Постанова № 54681862, 24.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11822/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОСОБА_1суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_4представника позивача ОСОБА_5представника відповідача ОСОБА_6розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАКС" та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАКС» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 року № Ю-0029951706 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.05.2015 року № НОМЕР_3.

Обґрунтовуючи незаконність названих рішень фіскального органу, позивач наголошував на необґрунтованості та недоведеності висновків акту податкової перевірки товариства, оскільки рух активів у процесі здійснення господарських операцій ТОВ БУДАКС з контрагентами-підрядними організаціями (ТОВ Азотнефть, ТОВ Вінсо-Технології, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд) на підставі письмових договорів підряду підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача та пред'являлися під час документальної перевірки, а відтак висновки перевіряючих про відсутність у ТОВ БУДАКС законних підстав для формування показників валових витрат і податкового кредиту за перевіряємий період за рахунок зазначених господарських операцій, що покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 02.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, суперечать нормам чинного законодавства та не відповідають обставинам фактичної дійсності. Крім того, позивач зазначає, що факт заниження ТОВ БУДАКС за період з січня 2013 року по грудень 2014 року сум нарахованого та утриманого єдиного соціального внеску з доходів нарахованих (отриманих) фізичними особами у вигляді винагороди за укладеними з позивачем цивільно-правовими угодами матеріалами перевірки не доведений.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.05.2015 року № НОМЕР_3, винесені Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у частині відмови у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, тому суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про завищення позивачем показників валових витрат податкового кредиту за перевіряємий період по господарських операціях з ТОВ Азотнефть, ТОВ Вінсо-Технології, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд та відповідно про законність донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 02.06.2015 року № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

Поряд із цим, задовольняючи вимоги позивача у частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 року № Ю-0029951706 та рішення від 29.05.2015 року № НОМЕР_3, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про допущені позивачем порушення вимог Закону № 2464-VI спростовуються нормативно та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Позивач та відповідач із таким рішенням суду першої інстанції не погодилися та подали апеляційні скарги, в яких просили його скасувати та ухвалити нову постанову, позивач про задоволення його вимог у повному обсязі, відповідач про відмову у задоволенні позову.

В судове засідання з'явився представник позивача, власну апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі, проти апеляційної скарги відповідача заперечив.

У судове засідання зявилися представники позивача та відповідача, власні апеляційні скарги підтримали, проти апеляційних скарг один одного заперечили та просили відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, відповідно, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.03.2015 по 21.04.2015 відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ БУДАКС з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 28.04.2015 року № 367/26-54-22-04-10/38511196, згідно з яким установлено порушення платником: пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у звязку із чим завищено задекларований показник валових витрат на загальну суму 119455989 грн. (в тому числі у 2013 році на 81 946 865 грн., у 2014 році на 37509124 грн.); п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у звязку із чим завищено суму податкового кредиту за звітні періоди березень-грудень 2013 року, січень, березень, квітень, червень, липень, листопад і грудень 2014 року, всього на загальну суму ПДВ 19 425 399 грн.

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач зазначив, що ТОВ БУДАКС при визначенні обєктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість враховано витрат на придбання підрядних (будівельних) робіт у субпідрядних організацій ТОВ Азотнефть, ТОВ Вінсо-Технології, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд на підставі письмових договорів підряду.

Поряд із цим, на переконання контролюючого органу, господарські відносини між позивачем та названим субєктом господарювання не мали реального характеру, при цьому відповідач послався на відсутність належним чином оформлених первинних документів (сертифікатів якості на будівельні матеріали, документи на підтвердження транспортування будівельних матеріалів, зберігання таких матеріалів, документи про осіб, які виконували будівельно-монтажні роботи на об'єктах будівництва, в т.ч. журнал реєстрації інструктажу з питань охорони праці), непідтвердження в частині використання результатів підрядних робіт у межах господарської діяльності перевіряємого товариства.

