Постанова № 54681136, 22.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа№ 910/23212/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

ОСОБА_1

Від позивача - ОСОБА_2 ( довір. від 15.06.15);

Від відповідача 1 - ОСОБА_3 (довір. №186 від 03.09.15);

Від відповідача 2 ОСОБА_4 ( довір. №14-108 від 18.04.14);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський ОСОБА_5 ЮЕЙ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015р.

у справі № 910/23212/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський ОСОБА_5 ЮЕЙ"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський"

2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про відшкодування 415 905 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2015р. у справі №910/23212/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивачем не доведено наявності причинного звязку між протиправною дією чи бездіяльністю комбінату та заподіяними збитками, в даному випадку наявна провина позивача, яка полягала в не надісланні відповідачу-1 письмового підтвердження про можливість поставити заявлений обсяг газу, як передбачено умовами договору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що є доведеним розмір причинених позивачеві збитків у вигляді не одержаного доходу (втраченої вигоди) у розмірі 415 905,00 грн., які позивач отримав би у разі виконання відповідачем 1 договірних зобовязань за договором №15/15-20 постачання природного газу від 09 лютого 2015р. із придбання та сплати договірної ціни планово розподіленого природного газу в обємі 300 000 м.куб власного видобутку позивача. Крім того, як зазначає скаржник, є доведеним наявність причинного звязку між заподіяними позивачеві збитками у розмірі 415 905,00 грн. та протиправними діями і бездіяльністю відповідача 1, як у вигляді невиконання договірних зобовязань за договором із придбання та сплати планово розподіленого природного газу в обємі 300 000 м.куб. власного видобутку позивача, так і у вигляді невжиття відповідачем 1 жодного із заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері позивача або зменшення їх розміру.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

09.02.2015 між ТОВ Арабський ОСОБА_5 ЮЕЙ , як постачальником, та ТОВ ТК Дніпровський, як споживачем, укладено договір, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязується передати споживачу природний газ власного видобутку в 2015 році, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору згідно з відповідними додатками, які є невідємними частинами договору.

Постачальник передає споживачу в 2015 році газ в обємах, замовлених споживачем та вказаних у додатках до договору, які є його невідємними частинами (пункт 2.1 договору).

Коригування замовлених обсягів газу та його постачання здійснюється на підставі заявок споживача, які подаються постачальнику за 10 днів до початку місяця поставки. Коригування та заявка на постачання газу вважаються погодженими та прийнятими постачальником до виконання в разі отримання від нього письмового підтвердження про можливість поставити заявлений обсяг газу. Постачальник зобов'язується у будь-який зручний спосіб направити споживачу підтвердження отримання заявки не пізніше однієї доби, яка слідує за датою отримання постачальником коригування та заявки споживача (пункт 2.2 договору).

Відповідно до п.2.3 договору фактичний обсяг поставки газу за договором буде визначений на підставі актів, які будуть підписані представниками обох сторін по закінченню місяця поставки, але не пізніше пятого числа місяця, наступного за звітним, а у разі виникнення спору на підставі відповідних облікових даних газотранспортного підприємства.

09.02.2015 сторонами підписано додаток до Договору № 1, за умовами якого сторони узгодили обсяг постачання природного газу на лютий місяць 2015 року, що становив 100 000 м3 та ціну за 1 000 м3, що становила 6 874,80 грн.

01.03.2015 сторонами підписано додаток до Договору № 4, за умовами якого сторони узгодили обсяг постачання природного газу на березень місяць 2015 року, що становив 300 000 м3 та ціну за 1000 м3, що становила 10 531, 50 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарським судом міста Києва встановлено наступне.

30.03.2015 відповідач 1 звернувся до позивача листом № 57 реалізувати за умовами договору відповідачу-1 та звести ліміт газу на 01.04.2015 в обсязі 300000 м3.

31.03.2015 позивач звернувся до відповідача-2 з плановим розподілом природного газу власного видобутку на квітень 2015 року в обсязі 1 750 000 м3, в якому, зокрема, вказало, що 300 000 м3 слід розподілити відповідачу-1.

01.04.2015 позивач передав відповідачу 1 додаток до договору від 01.04.2015 №5 з пропозицією зниження ціни за 1000 м3 з 8400, 34 грн. до 7588,80 грн., проте відповідач-1 не підписав вказаний додаток до договору.

08.05.2015 позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою сплати вартість 300 000 м3 природного газу.

18.05.2015 відповідач-1 надіслав позивачу відповідь на претензію, в якій зазначив, що не використовував вказаний обєм газу, а тому обовязок зі сплати його вартості у підприємтва відсутній.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає про те, що у відповідь на заявку відповідача 1 від 30.03.2015 позивачем зведено (01.04.2015) ліміт природного газу в обсязі 300 000 м3, що в силу договору та частини другої статті 642 ЦК України є укладенням угоди (додатку) про визначення умов поставки природного газу у вказаному обємі у квітні 2015. Домовленість позивача та відповідача-1 на постачання природного газу за ціною 8 400, 34 грн. за 1 м3 мала бути виконана у разі здійснення відповідачем-2 його зобов'язань з транспортування зазначених обсягів природного газу газотранспортною системою України.

