної дії, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд першої інстанції дослідивши обставини справи, проаналізувавши вище зазначені правові норми, правомірно дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Крім цього, відповідно до правил ст. 94 КАС України, ч. 6 ст. 186 КАС України та ст. ст. 4, 5 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI колегія суддів вирішує питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Якщо оскаржується судове рішення, прийняте після 01 вересня 2015 року, за результатами вирішення позовної заяви, поданої до 01 вересня 2015 року застосовується нова ставка за подачу апеляційної скарги, яка, однак обчислюється від розміру судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви відповідно до Закону України "Про судовий збір" в редакції від 25.05.2015 року, та сумі мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 року.

Тобто загальна сума до сплати при подачі апеляційної скарги становить 5 359, 20 грн, який належить стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві..

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві ( адреса: 04655, вулиця Турівська, 12, м. Київ ) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 359, 20 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 29 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

ОСОБА_2