Крім того, відповідач посилається на матеріали податкової інформації в частині реальності господарських відносин позивача із цими контрагентами по ланцюгу постачання робіт, зокрема, на переконання податкового органу відсутність фактичного руху активів у процесі такої діяльності підтверджується обставинами неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ Азотнефть, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд через їх відсутність за податковими адресами, про що складені відповідні акти та на підставі матеріалів попередньо проведених документальних перевірок ТОВ Будакс і ТОВ Вінсо-Технології, та господарські операції між контрагентами позивача і їх контрагентами-третіми особами з ознаками фіктивності (ТОВ Азотнефть з ТОВ Гефест Альянс, ТОВ Вінсо-Технології з ТОВ Арассо і ТОВ Елітбуд Київ, ТОВ Кастор Білдінг з ТОВ Рода груп, ТОВ Промстройбуд, ТОВ Олімп і ТОВ Бельведер, ТОВ Балекс з ТОВ Промбуд маркет, ТОВ Торгінвест-Дніпро, ТОВ Сорбіт, ТОВ Фартерс і ТОВ Архітекс-буд, ТОВ Юнексбуд з ТОВ Буд-Інвест).

Поряд із цим, в ході проведення перевірки з питань дотримання ТОВ БУДАКС іншого податкового та трудового законодавства перевіряючими встановлено, що протягом 2013 року на підприємстві працювало 6 працівників за трудовими угодами, а 2014 року 9, та в 2013 році працювало 30 працівників на підставі цивільно-правових угод, а 2014 року 33. Перелік цивільно-правових угод укладених позивачем протягом перевіряємого періоду наведений на стор. 135 139 акта перевірки. При цьому в ході дослідження змісту цих цивільно-правових угод перевіряючі прийшли до висновків, що такі угоди відповідають ознакам трудових відносин та працівникам за такими угодами щомісяця виплачувалася винагорода у вигляді авансу і заробітної плати одночасно зі штатними працівниками (дана винагорода нараховується згідно акта приймання-передачі виконаних робіт, що складається один раз на місяць. Водночас з текстів угод цивільно-правового характеру здійснення авансових виплат виконавцями за угодами не передбачено).

ТОВ БУДАКС являється платником єдиного соціального внеску (реєстраційний № 03-47814, взятий на облік як платник внеску 15.01.2013 року). За результатами перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску виявлено заниження суми, на яку нараховується та з якої утримується такий внесок (37,04%, 34,7%, 3,6% і 2,6%), всього у розмірі 16 030,04 грн. Дане порушення повязано з тим, що за даними відомостей виплат заробітної плати за січень 2013 року певними працівниками були отримані суми заробітної плати (а саме: ОСОБА_7 2 000 грн., ОСОБА_8 1 335 грн., ОСОБА_9 1 235 грн., ОСОБА_10.М. 1 235 грн., ОСОБА_11 5 000 грн. та ОСОБА_12 2 330 грн.), нарахування яких не відображено платником у звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за січень 2013 року.

Таким чином, за результатами перевірки правильності нарахування та утримання єдиного соціального внеску з сум заробітної плати зафіксовано порушення ТОВ БУДАКС вимог п. 7 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а саме заниження за 2013 -2014 роки суми утриманого єдиного соціального внеску (3,6%, 2,6%) із сум заробітної плати та сум винагороди за виконані роботи та надані послуги за цивільно-правовими договорами, всього на 41 338,73 грн., та порушення вимог п. 5 ст. 8 цього ж Закону, а саме - заниження за 2013 2014 роки суми утриманого єдиного соціального внеску (37,04%, 34,7%) із сум заробітної плати та сум винагороди за виконані роботи та надані послуги за цивільно-правовими договорами, всього на 101 771,95 грн.

На підставі висновків названого акта відповідачем 29.05.2015 сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої станом на 29.05.2015 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 143 110,68 грн., та одночасно відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 71 555,34 грн., - рішення № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Крім того, на підставі того ж акта 02.06.2015 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_2, яким ТОВ БУДАКС визначено до сплати суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27 893 114 грн., в тому числі 22 314 491 грн. за основним платежем, 5 578 623 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ НОМЕР_1, яким платникові визначено до сплати суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 29 138 098,5 грн., в тому числі 19 425 399 грн. за основним платежем, 9 712 699,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані рішення контролюючого органу незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.

Відповідно з п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як субєкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом правильно встановлено, що спірні суми податкового кредиту та витрат сформовані ТОВ «Будакс» за наслідками господарських відносин із контрагентами-підрядними організаціями ТОВ Азотнефть, ТОВ Вінсо-Технології, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд, з якими протягом 2013 2014 років для виконання окремих видів підрядних робіт було укладено ряд договорів.

Під час розгляду справі встановлено, що необхідність залучення підрядних організацій обумовлена тим, що між ПрАТ Енергополь-Україна (Замовник) і ТОВ БУДАКС (Генпідрядник) договорів генерального підряду від 15.01.2013 року № 1501/13, від 01.06.2013 року № 01/06-13 та від 25.09.2013 року № 2509-13, за умовами яких позивач зобов'язується виконати комплекс платних будівельно-монтажних робіт на будівництво другої та третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі міста Києва (надалі - Об'єкт), а також підземного паркінгу третьої черги цього Об'єкта, у відповідності із затвердженою Замовником проектною документацією на стадії робоча документація, а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити виконані роботи. Зокрема, у відповідності до пп. 2.2.9 п. 2.2 цих Договорів у період реалізації даного Договору Генпідрядник (позивач) має право залучити до виконання окремих видів робіт підрядні організації, при цьому він несе повну відповідальність за результати робіт таких підрядних організацій. Також умовами цих Договорів генерального підряду передбачений обовязок Замовника письмово повідомити Генпідрядника (позивача) про перелік співробітників, що представляють інтереси Замовника на обєкті будівництва із вказівкою їхніх обовязків і повноважень.

Так, згідно з наявними у справі матеріалами, у відповідності та на виконання умов зазначених Договорів генерального підряду ТОВ «Будакс» укладено договори із названими підрядними організаціями, зокрема, із:

ТОВ «Юнексбуд» укладено договір підряду від 20.11.2014 №2011/3-14 (т. 25 а.с. 110) та договір підряду від 12.06.2014 №1206-3/14 (т. 25 а.с. 42);

ТОВ «Вінсо-Технології» укладено договір підряду №28-08-2013/13 від 28.08.2013 (т. 19 а.с. 48), договір підряду №22-08-2013/13 від 22.08.2013 (т. 18 а.с. 231), із ТОВ «Кастор Білдінг» укладено договір підряду від 13.01.2014 № 1301/3-14 (т. 19 а.с. 197);

ТОВ «Азотнефть» укладено: договір підряду № 24/10-13 від 24.10.2013 (т. 14 а.с. 15), договір підряду № 07/10-13 від 24.10.2013 (т. 13 а.с. 45), договір підряду № 09/10-13 від 24.10.2013 (т. 13 а.с. 185), договір підряду № 0103-13 від 01.02.2013 (т. 2 а.с. 165), та договір підряду № 0109-13 від 01.09.2013 (т. 10 а.с. 124).

Дослідивши умови наведених договорів, які є однотипними, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що сторонами були врегульовані та узгоджені, зокрема, наступні питання щодо порядку виконання таких Договорів: склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені проектною документацією, що являється невід'ємною частиною цього Договору. Така проектна документація передається Генпідрядником Підряднику за актом приймання-передачі. Кінцеві строки виконання робіт визначені у розд. 4 даних Договорів, та водночас строки проміжних робіт по секціям і поверхам будинку наведені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договорів), який є невід'ємною частиною такого Договору. Загальний строк виконання робіт за Договором підряду може змінюватися шляхом укладення додаткових угод до цього Договору. Обсяг або фронт робіт передається Генпідрядником Підряднику за актом. Прийом фактично виконаних обсягів робіт оформляється актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3), які Підрядник не пізніше 25-го числа звітного місяця оформлює і передає для перевірки та підписання уповноваженому представнику Генпідрядника. При цьому, обсяги і якість робіт, зазначені в актах здачі-приймання, повинні бути підтверджені підписом представника технагляду Замовника та/або Генпідрядника. По завершенню робіт Підрядник передає Генпідряднику виконавчу документацію, що має бути оформлене актом прийому-передачі і означає передачу робіт у власність Генпідрядника і початок гарантійного періоду.

