Рішення № 54681375, 21.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р.Справа № 904/8267/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат'', 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄДРПОУ 00191307;

до товариства з обмеженою відповідальністю Лівед Ойл, 61001, м. Харків, пр. Московський, 63, код ЄДРПОУ 39497670;

про стягнення 9 871,20 грн.

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 28.07.2015 р.)

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат звернулось до до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Лівед Ойл з позовом про стягнення штрафу у розмірі 9 871,20 грн.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків поставки товару відповідно до Специфікації № 2 від 29.04.2015 р., яка є додатком № 3 до підписаного сторонами договору поставки № 648 від 21.04.2015 р., у звязку з чим, на думку позивача, в силу приписів ст. 625 ЦК України відповідач повинен нести відповідальність передбачену пунктом 7.2 зазначеного договору.

В наявному в матеріалах справи відзиві на позовну заяву (вх. № 66 909 від 13.12.2015 р.), відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зокрема зазначивши, що сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 648 від 21.04.2015р., якою вони змінили п. 4 Специфікації № 2 від 29.04.2015 р. та узгодили строк поставки товару на 2-3 квартал 2015 р. Разом з тим, у відзиві відповідач окремо просив звернути увагу суду на те, що вищевказана специфікація передбачає поставку автошин KORMORAN C 275/70R22.5, тоді як у заявці вих. № 53-15/792 від 19.05.2015 р. позивач просив здійснити поставку автошин MATADOR FR2 MASTER 275/70R22.5 і тому відповідач не може нести відповідальність за прострочення поставки не передбаченого умовами договору товару. Також, у зазначеному відзиві на позов, у звязку з тим, що позивач додав до позову копію заявки вих. № 53-15/792 від 19.05.2015 р., що не відповідає оригіналу, через що відповідач вбачає ознаки підробки документу з метою отримання неправомірної вигоди (безпідставного стягнення штрафних санкцій) у розмірі 9 871,20 грн., відповідач просив суд винести окрему ухвалу, якою доручити відповідному органу перевірку діяльності позивача на предмет підробки заявки вих. № 53-15/792 від 19.05.2015 р.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про вручення судової ухвали про відкладення розгляду справи від 08.12.2015 р. позивачеві 15.12.2015 р., на електронну адресу суду надіслав письмові пояснення (вх. № 1909 від 18.12.2015 р.), які також надіслав на адресу суду (вх. № 50928 від 21.12.2015 р.), в яких зокрема зазначив, що не має можливості надати оригінал заявки № 53-15/792 від 19.05.2015 р., оскільки така заявка була виготовлена в одному оригінальному примірнику, який було надіслано відповідачу, а копія, яка залишилась у позивача, надана до матеріалів справи. Також, в зазначених поясненнях позивач зазначив, що згідно пояснень, які були надані виконавцем цієї заявки ОСОБА_1 вбачається, що дійсно, спочатку при виготовленні заявки була допущена помилка у найменуванні товару, але потім виконавцем була виправлена помилка шляхом внесення змін до тексту безпосередньо в примірнику заявки, інші технічні характеристики товару, ціна товару були зазначені правильно, крім того, в заявці зазначається про поставку товару за специфікацією № 2 від 29.04.2015 р., яка містить тільки один вид товару.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що в надісланій позивачем заявці був інший товар, не передбачений специфікацією №2 від 29.04.2015 р. договору, а також, що відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди № 1 до договору поставки № 648 від 21.04.2015р., надісланої на адресу суду (вх. № 48821 від 07.12.2015 р.), вони змінили п. 4 Специфікації № 2 від 29.04.2015 р. та узгодили строк поставки товару на 2-3 квартал 2015 р.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобовязань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

Між публічним акціонерним товариством Криворізький залізорудний комбінат (позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Лівед Ойл (відповідач, постачальник) 21.04.2015 р. було укладено договір поставки № 648, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором.

Найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обмовляються сторонами у специфікації, що є невідємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікації.

Так, відповідно до специфікації №2 від 29.04.2015 р. до договору поставки № 648 від 21.04.2015 р. постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: автошина 275/70R22.5, виробник KORMORAN, у кількості 6 шт. за загальною сумою з ПДВ 49 356,00 грн.

Товар поставляється на умовах: СРТ склад покупця м. Кривий Ріг (Інкотермс 2010).

Відповідно до п. 3.2 договору товар за даним договором поставляється у строки, зазначені у специфікації.

Згідно з п. 4 вищезазначеної специфікації строк поставки товару: 2 квартал 2015 р., протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.

Пункт 3.3 договору встановлює, що у випадку доставки товарів на склад покупця, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою покупця.

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобовязується постачати покупцю товар на умовах даного договору.

В свою чергу, покупець має право вимагати від постачальника поставки якісного і конкурентоздатного товару в кількості та у строки, передбачені специфікаціями до даного договору (п. 6.4 договору).

Умовами договору, а саме п.7.2 сторони визначили, що за порушення погоджених строків поставки постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні за якою відбулося таке порушення.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли зобовязання, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов спірного договору, 22.05.2015 р. направив на адресу відповідача заявку № 53-15/792 від 19.05.2015 р., яка була отримана відповідачем 27.05.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як зазначив відповідач, копія заявки № 53 -15/792 від 19.05.2015 р., наданої позивачем до матеріалів справи, не відповідає оригіналу даної заявки, згідно чого він вбачав ознаки підробки документу з метою отримання неправомірної вигоди (безпідставного отримання штрафних санкцій).

Однак суд зазначає, що дійсно, позивачем, як також було зазначено ним в письмових поясненнях (вх. 1909 від 18.12.2015 р.), була допущена помилка у найменуванні виробника товару, зазначеного у заявці № 53 -15/792 від 19.05.2015 р., однак інші технічні характеристики товару та ціна були зазначені правильно і відповідають тим, які були визначені сторонами у специфікації № 2 до договору поставки № 648 від 21.04.2015 р.

Разом з тим, відповідач жодним чином не повідомляв позивача про невідповідність отриманої заявки умовам договору, більше того, з наявних в матеріалах справи листів вих. № 19/06 від 19.06.2015 р. та № 53-02/1908 від 06.07.2015 р. вбачається, що сторони обговорювали поставку саме товару, визначеного специфікацією № 2 до укладеного сторонами договору, який, до того, є єдиним визначеним у даній специфікації товаром. Зазначене свідчить про те, що незважаючи на помилку у найменуванні виробника товару, допущену позивачем при виготовленні заявки, остання була такою, яка відповідала підписаній сторонами специфікації № 2 від 29.04.2015 р. до договору поставки № 648 від 21.04.2015 р.

Також, як стверджує відповідач, сторони, уклавши додаткову угоду №1 до договору поставки № 648 від 21.04.2015 р., змінили п. 4 Специфікації № 2 від 29.04.2015 р. та узгодили строк поставки товару на 2-3 квартал 2015 р.

Дослідивши вищезазначену додаткову угоду суд зазначає, що даною угодою сторони збільшили період, протягом якого може бути здійснена поставка товару, при цьому не змінювали строк, протягом якого повинна бути здійснена поставка товару згідно письмової заявки № 53-15/792 від 19.05.2015 р., а саме 14 календарних днів з моменту її направлення позивачем відповідачу.

Таким чином, у відповідності до п. 4 специфікації № 2 від 29.04.2015 р. до договору поставки № 648 від 21.04.2015 р., відповідач повинен був протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмової заявки № 53-15/792 від 19.05.2015 р. позивачем, поставити йому відповідний товар, тобто до 05.06.2015 р.

Однак, як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі і не поставив відповідний товар покупцю у встановлений строк, у звязку з чим позивач, відповідно до п. 7.2 спірного договору, за порушення строків виконання зобовязання нарахував відповідачеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації 9 871,20 грн. та 16.07.2015 р. направив на адресу постачальника претензію від 10.07.2015 р. № 53-02/1976 з вимогою перерахувати штраф у розмірі 9 871,00 грн. на поточний рахунок позивача, яка була отримана постачальником 28.07.2015 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на вищевикладене, а також те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не поставив товар у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, він визнається судом таким, що прострочив та неналежним чином виконав зобовязання з поставки відповідного товару згідно з договором поставки № 648 від 21.04.2015 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. ст. 526,530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, а також, що відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, яка у свою чергу в силу ст. 549 ЦК України може бути у вигляді штрафу, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, відповідачем дані строки пропущені, у звязку з чим він повинен нести відповідальність відповідно до п 7. 2 договору у вигляді сплати штрафу.

Наданий позивачем розрахунок штрафу перевірено судом, останній відповідає умовам договору та становить 9 871,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Лівед Ойл (61001, м. Харків, пр. Московський, 63, код ЄДРПОУ 39497670) на користь публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат (50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄДРПОУ 00191307) штраф за неналежне виконання умов договору поставки № 648 від 21.04.2015 р. у розмірі 9 871,00 грн. та 1 218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 28.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3