Рішення № 54681079, 24.12.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"24"грудня 2015 року Справа № 927/1442/15

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

01001, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ;

до відповідача: Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання»

17500, вул. Садова,104, м. Прилуки;

про стягнення 2472549,67грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: не зявилися;

від відповідача: не зявилися;

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» (далі - КП «Прилукитепловодопостачання») про стягнення пені в розмірі 860874,36грн., інфляційних в сумі 1474668,13грн. та 3% річних в сумі 137007,17грн., відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 1716/14-ТЕ-39 від 28.11.2013.

Представники позивача і відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 30.11.2015 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.12.2015, після чого розгляд справи відкладався до 21.12.2015 та 24.12.2015.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 21.12.2015.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначає:

-позивачем поставлено відповідачу газ на суму 11 694723,58грн. за договором № 1716/14-ТЕ-39 від 28.11.2013;

- 06.10.2014 між учасниками розрахунків, до яких належать і КП «Прилукитепловодопостачання» та ПАТ НАК Нафтогаз України укладено договір про організацію розрахунків №620/30 (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ «Про державний бюджет України на 2014рік») і здійснено оплату заборгованості в сумі 4604678,47грн. Відповідно до п.16 вище вказаного договору, сторони засвідчують, що після виконання Договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета Договору;

- 19.12.2014 між тими ж сторонами укладено аналогічний Договір №1545/30 про організацію взаєморозрахунків і на виконання цього Договору №1545/30 в рахунок погашення заборгованості за договором від 28.11.2013 №1716/14-ТЕ-39 перераховано 1426513грн. 20коп., що підтверджується платіжним дорученням №20 від 29.12.2014. Враховуючи той факт, що заборгованість відповідача повністю погашена перед позивачем, а відтак Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.11.2013р. між НАК Нафтогаз України та КП «Прилукитепловодопоста-чання укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1716/14-ТЕ-39 (далі Договір №1716/14-ТЕ-39).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. Договору№1716/14-ТЕ-39, Продавець зобовязується передати у власність ОСОБА_1 у 2014році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а ОСОБА_1 зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору №1716/14-ТЕ-39 газ, що продається за договором, використовується ОСОБА_1 виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 25.04.2014 сторони виклали п.1.2 Договору №1716/14-ТЕ-39 в наступній редакції: «газ, що продається за договором, використовується ОСОБА_1 виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.»

Розділом 2 договору сторони погодили кількість, якість та обсяги природного газу.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 3.3. Договору №1716/14-ТЕ-39, приймання-передача газу, переданого позивачем (продавцем) відповідачу (покупцеві) у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем (покупцем) у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача ОСОБА_1.

На виконання умов Договору№1716/14-ТЕ-39, позивачем був поставлений відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі: від 31.01.2014р. на суму 2608952,82грн., від 28.02.2014 на суму1950469,72грн., від 31.03.2014р. на суму 1462507,32грн., 30.04.2014р. на суму 605177,70грн., від 31.05.2014р. на суму 233811,35грн., від 30.06.2014р. на суму 166 417,64грн., 31.07.2014р. на суму 174029,34грн., 31.08.2014 на суму 158 643,63 грн., 30.09.2014 на суму 94 080,42грн; 31.10.2014 на суму 595 763,25 грн.; 30.11.2014 на суму 1727679,22грн., 31.12.2014 на суму 1917191,17грн., а всього на суму 11694723,58грн..

Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечувався.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1118,974грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Додатковою угодою №1 до Договору №1716/14-ТЕ-39 з 01.01.2014 пункт 5.2 Договору викладено в наступній редакції: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.»

За умовами п. 6.1 Договору №1716/14-ТЕ-39, оплата за газ здійснюється відповідачем (покупцем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Сторонами укладались Додаткові угоди до Договору №1716/14-ТЕ-39: №1 від 28 січня 2014 року, №2 від 25 квітня 2014 року і №3 від 01 жовтня 2014 року.

Відповідачем здійснено повну оплату заборгованості, але з пропуском строку, визначеного умовами Договору.

Станом на час звернення позивача до суду заборгованість у відповідача перед позивачем за поставлений у 2014 році газ по Договору №1716/14-ТЕ-39 відсутня. Вказану обставину підтвердили як представники позивача так і відповідача.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2. Договору №1716/14-ТЕ-39, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. Договору, Продавець має право не здійснювати поставку газу ОСОБА_1 або обмежити поставку пропорційно до кількості не сплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути на його користь пеню за період з 15.02.2014 по 26.03.2015 в сумі 860874,36грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 15.02.2014р. по 26.03.2015 в сумі 137 007,17грн. та інфляційні за період з лютого 2014р. по березень 2015 року в сумі 1 474 668,13грн.

Відповідачем було сплачено частину заборгованості в сумі 5663531,91грн. з 06.11.2014 по 28.11.2014, з 01.12.14 по 29.12.14 та з 30.12.14 по 26.03.2015.

Крім того, 06 жовтня 2014 року між Головним управлінням Державної Казначейської служби України у Чернігівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Прилуцької міської ради Чернігівської області (сторона третя), Управлінням житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради (сторона четверта), КП "Прилукитепловодопостачання" (сторона п'ята) та НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір № 620/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30.

У відповідності до п. 3 договору 620/30 Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні першій у сумі 4604678,47грн. на підставі рішення Мінфіну.

Сторона перша перераховує на рахунок Сторони другої кошти у сумі 4604678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (п. 4 договору №620/30).

Сторона друга перераховує на рахунок Сторони третьої кошти у сумі 4604678,47грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (п. 5 договору №620/30).

Сторона третя перераховує на рахунок Сторони четвертої кошти у сумі 4604678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (п. 6 Договору №620/30).

Сторона четверта перераховує на рахунок Сторони п'ятої кошти у сумі 4604678,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (п. 7 договору №620/30).

Сторона п'ята перераховує на рахунок Сторони шостої кошти у сумі 4604678,47грн. в. т.ч. податок на додану вартість 767446,41 грн. для погашення заборгованості за спожитий природній газ згідно з договором від 28 листопада 2013 року № 1716/14-ТЕ-39 за 2014 рік. (п. 8 договору № 620/30).

Згідно п.9. договору №620/30, сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Пунктом 11.2. договору №620/30 сторони передбачили зобов'язання сторін не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п.16. договору № 620/30 сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання договору від 06 жовтня 2014 року №620/30 в рахунок погашення заборгованості за Договором №1716/14-ТЕ-39 перераховано 4604678,47грн., що підтверджується платіжним дорученням №16 від 15 жовтня 2014 року.

19 грудня 2014 року між тими самими сторонами, було укладено аналогічний вище описаному договору, договір №1545/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

На виконання договору від 19 грудня 2014 року №1545/30 в рахунок погашення заборгованості за Договором №1716/14-ТЕ-39 перераховано 1426513,20грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 29.12.2014 року.

Отже, відповідачем повністю сплачено 11694723,58 грн. боргу за поставлений природний газ по Договору № 1716/14-ТЕ-39.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як встановлено судом вище, заборгованість у Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за поставлений природний газ за період з січня 2014 року по грудень 2014 року відсутня.

При цьому, за умовами договорів від 06 жовтня 2014 року №620/30 та від 19 грудня 2014 року №1545/30 про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору № 1716/14-ТЕ-39.

Так, за змістом пункту 16 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета спору.

Договори набули чинності і не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Отже, строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та пункту 7.2 Договору № 1716/14-ТЕ-39 не було.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року №3-23 гс 15.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна