Ухвала суду № 54681841, 24.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15844/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві від 10 квітня 2015 року №0035891704.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформляла цей документ і подала до обслуговуючого банку, а тому позивачем несвоєчасно сплачено авансовий внесок з єдиного податку фізичних осіб, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції у відповідності до ч.1 ст.195 КАС України в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 06 серпня 2009 року зареєстрований Дніпровською районною у м.Києві державною адміністрацією як фізична особа-підприємець та з 01 січня 2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування, 2 група, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_1.

12 лютого 2015 року державним реєстратором проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України посадовою особою контролюючого органу проведено перевірку своєчасності сплати єдиного податку ОСОБА_2, якою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку протягом строків, визначених п.295.1 ст.295 ПК України .

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві складено акт №2369/26-52-17-05-2753320974 від 10 квітня 2015 року, відповідно до якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 10 квітня 2015 року №0035891704, згідно якого зобов'язано позивача за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 243,60 грн., сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 121,80 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятого податкового повідомлення рішення, рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 18 червня 2015 року №1775/В/26-15-10-08-16 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Рішенням ДФС України від 22 липня 2015 року №7058/В/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві від 10 квітня 2015 року №0035891704 (в частині застосування форми рішення) і не задоволено повторну скаргу позивача в частині застосування до нього штрафних санкцій, а також зобов'язано ГУ ДФС у м.Києві забезпечити виконання ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Мінстерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236) щодо складання та направлення до ФОП ОСОБА_2 податкового повідомлення-рішення за формою «Р» про застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку у розмірі 121,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що підстави для застосування до ОСОБА_2 штрафних санкцій відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві від 10 квітня 2015 року №0035891704 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно із пп.10.1.2 п.10.1 ст.10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків.

Правові засади справляння єдиного податку встановлюються главою 1 р.XIV ПК України.

Відповідно до п.294.1 ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Пунктом 295.1 ст.295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

В силу вимог п.295.8 ст.295 ПК України у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до п.300.1 ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно із п.122.1 ст.122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, частинами 4, 5 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 сплатив до УДКСУ у Деснянському р-ні м.Києва єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 244,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією «ПриватБанк» від 12 лютого 2015 року. Проте, вказані кошти перераховано на помилковий розрахунковий рахунок №31510970700004.

16 березня 2015 року позивач повторно сплатив єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 244,00 грн. до ГУ ДКС у м.Києві на розрахунковий рахунок НОМЕР_2.

Таким чином, враховуючи, що кошти зі сплати єдиного податку зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, та беручи до уваги положення п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», згідно якого під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 у передбачений податковим законодавством строк здійснив оплату податкового зобов'язання в сумі 244 грн. до Державного бюджету України, хоча і з застосуванням помилкових реквізитів.

Визначення позивачем у платіжному дорученні помилкового рахунку не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк та, як наслідок, для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.295.1 ст.295 ПК України, хоча і зі здійсненням помилки під час перерахування, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.122.1 ст.122 ПК України.

Отже, для підтвердження факту несплати суми єдиного податку необхідно встановити, що у строк, передбачений п.295.1 ст.295 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк і, як наслідок, для застосування штрафних санкцій на підставі п.122.1 ст.122 ПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_2 штрафних санкцій, недоведення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві всупереч ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року №0035891704, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо виконання вимог ДФС України, викладених в рішенні від 22 липня 2015 року №7058/В/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги, щодо складання та направлення до ФОП ОСОБА_2 податкового повідомлення-рішення за формою «Р» про застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку у розмірі 121,80 грн., а тому колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності на час розгляду справи в суді іншого податкового повідомлення-рішення (за формою «Р») щодо застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 121,80 грн., крім податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року №0035891704, яке оскаржується в рамках даної справи.

Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 2009,70 грн. підлягає стягненню з апелянта.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2009,70 грн. (дві тисячі дев'ять грн. 70 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 грудня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

В.П.Мельничук

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.