Підрядник зобов'язується виконати передбачені Договором роботи з використанням власних машин і механізмів або залучених ним від третіх осіб. При цьому, Підрядник має право залучати до виконання робіт за Договором будь-які спеціалізовані організації, але виключно за наявності письмової згоди Генпідрядника. Основні матеріали та обладнання, необхідні для виконання Робіт на Об'єкті, поставляються Підрядником. Водночас не виключено можливість забезпечення Підрядників певними матеріалами зі сторони Генпідрядника.

Крім того, Підрядник зобовязаний забезпечити повне, якісне і своєчасне ведення передбаченої нормативними документами виконавчої документації, в тому числі: єдиного журналу виконання робіт (включаючи роботи субпідрядників); журналу обсягів виконаних робіт (ф. КБ-6); документів, що засвідчують якість використаних матеріалів; відомостей лабораторного контролю; актів на приховані роботи; журналів виконання робіт та авторського нагляду; актів перевірок будівництва органами державного нагляду; комплект робочих креслень з написами про відповідність виконаних робіт цим кресленням або змінам до них.

Встановлений наступний порядок оплати робіт: поточні платежі Генпідрядник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту виконання Підрядником робіт в обсязі за місяць на підставі підписаних Сторонами актів виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) та рахунків Підрядника на оплату виконаних робіт. Остаточний розрахунок за роботи, виконані Підрядником за цим Договором, Генпідрядник здійснює протягом 10 банківських днів після підписання Сторонами останнього акта здачі-приймання виконаних робіт, отримання від Підрядника виконавчої документації, в обсягах, передбачених діючими будівельними нормами і правилами.

Також позивачем укладено договори із ТОВ «Балекс», зокрема, договір підряду від 03.06.2013 № Б03/06 (т. 22 а.с. 107) та договір підряду від 24.11.2014 № Б24/11 (т. 24 а.с. 247), які є подібними за змістом, і за якими виконавець зобовязується виконати комплекс робіт з монтажу систем опалення, водопостачання, каналізації відповідно до умов договорів ДБН України, вимог державних та муніципальних установ м. Києва та проектної документації, здати вищезазначені роботи Генпідряднику (ТОВ БУДАКС) та оформити акти введення в експлуатацію. Обсяг робіт, які підлягають виконанню за цим Договором визначається в кошторисній документації, що надається Субпідрядником та затверджується Генпідрядником.

На підтвердження реального руху активів у процесі виконання умов цього договору, позивачем надано копії: листів ТОВ БУДАКС, адресованих контрагентам-підрядникам щодо надання згоди на залучення останніми субпідрядних організацій для виконання робіт за договорами підряду (в тексті яких відсутні відомості про конкретні субпідрядні організації (найменування, ідентифікаційний код, тощо), згоду на залучення яких надав позивач);

актів інвентаризації виконаних робіт, де наведені відомості про обсяг виконаних робіт на будівництві та про обсяг робіт, що мають бути виконані підрядниками на об'єктах будівництва;

додатків до договорів підряду - договірних цін, протоколу погодження цін на матеріали підрядника;

твердих кошторисів договірної ціни;

локальних кошторисів (лише до договорів підряду з ТОВ Азотнефть);

