Постанова № 54681140, 22.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа№ 910/8166/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України

на рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015р.

у справі № 910/8166/15-г (головуючий суддя Домнічева І.О., судді Ломака В.С., Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Євро Реконструкція

про стягнення 12 427 126,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Євро Реконструкція (далі - відповідач) про стягнення 12 427 126,55 грн., з яких: 6 998 317,80 грн. - пеня, 3 773 166,16 грн. - інфляційні втрати та 1 655 642,59 грн. - 3% річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу №13/3414-ТЕ-41 від 29.01.2013р.

Відповідач позов визнав частково з підстав та у розмірі, викладених у відзиві на позовну заяву, а також просив суд зменшити заявлену до стягнення суму пені в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до 21 254,51 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2015р. у справі № 910/8166/15-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 254,51 грн. пені, 48 957,04 грн. 3% річних, 1 326 674,90 грн. інфляційних втрат та 2 318,03 грн. судового збору. В решті вимог у позові відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015р. у справі № 910/8166/15-г скасувати в частині відмови у стягненні 3 640 491,26 інфляційних втрат, 6 849 535,17 грн. пені та 1 606 685,55 грн. 3% річних та прийняти в цій частині рішення про задоволення вказаних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку спільним протокольним рішенням та договорам про організацію. Також позивачем зазначено, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2014р. за невиконання зобовязань контрагентами, в даному випадку таких, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає понад 85 мільярдів гривень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.11.2015р.

Ухвалою суду від 10.11.2015р. розгляд скарги у справі відкладено на 08.12.2015р. у звязку з необхідністю витребування у позивача (скаржника) довідки про зарахування субвенцій в рахунок погашення заборгованості за договором окремо по кожному місяцю спірного періоду із зазначенням суми і дати зарахування.

Ухвалою суду від 08.12.2015р. розгляд скарги у справі відкладено на 22.12.2015р. у звязку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 10.11.2015р. Даною ухвалою повторно зобовязано позивача (скаржника) виконати вимоги ухвали суду від 10.11.2015р.

На виконання вимог ухвали суду від 10.11.2015р. позивачем надано довідку про зарахування субвенцій в рахунок погашення заборгованості за договором.

В судовому засіданні 22.12.2015р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечив проти наведених доводів, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2013р. між НАК ,,Нафтогаз України (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Євро Реконструкція (далі покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3414-ТЕ-41 (далі договір, т.1, а.с.20-25), відповідно до якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році та січні-грудні 2013 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 договору, він у безспірному порядку зобовязується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору протягом січня 2013р. грудня 2013р. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 240 295 287,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами договору та скріплені їх печатками:

- від 31.01.2013р. на суму 51 818,14 грн.,

- від 31.01.2013р. на суму 36 959 868,10 грн.,

- від 28.02.2013р. на суму 41 030,33 грн.,

- від 28.02.2013р. на суму 29 270 857,95 грн.,

- від 31.03.2013р. на суму 35 187 842,33 грн.,

- від 31.03.2013р. на суму 38 752,32 грн.,

- від 30.04.2013р. на суму 17 671 673,25 грн.,

- від 30.04.2013р. на суму 28 320,61 грн.,

- від 31.05.2013р. на суму 9 310 196,44 грн.,

- від 31.05.2013р. на суму 1 339,31 грн.,

- від 30.06.2013р. на суму 2 482,24 грн.,

- від 30.06.2013р. на суму 8 470 200,63 грн.,

- від 31.07.2013р. на суму 2 344,77 грн.,

- від 31.07.2013р. на суму 7 812 458,56 грн.,

- від 31.08.2013р. на суму 4 235 420,41 грн.,

- від 31.08.2013р. на суму 1 069,62 грн.,

- від 30.09.2013р. на суму 2 132,69 грн.,

- від 30.09.2013р. на суму 10 663 977,31 грн.,

- від 31.10.2013р. на суму 18 653,48 грн.,

- від 31.10.2013р. на суму 22 454 641,68 грн.,

- від 24.01.2014р. на суму 25 974 251,76 грн.,

- від 24.01.2014р. на суму 26 780,99 грн.,

- від 30.01.2014р. на суму 30 070 949,34 грн.,

- від 30.01.2014р. на суму 38 482,63 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням встановлених в договорі строків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем сплачено основну заборгованість станом на момент звернення до суду, однак платежі відповідач здійснював з простроченням строків, передбачених умовами договору, в звязку з чим заявлено вимоги про стягнення пені на підставі п. 7.2 договору в розмірі 6 998 317,80 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 773 166,16 грн., 3% річних в розмірі 1 655 642,59 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач визнавав прострочення сплати за договором та наводив у власному контррозрахунку суми, які ним визнаються, а саме: пеня в розмірі 212 545,19 грн., 3% річних в розмірі 48 957,04 грн. та інфляційні втрати в розмірі 132 674,90 грн.

