Ухвала суду № 54681787, 21.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2015 рокусправа № 804/14712/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання:Шелеповій Ю.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року по справі № 804/14712/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міндоходів форми Р № НОМЕР_1 від 29.05.2015 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано той факт, що наявність оформлених первинних документів та податкових накладних є обовязковою, але не єдиною умовою для формування валових витрат. Крім того, посилається на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 року, яким встановлено, що засновник (учасник) та директор контрагента позивача - ТОВ Пром-Консалт використовував дане підприємство для здійснення незаконної діяльності з переведення грошових коштів із безготівкової форми в готівкову, тобто створив субєкта господарювання з метою його використання для приховування злочинної діяльності та видачі завідомо підроблених первинних документів, які надали право субєктам господарювання на формування валових витрат, які враховуються при визначенні обєкту оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Пром-Консалт за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 13 травня 2015 року № 3/28-01-46-03-00191454, висновками якого встановлено ряд правопорушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (надалі ПК України), що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 3769417 грн.

Такі висновки, на думку податкового органу обумовлені тим, що договір поставки, який був укладений між позивачем та ТОВ Пром-Консалт не спрямований на настання правових наслідків; ТОВ Пром-Консалт за місцем юридичної адреси не знаходиться, не має трудових ресурсів, приміщення, обладнання для виконання робіт для позивача; правочини ТОВ Пром-Консалт укладені з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настанням правових наслідків, а вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 року встановлено, що засновник (учасник) та директор контрагента позивача - ТОВ Пром-Консалт використовував дане підприємство для здійснення незаконної діяльності з переведення грошових коштів із безготівковою форми в готівкову. До оформлення наданих для перервірки первинних бухгалтерських документів, а також документів складського обліку та товарно-транспортних накладних жожних зауважень не виникло.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 29 травня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3769417,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1884708,50 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано валові витрати у спірний період, мають реальний характер, у звязку з чим, донараховуючи позивачу оспорюване грошове зобовязання відповідач діяв з перевищенням наданих владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

При цьому, платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відомостями з Єдиного реєстру про відсутність контрагента за місцезнаходженням чи відсутності у цього контрагента трудових ресурсів, приміщення, обладнання для виконання робіт для позивача.

Натомість, встановлені обставини справи свідчать про те, що 14 листопада 2012 року між позивачем та ТОВ «Пром-Конслат» укладено договір № 899 згідно умов якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів, згідно з технічними вимогами і якістю ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні», а також умовами даного Договору у кількості 4205,34 тон на загальну суму 9882649,95 грн.

На виконання умов договору на ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» було поставлено товар від ТОВ «Пром-Консалт», визначений даним договором.

Поставка товару здійснювалася ТОВ «Пром-Конслат», що підтверджується відповідними товарно транспортними накладними.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується видатковими накладними, актами походження металобрухту чорних металів, на яких наявні підписи уповноважених представників сторін, посвідченнями про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів, а також актами приймання металів чорних (вторинних), що підтверджують оприбуткування ТМЦ на складі підприємства.

З Акту перевірки вбачається, що операції із придбання та переробки металлобрухту відображені у бухгалтерському та податковому обліку належним чином, а за придбаний металобрухт позивачем здійснено повний розрахунок у безготівковій формі на рахунок ТОВ «Пром-Консалт».

Також реальний рух активів та первинна переробка металобрухта позивачем пілитверджені наданиими як до суду, так і під час податкової перевірки, актами переробки брухту по цеху комплексної переробки брухту та відходів металу.

Усі первинні документи, надані позивачем на перевірку, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договорів.

Крім того, ТОВ «Пром-Консалт» мало ліцензію на здійсненя операцій з металлобрухтом (т.1 а.с. 100).

Посилання апеллянта на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 року, яким засуджено ОСОБА_3 за придбання ТОВ «Пром-Консалт» без мети здійснення підприємницької діяльності за ст.205 ч.1 КК України (т.1 а.с. 75) колегія суддів не приймає як належний доказ, оскільки зі змісту вироку вбачається, що господарські операції позивача із цим Товариством не були предметом дослідження і їм не надавалась правова оцінка, а тому він не можу доводити безтоварність господарських операцій ТОВ «Пром-Консалт» із позивачем.

При цьому колегія суддів зауважує, що за приписами частини 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування валових витрат та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржувалось.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Осквільки при поданні апеляційної скарги апелянту було надано відстрочку у сплаті судового збору до винесення судового рішення, а за результатами розгляду апеляційної скарги в її задоволенні суд відмовляє, то судовий збір підлягає стягненню з апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року по справі № 804/14712/15 залишити без змін.

Стягнути до Спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1339,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:І.В. Юрко