актів приймання виконаних будівельних робіт за місяці березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2013 року, січень, лютий, березень, червень, липень, вересень, грудень 2014 року (за формою № КБ-2в) з доданими до них підсумковими відомостями ресурсів (витрати по факту) і відомостями витрачених ресурсів витрат замовника та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за аналогічні місяці (за формою №КБ-3), що були складені та підписані директорами підприємств ТОВ БУДАКС (ОСОБА_13В.) зі сторони Генпідрядника, і директорами підприємств ТОВ Азотнефть (ОСОБА_14М.), ТОВ Вінсо-Технології (ОСОБА_15І.), ТОВ Кастор Білдінг (ОСОБА_16Г.), ТОВ Балекс (ОСОБА_17В.) і ТОВ Юнексбуд (ОСОБА_18М.) зі сторони підрядників в результаті здачі-прийняття результатів будівельних робіт на підставі відповідних договорів підряду;

податкових накладних, виписаних по описаним вище договорам підряду;

видаткових накладних ТОВ БУДАКС, датованих березнем-листопадом 2013 року та лютим-березнем 2014 року щодо передачі підприємству ТОВ Азотнефть певних будівельних матеріалів за відповідними договорами підряду;

платіжних доручень ТОВ БУДАКС (електронні копії з відмітками банку про дати прийняття платіжних документів до виконання та дати виконання таких платіжних доручень клієнта), - де наявні відомості про сплату позивачем вартості певних робіт (будівельних, будівельно-монтажних, штукатурних, оздоблювальних робіт, робіт з улаштування монолітної залізобетонної фундаментної плити, робіт з улаштування фасаду будівлі, робіт з монтажу системи опалення, водопостачання, каналізації, - вартість робіт з ПДВ) за відповідними договорами на користь контрагентів-підрядників;

оборотно-сальдові відомості по субрахункам 681, 3711, 631, 361 за 2013 2014 роки;

ліцензії серії АЕ № 280565, виданої ТОВ Кастор Білдінг Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на право здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури (строком дії з 13.12.2013 року по 13.12.2016 року).

Крім того, на підтвердження власних доводів щодо реальності здійснення господарських операцій із названими контрагентами, позивачем додатково надано копії:

листа ТОВ Кастор Білдінг від 20.01.2014 року № 200101, адресованого ТОВ БУДАКС, з питання видачі перепусток на будівельний майданчик певним працівникам товариства;

актів закриття прихованих робіт по Обєкту будівництва, оформлених та підписаних комісією, що складається з учасників представника будівельно-монтажної організації ТОВ Кастор Білдінг, представника технічного нагляду замовника ПрАТ Енергополь-Україна, представника генпідрядної організації ТОВ Будакс;

видаткових накладних третіх осіб-постачальників товарів, виписаних на адресу ТОВ Кастор Білдінг, щодо передачі-прийняття певних будівельних матеріалів;

товарно-транспортних накладних;

листів ТОВ Азотнефть і ТОВ Вінсо-Технології, адресованих директору ПрАТ Енергополь-Україна з питань надання дозволу для проходу на територію будівельного майданчика другої черги будівництва житлового комплексу Міністерський та видачі перепусток певним працівникам товариств;

актів закриття прихованих робіт по Обєкту будівництва, оформлених та підписаних комісією, що складається з учасників представника будівельно-монтажної організації ТОВ Азотнефть/ТОВ Вінсо-Технології, представника технічного нагляду замовника ПрАТ Енергополь-Україна, представника проектної організації ТОВ Будінвестсервіс та представника генпідрядника ТОВ БУДАКС;

електронних реєстрів документів (видаткових накладних) за певний період, завірених печаткою ТОВ Азотнефть;

видаткових накладних третіх осіб-постачальників товарів, виписаних на адресу ТОВ Вінсо-Технології, щодо передачі-прийняття певних будівельних матеріалів, товарно-транспортних накладних;

актів випробування систем внутрішньої каналізації та водостоків, приймання насосної станції, промивання (продуву) трубопроводів, приймання системи опалення;