Позивач окрім іншого зазначає про те, що доведення відповідачем-2 вказаної інформації до газотранспортного підприємства ПАТ Дніпропетровськгаз для подальшого транспортування відповідачеві-1 лише 03.04.2015 є підставою для стягнення з відповідача 2 збитків у сумі 41, 59 грн.

На підтвердження своїх вимог позивач зазначає про те, що у травні 2015 позивач був змушений реалізувати відповідний обсяг газу товариству з обмеженою відповідальністю Веста (далі ТОВ Веста) за Договором від 24.03.2015 №15/15-031 з договірною ціною, що є значно меншою від ціни, яка була обумовлена позивачем та відповідачем-1 у договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Боржник, який порушив зобовязання, на підставі частин першої другої статті 623 ЦК України, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Під збитками за частиною другою статті 22 ЦК України розуміються: втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного звязку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Разом з тим, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 зі справи № 3-72гс12).

Згідно з пунктом 2.2 договору коригування замовлених обсягів газу та його постачання здійснюється на підставі заявок споживача, які подаються постачальнику за 10 днів до початку місяця поставки. Коригування та заявка на постачання газу вважаються погодженими та прийнятими постачальником до виконання в разі отримання від нього письмового підтвердження про можливість поставити заявлений обсяг газу. Постачальник зобов'язується у будь-який зручний спосіб направити споживачу підтвердження отримання заявки не пізніше однієї доби, яка слідує за датою отримання постачальником коригування та заявки споживача.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що поняття коригування у вказаному договорі є уточненням замовлених обсягів газу, які змінювалися, наприклад у лютому 2015 обсяг постачання становив 100000 м3 (додаток до Договору від 09.02.2015), а у березні 2015 300 000 м3 (додаток до Договору від 01.03.2015 № 4).

З урахуванням наведеного, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що пункт 2.2 договору передбачає обов'язковість письмового підтвердження постачальником заявок споживача на постачання газу - лише у випадку коригування замовлених обсягів газу та постачання газу на підставі заявок споживача, які подаються постачальнику за 10 днів до початку місяця поставки.

Коригування та заявка на постачання газу вважаються погодженими та прийнятими постачальником до виконання в разі отримання від нього письмового підтвердження про можливість поставити заявлений обсяг газу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів, які б свідчили про надіслання відповідачу-1 підтвердження отримання заявки.

Разом з тим, укладаючи договір, в пунктах 1.1 і 2.1, сторони дійшли згоди, зокрема, про те, що постачальник зобовязується передати споживачу природний газ в 2015 році, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його вартість, згідно відповідних додатків до Договору, які є його невідємними частинами

Саме в додатку до договору від 01.04.2015 сторони повинні були узгодити умови поставки газу (кількість, ціну, умови оплати), проте оскільки відповідач 1 не підписав вказаний додаток, отже - сторони не дійшли згоди щодо поставки та прийняття газу.

Твердження позивача про те, що в силу частини другої статті 642 ЦК України та умов договору позивач та відповідач 1 уклали угоду про поставку у квітні 2015 природного газу в обсязі 300 000 м3 за ціною, що становить 8400, 34 грн. за 1000 м3, а невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором порушує пункт 7 статті 193 ГК України не може бути покладено в основу рішення з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договір сторонами підписано 09.02.2015, в силу пункту 10.1 договору він набув чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, отже, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, позивач не розрізнив поняття укладення договору з поняттям підписання додатку до договору, який є невідємною частиною договору та в якому узгоджується обсяг постачання газу та його вартість.

В даному випадку йдеться не про відмову відповідача 1 від виконання договору, що порушує пункт 7 статті 193 ГК України, а про неузгодженість сторонами умов щодо поставки, які повинні були узгодити сторони, підписавши додаток до договору від 01.04.2015 № 5.

Беручи до уваги наведене, господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача-1, оскільки позивачем не доведено наявності причинного звязку між протиправною дією чи бездіяльністю відповідача й та заподіяними збитками, оскільки в даному випадку наявна провина позивача, яка полягала в не надісланні відповідачу-1 письмового підтвердження про можливість поставити заявлений обсяг газу, як передбачено умовами договору.

Позовні вимоги до відповідача 2 обгрунтовано тим, що відповідач-2 довів вказану інформацію до газотранспортного підприємства ПАТ Дніпропетровськгаз для подальшого транспортування газу відповідачу1 лише 03.04.2015.

Згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05.11.2010 № 463 функції оператора Єдиної газотранспортної системи України було покладено на ПАТ НАК Нафтогаз України.

Частиною шостою статті 7 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу передбачено, що оператор здійснює балансування обсягів природного газу та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою з транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою здійснення відповідних заходів, що впливають на співвідношення обсягів природного газу, що - надійшли до газотранспортної системи, і обсягів природного газу, розподілених та поставлених споживачам, що забезпечують у Єдиній газотранспортній системі України тиск, який не загрожує безпеці та експлуатаційній ефективності системи, забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України.

