Рішення № 54680935, 21.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р.Справа № 922/6108/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Системи прогресивної очистки, 61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, буд. 24, код 37365048;

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61168, АДРЕСА_1, і. н. НОМЕР_1;

про стягнення 561,77 грн.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 10.11.2015 р.)

відповідача не зявився.

Суть спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю Система прогресивної очистки звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 561,77 грн., з яких основний борг у розмірі 505,90 грн., пеня - 52,17 грн., 3 % річних - 3,20 грн., інфляційні витрати 0,50 грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань відповідно до договору про надання послуг з утримання міських територій № УТ148 від 01.08.2014 р. в частині оплати послуг. В якості правових підстав позивач посилається на ст.ст.67, 179, 193 ГПК України та ст.ст. 15, 16, 526, 625, 901, 906 ЦК України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Разом з цим, на момент розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу ухвали суду від 03.12.2015 р. про відкладення розгляду даної справи, направленої на адресу відповідача: 61168, АДРЕСА_1.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу, зокрема і відповідачу, належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а саме ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 20.11.2015 р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 03.12.2015 р. направлялися на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача: 61168, АДРЕСА_1, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим господарська справа № 922/6108/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов повністю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

01 серпня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю Системи прогресивної очистки (виконавець, позивач) було укладено договір № УТ148, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобовязувався надавати послуги з утримання міських територій, частина яких є прилеглою до обєкту замовника, яка зазначена у Додатку №1 до даного договору, а замовник зобовязувався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Пунктами 2 та 3 даного договору сторони погодили перелік послуг, які виконавець повинен надавати замовнику, а також визначили порядок вимірювання їх обсягу та визначення їх якості.

Відповідно до п.4.1 даного договору, вартість послуг за даним договором за рік складає 1 214,16 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 202,32 грн., що визначено на підставі Розрахунку вартості послуг з утриманням міських територій І класу інтенсивності пішохідного руху (Додаток №2).

Згідно п. 4.1.1 договору, вартість послуг за місяць становить: 101,18 грн.

Пунктом 4.2 сторони передбачили, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом попередньої оплати суми, визначеної у п. 4.1.1 договору, до 5 числа розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4.5 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 7.1.1 даного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по дійсному договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Пунктами 12.1-12.2 договору сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.07.2015 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору. Договір вважається продовженим на цих самих умовах на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до дати припинення його дії жодна із сторін не надасть письмовий мотивований намір припинити його дію.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли зобовязання, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. ст. 901, 903 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначав позивач, на виконання умов договору ним було надано позивачу відповідні послуги за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2015 р. на загальну суму 1 315,34 грн., однак відповідач не виконав належним чином умови договору в частині оплати послуг, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 505,90 грн., що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Зокрема, факт надання послуг відповідачу за період з квітня 2015 р. по серпень 2015 р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт № 3509 від 30.04.2015 р., № 4479 від 31.05.2015 р., № 5607 від 30.06.2015 р., № 6481 від 31.07.2015 р, № 7186 від 31.08.2015 р. на загальну суму 505,90 грн.

Разом з тим, позивачем надано суду підписаний сторонам акт звірки - взаєморозрахунків станом на 28.09.2015 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.08.2014 р. по 27.09.2015 р. становить 505,90 грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією (№ 778-ут від 14.10.2015 р.), в якій просив останнього перерахувати наявний у відповідача борг перед позивачем у розмірі 505,90 грн. відповідно до договору про надання послуг з утримання міських територій №УТ 148 від 01.0.2014 р.

Однак, я слідує з матеріалів справи, відповіді на зазначену претензію відповідач не надав, наявну перед позивачем заборгованість не погасив.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повну оплату заборгованості не надав, а тому згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг у розмірі 505,90 грн. відповідно до умов договору.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на вищевикладене, а також те, що відповідач не оплатив отримані послуги у визначеному умовами договору обсязі, доказів протилежного суду не надав, він визнається судом таким, що прострочив та неналежним чином виконав зобовязання відповідно до умов договору про надання послуг з утримання міських територій №УТ 148 від 01.0.2014 р.

Враховуючи, що згідно ст. ст. 526,530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки пропущені, в звязку з чим та в силу ст. 611 ЦК він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 7.1.1 договору у вигляді сплати пені, а відтак пеня за період з 22.08.2015 р. (дати, з якої позивач згідно наданого розрахунку розпочав нарахування пені) по 06.11.2015 року (дати, по яку позивач нараховував пеню) перевірена судом та є такою, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 52,17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3,20 грн. за період з 22.08.2015 р. по 06.11.2015 р., та інфляційних втрат у розмірі 1,01 грн. за період з серпня 2015 р. по жовтень 2015 р. - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61168, АДРЕСА_1, і. н. НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Системи прогресивної очистки, 61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, буд. 24, код 37365048) заборгованість по оплаті отриманих послуг з утримання міських територій у розмірі 505,90 грн., 52,17 грн- пені, 3% річних у розмірі 3,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 1,01 грн. та 1 218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 28.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3