актів гідростатичного чи манометричного випробування на герметичність;

актів закриття прихованих робіт по Обєкту будівництва, оформлених та підписаних комісією, що складається з учасників представника будівельно-монтажної організації ТОВ Балекс, представника технічного нагляду замовника ПрАТ Енергополь-Україна, представника генпідрядної організації ТОВ Будакс, представника авторського нагляду ТОВ Інжпроектсервіс;

реєстру документів (прибуткових накладних) за певний період, завірених печаткою ТОВ Балекс.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ Азотнефть, ТОВ Вінсо-Технології, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судова колегія відзначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названими контрагентами.

У звязку із наведеним, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем цих обставин

Наразі, Окружний адміністративний суд міста Києва мотивував власну позицію щодо безтоварності операцій тим, що позивачем не надано документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених/отриманих на підставі та на виконання спірних договорів підряду з контрагентами ТОВ Азотнефть, ТОВ Вінсо-Технології, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд, зокрема: графіку виконання робіт (додаток № 2 до договорів підряду, де мають бути зафіксовані проміжні строки виконання підрядних робіт); актів передачі обсягів або фронтів робіт; локальних кошторисів по договорах підряду з іншими ніж ТОВ Азотнефть контрагентами-підрядниками; актів передачі-приймання проектної та виконавчої документації за договорами підряду, та безпосередньо документів самої виконавчої документації; акти за результатами виявлення дефектів робіт; сертифікатів якості та інших документів на підтвердження якості та відповідності використаних у будівництві Обєкта матеріалів; листів замовника будівництва (ПрАТ Енергополь-Україна) з питань визначення конкретних осіб Товариства як його уповноважених представників для здійснення технічного нагляду за виконанням підрядних робіт, перевіркою якості будівельних матеріалів і вирішення інших питань на будівництві, та надання дозволу на допуск на будівельний майданчик працівників підрядних організацій (в тому числі видачі перепусток); розрахункових та інших документів, на підтвердження здійснення позивачем повної оплати вартості підрядних робіт в обсягах, що зафіксовані в довідках КБ-3, та/або вирішення з контрагентами питання про розстрочення/відстрочення сум оплати.

З цього приводу судова колегія зауважує, що ненадання позивачем певних документів або наявність певних незначних дефектів у них не може бути єдиною і достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат, позаяк, докази повинні підлягати оцінці у їх сукупності і за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання певного документу, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (послуг).

Крім того, в силу приписів частин 4 та 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За правилами ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Оскільки, в порушення вимог ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України, суд першої інстанції, констатувавши відсутність певних доказів, не запропонував сторонам їх надати, колегія суддів вважає за можливе прийняти до уваги надані позивачем під час апеляційного розгляду справи докази.

Зокрема, додатково позивачем надано копії Ліцензій на право здійснення будівельних робіт контрагентами ТОВ «Будакс»; копії перепусток на право входу на територію Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (замовника за договорами, у яких позивач виступав генпідрядником) робітникам згаданих контрагентів позивача; копії наказів про призначення осіб, які уповноважені підписувати первинну документацію; додаток № 2 (Графік виконання робіт) за Договором підряду № 2011/3-14 від 20.11.2014; Копії Сертифікатів якості будівельних матеріалів; Копії Сертифікатів відповідності; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи; Копії Сертифікатів на систему управління якістю; копії актів приймання-передачі робочої документації та накладних, які є додатками до них; графіки виконання робіт, сертифікат про засвідчення закінчення будівництва об'єкта, локальні кошториси, акти на закриття прихованих робіт, проектна документація, Довідка про виконання підрядних робіт, журнали, Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 2011/3-14 від 25.11.2014.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні та інші документи у повній мірі підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Азотнефть, ТОВ Вінсо-Технології, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд.