Відповідно до частини пятої статті 7 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу оператор, на основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, а також: інформації, що надійшла від постачальників про наявні у них ресурси та прогнозні обсяги реалізації природного газу, оператор відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, розробляє на кожний наступний місяць плановий (розрахунковий) баланс надходження та розподілу природного газу, а також формує і затверджує плановий розподіл постачання природного газу споживачам.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 пунктів 4.2, 4.3 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 № 920 (далі Порядок № 920):

- газопостачальні підприємства відповідно до затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу в Україні до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, надають Оператору (підписаний керівником та скріплений печаткою газопостачального підприємства) плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць у розрізі регіонів, категорій споживачів, газодобувних, газотранспортних та газорозподільних підприємств відповідно до укладених договорів на постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу від власників природного газу.

- на підставі показників затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу в Україні та поданих газопостачальними підприємствами відповідно до пункту 4.1 цього розділу планових розподілів постачання природного газу споживачам на місяць Оператор щомісяця формує місячний плановий розподіл обсягів постачання природного газу споживачам та не пізніше 27 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, в електронному вигляді доводить його до газотранспортних, газодобувних та газорозподільних підприємств для забезпечення транспортування цих обсягів природного газу споживачам та здійснення контролю за відпуском природного газу (пункт 4.2 Порядку № 920);

- газорозподільні підприємства протягом одного дня з дня надходження місячного планового розподілу обсягів постачання природного газу споживачам надають:

оператору підтвердження щодо отримання інформації, передбаченої у пункті 4.2 цього розділу, та інформацію про місячний плановий розподіл обсягів транспортування газу споживачам у розрізі газотранспортних та газодобувних підприємств;

газотранспортним та газодобувним підприємствам інформацію про місячний плановий розподіл обсягів транспортування газу в розрізі газорозподільних станцій (за населеними пунктами) (пункт 4.3 Порядку № 920).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 31.03.2015 № 421 надало підписаний керівником та скріплений печаткою плановий розподіл обсягів природного газу для подальшого його постачання споживачам у квітні місяці 2015 року.

Обсяг природного газу, вказаний у листі товариства, включено відповідачем-2 до планового розподілу і 03.04.2015 електронною поштою доведено до газорозподільного підприємства - ПАТ Дніпропетровськгаз для подальшого транспортування природного газу у визначеному об'ємі споживачам, у тому числі ТОВ Тепличний комбінат Дніпровський.

При цьому, оскільки позивач надав підписаний керівником та скріплений печаткою плановий розподіл обсягів природного газу для подальшого його постачання споживачам у квітні місяці 2015 року 31.03.2015, а не 25.03.2015 (як передбачено Порядком № 920), то компанія не мала змоги не пізніше 27 числа місяця (27.03.2015), що передує місяцю постачання газу (квітень 2015), довести до газорозподільного підприємства ПАТ Дніпропетровськгаз для подальшого транспортування природного газу у визначеному об'ємі відповідача1.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, крім того, відсутній причинний звязок між протиправною дією чи бездіяльністю особи (відповідачів) та заподіяними збитками.

До апеляційної скарги, позивачем додано клопотання про повернення судового збору, сплаченого позивачем до Державного бюджету України за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви, яке судова колегія розглянувши, вважає, що воно підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно відмітки канцелярії Господарського суду міста Києва на першій сторінці позовної заяви позивач з позовом до суду звернувся 02.09.2015р., сплативши при цьому судовий збір у розмірі 8 318,10грн., виходячи з суми позову, яка становить 415 905,00 грн., тобто у розмірі 2% від ціни позову.

Разом з тим, станом на дату подання позовної заяви з 01.09.2015р. діяла норма п.п.1 п.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3574-VI, відповідно до якої позивач мав сплачувати за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не меншу 1 розміру заробітної плати.

Отже, з урахуванням ціни позову ТОВ "Арабський ОСОБА_5 ЮЕЙ", яка становить 415 905,00 грн., сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при зверненні з позовною заявою становить 6 238,57 грн.

Відповідно, сплативши до Державного бюджету України за подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви за ціною позову 415 905,00 грн. судовий збір у розмірі 8 318,10 грн., ТОВ "Арабський ОСОБА_5 ЮЕЙ" надмірно сплатило судового збору у розмірі 2 079,52 грн.

Крім того, позивачем за розгляд апеляційної скарги сплачено судового збору у розмірі 9 149,91 грн., в той час як повинен сплатити 6 862,50 грн., (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви - .п.4 ч.2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» №3574-VI).

Отже, за розгляд апеляційної скарги позивачем надмірно сплачено судового збору у розмірі 2 287,41 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський ОСОБА_5 ЮЕЙ" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015р. у справі №910/23212/15 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Арабський ОСОБА_5 ЮЕЙ" (04655, м. Київ, вул. Полярна,20; код ЄДРПОУ 31511844; р/р 260076746 в ПАТ «ПУМБ», м. Київ; МФО 334851) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 366 (чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 93 коп.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/23212/15.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

СуддіО.М. Баранець

ОСОБА_1