Ухвала суду № 54681715, 22.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4514/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Конепуда Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції України до державного підприємства «Зал офіційних делегацій», третя особа: держане підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна фінансова інспекція України звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Зал офіційних делегацій», третя особа: держане підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення коштів в сумі 299212,56 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини, що виникли у даній справі, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Даний позов пред'явлено органом державного фінансового контролю - Державною фінансовою інспекцією України до суб'єкта господарювання - державного підприємства «Зал офіційних делегацій» у зв'язку із тим, що останнім не забезпечено виконання вимоги позивача щодо усунення виявлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності недоліків.

Так, приписами пунктів 7, 8, 10, 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано наступні права:

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Зазначені вимоги спрямовані на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковими до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Так, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічна правова позиція щодо меж компетенції органу державного фінансового контролю неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року, від 21 квітня 2015 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, № 21-96а15).

Обговорюючи питання щодо юрисдикції даного спору, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої та пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Суб'єктом владних повноважень, за визначенням цього Кодексу, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу).

Із аналізу наведених процесуальних норм випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правових характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Проаналізувавши правовий зміст даного позову, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги органу державного фінансового контролю заявлені з метою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок дій підконтрольної установи (її посадових осіб), які цей орган вважає порушенням бюджетного, трудового та іншого законодавства. Так, заявник у позові вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом приватного права.

Так, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень частин першої - другої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Правилами статті 22 цього Кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, питання відшкодування матеріальної шкоди (збитків), яка, на думку позивача, завдана державі діями підконтрольної установи (не суб'єкта владних повноважень), носить приватноправовий зміст, а тому не може розглядатись та вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства (в залежності від суб'єктного складу сторін).

За таких підстав, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 199, ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі за даним позовом.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги позивачем не було надано доказів сплати судового збору.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, судовий збір підлягає стягненню з позивача.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому скарга подається до суду, що дорівнює 1218,00 грн.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України - задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою провадження в справі закрити.

Стягнути Державної фінансової інспекції України до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень, 00 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 28.12.2015 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.