Відповідач, у свою чергу, на спростування цих обставин належних і допустимих доказів не надав, обґрунтувань щодо наявності підстав для відхилення наданих позивачем доказів, також не навів і у суду такі відсутні і колегія суддів підстав для цього не вбачає.

Вирішуючи питання використання отриманих за наведеними договорами робіт та послу у власній господарській діяльності, судова колегія враховує, що у даному випадку господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами відповідають господарській меті товариства, що, згідно з витягом з ЄДРПОУ, полягає в організації будівництва будівель, будівництві житлових і нежитлових будівель, купівлі та продажі власного нерухомого майна, надані в оренду і експлуатацію власного чи орендованого майна, водночас, необхідність залучення підрядних організацій обумовлена необхідністю виконання позивачем власних зобовязань перед ПрАТ Енергополь-Україна (Замовник), що виникли з договорів генерального підряду від 15.01.2013 року № 1501/13, від 01.06.2013 року № 01/06-13 та від 25.09.2013 року № 2509-13.

Колегія суддів критично оцінює посилання податкового органа на матеріали податкової інформації в частині реальності господарських відносин позивача із цими контрагентами по ланцюгу постачання робіт, зокрема, на обставинами неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ Азотнефть, ТОВ Кастор Білдінг, ТОВ Балекс, ТОВ Юнексбуд через їх відсутність за податковими адресами, про що складені відповідні акти.

Апеляційний суд відзначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Отже, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, оскільки доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім того, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на субєкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та названими субєктами господарювання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції у цій частині, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

У звязку із цим, судове рішення у частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, що закріплені положеннями ст. 159 КАС України, оскільки прийняте судом із порушенням норм матеріального права та за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги позивача спростовують покладені в його основу висновки, тому постанова суду у цій частині підлягає скасуванню.

Поряд із цим, колегія суддів вважає правильним висновок Окружного адміністративного суду міста Києва щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача у частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 року № Ю-0029951706 та рішення від 29.05.2015 року № НОМЕР_3.

Згідно з актом податкового органу, підставою для нарахування та стягнення недоїмки і штрафних санкцій, зазначених у наведених вимозі та рішенні про застосування штрафних санкцій, стали висновки відповідача про заниження суми, на які нараховується та з якої утримується єдиний внесок за період з січня 2013 року по грудень 2014 року.

Згідно з п. 1 - 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску, зокрема, є:

роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частин;

фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 цього Закону платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої цієї статті.

Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до шостої частини цієї статті нарахування такого єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.

Суд правильно звернув увагу, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників визначається ст. 8 цього Закону. Зокрема, безпосередньо роботодавець сплачує до Пенсійного фонду суму єдиного соціального внеску в розмірі 34,7% від винагороди, нарахованої фізичній особі за цивільно-правовим договором, а фізична особа за наслідками укладення цивільно-правового договору із підприємством сплачує за себе 2,6% винагороди за таким договором. В даному випадку утримує та перераховує до бюджету цю суму сам роботодавець.

В іншому випадку - роботодавці нараховують єдиний внесок на суми нарахованої заробітної плати (доходу) найманим працівникам відповідно класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, у розмірах від 36,76 до 49,7 відсотків та утримують із зазначених сум єдиний внесок у розмірі 3,6 відсотка. При цьому, якщо розмір заробітної плати найманого працівника не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, то нарахування єдиного внеску роботодавцем здійснюється із суми мінімальної заробітної плати, утримання єдиного внеску - із суми фактично нарахованої заробітної плати такому працівнику.

За правилами абз. 1 і 2 ч. 1 ст. 9 цього Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Згідно з другою та третьою частинами цієї статті обчислення єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Судом встановлено, що ТОВ БУДАКС, будучи зареєстрованим платником єдиного соціального внеску, протягом 2013 2014 років мав правовідносини з фізичними особами на підставі як трудових договорів, так й на підставі цивільно-правових угод. Позивачем здійснювалося обчислення, нарахування та утримання єдиного соціального внеску із сум нарахованих (виплачених) заробітної плати за трудовими договорами і винагород - за цивільно-правовими угодами, з відображенням показників у звітності по єдиному соціальному внеску.

