Постанова № 54681798, 22.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/21166/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Сеньків Х.В., представника відповідача - Британчука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва до відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 і № 2, у розмірі 24 096,96 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва як платник страхових внесків.

29.07.2015 позивач направив на адресу ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за серпень 2015 року (вих. № 12124/03 від 28.07.2015 і № 12143/05 від 28.07.2015).

Факт отримання цих розрахунків відповідачем не заперечується.

Платіжними дорученнями від 21.08.2015 № 231 і № 232 товариство сплатило визначені позивачем суми фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за серпень 2015 року в повному обсязі.

Однак сплачені відповідачем кошти за серпень 2015 року у розмірі 24 127,85 грн. були зараховані УПФУ в Святошинському районі м. Києва в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди.

На підтвердження факту існування у відповідача сум заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 і № 2 позивач подав до суду витяги з карток особового рахунку ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» за період з 01.01.2015 по 22.09.2015, згідно яких за відповідачем станом на 25.08.2015 обліковувалася недоїмка за писком № 1 в сумі 663,58 грн. та за списком № 2 - 23 332,13 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи перерозподіл коштів в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості їх виникнення, позивач діяв відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

За правилами пункту 1 частини другої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частини друга, третя статті 25 Закону № 2464-VI).

При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонд України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 року (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 6.8 Інструкції).

За правилами пункту 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу ПФУ за місцем його реєстрації.

Так, як вбачається з матеріалів справи, підприємство отримало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, надіслані УПФ та сплатило суму зазначених зобов'язань повністю, що підтверджується відповідним платіжним дорученнями.

Згідно положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано УПФ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 червня 2015 року (справа №21-166а15), яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею, тому посилання позивача є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач виконав свої зобов'язання, щодо відшкодування витрат та виплату і доставку пільгових пенсій за серпень 2015 року, що підтверджено платіжними дорученнями за цей період.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову не відповідає обставинам справи.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва до відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 28.12.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.