Крім того, відповідач вказує на укладення договорів про організацію розрахунків, якими визначено порядок погашення заборгованості з різниці в тарифах, а також на спільні протокольні рішення, якими визначено погашення взаємної заборгованості з надання пільг, субсидій та компенсацій, за умовами яких сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у даній справі, однак зазначає про таке.

Правовідносини між сторонами виникли з договору поставки природного газу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав протягом січня 2013р. грудня 2013р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 240 295 287,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами договору та скріплені їх печатками/

За змістом ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору відповідач вартість газу, поставленого за спірний період, оплатив з порушенням встановлених в договорі строків.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За змістом ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як розяснено в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 ,,Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, тобто з 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. ,,Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві (Сторона 1), Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації (Сторона 2), Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Сторона 3), Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Євро Реконструкція (Сторона 4) та Національною акціонерною компанією ,,Нафтогаз України (Сторона остання) підписано низку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання.

Так, між вказаними учасниками було підписано 13 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме: 15.02.2013р. (спільне протокольне рішення № 371), 19.03.2013р. (спільне протокольне рішення № 652), 18.04.2013р.(спільне протокольне рішення № 956), 20.05.2013р. (спільне протокольне рішення № 1115), 17.06.2013р. (спільне протокольне рішення № 1222), 15.07.2013р. (спільне протокольне рішення № 1349), 15.08.2013р. (спільне протокольне рішення № 1493), 18.09.2013р.(спільне протокольне рішення № 1634), 16.10.2013р. (спільне протокольне рішення № 1753), 15.11.2013р. (спільне протокольне рішення № 1964), 18.12.2013р.(спільне протокольне рішення № 2273), 22.01.2014р. (спільне протокольне рішення № 143), 17.02.2014р. (спільне протокольне рішення № 316).

Відповідно до зазначених спільних протокольних рішень сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором наступному у розмірі:

- 2 643 057 грн., спільним протокольним рішенням № 371 від 15.02.2013р.,

- 2 598 500 грн., спільним протокольним рішенням № 652 від 19.03.2013р.,

- 2 524 900 грн., спільним протокольним рішенням № 956 від 18.04.2013р.,

- 2 336 000 грн., спільним протокольним рішенням № 1115 від 20.05.2013р.,

- 2 142 300 грн., спільним протокольним рішення № 1222 від 17.06.2013р.,

- 771 300 грн., спільним протокольним рішенням № 1349 від 15.07.2013р.,

- 770 200 грн., спільним протокольним рішенням № 1493 від 15.08.2013р.,

- 1 760 600 грн., спільним протокольним рішенням № 1634 від 18.09.2013р.,

- 1 328 600 грн., спільним протокольним рішенням № 1753 від 16.10.2013р.,

- 1 575 800 грн., спільним протокольним рішенням № 1964 від 15.11.2013р.,

- 2 468 400 грн., спільним протокольним рішенням № 2273 від 18.12.2013р.,

- 2 580 697,26 грн., спільним протокольним рішенням № 143 від 22.01.2014р.,

- 2 576 200 грн., спільним протокольним рішення № 316 від 17.02.2014р. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на надання пільг, субсидій.

Зазначеними спільними протокольними рішеннями сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами Спільного протокольного рішення.

Факт перерахування грошових коштів за даними протокольними рішеннями підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1, а.с. 119-131).

Таким чином, усього за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій заборгованість відповідача перед позивачем була погашена на загальну суму 26 076 554,26 грн.

Також на виконання п.2 ст.16 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2014 рік між Головним управлінням Державної казначейської служби в м. Києві, Департаментом житлово комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Євро Реконструкція, Національною акціонерною компанією ,,Нафтогаз України було укладено договори № 14/30 від 08.02.2014р., № 266/30 від 04.03.2014р., № 306/30 від 07.07.2014р. про організацію взаєморозрахунків, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетах на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджували та/бо погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.

За умовами вказаних договорів сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 79 421 983,30 грн. (1 959 743,30 грн. + 3 108 610,00 грн. + 74 353 630,00 грн.) за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг тарифам, що затверджувалися відповідним органом влади.

Факт перерахування грошових коштів в сумі 79 421 983,30 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, за умовами зазначених договорів, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за природний газ спожитий у 2013 році згідно з договором №13/3414-ТЕ-41 від 29.01.2013 на загальну суму 105 498 537,56 грн.

Відповідно до підпунктів 2, 3 п. 10 договорів, сторони зобовязалися: не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовного предмета спору (п. 15 договорів).

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобовязання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладенням зазначених правочинів сторони за своєю згодою змінили строки виконання боржником (відповідачем) грошових зобовязань перед кредитором (позивачем), які виникли на підставі договору № 13/3414-ТЕ-41 купівлі продажу природного газу від 29.01.2013р. за газ отриманий протягом 2013 року, на заборгованість по оплаті якого була нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, а відтак умовою застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та настання наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, є здійснення оплати поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Так за змістом підпунктів 2, 3 п. 10 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобовязалися не вчиняти до проведення розрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Зазначені вище договори про організацію взаєморозрахунків набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості за рахунок коштів субвенції з державного бюджету. Договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобовязань та підстав для інших грошових вимог.

Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків (строк розрахунку у зазначених договорах визначений сторонами не був).

Таким чином, передбачені наведеними спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків 105 498 537,56 грн. перераховано позивачу у повному обсязі та порядку, що передбачені наведеними правочинами.

За таких обставин, відповідач своєчасно та в повному обсязі виконав зобовязання за зміненими сторонами умовами (105 498 537,56 грн.), а тому вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, що нараховані на зобовязання за зміненими строками їх виконання, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція про відсутність правових підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобовязання по оплаті вартості поставленого газу у разі укладення договору про організацію взаєморозрахунків, викладена у постановах Верховного Суду України від 09.10.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та від 25.03.2015р. у справі № 924/1265/13.

Як унормовано приписами ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, зокрема, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить відповідну норму права.

Водночас, відповідач прострочив оплату природного газу в розмірі 29 492 974,76 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення 212 545,19 грн. пені, 48 957,04 грн. 3% річних, 132 674,90 грн. інфляційних втрат та надав власний контррозрахунок стягуваних сум, нарахованих на зазначену суму простроченого основного боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та наданий відповідачем контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, виконаний з врахуванням укладених між сторонами договорів та спільних протокольних рішень щодо погашення боргу, колегія суддів вважає наданий відповідачем контррозрахунок вірним.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи вказане вище, визнані відповідачем позовні вимоги в частині 48 957,04 грн. 3% річних, 132 674,90 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню, з огляду на положення ч. 1 ст. 35 та ч. 5 ст. 78 ГПК України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що хоча судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення й зазначено про те, що сума інфляційних втрат складає 132 674,90 грн., однак, в резолютивній частині стягнуто з відповідача на користь позивача іншу суму - 1 326 674,90 грн. інфляційних.

Враховуючи ту обставину, що правильний розмір інфляційних втрат складає 132 674,90 грн., рішення підлягає зміні в частині розміру інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано суду першої інстанції клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого він просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України до 21 254,51 грн.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що відповідачем повністю виконано зобовязання за договором зі сплати вартості спожитого газу, вина відповідача у простроченні виконання зобовязання відсутня, оскільки таке прострочення зумовлено різницею в тарифах на послуги з теплопостачання внаслідок невідповідності фактичної вартості цих послуг тарифам, що затверджені в установленому порядку для відповідача, а також не відшкодуванням з Державного бюджету України різниці в тарифах.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів, оцінивши доводи сторін, враховуючи повне виконання відповідачем грошового зобовязання за основним боргом, соціальну спрямованість діяльності відповідача (забезпечення тепловою енергією потреб населення міста Чернігова), складні умови для здійснення господарської діяльності для обох сторін спору, відсутність належних доказів про заподіяння позивачу збитків, співрозмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми прострочення, інтересів сторін у забезпеченні сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу, вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, до 21 254,51 грн.

За таких обставин позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що місцевий господарський суд надав невірну правову оцінку протокольним рішенням та договорам про організацію взаєморозрахунків.

Колегія суддів відхиляє дані твердження позивача, як необґрунтовані, оскільки дана судом першої інстанції правова оцінка зазначеним рішенням та договорам є вірною, про що вказано в тексті даної постанови. Крім того, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору купівлі продажу, та наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків. Водночас, згідно з п.п.2 п.10 Договорів про організацію взаєморозрахунків сторони договору, якими, в тому числі, є сторони даного спору, зобовязались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, яким є договір від 29.01.2013р. купівлі продажу природного газу. Також , відповідно до п. 15 договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У звязку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції помилково зазначив в резолютивній частині рішення інший розмір інфляційних втрат, які підлягають до стягнення, що свідчить про невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, тому відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, рішення господарського суду м. Києва від 01.09.2015р. у справі № 910/8166/15-г підлягає зміні в частині розміру інфляційних втрат.

Судові витрати за подання позову розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015р. у справі № 910/8166/15-г змінити в частині розміру інфляційних втрат, стягнувши 132 674,90 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

СуддіГ.А. Жук

ОСОБА_1