Згідно з позицією відповідача, позивачем не було обчислено, нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок з сум фактично виплаченої 6-м фізичним особам (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_12Є.) заробітної плати за січень 2013 року, що не відображено у звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідний місяць 2013 року. Крім того, відповідач прирівняв договори, укладені позивачем протягом 2013-2014 років з фізичними особами на виконання певних робіт до трудових договорів, та, як наслідок, у звязку з чим, дійшов висновку, що товариство зобовязане здійснювати нарахування та утримання єдиного соціального внеску із сум нарахованої винагороди за цивільно-правовими угодами як роботодавцем з сум заробітної плати, що нарахована найманим працівникам за трудовими договорами (тобто, у розмірі 37,04 і 3,6 відсотків).

З цього приводу, позивач зазначив, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Будакс у відповідності до вимог чинного законодавства здійснювало нарахування, утримання та сплату сум єдиного внеску в строк до 20-го числа наступного за звітним місяцем у розмірах 34,7 і 2,6 відсотків з сум винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами (суми зазначених винагород нараховувалися та виплачувалися фізичним особам на підставі складених актів приймання-передачі наданих послуг за місяць року), та у відповідних розмірах - з сум нарахованої заробітної плати.

На підтвердження цих обставин у матеріалах справи наявні копії цивільно-правових угод, що були укладені ТОВ Будакс (як Замовником) з фізичними особами (без статусу фізичних осіб-підприємців, Виконавцями) щодо виконання власними силами та на власний ризик конкретно визначених платних робіт (послуг) та на певні визначені строки; копії актів приймання-передачі наданих послуг, що оформлялися сторонами на підставі таких цивільно-правових угод за результатами виконання обсягу робіт за місяць; розрахункових відомостей за місяці 2013 і 2014 років (в тому числі розрахункова відомість за місяць січень 2013 року, - де, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, відсутні відомості про нарахування сум заробітної плати жодним працівникам, окрім ОСОБА_13 у розмірі 800 грн.), банківських виписок за періоди сплати протягом 2013 2014 років сум єдиного внеску та оборотно-сальдові відомості по субрахунку 651 За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування рахунку бухгалтерського обліку за 2013 2014 роки (де наведені загальні відомості про проведені позивачем розрахунки по сплаті єдиного соціального внеску).

Суд попередньої інстанції небезпідставно зауважив, що за своєю правовою природою, такі договори у більшій мірі мають ознаки підрядного договору ніж трудового, оскільки фактично його предметом є надання певного результату, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата, поряд із цим, з такого договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Водночас, у трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами, проте відповідно до п. а ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення (N 1788-XII від 05.11.1991 року) робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

За таких обставин, враховуючи природу укладених позивачем із названими особами договорів, єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачується відповідно вимоги частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, зважаючи на надані позивачем докази щодо сплати ЄСВ TOB «БУДАКС» своєчасно та у повному обсязі нараховано, утримано та сплачено єдиний внесок за вказаними угодами, у свою чергу, висновки податкового органу щодо заниження та несплати єдиного внеску не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо помилковості та недоведеності висновків акта перевірки про допущені позивачем порушення вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача також і у частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 року № Ю-0029951706 та рішення від 29.05.2015 року № НОМЕР_3.

Підсумовуючи наведене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, підтвердилися, оскаржувана постанова щодо частини позову прийнята судом законно і обґрунтовано, водночас, в іншій частині, ухвалена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального права тому, на думку судової колегії наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача. Доводи апеляційної скарги відповідача свого підтвердження не знайшли, тому у її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції щодо частини позову прийнята судом законно і обґрунтовано, водночас, в іншій частині, ухвалена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - скасуванню в частині.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАКС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАКС» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАКС" у цій частині задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.06.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддіОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.